Рішення

від 19.12.2022 по справі 910/7052/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2022Справа № 910/7052/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Альянс»

до Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Граве Україна», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ліонентрі»

третя особа ОСОБА_1

про стягнення 392357,39 грн,

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна», Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонентрі», третя особа - ОСОБА_1 про стягнення 392357,39 грн.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог до ПрАТ «СК «Граве Україна» та збільшення їх розміру до ТОВ «Ліонентрі», обґрунтовані тим, що 04.01.2021 по вул. Листопадового Чину, 26 м. Львів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Інтерколор-Україна» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Ліонентрі» під керуванням ОСОБА_3 . Вказана ДТП сталась внаслідок з вини водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 . Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПрАТ «СК «Граве Україна» позивачем було направлено до ПрАТ «СК «Граве Україна» заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 323986,08 грн, яку було отримано ПрАТ «СК «Граве Україна» 23.06.2021, проте вказана заява була залишена відповідачем 1 без відповіді та задоволення. 07.06.2022 відповідачем 1 було здійснено виплату ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» у розмірі 130000 грн. Крім того, позивач зазначає, що водій ОСОБА_1 на момент ДТП перебував у трудових (службових) відносинах в ТОВ «Ліонентрі», у зв`язку з чим на підставі ч.1 ст.1172 ЦК України саме відповідач 2 є особою, відповідальною за відшкодування різниці між заподіяною шкодою та сумою страхової виплати. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача 1 інфляційні втрати у розмірі 21475,22 грн, пеню у розмірі 17622,19 грн, 3% річних у розмірі 2756,71 грн за порушення строку виплати страхового відшкодування та стягнути з відповідача 2 відшкодування шкоди у розмірі 319734,85 грн.

Відповідач 1 заперечив проти задоволення позову, вказавши, що останньому 22.02.2022 стало відомо про набрання законної сили Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.02.2022 №452/118/22 якою ОСОБА_3 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, таким чином останнім днем для прийняття ПрАТ «СК «Граве Україна» рішення про виплату страхового відшкодування було 23.05.2022. Також, відповідач 1 вказав, що 23.02.2022 останнім було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 13000 грн, проте у зв`язку із запровадженням військового стану в Україні, зазначену виплату було здійснено 07.06.2022. Крім того, відповідач 1 вказав, що витрати на професійну правничу допомогу позивача є необґрунтованими та недоведеними, внаслідок чого не підлягають задоволенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Визначено відповідачам строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 22.09.2022, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 03.10.2022 та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, але не пізніше 13.10.2022. Визначено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання, але не пізніше 07.10.2022.

З метою повідомлення відповідача 2 про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 12.09.2022 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача 2, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дійсну станом на дату винесення ухвали про відкриття провадження у справі, а саме: АДРЕСА_1 .

Копія зазначеної ухвали була отримана відповідачем 26.09.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105492705329.

Проте ТОВ «Ліонентрі» в установлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Таким чином, суд вказує на те, що відповідач 2 не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач 2 у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч.9 ст.165, ч.2 ст.178, ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем 2 відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2020 між Приватним акціонерним товариством «Європейський Страховий Альянс» (далі - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерколор-Україна» (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування ризиків пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №46117 (далі - Договір)

Відповідно до п.5.1.4. Частини 1 Договору застраховано транспортний засіб - автомобіль марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи відповіді Національної поліції України №3021005586180885 та довідки про ДТП Управління патрульної поліції у Львівській області №6758/41/121-2021 від 14.04.2021, 04.01.2021 о 23:00 в м. Львові по вул. Листопадового Чину, 26, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Інтерколор-Україна» під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Ліонентрі» під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого пошкоджено вищезазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_4 п.12.1. та п.13.1. Правил дорожнього руху України.

Судом встановлено, що постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/118/22 від 01.02.2022, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Відповідно до п.7 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Крім того, непритягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами.

Так, вказаною постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/118/22 від 01.02.2022 встановлено, що ОСОБА_1 04.01.2021року о23год.00хв.в м. Львів по вул. Листопадового Чину,26, керував транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, враховуючи дорожню обстановку не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 в якому перебували пасажири ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , які отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.п. 1.5, 2,35, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 в суді свою вину визнав повністю, щиро розкаявся. Так, у вказаній постанові, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Окрім того, вина водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_3 , підтверджується відповіддю Національної поліції України №3021005586180885 та довідкою про ДТП Управління патрульної поліції у Львівській області №6758/41/121-2021 від 14.04.2021.

Доказів які підтверджували б відсутність вини ОСОБА_3 у скоєні вказаного ДТП матеріали справи не містять.

Позивач на виконання умов Договору на підставі страхового акта №2/21/10/ТР25/00/2 від 02.04.2021 визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 310883,66 грн на рахунок ТОВ «Інтерколор-Україна», що підтверджується наявною у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Крім того, позивачем на виконання рішення Господарського суду Львівської області у справі №914/2877/22 від 22.03.2022 було додатково сплачено на користь ТОВ «Інтерколор-Україна» суму страхового відшкодування у розмірі 138851,19 грн, що підтверджується копією платіжного доручення №ЦО06907 від 24.06.2022.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Пунктом 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої, відшкодовується винною особою.

Вина ОСОБА_3 у скоєнні вказаного ДТП належним чином доведена доказами, наявними у матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ «СК «Граве Україна», а саме згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2613195 від 31.03.2020 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 130000 грн, розмір франшиза - 0 грн та згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів №101054996 від 31.03.2020 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 300000 грн, розмір франшиза - 0 грн.

Таким чином, особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля марки DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , збитки у межах, передбачених договором обов`язкового страхування цивільної відповідальності, в даному випадку, є відповідач.

Пунктом 36.4. ст.36 Закону передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке власник автомобіля марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , мав до відповідача 1, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача 1 із заявою №36/26 від 16.06.2021 про виплату страхового відшкодування.

Вказана заява була отримана відповідачем 23.06.2021, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується відповідачем 1, проте була залишена без відповіді та задоволення.

Пунктом 32.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик не пізніше 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими, зобов`язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 1 було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 130000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0607111954 від 07.06.2022 на підставі прийнятого рішення, яке оформлене страховим актом ПрАТ «СК «Граве Україна» №10.90029447/1/KOS від 23.02.2022.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, оскільки відповідачем було отримано заяву позивача №36/26 від 16.06.2021 про виплату страхового відшкодування 23.06.2021, з урахуванням положень п.32.2 Закону, останнім днем для здійснення виплати відповідачем 1 суми страхового відшкодування було 21.09.2021. Проте, відповідач 1 здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 130000 грн лише 07.06.2022.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період, судом встановлено, що нарахування трьох відсотків річних проведено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі в межах заявленої позивачем суми.

Разом з тим, стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 1 пені у розмірі 17622,19 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. (частина 3 статті 549 ЦК України).

Пунктом 36.5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

В той же час, відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що позивачем розрахунок пені здійснено без урахування ч.6 ст.232 ГК України.

Так, кінцем розрахункового періоду нарахування пені є 21.03.2022.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 11749,86 грн

Твердження відповідача 1 про те, що останньому лише 22.02.2022 стало відомо про набрання законної сили постанови Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.02.2022 №452/118/22, у зв`язку з чим на підставі п.36.2 ст.36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується, судом відхиляється, з огляду наступне.

Як вбачається з п.36.2 ст.36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Відповідно до п.35.2 ст.35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» до заяви про страхове відшкодування додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв`язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Так, суд зазначає, що вищевказаним переліком не передбачено обов`язку надання до заяви про страхове відшкодування постанови суду про притягнення водія транспортного засобу до адміністративної відповідальності.

Крім того, посилання відповідача на неможливість виконання зобов`язання у зв`язку з наявністю обставин непереборної сили судом відхиляються з огляду на таке.

Настання непереборної сили має бути засвідчено компетентним органом, що визначений чинним законодавством України. (п.10.2. Договору)

Сторона, що має намір послатися на форс-мажорні обставини, зобов`язана невідкладно із урахуванням можливостей технічних засобів миттєвого зв`язку та характеру існуючих перешкод повідомити іншу Сторону про наявність форс-мажорних обставин та їх вплив на виконання цього Договору. (п.10.3. Договору)

Згідно листа Торгово-Промислової палати України №2024/02.0.-7.1 від 28.02.2022, в якому зазначено, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану з 05 години 30 хвилини 24 лютого 2022 року, ТТП підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договору, виконання яких настало згідно з умовами договору і виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідачем не надано доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлений строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача 2 суми відшкодування шкоди у розмірі 319734,85 грн, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 30.06.2022 звертався до ТОВ «Ліонентрі» з претензією №685/8 від 29.06.2022 з вимогою відшкодувати у порядку суброгації різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 319734,85 грн.

Вказану претензію було отримано відповідачем 2 05.07.2022, проте залишено без відповіді.

За змістом частини 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч.1 ст.1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. (ч.1 ст.1191 Цивільного кодексу України)

Тлумачення частини 1 статті 1172 ЦК України свідчить, що відповідальність юридичної або фізичної особи за шкоду, завдану їхнім працівником, настає лише у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, а й заподіяв відповідну шкоду саме у зв`язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов`язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували перебування водія «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_3 у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліонентрі».

З огляду на викладене, у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 суми відшкодування шкоди у розмірі 319734,85 грн.

Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

Стосовно вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000, суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1-2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Судом встановлено, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем додано до матеріалів справи копію Договору про надання правової допомоги №1/2019 від 22.02.2019, копії Додаткових угод №60 від 29.12.2021, №61 від 22.07.2022 до Договору, копію Акту приймання-передачі наданої правової допомоги до Договору від 22.07.2022, копію рахунку №1 від 22.07.2022 на суму 10000 грн та копію платіжного доручення №8358 від 25.07.2022 на суму 10000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6374/10 від 15.02.2018, копію ордеру серії АІ №1255796 від 22.07.2022.

З огляду на спірні правовідносини сторін, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, ціну позову, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи наявність заперечень відповідача щодо заявлених витрат, суд вважає за доцільне обмежити розмір витрат з оплати професійної правничої допомоги адвоката сумою у 5000 грн.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за позовні вимоги до відповідача 1 покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а за позовні вимоги до відповідача 2 покладаються на позивача в повному обсязі.

Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Граве Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 65; ідентифікаційний код 19243047) на користь Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс» (03038, м. Київ, вул. Ямська, 28, літ. А; ідентифікаційний код 19411125) інфляційні втрати у розмірі 21475 (двадцять одна тисяча чотириста сімдесят п`ять) грн 22 коп., пеню у розмірі 11749 (одинадцять тисяч сімсот сорок дев`ять) грн 86 коп., 3% річних у розмірі 2756 (дві тисячі сімсот п`ятдесят шість) грн 71 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2130 (дві тисячі сто тридцять) грн 87 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

В іншій частині позову відмовити.

У задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонентрі» відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено: 19.12.2022

Суддя Я.В. Маринченко