Постанова

від 20.12.2022 по справі 440/12876/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 р. Справа № 440/12876/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: П`янової Я.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2022, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, вул. Пушкарівська, 9/26, м.Полтава, 36039 по справі № 440/12876/21

за позовом Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

третя особа: ОСОБА_1

про скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

Лубенська міська рада Лубенського району Полтавської області звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просила скасувати наказ відповідача №6928-СГ від 17.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області та надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га ріллі, кадастровий номер 5322887900:13:017:0004, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 року позов залишено без задоволення.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 року та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначив, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо предмету спору. В рішенні вказано, що предмет спору зводиться до встановлення обставин правомірності наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області. Позивач зазначає, про те, що ним не оскаржується правомірність цього наказу, оскаржуються дії відповідача щодо відмови у скасуванні цього наказу, так як він нереалізований і, відповідно до норм земельного законодавства не може бути реалізованим, так як ОСОБА_1 своє право на безоплатне отримання земельної ділянки, в межах норм передбачених статтею 121 Земельного кодексу, використав. Натомість Лубенська міська рада, як особа, до якої перейшло право власності на земельну ділянку, не має змоги розпорядитися цією ділянкою, так як є наказ відповідача про передачу її у приватну власність. Посилаючись на вимоги статей 125 та 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". ОСОБА_1 не реєстрував та не оформляв своє право власності на земельну ділянку 2,00 га ріллі, кадастровий номер 5322887900:13:017:0004, для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області, натомість 22.10.2020 він року зареєстрував своє право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322881400:07:002:0007, площею 2,0 га сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Вищий Булатець Лубенського району, надану йому у власність на підставі рішення Засульської сільської ради Лубенського району від 16 вересня 2020 року, крім того ОСОБА_1 передав її в оренду СФГ «Первоцвіт».

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Третя особа правом на подачу відзиву або пояснень щодо позову не скористалася.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що рішенням Засульської сільської ради Лубенського району від 16.09.2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322881400:07:002:0007 площею 2,0 га сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Вищий Булатець Лубенського району. Дана земельна ділянка цим же рішенням передана учаснику АТО ОСОБА_1 у приватну власність, яка зареєстрована за третьою особою 22.10.2020 року за №38831411 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У позові позивач зазначив, що згодом було встановлено факт винесення наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 20.11.2018 №8017-05, яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району за межами населених пунктів.

Наказом №6928-СГ від 17.09.2019 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано йому у власність земельну ділянку площею 2,0 га ріллі, кадастровий номер 5322887900:13:017:0004, для ведення особистого селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району.

При цьому позивач зазначає, що ОСОБА_1 своє право власності на вищевказану земельну ділянку не зареєстрував та її не використовує.

Виконавчий комітет Лубенської міської ради 25.06.2021 листом за вих. №01-11/872 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Полтавській області з приводу того, що під час проведення внутрішнього аудиту земель Лубенської територіальної громади було встановлено, що ОСОБА_1 використав своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, у зв`язку з чим просив скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 6928-СГ від 17.09.2019.

Позивач зазначив, що 04.08.2021 отримав відповідь про те, що органами, які уповноважені перевіряти законність та обґрунтованість актів Головного управління як територіального органу Держгеокадастру, є Держгеокадастр та Міністерство аграрної політики та продовольства України.

Після цього Виконавчий комітет Лубенської міської ради листом від 12.08.2021 за вих. № 01-11/1129 звернувся до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та до Міністерства аграрної політики та продовольства України з проханням розглянути надані матеріали та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №6928-СГ від 17.09.2019.

08.09.2021 позивач отримав відповідь Міністерства аграрної політики та продовольства України, за змістом якої з посиланням на пункт 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Мінагрополітики направило звернення позивача до Держгеокадастру для розгляду, вжиття заходів реагування та надання відповіді по суті порушених питань.

У свою чергу Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру згідно наданої відповіді №18-28-0.131-10689/2-21 від 28.08.2021 доручила ГУ Держгеокадастру у Полтавській області розглянути лист Лубенської міської ради, розібратися в ситуації, що склалася та надати відповідь відповідно до вимог законодавства.

На виконання доручення Держгеокадастру Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області 02.09.2021 листом №18-16-0.3-5916/2-21 було надано відповідь про те, що відповідно до пункту 58 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX внесені зміни до Земельного кодексу України, якими зокрема розділ X "Перехідні положення" доповнено пунктом 24, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, за виключенням земель, що залишаються у державній власності, перелік яких визначено даним пунктом.

Позивач вважає, що його листи фактично були залишені без розгляду, у зв`язку з чим він змушений звертатися до суду з даним позовом про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №6928-СГ від 17.09.2019.

Суд першої інстанції, залишаючи без задоволення позов, виходив з необґрунтованості позовних вимог, вирішуючи спір по суті, встановив, що права чи інтереси Лубенської міської ради, які б могли становити предмет судового захисту, в даному випадку не порушені.

Натомість Засульська сільська рада зі свого боку допустила порушення вимог чинного земельного законодавства, оскільки приймаючи 16.09.2020 рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322881400:07:002:0007, площею 2,0 га сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Вищий Булатець Лубенського району та передання безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 означеної земельної ділянки не перевірила обставини реалізації особою права на приватизацію земельної ділянки ще у 2019 році.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

У відповідності до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.

Згідно із частинами другою, третьою статті 121 ЗК України розмір земельних ділянок, що передаються безоплатно громадянину для ведення особистого селянського господарства, може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю). Розмір земельної ділянки, що передається безоплатно громадянину у власність у зв`язку з набуттям ним права власності на жилий будинок, не може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення, встановлений частиною першою цієї статті (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим).

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Частиною дев`ятою статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Судовим розглядом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №6928-СГ від 17.09.2019 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 та передано йому у власність земельну ділянку площею 2,0 га ріллі, кадастровий номер 5322887900:13:017:0004 для ведення особистого, селянського господарства на території Хорошківської сільської ради Лубенського району.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 своє право на отримання безоплатно земельної ділянки використав.

Однак, доказів реалізації ОСОБА_1 свого права на приватизацію земельної ділянки за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, станом на момент прийняття відповідачем оскаржуваного рішення у 2019 році не існувало.

Колегія суддів звертає увагу на те, що права чи інтереси Лубенської міської ради, які б могли становити предмет судового захисту, в даному випадку не порушені.

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Засульська сільська рада зі свого боку допустила порушення вимог чинного земельного законодавства, оскільки приймаючи 16.09.2020 рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5322881400:07:002:0007, площею 2,0 га сільськогосподарського призначення (рілля) для ведення особистого селянського господарства за межами с. Вищий Булатець Лубенського району та передання безоплатно у власність громадянину ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки не перевірила обставини реалізації особою права на приватизацію земельної ділянки ще у 2019 році, а тому вимоги позивача про скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 17.09.2019 №6928-СГ задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що позивачем не оскаржується правомірність наказу №6928-СГ від 17.09.2019 року, а оскаржуються дії відповідача щодо відмови у скасуванні цього наказу, колегія суддів відхиляє, оскільки визнання дій неправомірними відповідача щодо відмови у скасуванні спірного наказу не було предметом спору, а позивач звернувся до суду саме з вимогою скасувати наказ відповідача №6928-СГ від 17.09.2019 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянину ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства розташованої за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області та надання у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га ріллі, кадастровий номер 5322887900:13:017:0004, із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Хорошківської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, в апеляційній скарзі не зазначено.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а тому підстав для скасування судового рішення суд апеляційної інстанції не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.03.2022 по справі №440/12876/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді Я.В. П`янова Л.В. Любчич