Постанова

від 21.12.2022 по справі 490/10798/18

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.12.22

22-ц/812/204/22

Справа №490/10798/18 Головуючий суду першої інстанції Шолох Л. М.

Провадження №22-ц/812/204/22 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

21 грудня 2022 року м.Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Лівшенком О. С.,

за участі:

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року, ухвалене за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про відшкодування майнової та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В:

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов до Комунального закладу Миколаївської міської ради «Миколаївська міська стоматологічна поліклініка», який обґрунтовував наступним.

ОСОБА_1 зазначав, що він проходив у вказаній поліклініці лікування у серпні 2018 року. Воно виявилося неякісним, бо призвело до його захворювання на одонтогенний сепсис полівалентний.

Позивач вказував, що внаслідок вказаного він зазнав майнової шкоди у вигляді витрат на лікування у сумі 2609,56 грн та моральної шкоди у сумі 50000 грн, оскільки зазнав страждань у зв`язку з ушкодженням здоров`я.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив задовольнити його позов.

Відповідач та третя особа проти задоволення позову заперечували, вказуючи на відсутність причинно-наслідкового зв`язку між лікуванням ОСОБА_1 та його подальшою госпіталізацією до міської лікарні №1.

Ухвалами Центральногорайонного судум.Миколаєва від02лютого та15березня 2021року відповідачаКомунальний закладМиколаївської міськоїради «Миколаївськаміська стоматологічнаполіклініка» заміненона йогоправонаступника Комунальне некомерційне підприємство Миколаївської міської ради «Міська стоматологічна поліклініка» (далі КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка»). Викликано у судове засідання у якості свідків лікарів міських лікарень №1 та №3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та лікаря-стоматолога КНП ММР «Міська стоматологічна поліклініка» ОСОБА_6 .

Свідки декілька разів у судове засідання не з`явилися, після чого сторони не наполягали на їх виклику.

Протокольною ухвалою від 16 листопада 2021 року суд першої інстанції вирішив провести розгляд справи без допиту свідків.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції виходив із того, що погіршення стану здоров`я позивача було викликано тим, що він не виконував рекомендації лікаря та не відвідував його в обумовлений час.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Позивач вказував, що висновки суду першої інстанції спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які свідчать про спричинення йому шкоди працівниками відповідача. Крім того, ОСОБА_1 зазначав, що він у суді першої інстанції письмово викладав клопотання про призначення у справі судово-медичної експертизи, яке судом розглянуто не було. Для вирішення вказаної справи необхідні знання у медичній області для встановлення наявності діагнозу одонтогенний сепсис полівалентний. У зв`язку з цим позивач вважав, що суд дійшов передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідач подав відзив на апеляційну скарги, у якому наголошував на тому, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а твердження позивача є безпідставними.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що у серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до КНП ММР«Міська стоматологічнаполіклініка» з метою лікування зубів.

21 серпня 2018 року після його огляду лікарем ОСОБА_6 було встановлено діагноз «загострення хронічного періодонтиту другого нижнього зубу зліва». Зубний біль був різко болючий, що потребувало анестезію. Лікарем ОСОБА_6 позивача було направлено на анестезію зуба до лікаря-стоматолога-хірурга ОСОБА_3 , який її здійснив. Після проведеної анестезії лікар ОСОБА_6 відкрила хворий зуб, провела необхідні маніпуляції та залишила його відкритим з огляду на джерело інфекції в ньому та необхідність зняття запалення шляхом виконання пацієнтом лікувальних процедур, з призначенням повторного відвідування через три дні. На повторний прийом 23.08.2018 позивач не з`явився. 05.09.2018 на прийомі лікарем ОСОБА_6 було встановлено, що запальний процес у зубі не припинився, тому зуб було залишено відкритим і продовжено термін його лікування на три-п`ять днів. На повторний прийом у вказаний термін позивач не з`явився. Він відвідав поліклініку 08.10.2018. Весь цей час зуб був відкритий. Лікар подовжила медикаментозне лікування зубу до 16.10.2018. У цей день лікування було завершено та зуб запломбовано.

11 вересня 2018 року ОСОБА_1 поступив на стаціонарне лікування до Миколаївської міської лікарні №1, де йому серед іншого було діагностовано одонтогенний сепсис, полівалентний. На лікуванні позивач перебував по 28 вересня 2018 року.

19 січня 2022 року Миколаївським апеляційним судом була призначена комісійна судово-медична експертиза.

Згідно звисновком експертівМиколаївського обласногобюро судово-медичноїекспертизи №3-квід 03.03.2022 у ОСОБА_1 на 21.08.2022 діагностовано вторинний хронічний глибокий карієс 4-ого зубу нижньої щелепи справа, загострення хронічного періодонтиту 2-ого зубу нижньої щелепи зліва. Лікування, що описане у медичній документації, проведено в повному обсязі у відповідності до виставленого діагнозу порожнина зубу вскрита, оброблена, оброблені корнові канали, зуб залишений відкритим, надані рекомендації та призначено лікування до 23.08.2018. Згідно з медичною карткою стаціонарного хворого №5060 на ім`я ОСОБА_1 йому лікуючим лікарем та завідуючим відділенням терапевтичного відділення міської лікарні № 1 був встановлений діагноз одонтогенний сепсис полівалентний. Вказане захворювання підтверджене проведеним посівом із зева та порожнини рота, та може бути пов`язано як з захворюваннями порожнини рота, зубів так і з іншими хронічними хворобливими станами людини, які послаблюють імунітет. Не виключається внесення інфекції людині при стоматологічному втручанні. Чіткого прямого причинно-наслідкового зв`язку між наданням стоматологічної допомоги та послідуючим лікуванням з приводу одонтогенного сепсису не вбачається, але не виключається розвиток сепсису за наявності стоматологічного втручання як не обробленим інструментарієм так при карієсі або пародонтозі. Згідно з медичною картою стаціонарного хворого №5060 ОСОБА_1 отримував наступні медичні препарати: реосорбілакт, 200,0 №7, фізіологічний розчин 200,0 №1, спазмолгон 5,0 №1+4, левофлоксацин 100,0 № 10, цефтріаксон 2,0№4, фізіологічний розчин 200, №1, диклофенак натрію №1, метаклопромід 2,0 №5, анальгін 2,0 № 4, димедрол 1,0 №4, ауромітаз 2,0 №11, цитімакс 4,0 №10, меверін №10, омепрозол №10, флюконазол №20.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першастатті 16 ЦК України).

Згідно з ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до частин першої-другоїстатті 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1статті 1167 ЦК України).

Згідно з ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, серед іншого, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я та душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

Законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2014 року у справі №6-183цс14.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним.

Досліджені судом докази у сукупності свідчать про відсутність вини відповідача в заподіянні шкоди позивачу, оскільки недоведено наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою працівників відповідача та шкодою.

За такого, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду, оскільки воно є законним та обґрунтованим.

Керуючись ст.374,375,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 17 листопада 2021 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текстпостанови складено21грудня 2022року.