Ухвала

від 20.05.2021 по справі 638/5717/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/5717/21

Провадження № 2-з/638/233/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Харківської міської ради про забезпечення позову по цивільній справі за позовом останньої до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович, про скасування державної реєстрації прав та визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до суду з позовом, в якому просить скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 з одночасним припиненням речових прав (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2133455463101, індексний номер рішення 53342211, запис про право власності № 37516011); визнати недійсним договір іпотеки № 3577 від 21.12.2020 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , предметом якого є вказаний житловий будинок, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І.; скасувати державну реєстрацію права власності на спірний житловий будинок за ОСОБА_1 з одночасним припиненням речових прав.

Ухвалою суду від 20.05.2021 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою.

Крім того, до суду від позивача Харківської міської ради надійшла заява про забезпечення позову, відповідно до якої просить суд вжити забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження стосовно об`єкта нерухомого майна житлового будинку літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 ; заборонити будь - яким особам у будь - який спосіб вчиняти будь -які дії (відчуження, дарування, продажу та інше) щодо вказаного житлового будинку.

Заява вмотивована тим, що даний спір виник з приводу протиправного виникнення прав на об`єкт нерухомого майна, а подальше його відчуження наступним добросовісним набувачам зробить неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Інститут забезпечення позову - це фактично гарантія захисту прав позивача, що гарантує в майбутньому належне виконання судового рішення, оскільки забезпеченню підлягає матеріально-правова вимога до відповідача, реалізація якої без вжиття заходів із забезпечення позову може бути неможливою. Предмет забезпечення позову - виключно матеріально-правова вимога (майнового чи немайнового характеру), що утворює предмет позову, який надалі підлягає виконанню.

У частині другій статті 149 ЦПК України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою, другою статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 23 вересня 1982 року в справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції , рішення від 21 лютого 1986 року в справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства ) положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього.

Оцінивши наведені обставини, підтверджені доказами позивача, вид забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного майна є співмірним з позовними вимогами, при цьому не порушують справедливе співвідношення негативних наслідків від вжиття заходу забезпечення з наслідками при задоволенню позову або у його відмові.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд вважає, що права відповідачів та третіх осіб порушені, у зв`язку із застосування заходів забезпечення позову, не будуть.

Як роз`яснено в постанові № 9 Пленуму Верховного суду України від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Однак, вимоги заяви щодо заборони вчинення будь - яких дій особам, які не є учасниками справи та невизначеному колу осіб задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись п. 4 Постанови ПВС України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ст.ст. 149-153, 260-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву позивача Харківської міської ради (код ЄДРПОУ 04059243, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7) про забезпечення позову - задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження житлового будинку літ. А-1 з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 2133455463101).

В іншій частині заяви - відмовити.

Ухвала підлягає виконанню органами або суб`єктами, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав.

Копію ухвали направити для відома та виконання сторонам у справі: Харківській міській раді (61003, м. Харків, м-н. Конституції,7), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ), приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Клопотову С.Д. (61003, м. Харків, пров. Короленка, 19); відділу державних реєстраторів Управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту реєстрації Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7).

Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова на протязі п?ятнадцяти днів з моменту проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Головуючий: