Рішення

від 25.10.2007 по справі 07/128-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07/128-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2007 р.                                                            Справа № 07/128-07

вх. № 10900/5-07

Суддя господарського суду Інте Т.В. 

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - Бабенко ОО., дов. № 60/331 від 13.07.07р.;  відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ДП "Харківський електромеханічний завод" м. Х-в  

до  ТОВ "Триумвірат", м. Х-в  

про визнання правочину недійсним та стягнення 1848708,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Державне підприємство „Харківський електромеханічний завод” звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №25/1 від 25.01.06 р., стягнення безпідставно сплачених 1848708,67 грн., штрафних санкцій 175746,07 грн. та відшкодування судових витрат по справі.

Відповідач в судове засідання не з*явився, відзив на позов не надав, суму заборгованості не спростував.

Справа слухається в порядку ст. 75 ГПК України, за наявними матеріалами, визнаними судом достатніми.

Дослідивши надані документи та докази, вислухавши пояснення уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору  № 25/1 від 25.01.06 р. ( далі – договір), відповідач (постачальник) зобов*язався поставити позивачу (покупцю), а останній прийняти та оплатити на умовах договору поковки чорних металів (вали, кільця,  півкільця та інш.) та інший товар, партіями в асортименті, кількості та ціні, які узгоджуються сторонами відповідно специфікацій , накладних, які є  невід*ємною частиною  договору.

Загальна сума договору, згідно п. 2.1 , орієнтовно склала 1500000 грн., а фактично складається із усіх  сум специфікацій, які є невід*ємною частиною договору.

Умовою постачання сторони передбачили здійснення його протягом 3-х днів після надходження на розрахунковий рахунок постачальника грошових коштів в розмірі, передбаченому договором, якщо інше  не встановлено специфікацією або угодою сторін (п.3.2 договору). Умовою оплати – попередню оплату або оплату по факту постачання на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.1 договору).

У виконання договору, позивачем платіжним дорученням № 170 від 28.02.06 р. перераховано на рахунок відповідача 662275,00 грн., а останнім, згідно накладних № 7.03/02 від 07.03.06 р., № 7.03/01, № 9.03/2 від 09.03.06 р., № 9.03/1 від 09.03.06 р., № 9.03/3 від 09.03.06 р. було передано позивачу товар на суму 651475,00 грн.

Платіжним дорученням № 334 від 19.04.06 р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 160881,60 грн. та платіжним дорученням № 335 від 19.04.06 р. – 154956,00 грн., а за накладними  № 19.05/1 від 19.05.06 р. та № 19.05/2 від 19.05.06 р. відповідачем передано позивачу товар на суму 315837,62 грн.

Платіжним дорученням № 582 від 30.06.06 р. позивачем перераховано відповідачу  109850,00 грн.

Згідно накладних № 3.07/1 від 03.07.06 р., № 3.07/1 від 31.10.06 р., № 3.07/1 від 01.11.06 р., № 6.12/4 від 05.12.06 р., № 5.12./2 від 05.12.06 р., № 6.12/8 від 06.12.06 р., № 6.12/5 від 06.12.06 р., № 11.12/1 від 11.12.06 р., № 11.12/2 від 11.12.06 р., № 12.12./2 від 12.12.06 р., № 12.12/3 від 12.12.06 р., № 13.12/3 від 13.12.06 р., № 4.12./4 від 13.12.06 р., № 20.12/1 від 20.12.06 р., № 20.12./2 від 20.12.06 р., № 21.12/4 від 21.12.06 р., № 21.12/5 від 21.12.06 р., № 22.12/3 від 22.12.06 р., № 22.12./4 від 22.12.06 р., № 6.12./4 від 05.12.06 р. відповідачем передано позивачу товар на суму 4145390,00 грн.

Платіжним дорученням № 544 від 26.12.06 р. позивачем перераховано відповідачу 250000,00 грн.

Згідно накладних № 3.01/1 від 03.01.07 р., № 4.01/3 від 04.01.07 р., № 5.01/2 від 05.01.07 р., № 9.01/2 від 09.01.07 р., № 10.01/1 від 10.01.07 р., № 11.01/1 від 11.01.07 р. передано позивачу товар на суму 1220074,78 грн.

Платіжним дорученням № 53 від 24.01.07 р. позивачем сплачено 335000,00 грн.

Всього за період з лютого 2006 р. по січень 2007 р. позивачем перераховано  відповідачу 1672962,60 грн., а останнім передано позивачу товар на суму 6109461,00 грн.

В ході ревізії, яку проводило Контрольно-ревізійне управління в Харківській області, відповідно до записів, здійснених у книзі приходів, встановлено оприбуткування  по складу № 22  комірником складу Козел Н.П. валів (поковок) в кількості 220 шт., отриманих від ТОВ „Тріумвірат”. Згідно пояснень комірника Козел Н.П., фактично  товар від ТОВ „Тріумвірат” на склад не надходив, розвантаження або завантаження валів вона не бачила. Оприбуткування проводила згідно накладних, переданих їй інженерами Сопліною Г.Ф. та Гладкою О.В. (а.с.96), які, в свою чергу, пояснили, що отримали їх від Хохлова І.В. (а.с.97, 98), який на той час працював начальником відділу матеріально технічного забезпечення. Наказом директора ДП „ХЕМЗ” № 246 від 03.09.07 р. Хохлов І.В. з займаної  посади  був звільнений (а.с.102).

Директором  ДП „ХЕМЗ” суду надана довідка про те, що за даними журналу обліку ввозу товарно-матеріальних цінностей на територію заводу за період з 01.01.06 р. по теперішній час, ввозу матеріальних цінностей  ТОВ „Тріумвірат” не здійснювалось (а.с.101).

Відповідачем зазначені обставини не спростовані, суду не були надані витребувані ухвалою від 05.10.07 р. довіреності на право одержання особами позивача  товарно-матеріальних цінностей від ТОВ „Тріумвірат”.

У відповідності до ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов*язується, у зумовлені строки,  передати другій стороні – покупцеві, товар, а останній – зобов*язується прийняти  вказаний товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Виконання спірної угоди лише однією стороною – покупцем, і відсутність наміру продавця передати оплачений товар, що підтверджується видачею ним безтоварних накладних,  свідчить про злочинні наміри учасників угоди.

Викладені факти свідчать про не спрямування укладеного між сторонами правочину на реальне настання правових наслідків,  обумовлених ним, що є підставою для визнання даного право чину недійсним, відповідно до норм чинного законодавства.

Так, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання, в момент вчинення правочину стороною (сторонами), вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п*ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Недійсним є паравочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність право чину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, однією з яких є спрямування  його на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України).

Тобто, правочин, вчинений без наміру створити правові наслідки, задекларовані ним, є недійсним, як фіктивний або вчинений  лише для виду.

Волевиявлення учасників спірного договору, як свідчать зазначені вище обставини, не відповідає їх дійсній волі. Договором зафіксовані удавані наміри сторін, у яких були відсутні дійсні наміри створити наслідки, зумовлені у ньому –  передати та придбати певні товари. Насправді, мала місце імітація договору, у діях сторін якого встановлена відсутність головної його ознаки – спрямованості на встановлення цивільних правовідносин.

Протизаконність цілей учасників договору підтверджується порушенням проти них Прокуратурою Харківської області кримінальної справи № 18070036.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для визнання договору № 25/1 від 25.01.06 р. недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, у разі недійсності правочину, кожна із сторін зобов*язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину (двостороння реституція).

Оскільки, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача сплачених за недійсною угодою коштів в сумі 1672962,60 грн., що підтверджено належними  платіжними документами (а.с. 27 – 32), суд визнає дані вимоги правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідачем не доведено отримання  позивачем від нього будь-яких  товарно-матеріальних цінностей, в зв*язку з чим, суд не покладає на позивача зобов*язань по двосторонній реституції.

Враховуючи безпідставне, незаконне користування відповідачем грошовими  коштами позивача – державного підприємства, отриманими за недійсною угодою, суд, на підставі ч.6 ст. 231 ГК України, перевіривши розрахунки, визнає вимоги по стягненню процентів за увесь час користування чужими грошовими коштами в сумі  175746,07 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, в разі задоволення позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 46, 48, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 207, 208, 231 ГК України, ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати договір № 25/1 від 25.01.06 р., що бувукладений між ДП "Харківський електромеханічний завод" та ТОВ "Триумвірат", недійсним

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Триумвірат" (Данилівський спуск, 17, м. Харків, 61001, код в ЄДРПОУ 24662823, р/р 26009013346 в філії №3 АВУБ "Грант" м. Харків, МФО 351759) на користь Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" (пр. Московський, 199, м. Харків, 61037, код в ЄДРПОУ 05405575, р/р 26004200404001 в ХГРУ КБ "Приватбанк" м. Харків, МФО 351533) 1672962,60 грн. безпідставно отриманих коштів, 175746,07 грн. штрафних санкцій, 18572,09 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 26 жовтня 2007 року.

Суддя                                                                                            Інте Т.В.