Рішення

від 12.12.2022 по справі 462/1296/22

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1296/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2022 року Залізничний районний суд м. Львова

в складі: головуючої-судді - Гедз Б.М.

за участю секретаря судових засідань - Ясниської В.Я.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Яциника В. В.

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, в якому просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2021 року по 08.02.2022 року у сумі 54 812, 89 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2019 року по 22.03.2022 року у сумі 75 320,00 грн та стгянути надбавку у розмірі 10% до посадового окладу за вислугу років за період з 02.01.2019 року по 30.04.2019 року у сумі 814,60 грн.

В обгрунтування заявлених позовних вимог вказує, що 27.12.2018 року між ним та Львівською дитячо-юнацькою спортивною школою № 2 було укладено трудовий договір, згідно якого його було прийнято на роботу в якості тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом на період з 02.01.2019 року по 31.05.2019 рік, про що був виданий наказ № 120 «К», із встановленням заробітної плати у відповідності до 12 тарифного розряду 4 073 грн в місяць, навантаження 12 годин на тиждень, група базової підготовки 2 року навчання та встановлено надбавку у розмірі 10% до посадового окладу за вислугу років більше 3 років. 31.05.2019 року у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору звільнено з посади тренера-викладача, при цьому в порушення ст. 83 КЗпП України при звільненні не було виплачено грошову компенсацію за всі не використані дні щорічної відпустки та надбавку у розмірі 10% до посадового окладу за вислугу років за період з 02.01.2019 року по 30.04.2019 року. Так, грошову компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки виплачено відповідачем лише 07.02.2022 року, а надбавку до посадового окладу у розмірі 10% станом на день звернення із позовом не виплачено. 27.08.2019 року його прийнято на роботу в якості тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом на період з 01 вересня 2019 року по 31 травня 2020 року відповідно до наказу № 150 «К» із встановленням заробітної плати у відповідності до 12 тарифного розряду 4 073 грн в місяць, навантаження 12 годин на тиждень, група базової підготовки 4 року навчання, надбавку встанволено у розмірі 10 % до посадового окладу за вислугу років більше 3 років. 20.05.2020 року наказом № 55 «К» його було звільнено з посади тренера викладача у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору. Згідно наказу № 145 «К» від 18.08.2020 року прийнято на посаду тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року із встановленням заробітної плати відповідно до 13 тарифного розряду 5 051 грн в місяць, навантаження 12 годин на тиждень, також встановлено надбавку за спеціалізацію у розмірі 15% до посадового окладу та надбавку у розмірі 10 % до посадового окладу за вислугу років більше 3 років. 16.09.2021 року наказом № 195 «К» «Про доповнення наказу № 93 «К» від 31.05.2019 року», яким його було звільнено, надано вказівку головному бухгалтеру виплатити компенсацію за невикористану відпустку 17 календарних днів за період роботи з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року, однак таку компенсацію було сплачено лише 08.02.2022 року. Просить позов задоволити.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 12.04.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

13.05.2022 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому заявлені позовні вимоги заперечили у повному обсязі, у задоволенні позову просили відмовити. Заперечуючи позовні вимоги вказує, що ОСОБА_1 дійсно працював в КЗ «Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка» на посаді тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом на підставі стркових договорів протягом переіодів: з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року, з 01.09.2019 року по 31.05.2020 року та з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року. Так, заявлена позовна вимога ОСОБА_1 щодо стягнення середнього заробітку за період з 01.06.2019 року по 22.03.2022 року є необгрунтованою, оскільки після звільнення позивача 31.05.2019 року компенсацію за невикористану відпустку за 17 календарних днів за період роботи з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року було виплачено 30.09.2021 року на виконання наказу № 195 «К» від 16.09.2021, який було винесено одразу після виявлення помилки щодо невиплати згаданої компенсації позивачу після звільнення 31.05.2019 року. Враховуючи, що розрахунок із позивачем проведено 30.09.2021 року позивачем пропущено позовну давність, встановлену ст. 233 КЗпП, про стягнення середнього заробітку при звільненні 31.05.2019 року, оскільки строк позовної давності закінчився 31.12.2021 року, а позивач звернувся до суду із даним позовом лише у квітні 2022 року. Щодо стягнення надбавки у розмірі 10 % до посадового окладу за вислугу років за період з 02.01.2019 року по 30.04.2019 року, то така була виплачена у повному обсязі, оскільки була включена у щомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка складалась із посадового окладу та згаданої надбавки 10 % та відповідно виплачувалась щомісячно, а у виписках щодо заробітної плати за період січень-квітень 2019 року зазначалась загальною сумою. Щодо вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2021 року по 08.02.2022 року відповідач вказує, що така не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до наказу № 60 «К» від 14.05.2021 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору. Згідно вказаного наказу надано також розпорядження головному бухгалтеру виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 18 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року, на виконання чого позивачу нараховано та виплачено 3 645, 54 грн. У зв`язку із виявленням помилки щодо неврахування у даному наказі компенсації за невикористані 13 днів додаткової відпустки за період роботи з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року та відповідно до наказу № 231 «К» від 28.12.2021 року позивачу було здійснено донарахування компенсації та 28.12.2021 року здійснено повний розрахунок із позивачем. Виплати здійснені 07.02.2022 року у сумі 202,53 грн та 08.02.2022 року у сумі 123,54 проведено бухгалтером закладу помилково, що було виявлено лише в ході судового розгляду справи, тому із врахуванням, що 28.12.2021 року відповідачем фактично проведено повний розрахунок із позивачем, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку із пропуском строку позовної давності та безпідставністю заявлених позовних вимог.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 16.05.2022 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку, яка перебуває на розгляді Залізничного районного суду м. Львова.

Ухвалою суду від 09.11.2022 року поновлено провадження у даній справі та призначено судовий розгляд справи.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат Яциник В. В. заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позові, оскільки відповідачем допущено порушення вимог трудового законодавства.

Представник відповідача - адвокат Попко О. В. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просила у задоволенні позову відмовити у зв`язку із спливом строку позовної давності звернення позивача до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку, оскільки відповідачем проведено повний розрахунок із позивачем, при цьому законодавством визначено тримісячний строк звернення та перебіг такого строку розпочинається з наступного дня після проведення належних при звільненні виплат. Зазначила також, що у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, у разі, якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за шість місяців.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані суду докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах із Комунальним закладом «Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка» протягом періодів з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року (згідно наказу № 120 «К» від 27.12.2018 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 »), з 01.09.2019 року по 31.05.2020 року (згідно наказу № 150 «К» від 27.08.2019 року «Про прийняття на посаду тренера-викладача ОСОБА_1 ») та з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року (згідно наказу № 145 «К» від 18.08.2020 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 »).

Згідно наказу № 120 «К» від 27.12.2018 року «Про прийняття на роботу ОСОБА_1 » на період прийняття ОСОБА_1 на посаду тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом з 02 січня 2019 року по 31 травня 2019 року, позивачу було встановлено, надбавку у розмірі 10% до посадового окладу за вислугу років більше 3 років.

Звертаючись до суду із позовною заявою, позивачем окрім позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні також заявлено позовну вимогу про стягнення із Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка» надбавки у розмірі 10% до посадового окладу за вислугу років у розмірі 814,60 грн, стверджуючи, що така за період з 02.01.2019 року по 30.04.2019 року станом на час звернення до суду із позовом не виплачена.

Із долучених до матеріалів справи позивачем виписок нарахованої заробітної плати встановлено, що у січні 2019 року ОСОБА_1 нараховано 2 443,80 грн заробітної плати, у лютому 2019 року - 2 036,50 грн, у березні 2019 року - 2 240,15 грн, у квітні 2019 року - 2 240,15 грн.

Згідно додатку № 1 бухгалтерської довідки № 93 від 10.05.2022 року вбачається, що ставка заробітної плати ОСОБА_1 , із врахуванням годин на посаді тренера-викладача, протягом січня-травня 2019 року становила 2 036,50 грн, щомісячна надбавка за вислугу років - 203,65 грн, відтак розмір щомісячної заробітної плати ОСОБА_1 , із врахуванням надбавки за вислугу років становив 2 240,15 грн.

Відповідно до бухгалтерської довідки № 93 від 10.05.2022 року різниця у сумах нарахувань за січень та лютий 2019 року пов`язана із помилковим нарахуванням бухгалтером надбавки у січні 2019 року у подвійному розмірі у сумі 407,30 грн (згідно додатку 1 розмір заробітної плати за січень всього - 2 443,80 грн), яка у наступному місяці - лютому 2019 року була зменшена на суму 203,65 грн надбавки (згідно додатку 1 розмір заробітної плати за лютий всього - 2 036,50 грн).

Відтак, судом встановлено, що сума надбавки у розмірі 10% від посадового окладу за вислугу років за період з 02.01.2019 року по 30.04.2019 року у розмірі 814,60 грн, беручи до уваги, що така нараховувалась ОСОБА_1 щомісячно разом із основною заробітною платою, виплачена позивачу у повному обсязі, а тому підстави для задоволення позову в цій частині заявлених вимог відсутні.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за невиплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 01.06.2019 року по 22.03.2022 року та з 01.06.2021 року по 08.02.2022 року суд приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Положеннями ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16 зазначено, що: «Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Крім того, на підставі ст.2 Закону України «Про оплату праці» структуру заробітної плати можна визначити, беручи до уваги положення Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713 (далі - Інструкція №114/8713), розробленої відповідно до Закону України від 17вересня 1992 року N 2614-XII «Про державну статистику» та Закону України «Про оплату праці» з урахуванням міжнародних рекомендацій у системі статистики оплати праці й стандартів Системи національних рахунків (за змістом преамбули цієї Інструкції).

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції №114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі невиконання такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, положенням ст. 233 КЗпП визначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

У п. 2.2 Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП у взаємозв`язку з положеннями ст.117, 237-1 цього кодексу вказано, що «за ст.47 Кодексу роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин. Для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним».

Отже, у разі не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

За такого, невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку. Таким чином, для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник, або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Позивач, обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку, вказує, що виплата компенсації за невикористані відпустки за періоди роботи з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року та з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року здійснена КЗ ДЮСШ імені Олексія Дем`янюка» 07-08 лютого 2022 року.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи наказу № 195 «К» від 16.09.2021 року «Про доповнення наказу № 93 «К» від 31.05.2019 року «Про звільнення з роботи тренера-викладача ОСОБА_1 » наказ ЛДЮСШ № 2 від 31.05.2019 року № 93 «К», згідно якого 31.05.2019 року ОСОБА_1 було звільнено з посади тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом у зв`язку із закінченням терміну дії трудового договору, доповнено пунктом 1.1., відповідно до якого головному бухгалтеру КЗ «ДЮСШ ім. О. Дем`янюка» доручено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 17 календарних дні за період роботи з 02 січня 2019 року по 31 травня 2019 року.

На виконання вказаного наказу згідно бухгалтерської довідки № 92 від 10.05.2022 року за невикористану основну та додаткову відпустку за період роботи з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року за 17 календарних днів нараховано 3 443,01 грн, з них відраховано ПДФО у сумі 619,74, військовий збір у розмірі 51,65 грн та перераховано всього у сумі - 2 771,62 грн.

Так, згідно відомостей розподілу виплат КО КЗ ДЮСШ ім. О. Дем`янюка від 30.09.2021 року № 21093РВ00002208809, із відміткою КБ «ПриватБанк», 30.09.2021 року ОСОБА_1 здійснено перерахування коштів у сумі 2 771, 62 грн, тобто остаточний розрахунок відповідача із позивачем після його звільнення 31.05.2019 року було проведено 30.09.2021 року.

Натомість щодо виплат здійснених позивачу 07.02.2022 року та 08.02.2022 року у сумі 202,53 грн та 123,54 грн, в матеріалах справи містяться представлені відповідачем бухгалтерські довідки № 92 від 10.05.2022 року та б/н від 01.07.2022 року, згідно яких бухгалтером Комунального закладу «Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка» Яцишин Г. Ф. помилково нараховано і сплачено ОСОБА_1 компенсацію відпустки за 2020-2021 рр. у сумі 326,07 грн.

Враховуючи вищенаведене, оскільки розрахунок за період роботи позивача з 02.01.2019 року по 31.05.2019 року проведено 30.09.2021 року, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення середнього заробітку 22.03.2022 року, судом взято до уваги слушні зауваження відповідача щодо пропуску, у даному випадку, позивачем встановленого законом тримісячного строку звернення до суду, а відтак, зважаючи також на відсутність підстав для стягнення середнього заробітку у зв`язку із невиплатою відповідачем надбавки у розмірі 10%, оскільки як встановлено в ході судового розгляду така була виплачена позивачу належним чином, суд приходить до переконання, що у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за період з 01.06.2019 по 22.03.2022 року слід відмовити.

Разом з тим, судом встановлено, що наказом № 145 «К» від 18.08.2020 року ОСОБА_1 був прийнятий на посаду тренера-викладача відділення фехтування за сумісництвом з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року включно.

14.05.2021 року відповідно до наказу № 60 «К» «Про звільнення з роботи тренера-викладача ОСОБА_1 » позивача 31.05.2021 року, у зв`язку із закінченням строку дії трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України звільнено.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23.05.2022 року, залишений в силі постановою Львівського апеляційного суду від 25.10.2022 року у задоволені позову ОСОБА_1 до Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі відмовлено.

Згідно п. 2 згаданого наказу № 60 «К» головному бухгалтеру КЗ «ДЮСШ ім. О. Дем`янюка» доручено виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку 18 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року.

Згідно відомостей розподілу витрат КО КЗ ДЮСШ ім. О. Дем`янюка від 27.05.2021 року № 210527РВ000019385721, із відміткою КБ «ПриватБанк», 27.05.2022 року ОСОБА_1 перераховано на виконання наказу № 60 «К» компенсацію за невикористану відпустку 18 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року.

При цьому, як вбачається із бухгалтерської довідки № 92 від 10.05.2022 року, згідно наказу № 231 від 16.09.2021 року працівнику ОСОБА_1 було донараховано та виплачено компенсацію за невикористану відпустку 13 календарних днів за період роботи з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року в сумі 2 632,89 грн (із відрахуванням податків - 2 119,48 грн).

Так, відповідно до відомостей розподілу витрат КО КЗ ДЮСШ ім. О. Дем`янюка від 28.12.2021 року № 211228РВ000023903353, із відміткою КБ «ПриватБанк», 28.12.2021 року ОСОБА_1 сплачено 2 119,48 грн.

За наведеного, судом встановлено, що фактичний розрахунок відповідача із позивачем за період його роботи у Комунальному закладі "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" з 01.09.2020 року по 31.05.2021 року остаточно проведено лише 28.12.2021 року, відтак позивач, оскільки з ним як із працівником закладу не було проведено розрахунку у день звільнення, має право на стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.

Таким чином, виходячи із розрахунку, що середньоденна заробітна плата позивача становить 512,27 грн та робочі дні позивача, які становили 13 днів, що не оспорювалось відповідачем, за період з 01.06.2021 року, тобто наступного дня після звільнення позивача по 28.12.2021 року, коли фактично проведено остаточний розрахунок із позивачем, з відповідача підлягає стягненню 46 616, 57 грн середнього заробітку.

Водночас, щодо зауваження представника відповідача про застосування до вимог в межах даної справи положень ст. 117 КЗпП України у редакції, яка діє від 01.07.2022 року, то такі на переконання суду є безпідставними, виходячи з такого.

Приписами ст. 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (абзаци перший - другий пункту 4 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа про податки) від 05.04.2001 № 3-рп/2001).

За змістом частини першої статті 58 Конституції України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення акта законодавства та продовжують існувати після його ухвалення, то нове нормативне регулювання застосовується з дня набрання ним чинності або з дня, встановленого цим нормативно-правовим актом, але не раніше дня його офіційного опублікування. Закон не має зворотної дії в часі, таким чином спрямований на регулювання тих правовідносин, які виникнуть після набрання ним чинності.

Тобто дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, до правовідносин сторін, які виникли у даному випадку, враховуючи, що факт звільнення ОСОБА_1 мав місце 31.05.2021 року, натомість зміни до ст. 117 КЗпП України внесено від 01.07.2022 року, мають застосовуватись ті положення КЗпП України, які діяли на момент звільнення позивача з роботи.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у разі у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 47, 116, 117 КЗпП України, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2021 року по 28.12.2021 року у розмірі 46 616,57 грн. (сорок шість тисяч шістсот шістнадцять гривень 57 коп.), без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка" на користь ОСОБА_1 466,16 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунального закладу "Дитячо-юнацька спортивна школа імені Олексія Дем`янюка", код ЄДРПОУ 23963379, місцезнаходження: м. Львів, вул. І. Сєченова, 7.

Суддя: (підпис) Б. М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/1296/22.

Суддя: Б.М.Гедз