Постанова

від 07.12.2022 по справі 909/355/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. Справа №909/355/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кордюк Г.Т.

Кравчук Н.М.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства «Персей Агро» б/н від 13.09.2022 (вх. № 01-05/2300/22 від 16.09.2022)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 (повний текст рішення складено та підписано 25.08.2022, суддя Фанда О.М.)

у справі №909/355/22

за позовом: Приватного підприємства - Правничо-консалтингової фірми "Юркона", м. Рівне,

до відповідача: Фермерського господарства "Персей Агро", Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н., с. Угринів,

про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги в сумі 279 321,26 грн., з них: 150 000,00 грн. - основний борг, 70 328,76 грн. - 20% річних, 58 992,50 грн. - інфляційні

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство - Правничо-консалтингова фірма "Юркона" звернулося з позовом до Фермерського господарства "Персей Агро" про стягнення заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги в сумі 279 321,26 грн., з них: 150 000,00 грн. - основний борг, 70 328,76 грн. - 20% річних, 58 992,50 грн. - інфляційні.

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує про неналежне виконання відповідачем умов Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №29/05 від 29.05.2017 в частині повернення грошових коштів (позики), у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заявлену суму заборгованості. Позивач просить зазначити в рішенні суду про нарахування органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, процентів за такою формулою: (СОБ х 20 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ сума основного боргу, простроченого Фермерського господарства "Персей Агро" ; 20 розмір процентів; КДП кількість днів прострочення сплати Фермерського господарства "Персей Агро" суми основного боргу за період: з 24.05.2022 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу, КДР кількість днів у році, у якому нараховуються проценти (відсотки), і стягнути отриману суму процентів із Фермерського господарства "Персей Агро" (ідентифікаційний код 34217403) на користь Приватного підприємства - Правничо-консалтингова фірма "Юркона" (ідентифікаційний код 30271960)".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Персей Агро" (вул. Калуське шосе, 2А, с. Угринів, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область,77423, код 34217403) на користь Приватного підприємства - Правничо-консалтингова фірма "Юркона" (вул. Дубенська, буд. 33, кв. 6, м. Рівне, 33001, код 30271960) - 279 321 грн 26 к. (двісті сімдесят дев`ять тисяч триста двадцять одна гривня двадцять шість копійки) - заборгованості за договором поворотної фінансової допомоги, з них: 150 000 грн 00к. (сто п`ятдесят тисяч гривень)- основний борг, 70 328 грн 76 к. (сімдесят тисяч триста двадцять вісім гривень сімдесят шість копійки) - 20% річних, 58 992 грн 50 к. (п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто дві гривні п`ятдесят копійки) інфляційні та 4 189 грн 82 к. (чотири тисячі сто вісімдесят дев`ять гривень вісімдесят дві копійки) судового збору.

При постановленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції зазначає, що позивач на виконання умов договору перерахував відповідачу кошти в сумі 200 000 грн 00к., частина яких (в розмірі 50 000 грн 00к.) повернута з порушенням умов договору, а частина (в розмірі 150 000 грн 00к.), в свою чергу, в порушення умов договору залишилась не повернутою відповідачем по справі.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що основна заборгованість в сумі 150 000 грн 00к. є обґрунтованою , позов в цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, суд першої інстанції, здійснивши перевірку нарахування інфляційних та відсотки річних (20% річних), прийшов до висновку про обґрунтованість їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Фермерське господарство «Персей Агро» оскаржило таке в апеляційному порядку.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з рішенням суду першої інстанції не погоджується, так як при прийнятті даного рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, у зв`язку із чим воно підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що позовних вимог позивача не визнає та вказує про те, що дану справу було розглянуто за відсутності відповідача та його представника, що позбавило права сторони надати письмові заперечення на вказаний позов.

Апелянт переконаний, що при винесенні оспорюваного рішення судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, а при винесенні рішення неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача «про відкладення розгляду справи».

З огляду на вищенаведене, апелянт просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 року по справі №909/355/22 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти вимог апеляційної скарги та зазначає, що суд апеляційної інстанції належним чином та у відповідності до норм матеріального і процесуального права розглянув справу, а тому підстав для скасування законного рішення немає.

В судове засідання 07.12.2022 представники позивача та відповідача, не з`явилися, про судове засідання повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч.12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки явка сторін у справі в судове засідання не визнавалась обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності.

Під час розгляду справи відводів суддям та секретарю судового засідання в порядку ст. 35, 36, 37 ГПК України від учасників судового процесу не надходило.

Судове засідання фіксувалось за допомогою технічних засобів звукозапису, згідно зі ст. 222 ГПК України.

Причини відкладення розгляду справи та процесуальні питання пов`язані з розглядом справи викладено в ухвалах суду.

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

29 травня 2017 року між Приватним підприємством Правничо - консалтингова фірма "Юркона" (по договору - позикодавець/по справі - позивач) та Фермерським господарством "Персей Агро" (по договору - позичальник/по справі - відповідач) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №29/05, відповідно до якого позивач по справі надав відповідачу поворотну фінансову допомогу на суму 200 000 грн 00 к. строком до 30.12.2017, а останній, в свою чергу, зобов`язався її повернути у зазначений строк.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу по справі фінансову допомогу, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії платіжних доручень №31 від 30.05.2017 на суму 100 000 грн 00 к. та №32 від 30.05.2017 на суму 100 000 грн 00 к. на суму 100 000 грн 00 к.

Відповідно до п. 6.1 Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №29/05 від 29.05.2017 сторонами визначено, що у разі прострочення повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф в розмірі 10% від неповерненої суми.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, останній зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України із врахуванням індексу інфляції та 20% річних.

Між сторонами по справі укладено Додаткову угоду №1 від 27.12.2017 року до Договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №29/05 від 29.05.2017, відповідно до якого сторонами погоджено новий строк повернення позики, зокрема - 30.12.2020. Вказаною угодою сторонами також погоджено можливість дострокової вимоги позивача щодо повернення позики відповідачем. Таке повернення має відбуватися на протязі 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання вимоги позивача.

Листом №05/05-20 від 05.05.2020 року (копія знаходиться в матеріалах справи) позивач звернувся до відповідача із вимогою про повернення останнім позики в розмірі 200 000 грн 00 к. в термін не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання вимоги позивача.

Вимога отримана відповідачем 04.06.2022, про що свідчить відмітка на зазначеному вище листі.

Відповідно до виписки по рахунку Приватно-консалтингової фірми «Юркона» від 20.08.2021 відповідач частково повернув позивачу грошові кошти , зокрема, на суму 50 000 грн 00 к. Решта суми заборгованості в сумі 150 000 грн 00 к. залишилась не погашеною.

Зазначені вище обставини зумовили позивача звернутись з даним позовом до суду.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи і заперечення, які наведені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

Відповідно до частини 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Майново - господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 Господарського кодексу України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За своєю правовою природою укладений сторонам договір є договором позики.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню належним чином у встановлений строк та припиняється виконанням, проведеним належним чином. Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Колегією суддів встановлено, що позивач на виконання умов договору згідно платіжних доручень №31 від 30.05.2017 та №32 від 30.05.2017 позивачем перераховано відповідачеві кошти у розмірі 200 000,00 грн з призначенням платежу: поворотна фінансова допомога (позика), згідно договору №29/05 від 29.05.2017.

Проте відповідачем здійснено часткове погашення отриманої поворотної фінансової допомоги, а саме: 20.08.2021 в сумі 50 000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з банківського рахунку позивача.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов`язання з надання відповідачеві позики (поворотної фінансової допомоги), а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з її повернення у строк, визначений пунктом 2.2. договору.

Доказів повернення позики (поворотної фінансової допомоги) відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо законності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення 150 000 грн основного боргу.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6.2 Договору у разі несвоєчасного повернення позичальником суми позики, останній зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України із врахуванням індексу інфляції та 20% річних.

Колегією суддів встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по поверненню поворотної фінансової допомоги в повному обсязі за договором про надання поворотної фінансової допомоги №29/05 від 29.07.2017 не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Перевіривши здійснений судом першої інстанції розрахунок 20% річних та інфляційних втрат, колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції вірно визначено розмір суми 20% річних, яка заявлена до стягнення за визначений позивачем період прострочення грошового зобов`язання, та розрахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства.

Щодо тверджень апелянта про те, що судом першої інстанції було розглянуто дану справу за відсутності відповідача та його представника, що позбавило права сторони надати письмові заперечення на вказаний позов та безпідставної відмови у задоволенні заяви представника відповідача «про відкладення розгляду справи», слід зазначити наступне.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2022 вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.06.2022. запропоновано відповідачу у строк до 17.06.2022 (не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі) надати відзив на позовну заяву, всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 31.05.2022 відповідачем отримано 21.06.2022, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.26).

В судове засідання 21.06.2022 відповідач не з`явився.

Ухвалою - повідомленням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.06.2022 розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладено на 25.07.2022.

В судове засідання 25.07.2022 відповідач повторно не з`явився, причин неявки суду не повідомив.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 25.07.2022 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 08.08.2022.

В судове засідання 08.08.2022 відповідач знову не з`явився, натомість, 06.08.2022 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою від 08.08.2022 Господарський суд Івано-Франківської області відклав розгляд справи по суті на 22.08.2022.

Однак, відповідач вкотре в судове засідання не з`явився, а представник відповідача подав до суду заяву про відкладення розгляд справи, мотивовану перебуванням представника у відпустці, в підтвердження чого до заяви долучено довідку Ради адвокатів Івано-Франківської області №58/к від 01.08.2022.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, заяву (вх.№ 10849/22 від 22.08.2022) про відкладення розгляду справи представником відповідача надіслано на електронну адресу Господарського суду Івано-Франківської області, однак, така заява не містить кваліфікованого ЕЦП.

Колегією суддів установлено, що явка сторін до суду першої інстанції не була визнана обов`язковою, а отже не з`явлення відповідача в судове засідання не перешкоджало розгляду справи. Крім того, відповідно до частини 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Водночас, учасники справи не позбавлені у праві вибору свого представника, який буде представляти його законні інтереси.

Крім того, слід наголосити, що відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву протягом строку встановленого відповідно до вимог ухвали суду від 31.05.2022, яку ним було отримано 21.06.2022.

Та обставина, що відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, для реалізації якого мав достатньо часу, не має наслідком обов`язкового скасування судового рішення, якщо суд апеляційної інстанції не встановить порушення норм матеріального чи процесуального права.

Викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують, а підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції неспроможними.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що, приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд всебічно, повно і об`єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення, яке відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Однак, апелянтом, всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновок місцевого господарського суду, тому підстав для її задоволення не має, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на вищенаведене, Західний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства «Персей Агро», зміни чи скасування рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 у справі №909/355/22. Порушень норм процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі, судовою колегією не встановлено.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства «Персей Агро» б/н від 13.09.2022 (вх. № 01-05/2300/22 від 16.09.2022) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 у справі №909/355/22 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.12.2022.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКордюк Г.Т.

СуддяКравчук Н.М.