Рішення

від 31.10.2007 по справі 9/249-07-7585

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/249-07-7585

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2007 р.Справа  № 9/249-07-7585

За позовом: Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради  

до відповідача:  Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗІМПЕКС”

про дострокове розірвання договору оренди та зобов'язання до вчинення певних дій   

Суддя Бакланова Н.В.

Представники:

Від позивача:     Прохніч Т.Л. дов. №07-704  від 03.07.2007р.;  

Від відповідача:  Ященко Н.В. дов. №б/н від 17.10.2007р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради звернулося до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „ГАЗІМПЕКС” з позовом про дострокове розірвання договору оренди берегозахісної споруди №49-юр від 11.06.2004р., укладений між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „ГАЗІМПЕКС”, та зобов'язання відповідача повернути управлінню за актом приймання-передачі берегозахісну споруду у вигляді штучного пляжу між траверсами №12 та №13 загальною площею 6000,00 кв.м.  

Відповідач позов не визнає з підстав, викладених у відзиві..

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.10.2007р. по 24.10.2007р., з 24.10.2007р. по 31.10.2007р. в порядку ст. 77 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2004 р. між Управлінням інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради та товариством з обмеженою відповідальністю „Газімпекс" на підставі розпорядження міського голови від 28.05.2004 р. № 709-01 р. „Про передачу в оренду берегозахісної споруди товариству з обмеженою відповідальністю „ГАЗІМПЕКС" був укладений договір оренди берегозахісної споруди, у вигляді ділянки штучного пляжу між траверсами №12 та № 13, № 49-юр, терміном дії 10 років до 11.06.2014 р.

17.09.2007р. позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про дострокове розірвання зазначено договору мотивуючи наступним.

Всі пляжі міста Одеси, незалежно від їх походження (природні або штучні)

є місцями масового відпочинку громадян.

Штучні пляжі - є трудом утвореним майном, не ототожнюються з земельними ділянками, охоплюються поняттям „майно" та враховуються на балансі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - за статтею „основні засоби (група не обігових активів).

Штучні пляжі були прийняти у комунальну власність міста на підставі рішення Одеського міськвиконкому від 13.12.96 р № 552 „Про прийом у комунальну власність міста майна Одеського протизсувного управління" у складі майнового комплексу Одеського протизсувного управління та передані на баланс управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради Розпорядженням виконкому Одеської міської ради від 24.01.1997 р. № 62 р „Про управління інженерного захисту територій", включаючи і штучний пляж, створений шляхом рефулювання піску між траверсами № 12 та № 13.

Відповідно до п. 1 розпорядження міського голови від 28.05.2004 року №709-01 р. „Про передачу в оренду берегозахісної споруди товариству з обмеженою відповідальністю „ГАЗІМПЕКС" та п. 1 договору № 49-юр від 11.06.2004 року берегозахісна споруда у вигляді ділянки штучного піщаного пляжу надавалася з метою організації спортивного комплексу для проведення міських та республіканських спортивних змагань з пляжного волейболу, спортивно-видовищних заходів.

Крім проведення змагань з пляжного волейболу, ТОВ „ГАЗІМПЕКС" повинно було надавати звичайні послуги пляжного сервісу (пункт 2.1.2.1 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.09.2007 року „Про затвердження Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси" та Тимчасових Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси, що діяли раніше).

Порядок організації відпочинку на водних об'єктах врегульований декількома нормативними актами, які є обов'язковими для виконання усіма суб'єктами підприємницької діяльності, що експлуатують пляжі, у тому числі: Законом України від 14.12.1999 р. "Про аварійно-рятувальні служби", Розпорядженням Президента України від 14.07.2001 р. N 190/2001-рп "Про невідкладні заходи щодо запобігання загибелі людей на водних об'єктах", Наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 3.12.2001 р. N 272 „Про затвердження Правил охорони життя людей на водних об'єктах України", рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 р. № 1133 „Про затвердження Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси".

У перелічених вище документах містяться вимоги щодо утримання та обладнання пляжів, як міст масового відпочинку громадян, із метою попередження нещасних випадків на водних об'єктах і, які є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності.

Підставою для початку експлуатації пляжів є Паспорт на відкриття й функціонування пляжу (пункт 3.7. Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси).

Паспорт на відкриття й функціонування пляжу видається після проведення необхідних обстежень. Факт проведення обстеження та його позитивний результат засвідчує посадова особа власним підписом та печаткою.

ТОВ „ГАЗІМПЕКС" Паспорт на відкриття і функціонування пляжу не одержаний, але пляж працює та надаються платні послуги пляжного сервісу.

Після  укладання договору  оренди та  отримання за актом  приймання-передачі   ділянки   штучного   пляжу,   ТОВ   „ГАЗІМПЕКС"  узяло на себе зобов'язання щодо належного її утримання, обладнання та організації на даній ділянці узбережжя безпечних умов відпочинку громадян.

Розпорядженням міського голови від 09.02.07 р. № 60-01 р. „Про підготовку громадських пляжів міста Одеси до роботи у літній період 2007 року" датою початку курортно-пляжного сезону визначене 1 травня.

На дату відкриття курортно-пляжного сезону підприємства, що відповідальні за пляжі, зобов'язані провести всі обстеження та отримати документи, необхідні для початку експлуатації пляжів.

Але Відповідач в порушення вимог Розділу 3 Правил обладнання й експлуатації пляжів м. Одеси та пунктів - 4.1.1. („використовувати майно, що орендоване у відповідності з його призначенням та умовами даного договору, а також Правилами обладнання і експлуатації пляжів м. Одеси"); п. 4.1.12.  „організувати, обладнати, обучити і утримувати за рахунок власних коштів штат рятувальників...") договору оренди від 11.06.2004 року № 49-юр не виконав покладені на нього обов'язки щодо утримання пляжу та його підготовки до курортно-пляжного сезону.

Протягом строку експлуатації пляжу Орендар не проводив ремонтно-відновлювальні роботи з поповнення пляжу піском, чим порушив пункт 4.1.14. („щорічно проводити ремонтно-профілактичні роботи та поповнювати пляж піском") договору оренди.

Порушуючи умови договору оренду, не виконуючі розпорядчі документи органів місцевого самоврядування Відповідач також порушив вимоги Закону України „Про оренду державного та комунального майна":

Згідно ст. 2 та п. 4 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" „умови договору є чинними на весь строк дії договору", орендар відмовився у однобічному порядку, від більшої частини своїх зобов'язань щодо утримання та обладнання пляжу та не створив безпечні умови життю та здоров'ю громадян відпочиваючих на пляжі.

В порушення ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" та пункту 4.1.5. договору оренди, Орендар не застрахував орендоване майно, що є порушенням істотних умов договору оренди.

Усі ці порушення з боку Орендаря вимог нормативних документів з утримання та обладнання пляжу носять систематичний характер та повторюються вже другий рік.

18 липня 2007 року на адресу ТОВ „ГАЗІМПЕКС" був надісланий лист вихід. № 06-633 із пропозицією про дострокове розірвання договору оренди від 11.06.2004 року № 49-юр, якій залишений без відповіді.

Відповідач проти пред'явленого позову заперечує, вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки, він своєчасно та в повному обсязі сплачував орендну плату, використовував об'єкт оренди за його цільовим призначенням, належним чином утримував об'єкт оренди, не передавав його у користування третім особам, безперешкодно допускав представників позивача до контролю за використанням об'єкту оренди та інше передбачене розділами третім та четвертим Договору. Документальним доказом, належного виконання відповідачем власних зобов'язань є договір № 139КП07.СПЄЦ. від 07.05.2007 р. на вивіз твердого побутового сміття.

Відповідач стверджує, що ігноруючи принцип, закріплений ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, у відповідності до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, позивач жодного разу не виконав власний обов'язок передбачений п. 5.1.4. Договору по проведенню в першочерговому порядку всіх необхідних технічних заходів щодо підтримання берегозахісних та експлуатаційних параметрів об'єкту оренди, а переклав власний обов'язок на відповідача, а сам з формальних підстав звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди та про повернення майна.

Суд вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин повноту їх з'ясування і доведеність, дійшов до висновку про  необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Ст. 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договорів в односторонньому порядку не припускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Ст.651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною  2 цієї статті  передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона  значною мірою позбавляється того, на що вона  розраховувала при укладенні договору.

Істотним слід вважати таке порушення договору, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення мети договору.

Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони лише у судовому порядку і лише при наявності певних підстав.

Ст.783 ЦК України наділяє наймодавця правом вимагати /за певних умов/ дострокового розірвання договору.

При розгляді відповідного позову суд перевіряє наявність однієї чи кількох обставин, що дають орендодавцю право на розірвання договору.

У цій статті перераховані чотири підстави, що дозволяють орендодавцю вимагати дострокового розірвання договору: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі, наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі, наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Жодної з цих підстав для розірвання Договору позивач не має. Жодне з суттєвих умов договору оренди передбачених Цивільним Кодексом України відповідачем не порушено.

Розділами шостим та сьомим Договору передбачені підстави для розірвання Договору.

До таких підстав Сторони не віднесли порушення строку отримання паспорту пляжу або будь-яке з інших формальних порушень. Зазначені розділи Договору прямо вказують лише на умови розірвання передбачені законом.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини / ст.11 ЦК України/.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, припинення право відношення.

Згідно ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

    Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за наявності певних, передбачених законом, умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і служить підставою цивільно-правової відповідальності.

Відповідальність є наслідком правопорушення. Склад цивільного правопорушення, потрібний закону для настання відповідальності, створюють такі елементи: суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна сторона, об'єктивна сторона. Об'єктивну сторону правопорушення утворюють: наявність збитків/шкода/, протиправна поведінка особи, яка заподіяла шкоду, причинний зв'язок між ними, вина особи, яка заподіяла шкоду. При цьому, відсутність одного з елементів складу правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.     

Відповідачем надано суду документи, які спростовують доводи позивача щодо неналежного виконання умов договору та порушення діючого законодавства.

Відкриття і функціонування пляжу було погоджено з санітарно-епідеміологічною службою м.Одеси, управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради, Управлінням з надзвичайних ситуацій цивільного захисту населення Одеської міської ради, морським районним рятувально-координаційним центром у м.Одесі ДСВАРС МНС України, про що свідчить  надана суду копія Паспорту на відкриття і функціонування пляжу.

Крім того, Акти обстеження від 01.08.2007 р., складені представниками Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя, в однобічному порядку, без присутності посадових осіб відповідача або з доказами того, що відповідач був з ними ознайомлений.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами судового процесу.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивач не надав суду належні та допустимі докази, що підтверджують  порушення відповідачем умов договору, та наявність підстав для розірвання договору найму на вимогу наймодавця, передбачених законодавством.

На підстави вищевказаних норм, суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не  підлягають задоволенню.

На підставі ст. ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.  44, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає чинності в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя                                                                                       Бакланова Н.В.