Постанова

від 23.10.2007 по справі 29-27/105-07-3194

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

29-27/105-07-3194

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"23" жовтня 2007 р. Справа № 29-27/105-07-3194

 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді:   Мирошниченко М. А.,

                     Суддів:    Бєляновського В. В. та Шевченко В. В.,

(склад судової колегії змінено відповідно до розпорядження голови Одеського апеляційного господарського суду №101 від 06.09.2007 р.),

при секретарі   -   Волощук О. О.,

за участю представників:

позивача –Тарасенко М. А.,                                                                                   

відповідача – не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу ТОВ „Грейнголд”, с. Х. Балка Біляївського району Одеської області

на  рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2007 р.  

у справі   №29-27/105-07-3194

за позовом  ТОВ „Агро-Союз-Одеса”, м. Одеса

до ТОВ „Грейнголд”, с. Х. Балка Біляївського району Одеської області

про стягнення 177 795,24 грн.,

    ВСТАНОВИЛА:

           11.04.2007 р. (вх. №3880) у господарському суді Одеської області ТОВ „Агро-Союз-Одеса” (далі - Позивач або продавець) пред'явлено позов до ТОВ „Грейнголд” (далі - Відповідач або покупець)  про стягнення боргу в сумі 199419,61 грн., пені за прострочення платежу в розмірі 8375,63 грн., а всього 207795,24 грн., а також судових витрат в сумі 1818,00 грн. (а.с. 2-3, т.1). Свої  вимоги він мотивував наступним.  

      11.01.2006 р. між продавцем - ТОВ „АГРО-СОЮЗ-ОДЕСА” і покупцем - ТОВ „Грейнголд” було укладено договір №3. На підставі цього договору, представником покупця Гулько Р. Г. в період з січня по серпень 2006 року зі складу продавця були отримані запасні частини на загальну суму 300509,00 грн., котрі частково були оплачені, але сума у розмірі 199419,61 грн. за поставлені запчастини сплачена не була. Згідно умов п.3.3 договору, покупець взяв на себе зобовязання здійснювати оплату в строк до 22 грудня 2006 року, відповідно п.6.2 в разі прострочення платежу - сплатити продавцю пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожен день прострочення. По закінченні строків платежів покупець, у порушення умов договору та вимог ст. 530 ЦК України, своє грошове зобов'язання не виконав і не сплатив борг у вказаній вище сумі. У зв'язку з цим, продавцем покупцеві 23.01.2007 р. було направлено претензію з пропозицією сплатити борг до 01 лютого 2007 року. У відповіді на претензію покупець борг визнав та зобов'язався сплатити його до 15.03.2007 р., але не сплатив. Крім безумовної сплати боргу в сумі 199419,61 грн., на підставі умов договору і вимог ст. 549 ЦК України, за прострочення платежу протягом 84 днів, покупець повинен сплатити продавцю також пеню в розмірі 8375,63 грн., згідно до розрахунку.

          10.05.2007 р. (вх. №10312) позивач надав до суду письмові пояснення щодо доказів отримання товару відповідачем (а.с. 18, т.1), в яких зазначив, що доказами отримання товару відповідачем (ТОВ „Грейнголд”) є накладні, за якими товар був отриманий відповідачем у позивача, та довіреності відповідача, на підставі яких він отримував товар від позивача. Не виконавши зобов'язання по оплаті товару, відповідач порушив умови договору та ст.ст. 525,526,530,692,712 ЦК України, ст.ст. 193,265 ГК України.  

 10.09.2007 р. (вих. №52/исх.) позивач надав до суду заяву про уточнення позову (а.с. 37, т.2), в якій, у зв'язку з частковим погашенням заборгованості в сумі 30000 грн., згідно п/доручення №93 від 05.07.2007 р., просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 177795,24 грн., яка складається з 169419,61 грн. боргу та 8375,63 грн. пені.

           Рішенням господарського суду Одеської області від 10.09.2007 р. (суддя Аленін О. Ю.) з цієї справи позов задоволено, а саме стягнено з відповідача на користь позивача 169419,61 грн. основного боргу, 8375,63 грн. пені, 2077,95 грн. держмита та 118 грн. за ІТЗ судового процесу (а.с. 25-27, т.2). У своєму рішенні суд зазначив, що відповідач у засідання суду не з'явився, відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу було розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами. Саме ж рішення суд мотивував тим, що 11.01.2006 р. між сторонами було укладено договір № 3, за умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачу запасні частини до техніки, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та оплатити його вартість. На виконання договору відповідачем в період з січня по серпень 2006 року зі складу позивача були отримані запасні частини на загальну суму 300509 грн., що підтверджується накладними, які додані до позовної заяви. Відповідно до п.3.3 договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити оплату в строк до 22.12.2006 р.. Позивач зазначив, що відповідач сплатив вартість поставленого товару частково, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 169419,61 грн.. За несвоєчасне виконання умов договору позивачем нарахована пеня в розмірі 1746,46 грн.. Відповідно до п.5.2, в разі прострочення платежу, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,05% від простроченої суми за кожний день прострочення. Державне мито у спорі та витрати на ІТЗ судового процесу судом першої інстанції покладені на відповідача, відповідно до вимог ст.ст. 44,49 ГПК України. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст.ст. 525, 526,546,549 ЦК України.  

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у позові, оскільки суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду. Позивач у своїх письмових поясненнях від 30.04.2007 р. вказав, що відповідач отримав товару на суму 300509 грн., при цьому, здійснив оплату за товар у сумі 199419,66 грн., де різниця складає 101089,34 грн.. При цьому, пізніше, в уточненому позові позивач вказав, що відповідач додатково здійснив часткову оплату в сумі 30000 грн.. Позивачем не було надано суду належних доказів отримання відповідачем товару та судом не було враховано кількість поверненого товару і т. д.. Пеня розрахована з невірної загальної суми та не було прострочення виконання, оскільки позивач сам у своєму позові вказав, що погодився з відстроченням сплати боргу до 15.03.2007 р., що є зміною в умови договору. Рішення, що оскаржується, не відповідає п.1 Постанови Пленуму ВСУ „Про судове рішення” від 29.12.76р. (з наступними змінами). Суд не послався на жодний доказ у підтвердження свого рішення, не надав ніякої правової оцінки наявним у справі доказам.   

            Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.10.2007 р. зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та  призначено  до розгляду на 23.10.2007 р. о 10:00, про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

            У письмовому відзиві на скаргу позивач просив суд залишити її без задоволення як необґрунтовану, а рішення місцевого суду - без змін, оскільки воно відповідає фактичним обставинам і винесено у відповідності до вимог чинного законодавства.  

        Представник  скаржника (відповідача) у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином (рекомендаційним листом) повідомлений про день та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення йому ухвали суду про призначення справи до розгляду, про причини своєї  неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив і судова колегія, враховуючи думку іншої сторони,  прийняла рішення про розгляд справи за його відсутністю.   

            Оскільки представник позивача не заявив клопотань про технічну фіксацію судового засідання, така фіксація, відповідно до ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалась, але вівся протокол судового засідання.

            Представник позивача в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення без змін.

            За згодою представника позивача, згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

        Заслухавши усні пояснення представника позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги та запереченнями на неї, дослідивши обставини  і матеріали  справи,  в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до висновку, що апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

          Оскаржуючи рішення місцевого суду, скаржник просив скасувати його та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі,  посилаючись на наступні доводи:

- суд не повідомив його належним чином про розгляд справи і він не приймав участі у її розгляді;

- позивач, звернувшись з позовом про стягнення заборгованості в сумі 207795,24 грн., а потім, уточнивши свої вимоги, просив стягнути заборгованість в сумі 177795,24 грн., у письмових пояснення визнає, що товар був поставлений на суму 300509 грн., а відповідач сплатив 199419,66 грн., тобто заборгованість складала 1011089,34 грн., що не врахував суд;

- позивач не надав суду належних доказів отримання відповідачем товару, а саме не надано оригіналів документів, підтверджуючих передачу товару та відповідних специфікацій, а судом не враховано кількість повернутого товару;

- незважаючи на зменшення суми боргу, суд стягнув пеню з невідомо якої суми заборгованості, не врахувавши, що позивач погодився на зміну строку оплати (з 15.03.2007 р.);

- ухвалюючи рішення, яким задоволено позовні вимоги, суд не послався на будь-які реальні докази наявності заборгованості на день прийняття рішення.

           Проаналізувавши зазначені докази, судова колегія встановила наступне.

Щодо неповідомлення  відповідача належним чином про розгляд справи.

          Відповідно до вимог ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам ухвалу про порушення провадження у справі, в якій зазначається про прийняття позовної заяви до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Відповідно до п.п.3.5.1. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої  наказом Голови Вищого господарського суду України  10.12.2002  N 75 (з наступними змінами та доповненнями), ухвала   про   порушення   провадження   у   справі  і призначення її до розгляду  в день  її  прийняття  направляється  всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Повідомлення з  відміткою  про  вручення  ухвали   адресатові залучаються до матеріалів справи. Факт неодержання  ухвали  адресатом  засвідчується   поштовим повідомленням встановленого   зразка,   яке  разом  з  неотриманою ухвалою та конвертом оперативно  передається  службою  діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

          Виходячи з вищезазначених норм, а також судової практики Верховного суду України та Вищого господарського суду України, сторона вважається повідомленою належним чином, якщо  ухвали про призначення справи до розгляду або про відкладення розгляду справи були направлені стороні рекомендаційною поштою і якщо в матеріалах справи наявні повідомлення поштового відділення про вручення цих ухвал відповідній стороні. Якщо в матеріалах справи відсутні такі данні і сторона не приймала участь у розгляді справи та не визнає факту отримання таких ухвал, слід вважати, що цю сторону не було повідомлено належним чином про час і місце розгляду справи.

     Матеріали справи свідчать, що відповідач належним чином повідомлявся про призначення справи до розгляду та у деяких випадках про відкладення розгляду справи  і навіть заявляв клопотання про відкладення розгляду справи.

           Проте, у матеріалах цієї  справи відсутні докази, а саме поштове повідомлення того, що місцевий суд направляв відповідачу рекомендаційною поштою ухвалу від 31.08.2007 р. про відкладення її розгляду на 10.09.2007 р. і що ця ухвала отримувались відповідачем, тобто докази того, що відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи 10.09.2007 р..

           З матеріалів справи вбачається, що відповідач не приймав участь у розгляді справи 10.09.2007 р.  і він (відповідач)  заперечує  у скарзі факт отримання ним цієї ухвали.

      З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що відповідач не був повідомлений належним чином місцевим судом про відкладення розгляду справи на 10.09.2007 р. і не приймав участь в цьому судовому засіданні,  а саме в цей в день справа була розглянута по суті і з неї було прийнято  оскаржене відповідачем судове рішення.

           Відповідно до ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

          Враховуючи вищезазначені обставини та норми ГПК України, рішення місцевого суду з цієї справи підлягає безумовному скасуванню, у зв'язку з порушенням ним норм процесуального права.

Розглядаючи, відповідно до вимог ч.1 ст. 101 ГПК України, справу повторно, судова колегія встановила наступне.

         Як свідчать матеріали справи, 11.01.2006 р. між Позивачем (продавець) і Відповідачем (покупець) було укладено договір №3, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався  продати Відповідачу  (по заявкам останнього)  запчастини до техніки (далі - товар) на суму 300000 грн., а відповідач у строк до 22.12.2006 р. - оплатити отриманий товар. Умовами договору сторони передбачили штрафні санкції за несвоєчасну оплату товару, а  саме  сплату  неустойки у розмірі 0,05 %  від простроченої суми за кожен день прострочення.

           З наданих позивачем місцевому суду копій накладних, виписаних позивачем та підписаних представниками позивача та відповідача, та довіреностей  відповідача, виданих його представнику на отримання товару (а.с. 19-191, 198-210, т.1),  вбачається, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 300509,00 грн.. При цьому, з аналізу зазначених документів, а  також складеного позивачем акту взаєморозрахунків (а.с. 4-8, т.2) вбачається, що до зазначеної суми товару не включено товар, який  відповідач  повернув  позивачу, згідно переліків повернення  товару (а.с. 192-197, т.1).   

           Зазначені документи дійсно, як це зазначає відповідач у скарзі, надані суду не в оригіналах, а в копіях. Однак, вказані копії засвідчені позивачем належним чином (печаткою  та підписом позивача).

             Відповідно до ст. 36 ГПК України, „Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять данні про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії”.

            З огляду на викладене, судова колегія вважає, що надані позивачем належним чином засвідчені копії вищезазначених документів є належними та достатніми письмовими доказами, які підтверджують виконання позивачем своїх зобов'язань за договором по постачанню товару  та отримання цього товару відповідачем.

           За таких обставин, посилання скаржника на відсутність оригіналів цих документів не може бути  підставою для визнання факту не здійснення позивачем поставки товару на зазначену ним суму  та відмови у задоволенні позову.

           Посилання скаржника на неврахування позивачем суми поверненого товару також не можуть прийматись до уваги, оскільки, як зазначалось вище, заборгованість розрахована позивачем з урахуванням цього повернення.   

          З наданих позивачем місцевому суду документів, а саме належним чином засвідчених копій чеків та платіжних  вимог, доручень (а.с. 211-237, т.1) вбачається, що відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлені товари, а саме  на момент звернення позивача з позовом до суду сплатив 101082,41 грн. і, відповідно, залишок боргу складає 199419,61 грн..  

      Відповідач, як свідчать матеріали справи, не оспорював в процесі досудового врегулювання спору наявність цієї заборгованості, що вбачається з його відповіді на претензію позивача на зазначену суму (а.с. 6-7,8, т.1), тобто визнавав цей борг і, відповідно, факт поставки йому товару на цю суму.

          Просивши в апеляційній скарзі скасувати судове рішення та відмовити в позові, тобто фактично, змінивши свою позицію та не визнаючи заборгованість, відповідач, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, не надав будь-яких доказів невиконання позивачем своїх обов'язків за договором та здійснення ним  (відповідачем) розрахунків за отримані товари в повному обсязі, хоча такий обов'язок, тобто обов'язок по доказуванню обставин відсутності заборгованості та безпідставності позовних вимог, згідно зазначеної статті ГПК України, покладено на нього.  

           Посилання скаржника на іншу суму заборгованості, зазначену позивачем в поясненні (а.с. 18, т.1), не може прийматись до уваги, оскільки в позові та уточненні до нього, а саме ці документи є офіційними вимогами та зверненнями  до суду, позивач зазначає заборгованість в сумі 199419,61 грн. і ця сума співпадає з наданими ним доказами і розрахунками, а тому зазначена у поясненні сума, на думку судової колегії, є технічною помилкою.

      З викладеного вбачається, що на момент звернення позивача до суду з позовом (19.03.2007 р.) відповідач, який повинен був, згідно умов договору, сплатити вартість поставленого йому товару до 22.12.2006 р., мав заборгованість в розмірі 199419,61 грн..

           Приймаючи до уваги, що відповідач в процесі розгляду спору перерахував  позивачу  (05.07.2007 р.) частину боргу в сумі 30000 грн. (а.с. 32, т.2), заборгованість складає 169429,61 грн., і саме цю суму боргу позивач просив стягнути з відповідача в уточненні до позову (а.с. 37, т.2).

       Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином у строки, встановлені умовами договору, і одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом  зобов'язання.

            Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму  боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних.

            За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 169429,61 грн. заявлена обґрунтовано  і підлягає задоволенню в повному обсязі.  

             Позивач також просив суд  стягнути з відповідача неустойку в розмірі 8375,63 грн..

         Можливість стягнення неустойки за  несвоєчасну оплату товару передбачена умовами  укладеного сторонами договору, а також ст. 549 та ст. 611 ЦК України.

     Перевіривши правильність розрахунку неустойки, судова колегія встановила, що позивач нарахував пеню  за 84 дня, починаючи з 22.12.2006 р. (момент оплати товару, згідно умов договору) до 16.03.2007 р. (момент звернення до суду з позовом), за процентною ставкою встановленою умовами договору і цей розрахунок зроблено правильно.

       Скаржник, не визнаючи вимог позивача,  водночас  робить посилання на те, що неустойка повинна нараховуватись з 15.03.2007 р. та з суми заборгованості з урахуванням сплачених ним 30000 грн..

           Проте, з такою позицією погодитись не можна, з огляду на таке.

           Умовами договору передбачено, що відповідач повинен повністю оплатити товар до 22.12.2007 р..  Зміни  до умов договору у встановленому порядку сторонами не вносились.

            В претензії позивач наполягає на сплаті боргу  та вимагає відповідача сплатити борг до 01.02.2007 р., а в протилежному він звернеться до суду з позовом. Ця вимога, на думку судової колегії, не є зміною строків розрахунків, а лише наданням відповідачу можливості розрахуватись без застосування штрафних санкцій та без звернення до суду з позовом. Пропозиція відповідача у відповіді на претензію про продовження строку оплати до 15.03.2007 р. є лише його пропозицією, на яку позивач не дав згоди, і, відповідно, цю дату не можна вважати погодженим сторонами нового строку здійснення розрахунків. Факт сплати відповідачем частини заборгованості в процесі розгляду справи ніяким чином не впливає на розмір штрафних санкцій, нарахованих на момент звернення позивача до суду з позовом, а тому штрафні санкції повинні розраховуватись з розміру несплаченої вартості товару  у встановлений договором  строк, тобто  з 22.12.2006 р..

            За таких обставин вимоги про стягнення зазначеного у позові розміру неустойки також є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

            Приймаючи до уваги, що вимоги позивача (з урахуванням уточнення до позову) задовольняються повністю, з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 49 ГПК України, підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу. При цьому, понесені  позивачем вищезазначені витрати, незважаючи на те, що він зменшив розмір вимог, підлягають стягненню в повному розмірі, оскільки зменшення відбулось, у зв'язку зі сплатою відповідачем частини боргу вже після звернення позивача з цим позовом.

На підставі викладеного та керуючись умовами договору №3 від 11.01.2006 р., ст.ст.  525,526,610, 625,549 та 611 ЦК України, ст.ст. 49,64,99,101-105 ГПК України, колегія суддів –

ПОСТАНОВИЛА:

1) Апеляційну скаргу ТОВ „Грейнголд” –задовольнити частково.

2) Рішення господарського суду Одеської області від 10.09.2007 р.  у справі №29-27/105-07-3194 - скасувати.

3) Позов ТОВ „Агро-Союз-Одеса” до ТОВ „Грейнголд”, з урахуванням уточнень, – задовольнити повністю.

    Стягнути з ТОВ „Грейнголд” (65039, м. Одеса, вул. Канатна,99, код ЄДРПОУ 31068713, ІНН 310687115428, р/р 2600901635797 в Укрексімбанку, МФО 328618) на користь  ТОВ „Агро-Союз-Одеса” (65031, м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, р/р 26008302539139, Філія ОЦВ ПІБ ТОБО 11 Суворовський, МФО 328135, код ЄДРПОУ 24539726, ІНН 24539715542):

- 169429,61 грн. - заборгованість за договором;

- 8375,63 грн. –пеня за порушення умов договору за період з 22.12.2006 р. по 16.03.2007 р.;

- 2077,95 грн. - витрати по сплаті державного мита при поданні позову;

- 118,00 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4) Доручити господарському суду Одеської області видати наказ відповідно до цієї постанови.

             Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена  у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий:                                                                                Мирошниченко М. А.

Судді:                                                                                               Бєляновський В. В.

                                                                                                           Шевченко В. В.

Повний текст постанови підписано  23.10.2007 р.