Постанова

від 12.04.2023 по справі 910/7052/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" квітня 2023 р. Справа№ 910/7052/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Чала І.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Європейський Страховий Альянс»

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2022 (повний текст складено 19.12.2022)

у справі № 910/7052/22 (суддя Маринченко Я.В. )

за позовом Приватне акціонерне товариство «Європейський Страховий Альянс»

до: 1. Приватне акціонерне товариство «Страхова Компанія «Граве Україна»;

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліонентрі"

третя особа Варденаар Сімон

про стягнення 392 357, 39 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В липні 2022 року Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» (далі за текстом - ПрАТ «Європейський страховий альянс»; позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Граве Україна» (далі за текстом - ПрАТ СК «Граве Україна»; відповідач-1), Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліонентрі» (далі за текстом - ТОВ «Ліонентрі»), третя особа - Варденаар Сімон про стягнення 361 628, 97 грн (з яких: 21 475, 22 грн інфляційних витрат, 17 662, 19 грн пені та 2 756, 71 грн трьох процентів річних просить стягнути з ПрАТ СК «Граве Україна»; 319 734, 85 грн шкоди з ТОВ «Ліонентрі»; 5 885, 36 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу стягнути солідарно з ПрАТ СК «Граве Україна» та ТОВ «Ліонентрі» (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог до ПрАТ СК «Граве Україна» та збільшення їх розміру вимог до ТОВ «Ліонентрі», яка прийнята та розглянута судом).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.01.2021 по вул. Листопадового Чину, 26 м. Львів сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Інтерколор-Україна» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Ліонентрі» під керуванням ОСОБА_2 . Винною особою у ДТП є водій автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 . Оскільки цивільно-правова відповідальність його ( ОСОБА_2 ) застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна» позивачем було направлено до страхової компанії заяву про виплату страхового відшкодування у розмірі 323 986, 08 грн, яку було отримано 23.06.2021, проте вказана заява була залишена ПрАТ СК «Граве Україна» без відповіді. 07.06.2022 ПрАТ СК «Граве Україна» було здійснено виплату ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» у розмірі 130 000 грн. Крім того, позивач зазначає, що водій ОСОБА_3 на момент ДТП перебував у трудових (службових) відносинах з ТОВ «Ліонентрі», у зв`язку з чим в порядку ч. 1 ст. 1172 ЦК України, саме ОСОБА_3 є особою, відповідальною за відшкодування різниці між заподіяною шкодою та сумою страхової виплати.

ПрАТ СК «Граве Україна» заперечило у відзиві на позов проти його задоволення, пославшись на те, що останньому 22.02.2022 стало відомо про набрання законної сили постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 01.02.2022 №452/118/22, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, таким чином останнім днем для прийняття ПрАТ СК «Граве Україна» рішення про виплату страхового відшкодування було 23.05.2022. Також, ПрАТ СК «Граве Україна» зазначило, що 23.02.2022 останнім було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн, проте у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, зазначену виплату було здійснено 07.06.2022. Крім того, ПрАТ СК «Граве Україна» вказало, що витрати на професійну правничу допомогу позивача є необґрунтованими та недоведеними, тому не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі № 910/7052/22 позов задоволено частково. Суд стягнув з ПрАТ СК «Граве Україна» на користь ПрАТ «Європейський страховий альянс» інфляційні втрати у розмірі 21 475, 22 грн, пеню у розмірі 11 749, 86 грн, 3 % річних у розмірі 2 756, 71 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 130, 87 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. В іншій частині позову суд відмовив.

Рішення суду мотивовано таким:

протиправна поведінка ОСОБА_2 встановлена постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/118/22 від 01.02.2022, якою також встановлено вину зазначеної особи у вчиненні ДТП;

цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна», яке здійснило страхове відшкодування з простроченням;

в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують перебування водія автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 у трудових відносинах з власником цього автомобіля - ТОВ «Ліонентрі»;

витрати на професійну правничу допомогу підлягають обмеженню до 5 000 грн з покладенням на ПрАТ СК «Граве Україна» з огляду на рівень складності справи, ціну позову, обсяг наданих адвокатом послуг та заперечення відповідача щодо заявлених витрат.

Процедура апеляційного провадження

Справа № 910/7052/22 перебувала в провадженні колегії суддів: ОСОБА_5 - головуючий, Гаврилюк О.М , Ткаченко Б.О.

У зв`язку зі звільненням ОСОБА_5 з посади судді за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/164/23 від 14.03.2023 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7052/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.03.2023 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А.М. Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2023 справу №910/7052/22 прийнято до провадження у новому складі суду; судове засідання призначено на 12.04.2023.

У судове засідання 12.04.2023 з`явився представник ПрАТ «Європейський страховий альянс», який в судових дебатах просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволення вимог про стягнення з ТОВ «Ліонентрі» 319 734, 85 грн і ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.

Відповідачі та третя особа у судове засідання 12.04.2023 явку своїх представників не забезпечили, про поважність причин їх нез`явлення суд не повідомили, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Враховуючи, що явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю представників вказаних учасників справи.

Короткий зміст апеляційних скарг і заперечень на них. Позиції інших учасників справи.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі № 910/7052/22 в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ліонентрі» про стягнення 319 734, 85 грн та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення вимог.

Підставами для часткового скасування судового рішення позивач зазначає неправильне застосування норм матеріального права (ст.ст. 1172, 1187, 1194 ЦК України) та порушення норм процесуального права (ст.ст. 86, 236 ГПК України).

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на те, що третя особа у цій справі - Ваарденар Сімон є директором ТОВ «Ліонентрі», тобто перебуває у трудових відносинах з товариством. ТОВ «Ліонентрі», як володілець транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

Відзивів на апеляційну скаргу до суду не надходило, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Обставини, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

03.09.2020 між ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» (страховик) та ТОВ «Інтерколор-Україна» (страхувальник) було укладено дговір добровільного страхування ризиків пов`язаних з експлуатацією автотранспортного засобу №46117, відповідно до якого застраховано транспортний засіб - автомобіль марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , в тому числі за страховим ризиком - ДТП.

З наявних у матеріалах справи відповіді Національної поліції України та довідки Управління патрульної поліції у Львівській області № 6758/41/121-2021 про ДТП від 14.04.2021 вбачається, що 04.01.2021 о 23:00 в м. Львові по вул. Листопадового Чину, 26, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 , що належить ТОВ «Інтерколор-Україна» під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Ліонентрі» під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого пошкоджено вищезазначені автомобілі. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_6 п.12.1. та п.13.1. Правил дорожнього руху.

Постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/118/22 від 01.02.2022, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків, передбачених ст. 38 КУпАП. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_3 04.01.2021 о 23 год. 00 хв. в м. Львів по вул. Листопадового Чину,26, керував транспортним засобом автомобілем марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, враховуючи дорожню обстановку не обрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, не дотримався безпечного інтервалу, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на припаркований автомобіль марки «DS 3 Crossback» д.н.з НОМЕР_1 в якому перебували пасажири ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , які отримали тілесні ушкодження, а транспортні засоби отримали механічні пошкодження із матеріальними збитками, чим порушив п.п. 1.5, 2,35, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху. Варденаар Сімон в суді свою вину визнав повністю, щиро розкаявся. Так, у вказаній постанові, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_2 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач на виконання умов договору страхування на підставі страхового акта №2/21/10/ТР25/00/2 від 02.04.2021 визнав вказану подію страховим випадком та здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 310 883, 66 грн на рахунок ТОВ «Інтерколор-Україна», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Крім того, позивачем на виконання рішення господарського суду Львівської області у справі № 914/2877/22 від 22.03.2022 було додатково сплачено на користь ТОВ «Інтерколор-Україна» суму страхового відшкодування у розмірі 138 851, 19 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № ЦО06907 від 24.06.2022.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 , застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна», а саме згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО/2613195 від 31.03.2020 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 130 000 грн, розмір франшизи - 0 грн та згідно Договору добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів № 101054996 від 31.03.2020 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну становить 300 000 грн, розмір франшизи - 0 грн.

Позивач звертався до ПрАТ СК «Граве Україна» із заявою № 36/26 від 16.06.2021 про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації.

Вказана заява була отримана ПрАТ СК «Граве Україна» 23.06.2021, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення та не заперечується ПрАТ СК «Граве Україна», проте була залишена без відповіді та задоволення.

ПрАТ СК «Граве Україна» було виплачено позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №0607111954 від 07.06.2022 на підставі прийнятого рішення, яке оформлене страховим актом ПрАТ СК «Граве Україна» №10.90029447/1/KOS від 23.02.2022.

Позивач 30.06.2022 звертався до ТОВ «Ліонентрі» з претензією № 685/8 від 29.06.2022 з вимогою відшкодувати у порядку суброгації різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 319 734, 85 грн.

Вказану претензію було отримано ТОВ «Ліонентрі» 05.07.2022, проте залишено без відповіді і задоволення.

Наведені обставини слугували підставою для звернення позивача до суду із згаданим позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Частиною першою, другою статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із змісту апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції скаржником оскаржується в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ліонентрі» про стягнення 319 734, 85 грн шкоди, а тому з огляду на норми частини першої ст. 269 ГПК України судом апеляційної інстанції переглядається в цій частині.

Поняття добровільного майнового страхування розкривають положення статті 6 Закону України "Про страхування" та статей 979, 982 ЦК України. Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страховиком і страхувальником.

Основним призначенням добровільного страхування є майновий захист інтересів страхувальника, що покликаний зменшити шкідливі для власника (володільця) наслідки пошкодження чи знищення його майна.

Варто зазначити, що в процесі реалізації прав та обов`язків, які виникають з таких договорів, також має місце делікт (деліктна відповідальність), внаслідок настання якого і виникає страховий випадок, коли страхувальник зазнає майнової шкоди, а в подальшому можуть виникнути і відносини суброгації.

Статтями 512, 514 ЦК України передбачено, що в установлених законом випадках кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою. Ці норми кореспондуються з положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".

Статтею 993 ЦК та статтею 27 Закону України "Про страхування" передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).

У справі, що переглядається, на виконання умов договору на підставі страхового акта №2/21/10/ТР25/00/2 від 02.04.2021 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 310 883, 66 грн на рахунок ТОВ «Інтерколор-Україна», що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень. Також позивачем на виконання рішення господарського суду Львівської області у справі №914/2877/22 від 22.03.2022 було додатково сплачено на користь ТОВ «Інтерколор-Україна» суму страхового відшкодування у розмірі 138 851, 19 грн, що підтверджується копією платіжного доручення № ЦО06907 від 24.06.2022.

Отже, факт виплати позивачем страхового відшкодування на рахунок страхувальника, що підтверджено допустимими доказами, відтак страхова компанія має право на компенсацію виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 ЦК та статті 27 Закону України "Про страхування" з особи, відповідальної за завдані збитки.

Факт виплати страховиком страхового відшкодування обумовив перехід до нього від страхувальника відповідних прав у порядку суброгації до особи, відповідальної за завдані збитки, в межах понесених ним витрат на виплату страхового відшкодування.

Таким чином, позивач у цій справі витупає на правах потерпілого, а тому до нього перейшло право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

При цьому, згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вказує позивач, ТОВ «Ліонентрі» для повного відшкодування шкоди має сплатити позивачу 319 734, 85 грн, як різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), що сплачене ПрАТ СК «Граве Україна» за полісом №АО/2613195.

Спірні правовідносини є деліктним зобов`язанням, стосуються відшкодування роботодавцем шкоди, завданої його працівником під час виконання ним трудових обов`язків внаслідок ДТП, та регулюються положеннями статей 1166, 1187, 1188, 1172 ЦК України.

За загальними правилом частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

Згідно частини першої статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду".

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення у цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (у тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у статті 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у статті 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв`язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача. За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

Статті 1187, 1188 ЦК України відносяться до спеціальних деліктів, які передбачають особливості суб`єктного складу відповідальних осіб (коли обов`язок відшкодування шкоди покладається не на безпосереднього заподіювача, а на іншу вказану у законі особу - власника джерела підвищеної небезпеки) та встановлюють покладення відповідальності за завдання шкоди незалежно від вини заподіювача.

Так, стаття 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, зокрема відповідно до частини другої, таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями статті 397 ЦК України передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина перша статті 1172 ЦК України).

Положення частини першої статті 1188 ЦК України про застосування принципу вини у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки не скасовує попереднього правила про відповідальність саме власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки (частина друга статті 1187 ЦК України).

У такому випадку обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого завдана шкода, а не безпосередньо на винного водія.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі (провадження) № 6-108цс13.

Матеріалами справи підтверджено, що: протиправна поведінка ОСОБА_2 (порушення ним вимог пунктів 1.5, 2.35, 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху) встановлена постановою Самбірського міськрайонного суду Львівської області у справі №452/118/22 від 01.02.2022, якою також встановлено вину зазначеної особи у вчиненні ДТП і вина ним була повністю визнана; ОСОБА_3 перебуває з 07.09.2019 у трудових відносинах з ТОВ «Ліонентрі» на посаді його керівника, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і керував транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових обов`язків; його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПрАТ СК «Граве Україна», який здійснив страхове відшкодування. Отже матеріалами справи підтверджується, що внаслідок протиправної поведінки ОСОБА_2 була завдана шкода застрахованому позивачем транспортному засобу, а між шкодою і протиправною поведінкою існує прямий причинний зв`язок. Таким чином, в діях ОСОБА_2 наявний повний склад цивільного правопорушення.

При цьому колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в рішенні про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджували перебування водія «Mercedes-Benz GLE 53 AMG» д.н.з НОМЕР_2 ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Ліонентрі» з огляду на таке.

За змістом частини першої статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними (крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків та паспортних даних) та у випадках, передбачених цим Законом, за їх надання стягується плата.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є відкритою і загальнодоступною, Варденаар Сімон з 07.09.2019 є керівником ТОВ «Ліонентрі».

Отже, статус вказаної особи підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, і такі відомості вважаються достовірними та можуть бути використані під час розгляду спору.

Додатковим підтвердженням перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Ліонентрі» є договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 31.03.2020 № 101054996, з п. 1.2. якого вбачається, що страхувальником є ТОВ «Ліонентрі» в особі Варденаара Сімона, що діє на підставі статуту.

Отже, винний у скоєнні правопорушення водій ОСОБА_3 на час вчинення ДТП перебував у трудових відносинах із ТОВ «Ліонентрі».

Колегія суддів погоджується із доводами позивача, що з урахуванням статей 1187 та 1172 ЦК України належним відповідачем є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебував у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач (ТОВ «Ліонентрі»), як володілець транспортного засобу, водія якого визнано винним у ДТП, в силу положень статей 1172, 1187, 1188, 1194 ЦК України, зобов`язаний відшкодувати позивачу різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ «Ліонентрі» шкоди є доведеними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, відповідно до пункту 1 частини третьої зазначеної статті, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 9 частини 3 статті 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

В позовній заяві (з урахуванням уточнень) позивач просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено висновок щодо обчислення розміру гонорару та змісту детального опису робіт про таке.

За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону № 5076-VI).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру; погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

За положенням частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 частини третьої цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абзаці другому підпункту 4.1 пункту 4 Рішення від 02.11.2004 № 15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, частина третя статті 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

На обґрунтування клопотання про розподіл судових витрат позивач подав до суду копію договору про надання правової допомоги №1/2019 від 22.02.2019, копії додаткових угод №60 від 29.12.2021, №61 від 22.07.2022 до договору, копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги до Договору від 22.07.2022, копію рахунку №1 від 22.07.2022 на суму 10 000 грн та копію платіжного доручення №8358 від 25.07.2022 на суму 10 000 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6374/10 від 15.02.2018, копію ордеру серії АІ №1255796 від 22.07.2022.

Із змісту акта приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 1/2019 від 22.02.2019 вбачається, що АО «Чала та Партнери» (виконавець) надало правову допомогу ПрАТ «Європейський страховий альянс» (замовнику), а замовник її прийняв, а саме: надання усної консультації, вивчення судової практики з аналогічним предметом спору, підготування запиту щодо витребування документів, підготування позовної заяви, представництво інтересів у суді першої інстанції. Вартість гонорару (винагороди) становить 10 000 грн, що також передбачено додатковою угодою № 61 від 22.07.2022 до договору про надання правової допомоги №1/2019 від 22.02.2019.

Отже надані адвокатом послуги є документально доведеними та підтвердженими.

Як передбачено частиною четвертою статті 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання наведених вимог суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 ГПК України).

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Такий висновок викладений у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18 та у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

У відзиві на позов ПрАТ СК «Граве Україна» послалось на те, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу є недостатньо обґрунтованими (не вказано витрачений адвокатом час, визначений за актом обсяг послуг є сумнівним), тому відповідні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалено рішення, витрачених коштів, але і в певному сенсі спонукання сторін від подачі безпідставних заяв, скарг і своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів юридичних осіб. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додатковій постанові від 12.01.2023 у справі №910/13060/21.

З огляду на наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи всі аспекти та складність справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правову допомогу у суді першої інстанції в загальному розмірі 10 000 грн відповідають встановленим критеріям.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина перша статті 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені ПрАТ «Європейський Страховий Альянс» в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ТОВ «Ліонентрі» про стягнення 319 734, 85 грн шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі №910/7052/22 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонентрі" про стягнення 319 734, 85 грн шкоди.

У скасованій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонентрі" (79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗАРИЦЬКИХ, Будинок 5, квартира 12, код ЄДРПОУ 43216410) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" (03039, місто Київ, Пр.науки, будинок 3, код ЄДРПОУ 19411125) 319 734, 85 грн шкоди.

В решті рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2022 у справі №910/7052/22 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонентрі" (79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗАРИЦЬКИХ, Будинок 5, квартира 12, код ЄДРПОУ 43216410) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" (03039, місто Київ, Пр.науки, будинок 3, код ЄДРПОУ 19411125) 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліонентрі" (79011, Львівська обл., місто Львів, ВУЛИЦЯ ЗАРИЦЬКИХ, Будинок 5, квартира 12, код ЄДРПОУ 43216410) на користь Приватного акціонерного товариства "Європейський Страховий Альянс" (03039, місто Київ, Пр.науки, будинок 3, код ЄДРПОУ 19411125) 7 194 (сім тисяч сто дев`яносто чотири) гривні 03 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 4 796 (чотири тисячі сімсот дев`яносто шість) гривень 02 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/7052/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 18.04.2023 (у зв`язку із перебуванням головуючої судді Ходаківської у відпустці 17.04.2023).

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко