Рішення

від 21.11.2022 по справі 346/766/22

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №346/766/22

Провадження № 2/348/714/22

21 листопада 2022 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відділу з питань Державного архітектурного-будівельного контролю Коломийської міської ради про визнання права власності на майно,-

встановив:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради про визнання права власності.

В обгрунтування заявлених вимог позивачі зазначили, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві спільної часткової власності по 1/6 частині ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про що 02 червня 2007 року їм було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому від 16 грудня 2003 року № 139.

У 2008 році ОСОБА_3 здійснив прибудову до літньої кухні «літ. Б1», веранди «літ.Б», побудував стодолу «літ. «В» та гараж «літ. Л». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України в управління спадковим майном фактично вступила дружина померлого, ОСОБА_1 та дочка померлого, ОСОБА_2 , однак свідоцтва про право на спадщину не отримали. Таким чином їх частки становили 1/4 (1/6+1/12).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , про що 04 червня 2013

року складено відповідний актовий запис №21.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина на 1/6 частину житлового будинку господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Крім того, померлій, ОСОБА_5 належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0740 га, кадастровий номер 2624086000:04:001:0060 та площею 0,4100 га кадастровий номер 2624086000:03:002:0320, що належали померлій на підставі Державних актів від 05 грудня 2008 року. Наведене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 08 вересня 2021 року.

3 метою оформлення спадщини після смерті тітки ОСОБА_5 , позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу

їй свідоцтва про право на спадщину. Згідно постанови про відмову

у видачі свідоцтва про право на спадщину від 14 січня 2022 року позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі права на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та рекомендовано звернутись до суду з позовом про визнання права власності.

Оскільки на житловий будинок АДРЕСА_1 було видано свідоцтво про право власності, яке було втрачено, позивачі подали оголошення в газету «ЗР-Інформ», де було надруковано повідомлення, про те, щоб вважати недійсними втрачене свідоцтво про право власності на житловий будинок в АДРЕСА_1 на прізвище ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Крім того, оскільки на земельні ділянки ОСОБА_5 було видано Державні акти на право власності на земельні ділянки, які також були втрачені, позивачі подали оголошення в газету «ЗР-Інформ», де було надруковано повідомлення, про те, щоб вважати недійсними втрачені Державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0740 га, кадастровий номер 2624086000:04:001:0060 та площею 0,4100 га кадастровий номер 2624086000:03:002:0320 на прізвище ОСОБА_5 .

Право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця. Зазначена вимога закону дотримана, так як згідно довідки Саджавського старостинського округу Коломийської міської ради від 15 липня 2021 року № 435 ОСОБА_5 належала земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Згідно звіту виготовленого СПД ОСОБА_7 про проведення обстеження та визначення технічного стану основних несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж господарських будівель: літньої кухні (літера Б), стодоли (літера В) та гаража (літера Л) по АДРЕСА_1 встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

Згідно висновку про вартість майна від 15 лютого 2022 року зазначено, що оціночна вартість майна становить 208 881грн. (1/6 становить - 34 813,50 грн., % становить - 52220,25 гри., 5/12 становить - 87033,75 грн.)

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04 жовтня 2021 року зазначено, що вартість земельної ділянки площею 0,0740 га становить 783,69 грн., площею 0,4100 га становить 6500,27 грн.

В січні 2022 року позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець, звернулася в Коломийську міську раду із заявою про прийняття в експлуатацію господарських споруд, де їй було роз`яснено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію.

За таких підстав, позивачі вважають, що вимога про визнання за ними права власності на житловий будинок та господарські будівлі є законною і обґрунтованою.

В зв`язку з наведеними обставинами, посилаючись на вимоги ч.ч.3,5 ст. 376 ЦК України, ст. 1216, 1218 ЦК України, просять суд визнати право власності за: ОСОБА_1 на:

- 5/12 частин житлового будинку загальною площею - 114,9 кв.м., житловою площею - 69,60 кв.м., господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку площею 0,0740 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2624086000:04:001:0060, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Саджавка;

земельну ділянку площею 0,4100 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2624086000:03:002:0320, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Коломийський район, село Саджавка;

ОСОБА_2 на 1/4 частину житлового будинку загальною площею - 114,9 кв.м., житловою площею - 69,60 кв.м., господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_3 на 1/6 частину житлового будинку загальною площею - 114,9 кв.м., житловою площею - 69,60 кв.м., господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_4 на 1/6 частину житлового будинку загальною площею - 114,9 кв.м., житловою площею - 69,60 кв.м., господарські будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 21.09.2022 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не з`явилися, кожен окремо подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, повідомлений вчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього до суду не надходило.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

На підставі ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними у суду матеріалами. Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини- в силу вимог ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі Смірнов проти України ).

За таких підстав судом визнано за можливе розглядати справу на підставі доказів, наявних у матеріалах справи, та за погодженням сторін і згідно поданих ними заяв.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В судовому засіданні встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 належало на праві спільної часткової власності по 1/6 частині ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , про що 02 червня 2007 року їм було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно на підставі рішення виконкому від 16 грудня 2003 року № 139.

Щодо родинних зв?язків, то суд зазначає, зо ОСОБА_1 та ОСОБА_6 перебували у шлюбі (а.с.24). ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є їх дітьми (а.с.25-27). ОСОБА_5 є рідною тіткою позивача ОСОБА_1 (а.с.23-24).

У 2008 році ОСОБА_3 здійснив прибудову до літньої кухні «літ. Б1», веранди «літ.Б», побудував стодолу «літ. «В» та гараж «літ. Л».

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про його смерть (а.с.21).

Після його смерті відкрилася спадщина на 1/6 частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходяться в АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 1268 ЦК України в управління спадковим майном фактично вступила дружина померлого ОСОБА_1 та дочка померлого ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Саджавського старостинського округу Коломийської міської ради від 15 липня 2021 року № 437. Однак, свідоцтво про право на спадщину не отримали. Таким чином, їхні частки становили по ј (1/6+ 1/12) (а.с.34).

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про її смерть (а.с.22).

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/6 частку житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33).

Крім того, померлій ОСОБА_5 належали земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,0740 га кадастровий номер 2624086000:04:001:0060 та площею 0,4100 га кадастровий номер 2624086000:03:002:0320, що належали померлій на підставі Державних актів від 05 грудня 2008 року. Наведене підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки від 08 вересня 2021 року (а.с.35-40).

Згідно витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04 жовтня 2021 року зазначено, що вартість земельної ділянки площею 0,0740 га становить 783,69 грн., площею 0,4100 га становить 6500,27 грн.

Позивач ОСОБА_1 для оформлення спадщини після смерті тітки, ОСОБА_5 , звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Постановою приватного нотаріуса Коломийського районного нотаріального округу Трачук Л.В. від 14.01.2022 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено, оскільки спадкоємцем ОСОБА_1 не було надано документів, що встановлюють право власності на спадкове майно, що належало померлій ОСОБА_5 (а.с.50).

Оскільки свідоцтво про право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , було втрачено, позивачами було подане оголошення в газету «ЗР-Інформ» №2 від 21 січня 2022 року, де було надруковане повідомлення, про те, щоб вважати недійсним втрачене свідоцтво про право власності на нерухоме майно на прізвища ОСОБА_5 - 1/6 частка, ОСОБА_6 - 1/6 частка, ОСОБА_1 - 1/6 частка, ОСОБА_3 - 1/6 частка, ОСОБА_2 - 1/6частка, ОСОБА_4 - 1/6 частка (а.с.52).

Також в газеті ЗР-Інформ» №40 від 01 жовтня 2021 року були надруковані повідомлення, про те, щоб вважати недійсним втрачений Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0740 га, серії ЯД № 807554, та Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,4100 га, серії ЯД № 893299, видані 05.12.2008 на прізвище ОСОБА_5 (а.с.51).

Як вбачається з технічного паспорта на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого 21 липня 2021 року ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» на земельній ділянці самочинно збудовані прибудова «Б1» - 2008 року побудови, веранда «Б» - 2008 року побудови, стодола «В» - 2008 року побудови, гараж «Л» - 2008 року побудови (а.с.28-31).

Відповідно до довідки ОКП «Івано-Франківське обласне БТІ» № 272 від 21.07.2021 вбачається, що площа забудови літньої кухні збільшилася на 25,7 кв.м., площа забудови стодоли «В збільшилася на 0,5 кв.м. за рахунок реконструкції, побудовано гараж «Л», площею забудови 32,6 кв.м у 2008 році. Заявником не надано дозвільних документів на виконання зазначеного виду робіт , що в силу положень ст. 376 Цивільного кодексу України вважається самочинним будівництвом (а.с. 32).

Вказані об`єкти не прийняті в експлуатацію, що не заперечується сторонами.

Згідно звіту виготовленого СПД ОСОБА_7 про проведення обстеження та визначення технічного стану основних несучих будівельних і огороджувальних конструкцій та інженерних мереж господарських будівель: літньої кухні (літера Б), стодоли (літера В) та гаража (літера Л) по АДРЕСА_1 встановлено можливість їх надійної та безпечної експлуатації.

Згідно висновку про вартість майна від 15 лютого 2022 року зазначено, що оціночна вартість майна становить 208 881грн. (1/6 становить - 34 813,50 грн., % становить - 52220,25 гри., 5/12 становить - 87033,75 грн.)

В січні 2022 року позивач ОСОБА_2 , як спадкоємець, звернулася в Коломийську міську раду із заявою про прийняття в експлуатацію господарських споруд, де їй було роз`яснено, що у випадку визнання права власності на самочинно збудований об`єкт за рішенням суду він приймається в експлуатацію (а.с.68).

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обґрунтовує його нормами ст.ст. 321, 375, 376, 1216, 1218 ЦК України.

За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

На думку позивачів, їх суб`єктивне право поставлене під сумнів і не визнається відділом з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради, а тому останній є належним відповідачем у справі.

За вказаних обставин, суд вважає необхідним звернути увагу на таке:

Відповідно до частини 1 статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року в справі № 759/3515/19.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Виходячи із змісту статті 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

За змістом норм цивільного процесуального права, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому, суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення, невизнання чи оспорення його прав, свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем (відповідачами). При цьому, заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача, співвідповідача (чи при його (належного відповідача) відсутності) задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не в змозі вирішувати та задовольняти позовні вимоги без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача чи співвідповідача). Правом на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача належним, залучення співвідповідача наділений виключно позивач, який у випадку заміни відповідача (відповідачів), залучення нового, зобов`язаний вказати вимоги до нового відповідача (відповідачів) та підстави заявлення таких саме до нього.

У постанові від 19 травня 2020 року в справі № 916/1608/18 Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі у цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином, і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі. Отже, за позовом про визнання права власності на будівлю, споруду, право на яку ні за ким не зареєстроване, належним відповідачем є власник земельної ділянки, на якій така будівля, споруда розташована.

Крім того, відповідно до пункту 10 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на чужій земельній ділянці може бути пред`явлено до органу державної влади або органу місцевого самоврядування та власника (користувача) земельної ділянки у випадку забудови на земельній ділянці, яка належить до державної чи комунальної власності або фізичній чи юридичній особі.

За змістом статті 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Земельні ділянки державної власності, які передбачається використати для розміщення об`єктів, призначених для обслуговування потреб територіальної громади (комунальних підприємств, установ, організацій, громадських пасовищ, кладовищ, місць знешкодження та утилізації відходів, рекреаційних об`єктів тощо), а також земельні ділянки, які відповідно до затвердженої містобудівної документації передбачається включити у межі населених пунктів, за рішеннями органів виконавчої влади передаються у комунальну власність.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) відчуження земельних ділянок для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; в) прийняття спадщини або переходу в їхню власність земельних ділянок, визнаних судом відумерлою спадщиною; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; ґ) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Як встановлено судом, відділ з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради не є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій ОСОБА_6 було зведено об`єкт самочинного будівництва, а тому він (відділ) не може виступати відповідачем у даній справі.

З матеріалів справи вбачається, що власником земельної ділянки за вищевказаною адресою, на якій вчинено самочинне будівництво, є Саджавський старостинський округ Коломийської міської ради Івано-Франківської області.

Між тим, позивачі пред`явили і підтримували позов до відділу з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради.

При цьому, позивачі не навели у позовній заяві фактів і обставин, які б конкретно вказували на порушення їх прав чи законних інтересів саме відділом з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради.

Будучи обізнаними із обставинами, що мають істотне значення у справі, позивачі не змінювали відповідним чином свого позову та не скористалися своїм правом на подачу клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи залучення Саджавського старостинського округу Коломийської міської ради Івано-Франківської області до участі в справі як співвідповідача.

Без залучення осіб, для яких рішення створює відповідні права та обов`язки, змінює правовідносини і призводить до нових наслідків, суд не в змозі давати оцінку підставам та предмету позову і ухвалювати рішення.

Відтак, зважаючи на те, що встановлений факт є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, суд не надає оцінки доводам сторін у справі з приводу предмета спору щодо їх обґрунтованості та відмовляє у задоволенні позову з підстав пред`явлення позову в цій справі до неналежного відповідача.

Водночас, суд зауважує, що позивачі не позбавлені права на звернення до суду з відповідними позовними вимогами до належного відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові на позивача.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати у справі суд залишає за позивачами.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-81, 83, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до відділу з питань Державного архітектурного-будівельного контролю Коломийської міської ради про визнання права власності на майно - відмовити.

Судові витрати по справі віднести на рахунок позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 .

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_3

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , АДРЕСА_4

Відповідач: Відділ з питань Державного архітектурно-будівельного контролю Коломийської міської ради, 78200,Івано-Франківська область,м. Коломия, вул. Грушевського, 1 .

Повний текст рішення складено 01.12.2022.

Суддя Т.А.Бурдун