Рішення

від 20.12.2022 по справі 147/263/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/263/18

Провадження № 2/147/4/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняв приміщенніТростянецького районногосуду Вінницькоїобласті цивільнусправу запозовом Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Бережанський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», про витребування із незаконного володіння майна комунальної власності та усунення перешкод у здійсненні права користування,

встановив:

Сільський голова Ободівської сільської ради Тростянецького району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Бережанський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», про витребування із незаконного володіння майна комунальної власності та усунення перешкод у здійсненні права користування.

Позовну заяву обґрунтував тим, що на території Ободівської сільської ради, АДРЕСА_1 , знаходиться майно комунальної власності Ободівської територіальної громади приміщення сараю Б (далі сарай), яке їй належить на підставі Свідоцтва на право власності на нерухоме майно від 24.11.2005 серії ЯЯЯ №262827, а саме на триквартирний житловий будинок загальною площею 231 м.кв. (житлова площа 153,2 м.кв., вхідний майданчик «а», сарай «Б», загальною площею 77,5 м.кв.). Дане майно також зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Відповідач ОСОБА_1 звернувся з письмовою заявою до сесії Ободівської сільської ради з проханням надати квартиру у вищевказаному триквартирному житловому будинку. Рішенням 15 сесії 4 скликання від 20.01.2005 «Про надання житла для працівників СТОВ «Світанок», жит. с.Бережанка ОСОБА_5 та ОСОБА_6 », Ободівська сільська рада надала ОСОБА_1 під житло частину незавершеного будівництва лазні. 04.10.2005 виконавчий комітет Ободівської сільської ради рішенням №65 «Про взяття на баланс житлового трьохквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 », затверджено акт вводу в експлуатацію даного будинку та взято на баланс. Окрім того, рішенням №45 від 04.04.2007 відповідачам передана квартира АДРЕСА_2 , в приватну власність. Позивач зазначив, що Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24.11.2005 серії ЯЯЯ №262827 є первинним правовстановлюючим документом, який є підставою для реєстрації права власності вказаного триквартирного житлового будинку, а в подальшому стало квінтесенцією для задоволення заяв громадян щодо безкоштовної приватизації квартир.

Також, з метою зміцнення господарської бази Бережанського дошкільного навчального закладу, рішенням 19 сесії Ободівської сільської ради 5 скликання «Про передачу в оперативне управління майна комунальної власності Бережанському ДНЗ приміщення сараю, яке знаходиться в АДРЕСА_1 ; КП «Ободівка комун сервіс» - насоса дренажно-фекалійного» від 15.10.2009, приміщення сараю передано в оперативне управління Бережанському ДНЗ. Разом з тим, вказане рішення не виконано, так як відповідачами порушено право власності позивача, шляхом створення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження частиною (61,96 м.кв.) сараю. Також зазначив, що заяв від відповідачів про надання у власність чи у користування приміщення сараю не надходило. Також відсутні будь-які правовстановлюючі документи щодо об`єднання співвласників вищевказаного триквартирного житлового будинку. Тобто, починаючи з 2009 року відповідачі незаконного, недобросовісно користуються частиною сараю для власних потреб та не дають Бережанському ДНЗ доступу до користування та розпорядженням сараєм. З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово складав акти обстеження сараю та звертався з приписами до відповідача про звільнення сараю, однак останній на них не реагував та злісно ухилявся від виконання законних вимог щодо звільнення сараю.

Окрім того, відповідачі з метою незаконного заволодіння сараєм, здійснили самовільне будівництво без будь-якого на те дозволу зі сторони своєї квартири і до сараю, з`єднавши їх в одне ціле та станом на 03.10.2016 виготовили технічний паспорт на житловий будинок, а не на квартиру АДРЕСА_1 , в експлікації якого сарай зазначений як господарська будівля.

Ободівська сільська рада через самовільне відповідачами будівництво звернулася до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області. За результатами перевірки на відповідача було складено протокол про адміністративне правопорушення та приписом від 14.12.2015 правопорушника зобов`язано привести об`єкт будівництва у відповідність до вимог діючого містобудівного законодавства, однак цього зроблено не було, що стало підставою для звернення до суду з даний позовом.

На підставі вище наведеного, Ободівська сільська рада просила суд зобов`язати відповідачів звільнити частину сараю Б (61,96 м.кв.) із їх незаконного володіння та усунути створену ними перешкоду у здійсненні права користування та розпорядження майном частиною сараю (61,96 м.кв.) комунальної власності Ободівської територіальної громади, за адресою: АДРЕСА_1 . Також просили стягнути з відповідачів судові витрати у розмірі 1762,00 грн.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 16.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено у справі підготовче засідання.

21.05.2018 від третьої особи надійшли пояснення по справі з додатками (т.1, а.с.86-106), в яких зазначено, що приміщення Бережанського дошкільного закладу «Сонечко» розташоване в АДРЕСА_3 та налічує в собі ігрові кімнати, дитячі спальні, але будь-якого підсобного приміщення біля ДНЗ для зберігання вугілля, дров та іншого підсобного інвентаря немає. У 2009 році на підставі рішення 19 сесії 5 скликання від 15.10.2009, з метою зміцнення господарської бази дошкільного навчального закладу, в майновий комплекс закладу було включено та передано в користування необлаштоване нерухоме нежитлове приміщення сараю (бувшої котельні), яке довгий час не використовувалося. Але, ОСОБА_1 самовільно, без будь-якого на те правового дозволу, захопив приміщення сараю, яке знаходиться у комунальній власності Ободівської сільської ради та не допустив працівників дошкільного закладу до використання приміщення сараю для господарських потреб.

19.06.2018 в.о. керівника апарату Тростянецького районного суду Вінницької області було прийнято розпорядження № 99 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з звільненням з посади судді ОСОБА_7 відповідно до наказу від 14.06.2018 № 15-к.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 07.02.2019 цивільну справу № 147/263/18 (провадження2/147/64/19) відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за принципом вірогідності було розподілено судді Тростянецького районного суду Вінницької області Дудікову А.В.

Ухвалою суду від 12.02.2019 дану цивільну справу прийнято до свого провадження суддею Дудіковим А.В. та призначено підготовче засідання.

24.04.2019 зупинено провадженняпо справі до ухвалення рішення у цивільній справі №147/97/17 за позовом ОСОБА_1 до Ободівськоїсільської радиТростянецького районупро визнанняправа власностіна нерухомемайно, та набрання рішенням суду законної сили.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 29.07.2020 цивільну справу № 147/263/18 (провадження2/147/14/20) відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, за принципом вірогідності було розподілено судді Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А.

Ухвалою суду від 30.07.2020 справу прийнято до свого провадження суддею Натальчук О.А.

14.04.2021 до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 , адвоката Дудіна Л.В., про поновлення провадження у даній справі. До клопотання долучено копію ухвали Тростянецького районного суду Вінницької області від 13.04.2021 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Ободівської сільської ради Тростянецького району про визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 29.04.2021 поновлено провадження у справі №147/263/18 та призначено до розгляду в підготовчому засіданні.

09.11.2021 відвідповідача ОСОБА_1 надійшла заявапро застосуваннястроку позовноїдавності (т.1,а.с.226,227).У заявізазначено,що ст. 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Як встановлено ч. 4 ст.267 ЦПК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Так Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження №14-183цс18) відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 5 жовтня 2016 року у справі №916/2129/15 (№3-604гс16), а також висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 29березня 2018року у справі №904/10673/16, про те, що приписи про позовну давність до позовних вимог про витребування майна не застосовуються. Також вказав, що у цивільному законодавстві закріплені об`єктивні межі застосування позовної давності. Вони встановлюються прямо (ст. 268 ЦК України) або опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги. Статті 387 і 388 ЦКУкраїни не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а ст. 268 цього Кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності. Тому на віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. У своїй позовні заяві Ободівська сільська рада зазначила, що з метою досудового врегулювання, позивач неодноразово складав Акти обстеження сараю та звертався із приписами до відповідача про звільнення сараю, а відповідач на приписи не реагував, зокрема, вперше - 09.02.2011. Таким чином з 09.02.2011 позивачу вже було відомо про порушення його прав, проте з вищевказаним позовом позивач звернувся лише 12.03.2018, а 18.03.2018 було відкрито провадження по даній справі. Тобто з 09.02.2011 по 12.03.2018 пройшло майже сім років, що в більш ніж вдвічі більше за загальний строк позовної давності, який встановлений ст. 257 ЦК України. Таким чином, ОСОБА_1 просив застосувати позовну давність до даних правовідносин та відмовити у задоволенні позову.

07.12.2021 від Ободівської сільської ради надійшов відзив на заяву про застосування позовної давності (т.1, а.с.244), в якому зазначено, що Ободівська сільська рада заперечує проти застосування строку позовної давності. Вказали, що предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном про повернення його з чужого незаконного володіння (постанова ВП ВС від 04.07.2018 р. у справі№653/1096/16-ц). Негаторний позов -це позов власника, який є фактичним володільцем майна до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, а тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця (постанова Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/1-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц ).

Ухвалою суду від 15.02.2022 замінено первісногопозивача-Ободівську сільськураду Тростянецькогорайон Вінницькоїобласті уданій цивільнісправі,на їїправонаступника-Ободівську сільську раду Гайсинського району Вінницької області (24353,Вінницька область,Гайсинський район,вул.Ватутіна,8).

07.04.2022 закрито підготовче провадження у справі за позовом Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Бережанський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», про витребування із незаконного володіння майна комунальної власності та усунення перешкод у здійсненні права користування. Призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Від секретаря Ободівської сільської ради надійшла заява про розгляд справи без його участі (т.2, а.с.192,193).

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Дудін Л.В., в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв.

Представник третьої особи - Бережанського дошкільного навчального закладу «Сонечко», в судове засідання не з`явився. Від директора КЗ «Бережанський ЗДО «Сонечко» Шуренко Н.І. надійшла заява про розгляд справи без у часті представника установи. Позов Ободівської сільської ради підтримала та просила задовольнити.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно п. п. 1-5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Реалізуючи передбаченестаттею 55 Конституції України,статтею 4 ЦПК Україниправо на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Позов - це звернена через суд до відповідача матеріально-правова вимога про поновлення порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного закономінтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюванийзакономінтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Відповідно до частин першої, третьоїстатті 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Згідност. 345 ЦК України, фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»встановлено, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідност. 143 Конституції України, територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Судом встановлено, що 24.11.2005 Виконавчим комітетом Ободівської сільської ради видано Свідоцтво на право власності на нерухоме майно, а саме триквартирний житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 231,1 кв.м., житловою площею 153,2 кв.м., який складається з житлового будинку «А», вхідного майданчика «а», сараю ОСОБА_8 . Власник територіальна громада с.Ободівка в особі Ободівської сільської ради (т.1, а.с.11).

КП «Тульчинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майно, реєстраційний номер: 12911094 від 24.11.2005 (т.1, а.с.12).

Право власності на вищезазначене майно також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 22.11.2017 №104630604 (т.1, а.с.13).

Також судом встановлено, що 03.01.2005 ОСОБА_1 звернувся до сільського голови ОСОБА_9 із заявою про надання йому квартири в с.Бережанка, приміщення колишньої бані, в якому він проживав з дозволу дирекції СТОВ «Світанок» (т.1, а.с.14).

Рішенням 15 сесії 4 скликання Ободівської сільської ради від 20.01.2005 надано ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , жителям села Бережанка, квартири (незавершене будівництво) по АДРЕСА_1 , біля ферми. Зобов`язано ОСОБА_10 та ОСОБА_1 за власні кошти виготовити проектну документацію на квартири (т.1, а.с.15).

Також, рішенням виконавчого комітету Ободівської сільської ради №65 від 04.10.2005 було затверджено акт введення в експлуатацію житлового трьохквартирного будинку в АДРЕСА_1 та взято на баланс вказаний житловий будинок (т.1, а.с. 16).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ободівської сільської ради №45 від 04.04.2007 прохання наймача житла ОСОБА_1 та членів його сім`ї ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , задоволено та передано квартиру АДРЕСА_2 , у їх приватну спільну власність (т.1, а.с. 17).

31.05.2007 виконавчим комітетом Ободівської сільської ради на підставі рішення №45 від 04.04.2007 видано ОСОБА_1 та членам його сім`ї: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Свідоцтво про право власності на житло, а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 83,3 кв.м., на праві приватної спільної часткової власності (т.1, а.с.18).

Право власності на квартири під АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 було зареєстровано за іншими громадянами на підставі рішення виконавчого комітету Ободівської сільської ради (т.1, а.с.19,20).

Також, на 19 сесії 5 скликання Ободівської сільської ради від 15.10.2009 вирішено включити в цілісний майновий комплекс Бережанського ДНЗ необлаштоване нерухоме нежитлове приміщення сараю Б (бувшої кочегарки), яке довгий час не використовувалося, з метою збереження майна комунальної власності Ободівської територіальної громади та з метою зміцнення господарської бази дошкільного закладу. Передано в оперативне управління Бережанського ДНЗ приміщення сараю - Б (бувшої кочегарки ) для задоволення потреб дошкільного навчального закладу, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, а.с.21).

Позивач стверджує, що починаючи з 2009 року, відповідачі незаконно, недобросовісно заволоділи та користуються частиною сараю 61,96 м.кв. (77,5 кв.м. 15,54 кв.м, де 77,5 кв.м. загальна площа сараю, сторінка 4 інвентаризаційної справи, а 15,54 кв.м. частина сараю, яку використовує Бережанський ДНЗ) і таким чином не дають змоги дошкільному навчальному закладу доступу до користування та розпорядження майном.

З метою досудового врегулювання спору, позивач неодноразово звертався до ОСОБА_1 із приписами про звільнення сараю, однак останній не реагував.

Окрім того, 09.02.2011 в с.Бережанка було складено акт щодо розгляду скарги жителів с.Бережанка, які проживають по АДРЕСА_1 , які просили прийняти міри реагування до ОСОБА_1 , який самовільно захопив приміщення сараю (бувшої кочегарки), що довгий час не використовувалося та яке, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно рахується як майно комунальної власності Ободівської сільської ради. В акті зазначено, що при виїзді комісії було виявлено, що ОСОБА_1 дійсно самовільно захопив приміщення кочегарки та земельну ділянку, площею 0,04 га біля неї. В приміщенні кочегарки знаходиться підсобний домашній інвентар. Комісія запропонувала приміщення сараю (бувшої кочегарки) залишити в оперативному управлінні Бережанського ДНЗ та зобов`язати гр. ОСОБА_1 в 2-місячний термін, звільнити приміщення кочегарки від свого домашнього підсобного інвентаря (т.1, а.с.26).

В акті від 26.11.2015, складеному членами виконкому Ободівської сільської ради в присутності депутатів зазначено, що при огляді приміщення комунальної власності сараю по АДРЕСА_1 , було виявлено, що майно комунальної власності Ободівської сільської ради прибудовано самовільно без будь-якого на те дозволу до житлового будинку гр. ОСОБА_1 (т.1, а.с.29).

26.11.2015 за №244 та 15.09.2016 за №365 на адресу ОСОБА_1 від сільського голови Ременюка К.В. було направлено листи, в яких пропонувалося відповідачу у 10-денний термін, з моменту отримання припису сільської ради, звільнити приміщення сараю, яке знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1, а.с.27, 28)

За захистом своїх прав та законних інтересів позивач звертався до Бершадської місцевої прокуратури, до Тростянецького ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області та до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (т.1 а.с.35, 36,37, 43).

Листом від 21.11.2016 за №1002-16-2010, директор Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області повідомив Ободівську сільську раду про те, що працівниками Департаменту в термін з 31.10.2016 по 04.11.2016 було проведено позапланову перевірку, в ході якої ОСОБА_1 за невиконання припису від 14.12.2015 про приведення об`єкта до вимог чинного законодавства у сфері містобудування по АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу (постанова №396 від 09.11.2016 р.) (т.1, а.с.44)

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної творчої діяльності. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно статті 1 протоколу №11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно ч.1, ч. 2ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Позивач зазначає, що підставою для його звернення до суду з даним позовом слугувала протиправна поведінка відповідачів в частині незаконного, недобросовісного заволодінням частиною сараю, яка перебуває у комунальній власності Ободівської територіальної громади. Даним нежитловим приміщенням вони користуються для особистих потреб та не дають Бережанському ДНЗ доступу до користуванням та розпорядженням сараєм, який виділено останньому для задоволення потреб дошкільного навчального закладу на підставі рішення 19 сесії 5 скликання Ободівської сільської ради від 15.10.2009.

Незважаючи на неодноразові звернення, перешкоди у користуванні майном не було усунуто.

Позивач зазначає, що такими діями порушується право комунальної власності Ободівської сільської ради, томувважає, що належним у цьому випадку способом захисту є зобов`язання відповідачів усунути зазначені перешкоди у користуванні майном, а саме частиною приміщення сараю, шляхом його звільнення.

Відповідно до частини першої статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге, - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Відповідност. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

З урахуванням наведених положень законодавства власник має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає йому користуватися і розпоряджатися своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем за негаторним позовом може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 липня 2019 року у справі № 926/3881/17.

Таким чином, право власності як абсолютне право, має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( частина першастатті 76 ЦПК України).

Згідно з ч. 1, 7ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судому випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом

Зважаючи на викладене, суд вважає, щоОбодівською сільською радою наведено переконливі доводи на обґрунтування обставин, які стали підставою для звернення до суду із вимогами про усунення перешкоди у користуванні частиною сараю, площею 61,96 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання відповідачів його звільнити.

Щодо заяви відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно дост. 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

У своїй заяві відповідач, посилаючись на постанову Великої палати Верховного суду від 17.10.2018 у справі №362/44/17 зазначає, що позов Ободівської сільської ради є віндикаційним, а тому на дані правовідносини поширюється загальна позовна давність, визначена ст.257 ЦК України.

З викладеною позицією суд не погоджується з огляду на наступне.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові та зобов`язально-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги до незаконного володільця про витребування майна (віндикаційний позов); вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

Тобто, вказані способи захисту можуть бути реалізовані шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом негаторного позову є вимога власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Таким чином, вказані вище приписи про застосування строку позовної давності поширюються, зокрема, на позови про витребування майна з чужого незаконного володіння. Натомість, до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.

У постанові від 04.07.2018 р. у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, допоки особа є власником нерухомого майна, тобто за нею зареєстровано право власності на це майно, вона не може бути обмежена в праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування й розпорядження цим майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (пункт 97).

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги те, що позивачем заявлено негаторний позов, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин строку позовної давності.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки не спростовані ні відповідачами, ні представником відповідача належними та допустимими доказами.

Слід також зазначити, що європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, $ 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки при подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №44 від 06.03.2018, рішення прийнято на користь позивача, тому дані судові витрати слід стягнути з відповідачів на користь позивача у рівних частках, тобто по 440,50 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 11, 12, 76-81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа Бережанський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», про витребування із незаконного володіння майна комунальної власності та усунення перешкод у здійсненні права користування, задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні частиною сараю (Б), площею 61.96 кв.м., яка належить на праві комунальної власності Територіальній громаді с.Ободівка в особі Ободівської сільської ради, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь Ободівської сільської ради Гайсинського району Вінницької області судовий збір у розмір 1762,00 грн., а саме по 440,50 грн. з кожного з відповідачів.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач Ободівська сільська рада Гайсинського району Вінницької області, місцезнаходження: 24353, Вінницька область, Гайсинський район, с.Ободівка, вул.Ватутіна, 8, код ЄДРПОУ 04331107.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_1 , виданий 22.12.2000 р. Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області.

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий 22.12.2000 Ленінським РВ УМВС України у Дніпропетровській області.

Відповідач ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_3 , виданий 13.12.2006 р. Тростянецьким РВ УМВС України у Вінницькій області.

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 ; паспорт НОМЕР_4 , виданий 04.03.2014 р. Тростянецьким РС УДМС України у Вінницькій області.

Третя особа Бережанський дошкільний навчальний заклад «Сонечко», місцезнаходження: 24356, Вінницька область, Гайсинський район, с.Бережанка, вул.Центральна, 2а, код ЄДРПОУ 39542267.

Повний текст рішення виготовлено 20.12.2022.

Суддя О.А. Натальчук