Рішення

від 15.11.2022 по справі 173/1656/21

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

рішення

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 173/1656/21

Номер провадження 2/495/1018/2022

15 листопада 2022 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово судді Анісімової Н.Д.,

при секретарі судового засідання Коліниченко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Білгород-Дністровському в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС», в якому просить: стягнути з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 30 серпня 2021 року у розмірі 8750 грн, інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 30 серпня 2021 року у розмірі 23928 грн 66 коп.

23.12.2021 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить: стягнути з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 15 грудня 2021 року у розмірі 10900 грн 74 коп., інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 15 грудня 2021 року у розмірі 31375 грн 00 коп.

31.05.2022 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить: стягнути з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 27 травня 2022 року у розмірі 14240 грн 00 коп., інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 27 травня 2022 року у розмірі 63889 грн 15 коп.

10.11.22022 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить: стягнути з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 17137 грн 00 коп., інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 94794 грн 42 коп.

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 18 жовтня 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив вирок у справі № 495/2071/16-к провадження №1-кп/523/105/19, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в даному кримінальному провадженні в період з 17 жовтня 2015 року до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі, строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 17 жовтня 2015 року, до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишено попередній у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, у вищевказаному вироку вирішено питання щодо цивільних позовів учасників справи, зокрема про задоволення цивільного позову ОСОБА_1 частково, а саме: стягнуто з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС»,код ЄДРПОУ30209844, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. Позивач ОСОБА_1 та деякіпотерпілі тацивільні позивачіне погодиласьз вирокомСуворовського районногосуду м.Одеса посправі 495/2071/16-квід 18.10.2019року,у зв`язкуз чимзвернулися доОдеського апеляційногосуду запеляційною скаргою.Так ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі № 495/2071/16к провадження №11-кп/813/1134/20 апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_2 - скасовано в частині призначеногойому покарання, ухвалено і цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покаранняза ч.3ст.276КК України у виді 10 (десяти)років позбавленняволі, в іншій частині вирок залишено без змін. Водночас згідно ухвали Одеського апеляційного суду у справі№ 495/2071/16-к провадження №11-кп/813/1134/20 від 03 липня 2020 року апеляційні скарги скаржників в частині вирішення щодо цивільних позовів залишено без задоволення. В серпні 2020 року позивач отримала в Суворовському районному суді м. Одеса виконавчий лист у справі 495/2071/16-к та звернулася доприватного виконавця виконавчогоокруга Одеськоїобласті КачуркиВ`ячеслава Вікторовичаз заявоюпро відкриттявиконавчого провадженнядля зверненнявказаного рішеннясуду довиконання. Згідно постанови приватного виконавця виконавчого округа Одеської області Качурки В. В. від 07.09.2020 року відкрито виконавче провадження №62975135 щодо стягнення з відповідача на користь позивач на відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 250 000 грн. Станом на 15 жовтня 2022 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року по справі №495/2071/16-к не виконано, грошові кошти в примусовому порядку на користь позивача не стягнуті, у зв`язку з чим згідно розрахунку позивача розмір 3% річних у період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року складає 17137 грн 00 коп., розмір індексу інфляції у період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року складає 94794 грн 42 коп., період прострочення грошового зобов`язання становить 834 дні. На підставі вищевикладеного, враховуючи, що відповідач знав про грошове зобов`язання щодо стягнення з нього на користь позивача грошової суми у розмірі 250000 грн, проте у добровільному порядку не здійснив її погашення позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Рух справи у суді

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської обасті від 15.11.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Позивач у судове засідання не з`явилась надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся, надав заяву відповідно до якої просить розглядати справу у його відсутність, у зв`язку з від`їздом.

Відповідно до частини першої та другої статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

Як визначено частиною четвертою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи, що відповідач, належно повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, не прибув на виклики у судові засідання, про причини неявки суду не повідомив; правом подачі відзиву не скористався; позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи здійснювати у заочному порядку на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до вимог ч.2ст.247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Вивчивши письмовіматеріали справи,суд приходитьдо висновку,що позовнівимоги підлягаютьзадоволенню уповному обсязіз наступнихпідстав.

Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 18 жовтня 2019 року Суворовський районний суд м. Одеси ухвалив вирок у справі № 495/2071/16-к провадження №1-кп/523/105/19, яким визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.276 КК України, призначивши йому покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев`ять) років. На підставі ч.5 ст.72 КК України зараховано ОСОБА_2 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення в даному кримінальному провадженні в період з 17 жовтня 2015 року до дня набрання вироком законної сили, у співвідношенні відповідності одного дня попереднього ув`язнення двом дням позбавлення волі, строк відбуття покарання ОСОБА_2 постановлено рахувати з 17 жовтня 2015 року,до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому залишено попередній у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор». Крім того, у вищевказаному вироку вирішено питання щодо цивільних позовів учасників справи, зокрема про задоволення цивільного позову ОСОБА_1 частково, а саме: стягнуто з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС»,код ЄДРПОУ30209844, на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн.

Не погодившись з вироком Суворовського районного суду м. Одеса по справі 495/2071/16-к від 18.10.2019 року позивачка, деякі потерпілі та цивільні позивачі звернулися до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Так ухвалою Одеського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі № 495/2071/16-к провадження №11-кп/813/1134/20 апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_3 задоволено частково. Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_2 - скасовано в частині призначеногойому покарання, ухвалено і цій частині новий вирок, яким ОСОБА_2 призначено покаранняза ч.3ст.276КК України у виді 10 (десяти)років позбавленняволі, в іншій частині вирок залишено без змін.

Водночас згідно ухвали Одеського апеляційного суду у справі№ 495/2071/16-к провадження №11-кп/813/1134/20 від 03 липня 2020 року апеляційні скарги скаржників в частині вирішення щодо цивільних позовів залишено без задоволення.

В серпні 2020 року позивач отримала в Суворовському районному суді м. Одеса виконавчий лист у справі 495/2071/16-к та звернулася доприватного виконавця виконавчогоокруга Одеськоїобласті КачуркиВ`ячеслава Вікторовичаз заявоюпре відкриттявиконавчого провадженнядля зверненнявказаного рішеннясуду довиконання.

Так, згідно постанови приватного виконавця виконавчого округа Одеської області Качурки В. В. від 07.09.2020 року відкрито виконавче провадження №62975135 щодо стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування за спричинену моральну шкоду у розмірі 250 000 грн.

Станом на 15 жовтня 2022 року вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 18 жовтня 2019 року по справі №495/2071/16-к не виконано, грошові кошти в примусовому порядку на користь позивача не стягнуті, у зв`язку з чим згідно розрахунку позивача розмір 3% річних у період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року складає 17137 грн 00 коп., розмір індексу інфляції у період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року складає 94794 грн 42 коп., період прострочення грошового зобов`язання становить 834 дні.

Оцінка Суду

Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за статтею 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави.

На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкоду матеріальну і шкоду моральну.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням е правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати в і; боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити сум; боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення пре зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України: так і на не договірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу II За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-11 Зцс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції. Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому іншого порядку компенсації грошей (грошових коштів) у зв`язку з їх знеціненням, окрім встановленого індексу інфляції (індексу споживчих цін), чинним законодавством України не передбачено. Зволікання відповідача з виконанням судового рішення, що набрало законної сили, призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, стягнутих з них судовим рішенням, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов`язання, що набуло грошового виразу, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (п.2 Методологічних положень щодо організації статистичних спостережень за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, що затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519). Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді у порівнянні з базовим.

Зазначене відповідає правовому висновку, наведеному у постанові Верховного Суду України від 06 липня 2016 року у справі № 6-1946цс15, у постанові Великої Палат Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18), у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 459/3560/15-ц від 11 липня 2018 року у справі № 753/23612/15-ц, від 05 вересня 2018 року у справі 461/479/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 761/43507/16-ц.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом якого грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Таким чином, суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме стягнути з відповідача малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» на користь позивача ОСОБА_1 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 17137 грн 00 коп., інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 94794 грн 42 коп.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 18, 247, 258, 259, 263-265, 280-289, 352 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 домалого приватногопідприємства «УЮТ-СЕРВІС»про стягненнягрошових коштів задовольнити.

Стягнути з малого приватного підприємства «УЮТ-СЕРВІС» (ЄДРПОУ 30209844) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 3% річних за період з 03 серпня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 17137 грн 00 коп., інфляційні витрати за період з 03 липня 2020 року по 15 жовтня 2022 року у розмірі 94794 грн 42 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Анісімова Н.Д.