УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2022 року
м. Київ
справа № 682/2/22
провадження № 51-3869ск22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року щодо нього.
Зміст судових рішень
За вироком Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 червня
2022 року ОСОБА_4 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 3
ст. 185 Кримінального кодексу України (далі ?КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 6 місяців.
Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат у провадженні.
За обставин, установлених судом та викладених у вироку суду першої інстанції, ОСОБА_4 визнано винуватим і засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в інше приміщення за таких обставин.
Так, 2 березня 2022 року близько 18:00, ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючись корисливим мотивомта метою незаконного заволодіння чужим майном, за попередньою змовою з ОСОБА_5 , шляхом відчинення незачинених вхідних дверей проникли в підвальне приміщення будинку
АДРЕСА_1 , що належить
ОСОБА_6 , звідки таємно викрали кутову шліфувальну машинку (болгарку) марки «Фиолент» моделі «МШУ 1-23-230 Б», вартістю 1 400 грн, кутову шліфувальну машинку марки «Калібр» моделі «МШУ-115», вартістю 1 100 грн, циркулярну дискову пилу марки «Фиолент» моделі «ПД2-75», вартістю 1 506,67 грн та 30 метрів мідного трьохжильного кабелю, вартістю 70 грн за один метр, загальною вартістю 2 100 грн, чим спричинили потерпілому майнової шкоди на загальну суму 6 106,67 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 23 листопада 2022 року вирок залишив без зміни.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі засуджений просить змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій, призначивши йому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК, тобто звільнити від відбування покарання з випробуванням, посилається на те, що апеляційний суд під час розгляду його скарги порушив вимоги статей 370, 419 КПК.
Мотиви суду
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї копії судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначеного у вироку кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3
ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються.
Доводи засудженого про безпідставне незастосування положень ст. 75 КК та порушення судами приписів ст. 370 КПК, на думку колегії суддів Верховного Суду, є необґрунтованими.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винуватого, обставин, що впливають на покарання.
Зі змісту скарги убачається, що засуджений фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, що стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинствіохоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Як убачається зі змісту доданих до касаційної скарги копій судових рішень, обираючи ОСОБА_4 покарання, суд з дотриманням вимог ст. 370 КПК урахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину; обставини вчинення злочину; дані про особу винуватого, який схильний до скоєння корисливих злочинів, в силу ст. 89 КК є не судимий, на обліку в нарколога і психіатра не перебуває; наявність обставин, що пом`якшують його покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину); наявність обставини, яка обтяжує покарання (вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння); досудову доповідь органу пробації, згідно якої ризик повторного вчинення ним кримінального правопорушення високий, а виправлення його без позбавлення волі становитиме високу небезпеку для суспільства.
На підставі цих даних суд першої інстанції дійшов висновку про призначення
ОСОБА_4 покаранняу виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців.
Як видно зі змісту ухвали апеляційного суду, майже аналогічні доводи щодо неправильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування приписів ст. 75 КК, він наводив в апеляційній скарзі. Суд апеляційної інстанції ці доводи перевірив та обґрунтовано визнав безпідставними, зазначивши, що покарання, призначене ОСОБА_4 , є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів, підстави для застосування приписів ст. 75 КК відсутні, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, а вирок стосовно ОСОБА_4 без змін, апеляційний суд навів у своїй ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення, зазначивши при цьому, що посилання засудженого на те, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має на утриманні матір, винуватість у вчиненому визнав, щиро розкаявся, активно сприяв досудовому розслідуванню, надавав зізнавальні показання, має тісні соціальні зв`язки, не є підставою для зміни вироку та призначення йому більш м`якого покарання.
Касаційний суд погоджується з висновками апеляційного суду, що захід примусу, призначений ОСОБА_4 , є достатнім і справедливим, а тому підстави для зміни оскаржуваних рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі засудженого, відсутні.
Крім цього, апеляційний суд відповідно до ст. 419 КПК виклав доводи засудженого в ухвалі, дав їм оцінку та належним чином мотивував прийняте рішення. Підстав вважати ухвалу апеляційного суду незаконною чи необґрунтованою, на чому наполягає засуджений, колегія суддів не вбачає.
Таким чином, оскільки з касаційної скарги ОСОБА_4 і доданих до неї копій судових рішень не вбачається підстав для задоволення касаційної скарги, то згідно з п. 2 ч. 2
ст. 428 КПК у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись вказаною нормою, Верховний Суд
п о с т а н о в и в:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 7 червня 2022 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 23 листопада 2022 року щодо нього.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Суд | Касаційний кримінальний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 19.12.2022 |
Оприлюднено | 21.12.2022 |
Номер документу | 107938437 |
Судочинство | Кримінальне |
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Бородій Василь Миколайович
Кримінальне
Касаційний кримінальний суд Верховного Суду
Бородій Василь Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні