Рішення

від 19.12.2022 по справі 638/5717/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5717/21

Провадження № 2/638/639/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.12.2022 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Солодовник К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Харківської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, про скасування державної реєстрації прав та визнання договорів недійсними,-

встановив:

Позивач Харківська міська рада в особі представника звернувся з позовною заявою до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , треті особи: приватний нотаріус ХМНО Клопотов С.Д., в якій просив скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133455463101, індексний номер рішення 53342211, запис про право власності № 37516011); визнати недійсним договір іпотеки № 3577 від 21.12.2020 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , предметом якого є житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав; визнати недійсним договір іпотеки № 1053 від 24.02.2021 року, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , предметом якого є житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л.; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133455463101, індексний номер рішення 58778287).

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що в ході здійснення заходів самоврядного контролю відповідно до ст.189 ЗК України встановлено, що згідно деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна право власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2133455463101) зареєстровано за ОСОБА_5 . Державна реєстрація прав проведена державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 24.07.2020. Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об?єкт нерухомості визначені: технічний паспорт б/н від 15.07.2020, виданий ФОП ОСОБА_7 та довідка від 15.07.2020 № 326587458, видана ФОП ОСОБА_7 . Інших документів для проведення державної реєстрації прав не надавалось. В подальшому, ОСОБА_8 уклав іпотечний договір з ОСОБА_1 , предметом іпотеки виступив - житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки від 21.12.2020 № 3577, посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І. Після чого, ОСОБА_8 не виконав умови договору іпотеки від 21.12.2020 № 3577, та іпотекодержатель ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набув право власності на спірний житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2133455463101). Позивач зазначає, що відповідно земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310136300:07:019:0057) вільна від будівель. За наявною в Харківській міській раді інформацією документи, що посвідчують право власності, користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:07:019:0057 площею 0,0382 га за вказаною адресою не обліковується. Згідно інформації з реєстру право власності, інші речові права, іпотека, обтяження земельною ділянки з кадастровим номером 6310136300:07:019:0057 площею 0,0382 га по АДРЕСА_1 за будь-якими фізичними або юридичними особами не зареєстроване. Тобто, перший запис у реєстрі з відкриттям розділу зроблено державним реєстратором - приватним нотаріусом Клопотовим С.Д. 24.07.2020 та зареєстровано право власності на вказане майно за ОСОБА_5 без зазначення правовстановлюючих документів. Позивач вважає, що державним реєстратором - приватним нотаріусом Клопотовим С.Д., всупереч вимогам Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127, без правовстановлюючих документів щодо набуття права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано право власності за ОСОБА_5 . Таким чином, у зв`язку з тим, що реєстрація в реєстрі спірного житлового будинку за ОСОБА_5 проведена з порушенням вимог закону, тому й подальше відчуження спірного житлового будинку літ. «А-1» загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. (реєстраційний номер 2133455463101) за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 та реєстрація права власності на зазначений житловий будинок є протиправними. Позивач зазначає, що у реєстрі будівельної діяльності, розміщеному на офіційному вебсайті Держархбудінспекції Ураїни, який містить інформацію стосовно документів, що надають право на виконання будівельних робіт та прийняття об`єкта в експлуатацію з травня 2011р., відсутні дані щодо об`єктів за вищевказаною адресою. Крім того, земельна ділянка, на якій незаконно збудовано об`єкт перебуває у власності територіальної громади міста Харкова. Позивач вказує, що він є власником земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок літ. «А-1» загальною площею 70,1 кв.м., житловою площею 66,2 кв.м. по АДРЕСА_1 . Протиправне набуття прав на нерухоме майно, на думку позивача, порушує права та законні інтереси Харківської міської ради, як власника земельної ділянки на якій розміщений спірний житловий будинок. Факт оскаржуваної реєстрації речових прав та подальшого отримання відповідачами права власності на спірний будинок в майбутньому може призвести до вибуття із власності територіальної громади земельної ділянки під спірним нерухомим майном у порядку приватизації за відсутності у відповідачів реальних підстав для набуття права на спірний об`єкт, розташований на цій земельній ділянці.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.

Відповідачі та третя особа в судове засідання не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, про день та час розгляду справи повідомлені належно, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надали.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд ухвалює рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно деталізованої інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (далі - Реєстр) право власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами

по АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2133455463101) зареєстровано за ОСОБА_9 .

Державна реєстрація прав проведена державним реєстратором - приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. 24.07.2020. Підставою для державної реєстрації права власності на вказаний об?єкт нерухомості визначені: технічний паспорт б/н від 15.07.2020, виданий ФОП ОСОБА_7 ; довідка від 15.07.2020 № 326587458, видана ФОП ОСОБА_7 .

Інших документів для проведення державної реєстрації прав не надавалось.

ОСОБА_8 уклав іпотечний договір з ОСОБА_1 , предметом іпотеки виступив - житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами

по АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки від 21.12.2020 № 3577, посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І.

ОСОБА_8 не виконав умови договору іпотеки від 21.12.2020 № 3577, та іпотекодержатель ОСОБА_1 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набув право власності на спірний житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2133455463101).

ОСОБА_1 уклав іпотечний договір з ОСОБА_3 предметом іпотеки виступив - житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами

по АДРЕСА_1 . Вказаний договір іпотеки від 24.02.2021 № 1053, посвідчено приватним нотаріусом ХМНО Алейніковою К.Л.

Наразі згідно відомостей з Реєстру право власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний № 2133455463101) зареєстровано за ОСОБА_3 .

В єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розміщеному на офіційному сайті Держархбудінспекції України (ведеться з 2011 року), відсутня інформація щодо вищезазначеного об`єкту будівництва.

Згідно відомостей технічного паспорту б/н від 15.07.2020, виданий ФОП ОСОБА_7 рік будівництва спірного будинку визначений - 1990.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер 6310136300:07:019:0057 від 18.03.2021, встановлено, що вказана земельна ділянка вільна від будівель.

Як вбачається з відомостей з Реєстру земельна ділянка, на якій знаходиться спірне нерухоме майно, має кадастровий номер 6310136300:07:019:0057, при цьому інформація щодо власника такої земельної ділянки відсутня.

Звертаючись до суду із даним позовом позивач зазначає, що самочинно побудований житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 внесений до Реєстру без дотримання порядку прийняття об`єктів нерухомого майна до експлуатації та правових підстав набуття права власності на об?єкт нерухомого майна.

Згідно із ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (ч.ч.1,2 ст. 331 ЦК України).

Відповідно до ст. 331 ЦК України визначено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч.1-4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Пунктами 2-4 частини 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником; під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, а також використовує відомості, отримані у порядку інформаційної взаємодії Державного реєстру прав з Єдиним державним реєстром судових рішень.

Згідно із ч.ч. 2, 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Відповідно до п. 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок №1127, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, подаються:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Враховуючи те, що житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 побудовано у 1990 році, отже реєстрація вказаного об`єкту нерухомого майна проведена державним реєстратором на підставі п. 42 Порядку № 1127.

Відповідно до п. 42 Порядку № 1127 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки, за яким державним реєстратором отримуються відомості Державного земельного кадастру з метою встановлення місця розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт, для подальшого відображення таких відомостей як адреси об`єкта нерухомого майна.

У разі коли індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених цим пунктом, можуть бути подані документи, передбачені статтею 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виходячи з положень ст.377 ЦК України та ст.120 ЗК України та принципу слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, у випадку набуття права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право на земельну ділянку у набувача нерухомості виникне одночасно із виникненням права власності на розташовані на земельній ділянці об`єкти, оскільки право власності на будівлі, з усіма притаманними для власності складовими-володіння, користування, розпорядження ними, неможливе без перебування у власника будівель земельної ділянки, на якій розташовані об`єкти нерухомості, у власності або користуванні.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (ч. 2 ст. 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (ч. 4 ст. 373 ЦК України). Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №915/1279/17, від 20.03.2018 у справі №910/1016/17, від 17.04.2018 у справі №914/1521/17.Як вбачається з матеріалів справи на час проведення державної реєстрації права власності державним реєстратором 24.07.2020 року земельна ділянка для будівництва житлового будинку літ. «А-1» по АДРЕСА_1 ОСОБА_10 не відводилася, правовстановлюючі документи на ділянку не видавались.

Таким чином, оскільки спірний об`єкт збудований без отримання ОСОБА_5 дозволу на земельній ділянці, яка не відводилась замовнику будівництва ОСОБА_10 у власність чи користування, - збудоване майно за адресою: АДРЕСА_1 є самочинним будівництвом.

Судом не встановлено наявності у справі будь-яких первинних правовстановлюючих документів, які б підтверджували відповідне речове право відповідача - ОСОБА_4 на земельну ділянку, на якій зареєстрований житловий будинок літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, земельна ділянка, на якій перебуває спірний об`єкт нерухомого майна належить територіальній громаді міста Харкова, а Харківська міська рада станом на 24.07.2020 року не приймала рішення щодо передачі у власність або користування цієї земельної ділянки ОСОБА_10 .

Протиправна реєстрація нерухомого майна встановлює правовий зв`язок між майном, державна реєстрація якого є предметом спору у справі та землею комунальної власності на якій це майно розміщено, відтак безпосередньо впливає на обсяг прав та обов`язків останньої та зачіпає її інтереси, як власника земельної ділянки, на якій це майно розташоване.

За обставин ненадання ОСОБА_5 виписка із погосподарської книги, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, суд приходить до висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки довідка та технічний паспорт не є достатніми та вичерпними документами, на підставі яких здійснюється державна реєстрація права власності.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 17.03.2021 року по справі №264/7493/18, а також у постанові від 30.06.2021 у справі № 646/3820/18.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів ст. 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанови від 23.06.2020 у справі №680/214/16 (п. 55), від 29.09.2021 у справі №910/15989/16, від 07.04.2020 у справі №916/2791/13).

Таким чином, оскільки суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги скасування рішення державного реєстратора, та відповідно, задоволення такої вимоги, то зазначений спосіб захисту вимагає ухвалення рішення про одночасне припинення речових прав, що були зареєстровані на підставі оскаржуваного рішення.

З огляду на вказане вище, вимога про припинення права власності підлягає задоволенню.

За нотаріально посвідченим договором іпотеки від 21.12.2020 № 3577 ОСОБА_1 набув у власність житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

В подальшому за нотаріально посвідченим договором іпотеки від 24.02.2021 № 1053 ОСОБА_3 набув у власність житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у пунктах 5,7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р. №9 угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ч.1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За положенням ч.1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст. 317, ч.2 ст. 319, ч.4 ст. 334 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Отже, такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину застосовується у випадках, коли необхідно відновити становище, яке існувало до вчинення правочину.

Оскільки суд прийшов до висновку, що державну реєстрацію права власності 24.07.2020 року державним реєстратором проведено з порушенням вимог діючого законодавства, спірний житловий будинок літ. «А-1» по АДРЕСА_1 не є об`єктом цивільних прав, а тому не міг бути об`єктом договорів іпотеки, а ОСОБА_8 , не набувши права власності на цей об`єкт, не мав права розпоряджатись ним шляхом укладання договору іпотеки.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 182, 203, 215, 375, 376 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 141, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Харківської міської ради (ЄДРПОУ 04059243, адреса: м. Харків, м-н. Конституції, 7) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 ), третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович (м. Харків, пров. Короленко, 19) про скасування державної реєстрації прав та визнання правочинів недійсними - задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133455463101, індексний номер рішення 53342211, запис про право власності № 37516011).

Визнати недійсним договір іпотеки № 3577 від 21.12.2020 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , предметом якого є житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав.

Визнати недійсним договір іпотеки № 1053 від 24.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , предметом якого є житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Алейніковою К.Л.;

Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. «А-1» з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133455463101, індексний номер рішення 58778287).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: