Постанова

від 01.04.2008 по справі 07/128-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

07/128-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 01 квітня 2008 р.                                                                                    № 07/128-07  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

Муравйов О. В. –головуючий

Фролова Г. М.Полянський А. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008року

у справі

за позовом№ 07/128-07 Господарського суду Харківської областіДержавного підприємства "Харківський електромеханічний завод"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат"

провизнання недійсним правочину та стягнення 1848708,67 грн.

за участю представників сторін:від позивача:

Павленко Д. М. –дов. 01.03.2008 р. № 87/168

від відповідача:Ілюніна Т. В. –дов. від 08.08.07р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.10.2007 року по справі № 07/128-07 (суддя Інте Т. В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року (головуючий суддя Афанасьєв В. В., судді Бухан А. І., Демченко В. О.), задоволено позов Державного підприємства "Харківський електромеханічний завод" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат": визнано недійсним укладений між сторонами договір № 25/1 від 25.01.06р., стягнуто з відповідача на користь позивача 1672962,6 грн. безпідставно отриманих коштів, 175746,07 грн. штрафних санкцій, 18572,09 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Триумвірат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій зазначало про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв'язку з чим просило оскаржені судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

У відзиві на касаційну скаргу позивач проти доводів та вимог заявника заперечував.

В судовому засіданні представники сторін підтримали позиції, викладені у відповідних процесуальних документах.

Перед початком судового засідання відповідачем до канцелярії суду подані копії документів для приєднання до матеріалів справи. Оглянувши подані документи, суд касаційної інстанції вважає, що відповідач всупереч положень ст. 1117 ГПК України бажає приєднати до справи докази на стадії касаційного оскарження. Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права збирати докази, подані відповідачем копії документів не розглядаються, при оцінці пояснень та доводів сторін в касаційній інстанції не використовуються.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові  у даній справі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 25.01.2006 року між позивачем та відповідачем був укладений договір № 25/1, відповідно до якого відповідач зобов'язувався поставити позивачу поковки чорних металів (вали, кільця, півкільця та ін.) та інший товар, партіями в асортименті, кількості та ціні, які узгоджуються сторонами відповідно до специфікацій, накладних, які є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити товар.

Загальна сума договору відповідно до п. 2.1 орієнтовно складала 1500000 грн., а фактично складається з усіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поставка повинна відбуватися протягом 3-х днів після надходження коштів на рахунок відповідача в розмірі, передбаченому договором, якщо інше не передбачено специфікацією або угодою сторін.

На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу за період з лютого 2006 року по січень 2007 року 1672962,6 грн., а відповідачем поставлено позивачу товар на суму 6109461 грн.

На підставі наявних в справі письмових доказів (висновків ревізії Контрольно-ревізійного управління в Харківській області, довідки позивача про відсутність відомостей щодо ввезення вантажів відповідачем на територію підприємства позивача), а також враховуючи відсутність витребуваних у відповідача судом першої інстанції доказів про отримання позивачем поставлених товарів (довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей), суд першої інстанції дійшов висновку про те, що фактично поставка товару здійснена не була, договір був виконаний тільки позивачем.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірний договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним, що відповідно до ч. 5 ст. 203, ст. 215 ЦК України стало підставою для визнання спірного договору недійсним.

Оскільки докази виконання договору не були надані відповідачем і до суду апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновками суду першої інстанції щодо недійсності спірного договору.

Відповідно до ст. 207, 208 ГК України суди дійшли висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності договору.

Суд касаційної інстанції вважає висновки першої та апеляційної інстанцій в частині вірними, порушень норм матеріального права, виходячи з встановлених обставин справи, або процесуального права, які б були безумовною підставою для скасування прийнятих у справі рішення та постанови, не допущено.

За таких обставин підстав для скасування рішення суду та постанови апеляційного господарського суду в цій частині немає.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вважає помилковим задоволення позовних вимог про стягнення 175746,07 грн. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України за користування чужими коштами, оскільки такий висновок зроблений при неправильному застосуванні норми матеріального права.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 230 ГК України штрафні санкції визначаються як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом цих норм вони не застосовуються до недійсних договорів, оскільки останні не породжують правових наслідків, крім тих, які пов'язані з їх недійсністю.

Правові наслідки недійсності господарського зобов'язання передбачені ст. 208 ГК України. Тому положення ч. 6 ст. 231 ГК України до спірних правовідносин не повинні застосовуватися.

За таких обставин рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції в цій частині підлягають скасуванню.

Виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 1119 ГПК України, в цій частині суд касаційної інстанції в позові відмовляє.

На підставі вищенаведеного, касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Триумвірат" задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року по справі № 07/128-07 Господарського суду Харківської області та рішення Господарського суду Харківської області від 25.10.2007 року по справі № 07/128-07 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення 175746,07 грн. штрафних санкцій та 1757,46 грн. державного мита.

В цій частині прийняти нове рішення.

Відмовити в позові про стягнення 175746,07 грн. штрафних санкцій.

В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2008 року по справі № 07/128-07 та рішення Господарського суду харківської області від 25.10.2007 року по справі № 07/128-07 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                    О. В. Муравйов                                               

Судді                                                                                             А. Г. Полянський

Г. М. Фролова