Рішення

від 13.12.2022 по справі 902/637/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2022 р. Cправа № 902/637/22

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Логістик" (вул. Андрія Первозванного, 58А, кв. 72, м. Вінниця, 21030)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Подільська Дорожня" (вул. Айвазовського, 8, м. Вінниця, 21022)

про стягнення 267 978,67 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представників сторін:

позивача Гурба М.В. згідно ордеру;

відповідача Федчук Т.М. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № б/н від 19.07.2022 Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Логістик" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Подільська Дорожня" про стягнення 194 464,13 грн - суми боргу, 24 627,92 грн - пені, 6 252,54 грн - 3% річних, 42 634,08 грн - інфляційних втрат та понесені судові витрати по сплаті судового збору та правової допомоги адвоката.

Ухвалою суду від 26.07.2022 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/637/22 за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.08.2022.

За наслідками судового засідання 23.08.2022 підготовче засідання відкладено на 20.09.2022, про що 23.08.2022 постановлено відповідну ухвалу.

15.09.2022 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Федчук Т.М., за змістом прохальної частини якого відповідач просить продовжити процесуальний строк на подання відзиву та прийняти відзив, зменшити розмір санкцій і інфляційних втрат та стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним судові витрати.

За результатами судового засідання 20.09.2022 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 20.09.2022, згідно якої: поновлено відповідачу пропущений процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, прийнявши його до розгляду; продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 06.10.2022.

03.10.2022 до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 28.09.2022 (вх. № 01-34/8284/22).

Ухвалою суду від 06.10.2022 підготовче засідання відкладено на 17.11.2022. Проте, судове засідання у визначену дату (17.11.2022) не відбулось у зв`язку з масштабною та тривалою повітряною тривогою, а також загрозою ракетних ударів по всій території України, у зв`язку з чим ухвалою суду від 17.11.2021 підготовче судове засідання у справі призначено на 29.11.2022, про що учасників справи повідомлено в порядку визначеному ст.ст. 120, 121 Господарського процесуального кодексу України.

Виконавши завдання підготовчого провадження, судом закрито дану стадію господарського процесу та призначено справу до розгляду по суті на 13.12.2022, про що 29.11.2022 постановлено відповідну ухвалу.

У судовому засіданні 13.12.2022 прийняли участь представники позивача та відповідача, які підтримали раніше висловлені позиції у процесуальних заявах по суті спору.

В судовому засіданні 13.12.2022 судом оголошено перерву в межах дня, по закінченню якої представники сторін не з`явились.

За наслідками судового засідання 13.12.2022 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про укладення 20.08.2021 між позивачем та відповідачем договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20/08/21, на виконання якого позивачем надано відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 394 464,13 грн, про що сторонами складено відповідний акт наданих послуг.

Виходячи з положень п. 2.7. Договору та дату підписання акту наданих послуг, відповідач зобов`язаний був здійснити оплату за надані послуги до 10.09.2021.

Проте, відповідач частково виконав зобов`язання по оплаті наданих послуг з перевезення вантажу, сплативши 200 000,00 грн, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 194 464,13 грн.

Неналежне виконання зобов`язань в частині оплати наданих послуг стало підставою звернення з позовом до суду з вимогами про стягнення основного боргу, узгоджених п. 5.5. Договору штрафних санкцій та застосування наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених ч. ст. 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, позовні вимоги позивача визнає частково, в розмірі основного боргу та пені. При цьому заперечує нарахування трьох процентів річних та інфляційних втрат. Так, відповідач вказує, що Договором встановлено інший, аніж визначено ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, розмір процентів за час прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожен день прострочення, що відповідно виключає можливість застосування даної норми.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що нараховані позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних в загальній сумі майже дорівнюють сумі основного боргу, що, на його думку, є неспівмірним та таким, що не відповідає суті відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Заперечуючи доводи відповідача, позивач, у відповіді на відзив зауважує, що інфляційні втрати та три проценти річних є особливим видом відповідальності за порушення виконання грошових зобовязань та носять компенсаційний, а не штрафний характер.

Заперечив позивач і можливість зменшення заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, пославшись на відсутність з боку відповідача обґрунтувань та доказів на підтвердження наявності обставин, визначених ч. 1 ст. 233 ГК України.

Із наявних у справі та досліджених судом доказів слідує, що 20.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Адамант Логістик» (позивач, за Договором Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Подільська Дорожня» (відповідач, за Договором Замовник) укладено Договір № 20/08/21 перевезення вантажів автомобільним транспортом. (надалі Договір)

Згідно з предметом Договору, Перевізник зобов`язується власними та/або залученими силами та засобами приймати і доставляти до пунктів призначення за маршрутом, визначеним на підставі погоджених Сторонами заявок, вантаж, який Замовник та/або за його вказівкою інший вантажовідправник надає Перевізнику до перевезення, а Замовник зобов`язується сплачувати Перевізнику провізну плату у розмірі та порядку, визначеному даним Договором.

Перевізник здійснює перевезення на підставі погоджених Сторонами заявок, які Замовник надсилає Перевізнику поштою, електронною поштою, факсом або узгоджує із Перевізником по телефону. Заявка повинна містити пункт завантаження вантажу та дані про вантажовідправника, пункт призначення вантажу та дані про вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, строк надання транспортних засобів під завантаження, строк доставки вантажу та інші умови, погоджені Сторонами. (п. 1.2. Договору)

Згідно п. 1.6. Договору, сторони домовились, що послуги по даному Договору вважаються наданими належним чином при умові, що вантаж доставлений Перевізником до пункту призначення в кількості та в стані, в якому він був прийнятий Перевізником у Замовника, при умові оформлення всієї необхідної документації відповідно до умов даного Договору.

За змістом п. 2.1. Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом здійснюється за договірними цінами.

Вартість послуг, які надає Перевізник Замовнику (провізна плата) обумовлюється Сторонами та вказується у рахунках та в актах виконаних робіт (наданих послуг). За вимогою будь-якої зі Сторін чи додаткового погодження передбачено підписання Специфікацій/Додатків із зазначенням договірних цін. У всіх інших випадках погодженням згоди Замовника з цінами Перевізника є оплата виставленого рахунку та надання вантажу до перевезення з подальшим підписанням Актів виконання робіт (наданих послуг). (п. 2.2. Договору)

Згідно п. 2.4. Договору загальна вартість послуг (провізної плати) за кожною заявкою зазначається в Акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін у день виконання Перевізником зобов`язання з перевезення вантажу. У разі систематичних перевезень загальна вартість послуг (провізної плати) за кожний звітній період зазначається в Акті виконаних робіт (наданих послуг), який підписується повноважними представниками Сторін в останній день періоду.

Сторони домовилися, що звітним періодом в розумінні п. 2.4. цього Договору є календарний місяць. (п. 2.4.1. Договору)

Вартість послуг за звітний період визначається на підставі даних реєстру надання послуг по перевезенню (п. 3.1.4. Договору), виходячи з ціни 1 машино-години, яка погоджується Сторонами. (п. 2.4.2. Договору)

Загальна вартість послуг за цим Договором не обмежується Сторонами та визначається сумою всіх Актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних Сторонами по даному Договору. (п. 2.5. Договору)

Відповідно до п. 2.7. Договору Замовник сплачує вартість послуг (провізну плату) в безготівковому порядку на поточний рахунок Перевізника протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг).

Сторони додатково передбачають можливість за попередньої домовленості здійснення часткової чи повної передоплати на перевезення вантажу. В такому випадку передоплата здійснюється в безготівковому порядку на поточний рахунок Перевізника протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту виставлення Перевізником рахунку.

У випадку здійсненням Перевізником будь-яких додаткових платежів в інтересах та за завданням (чи з відома) Замовника, Замовник зобов`язаний компенсувати такі витрати протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту отримання від Перевізника відповідного листа з обґрунтування платежів та відповідних підтверджуючих документів.

За змістом п. 2.8. Договору, у випадку вимоги будь-якої зі Сторін за наслідками діяльності за певні періоди Сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним Актом звірки взаєморозрахунків (далі - «Актом звірки»). Дані, підтверджені Сторонами в Акті звірки, є підставою для остаточних взаєморозрахунків. Замовник, що отримав Акт звірки від Перевізника, зобов`язується у строк до 7 (семи) робочих днів (включно) з дня отримання такого Акта підписати його зі свого боку та надіслати (передати) підписаний примірник Акта звірки Перевізнику. У випадку незгоди Замовника з даними, що зазначені в Акті звірки Перевізника, Замовник зобов`язується у строк до 7 (семи) робочих днів (включно) з дня отримання такого Акта надіслати (передати) свій варіант Акта звірки. У разі не підписання (не надсилання) Замовником чи ненадання свого варіанту Акта звірки у зазначений строк Сторони вважають дані, викладені в Акті звірки Перевізника, підтвердженими (погодженими).

Згідно п. 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання обов`язків за даним Договором Сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

У випадку прострочення оплати наданих Перевізником послуг, Замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення. Цей пункт не застосовується у випадку порушення Перевізником п. 3.1.4 цього Договору. (п. 5.5. Договору)

Даний Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2021 р., а в частині грошових зобов`язань - до їх повного виконання Сторонами. (п. 6.1. Договору)

За доводами позивача, на виконання умов зазначеного Договору відповідачу надано послуги з перевезення вантажів на суму 394 464,13 грн з ПДВ, на підтвердження чого надає наступні докази: Акт наданих послуг № 50 від 31.08.2021, реєстр автотранспортних послуг з перевезення вантажу за період з 25.08.2021 по 31.08.2021; товарно-транспортні накладні №1 - №11 від 25.08.2021, №1 - №11 від 27.08.2021, №1 - №16 від 28.08.2021, №1 - №2 від 31.08.2021.

Тоді як Замовником послуги Перевізника оплачено частково в сумі 200 000,00 грн., і сума боргу Замовника становить 194 464,13 грн, що Сторонами відображено в акті звірки розрахунків за Договором №20/08/21 від 20.08.2021.

З наведених обставин вбачається, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються надання послуг з перевезення вантажів. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої права порушеними через невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати вартості наданих послуг.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи характер спору та правовідносини, що склалися між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати норми, що регулюють діяльність з перевезення вантажів.

Згідно з нормами статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до положень статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з положеннями статті 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів статті 308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Вантажовідправник зобов`язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством. У разі якщо для здійснення перевезення вантажу законодавством або договором передбачено спеціальні документи (посвідчення), які підтверджують якість та інші властивості вантажу, що перевозиться, вантажовідправник зобов`язаний передати такі документи перевізникові разом з вантажем. Про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином.

Як визначено нормами статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Суд встановив, що позивач виконав договірні зобов`язання забезпечивши своєчасну доставку вантажів у визначені пункти розвантаження. Такий висновок суд зробив оцінивши наявні у матеріалах справи докази, зокрема:

Акт наданих послуг № 50 від 31.08.2021 на суму 394 464,13 грн;

реєстр автотранспортних послуг з перевезення вантажу за період з 25.08.2021 по 31.08.2021;

товарно-транспортні накладні №1 - №11 від 25.08.2021, №1 - №11 від 27.08.2021, №1 - №16 від 28.08.2021, №1 - №2 від 31.08.2021.

Строки оплати встановлені Договором визначено протягом 7 (семи) банківських днів з моменту підписання Акта виконаних робіт (наданих послуг).

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За доводами позивача, які визнаються відповідачем, останній провів часткові розрахунки за надані послуги за Договором в сумі 200 000,00 грн., тому, станом на день ухвалення рішення в даній справі, за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 194 464,13 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 194 464,13 грн. доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем визнається, відтак вимога позивача про стягнення з відповідача 194 464,13 грн. підлягає до задоволення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 24 627,92 грн пені, 6252,54 грн - 3% річних та 42 634,08 грн - інфляційних втрат.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 24 627,92 грн пені за період з 10.09.2021 по 10.03.2022, суд виходить з наступного.

Згідно ч.1ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.5. Договору сторони узгодили, що у випадку прострочення оплати наданих Перевізником послуг, Замовник сплачує за вимогою пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Перевіркою правильності розрахунку пені судом не виявлено помилок, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню в заявленому розмірі в сумі 24 627,92 грн.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 6252,54 грн трьох процентів річних за період з 10.09.2021 по 19.07.2022 та 42 634,08 грн інфляційних втрат за період вересень 2021 року - червень 2022 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми Закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні наведених приписів, позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, базою (основою) для нарахування процентів річних та інфляційних втрат, згідно з вимогами наведеної норми, є сума основного боргу, необтяжена іншими нарахуваннями.

Наведеним спростовуються заперечення відповідача з приводу правомірності нарахування позивачем трьох процентів річних та інфляційних втрат.

За результати перевірки розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат судом не виявлено помилок, тому вказані вимоги підлягають до задоволення, в розмірах, визначених позивачем.

Разом з цим, відповідач у відзиві на позовну заяву, просив про зменшення розміру штрафних санкцій та інфляційних втрат, посилаючись на ту обставину, що такі нарахування в загальній сумі майже дорівнюють сумі основного боргу, що, на думку відповідача, є неспівмірним та таким, що не відповідає суті відповідальності, закладеної законодавцем в положення ст. 625 ЦК України.

Розглянувши вказане клопотання, проти якого заперечив позивач, суд врахував наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються на розсуд суду за наявності визначених у них умов та на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто є правом суду.

Суд вважає, що відповідач у даному випадку не довів суду наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не навів поважних причин порушення зобов`язання, що стало підставою для застосування заходів відповідальності позивачем. При цьому доводи про те, що загальна сума заявлених позивачем до стягнення вимог про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат майже дорівнює сумі основного боргу, суд відхиляє, оскільки вони не відповідають дійсності, та не є виключними і достатніми для зменшення розміру штрафних санкцій.

Також суд враховує, що розмір пені був погоджений відповідачем при укладенні Договору перевезення вантажу автомобільним транспортом № 20/08/21 від 20.08.2021, та сума пені не є значною у порівнянні з ціною Договору. До того ж, станом на день ухвалення рішення надані позивачем послуги за Договором відповідачем не оплачені в повному обсязі.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не довів поважності причин неналежного виконання своїх зобов`язань з урахуванням інтересів обох сторін, наявності виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій; не навів доводів щодо неспівмірності пені розмірам понесених збитків чи заінтересованості кредитора (позивача) у стягненні такої пені.

Поряд з цим суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов`язання, мають компенсаційний, а не штрафний характер, тоді як ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачена можливість зменшення виключно штрафних санкцій, відтак доводи відповідача щодо можливості їх зменшення є необґрунтованими.

З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для зменшення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, у визначеному позивачем розмірі, при встановленому та підтвердженому факті прострочення грошового зобов`язання.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

При цьому суд зважає, що відповідач не надав доказів виконання зобов`язань за Договором в повному обсязі.

Суд, дослідивши письмові пояснення сторін, та оцінивши, відповідно до ст. 86 ГПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

В силу приписів п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 4 019,68 грн.

Окрім того, з урахуванням заявлення позивачем в позовній заяві та відповідачем у відзиві на позовну заяву витрати на професійну правничу допомогу, докази на понесення яких останні зобов`язалися подати після ухвалення рішення по суті позовних вимог, суд дійшов висновку про встановлення 5-ти денного строку для подання відповідних доказів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення, з призначенням судового засідання відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Подільська Дорожня" (вул. Айвазовського, 8, м. Вінниця, 21022; код ЄДРПОУ 42598058) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Логістик" (вул. Андрія Первозванного, 58А, кв. 72, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 43984923) 194 464 грн. 13 коп. - боргу; 24 627 грн. 92 коп. - пені; 6 252 грн. 54 коп. - 3% річних; 42 634 грн. 08 коп. - інфляційних втрат та 4 019 грн. 68 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 28.12.2022 об 11:00 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п`ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов`язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та відомі суду адреси електронної пошти: позивача - dmitrishinaalina@gmail.com, представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1; відповідача - dorognia@ukr.net; представника відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 20 грудня 2022 р.

Суддя Василь МАТВІЙЧУК

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Андрія Первозванного, 58А, кв. 72, м. Вінниця, 21030)

3,4 - відповідачу (вул. Айвазовського, 8, м. Вінниця, 21022; вул. Келецька, 126А, м. Вінниця, 21029)