Постанова

від 07.12.2022 по справі 914/4108/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2022 р. м. Львів Справа №914/4108/21

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівВ.М. Гриців

О.В. Зварич

секретар судового засідання Залуцький Д.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-870вих-22 від 29.06.2022 (вх.№01-05/1517/22 від 01.07.2022)

на рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022, суддя: Крупник Р.В., м. Львів, повний текст рішення складено 13.06.2022,

у справі №914/4108/21

за позовом керівника Галицької окружної прокуратури м. Львова, м. Львів

в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр, м. Львів-Брюховичі,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення

за участю представників учасників процесу:

від прокурора - Винницька Л.М. прокурор (довіреність у порядку передоручення від 19.05.2022);

від позивача Брильовська О.Р. головний спеціаліст відділу правового забезпечення юридичного управління апарату обласної державної адміністрації (довіреність б/н і б/д, наказ, посадова інструкція)

від відповідача Гелемей Ю.М. адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1140555 від 27.07.2022);

від третьої особи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 у Господарський суд Львівської області звернувся керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0067, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Брюховицької селищної ради №245 від 11.03.2004 та №263 від 18.03.2004, поза волею, належного на той момент власника - Кабінету Міністрів України, вилучено земельні ділянки лісового фонду 1 групи в кварталі 44 Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га, які перебувають на балансі Державного підприємства Львівський лісовий селекційно насіннєвий центр, та віднесено їх до земель селища рекреаційного призначення, після чого були відчужені на користь третіх осіб, а частина з них у подальшому відповідачу. Оскільки зайняття відповідачем спірної земельної ділянки не пов`язане з позбавленням володіння держави на цю землю з обмеженим оборотом, то прокурор просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні цією земельною ділянкою, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 у справі №914/4108/21 у задоволенні вищезазначеного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову у справі № 914/4108/21, місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором в даній справі обрано неналежний спосіб захисту прав позивача, оскільки враховуючи правову позицію ВПВС, викладену в постанові №359/3373/16-ц, ним повинен бути віндикаційний позов. Крім цього, із належним (віндикаційним) позовом прокурор звертався до суду в 2011 році, за результатами розгляду якого відмовлено в задоволенні позовних вимог. Відтак, враховуючи наявність постанови Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 у справі №5015/4582/11, яка набрала законної сили і спір котрою між сторонами було вирішено по суті, суд дійшов висновку, що повторний перегляд правовідносин між цими сторонами, шляхом обрання іншого способу захисту, котрий до того ж є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності, як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд.

Не погодившись з вказаним рішенням, заступник керівника Львівської обласної прокуратури, звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №15/1-870вих-22 від 29.06.2022 (вх.№01-05/1517/22 від 01.07.2022), у якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 у справі №914/4108/21 та прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що:

- місцевий господарський суд не врахував, що відповідач не міг набути статусу добросовісного володільця, оскільки відсутній дозвіл уповноваженого органу на вилучення спірної земельної ділянки;

- спірна земельна ділянка лісогосподарського використання не відноситься до жодної з категорій, на яку діючим законодавством передбачено можливість набуття права приватної власності громадянами та юридичними особами, а тому відповідач не міг не знати про правову природу договорів купівлі-продажу за якими придбав спірну земельну ділянку;

- суд першої інстанції не врахував положення ст.ст. 330, 387, 658 ЦК України про те, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не про витребування такої ділянки від фактичного володільця.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08 серпня 2022 року (головуючий суддя Кордюк Г.Т., судді Скрипчук О.С., Плотніцький Б.Д.) у справі №914/4108/21 апеляційну скаргу заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-870вих-22 від 29.06.2022 (вх.№01-05/1517/22 від 01.07.2022) задоволено; рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 у справі №914/4108/21 скасовано; прийнято нове рішення, яким задоволено позов керівника Галицької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Державного підприємства Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення; зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет (код-32894340, 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93) усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0067, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адаміністрації із приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет (код-32894340, 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 93) на користь Львівської обласної прокуратури (код 02910031, 79000, м. Львів, п-т. Шевченка, 17-19) 3405,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги та 2270,00 грн. за подання позовної заяви.

Дане рішення мотивовано тим, що відповідач не міг набути статусу добросовісного володільця, оскільки відсутній дозвіл уповноваженого державного органу на вилучення спірної земельної ділянки. В свою чергу, зайняття спірної земельної ділянки із порушенням положень ЗК України та ЛК України необхідно розглядати, як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. Таким чином повернення земельної ділянки лісового призначення державі необхідно розглядати, як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №911/3574/17, від 04.02.2020 у справі №911/3311/17). Відтак, встановивши незаконність зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, місцевий господарський суд дійшов до помилкового висновку про обрання прокурором неналежного способу захисту.

Відповідач - ТОВ "Сервіс Пет", не погодившись з винесеною постановою Західного апеляційного господарського суду подав касаційну скаргу на таку до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року у справі №914/4108/21 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Пет" задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі №914/4108/21 скасовано;справу № 914/4108/21 направлено на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

Скасовуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 та направляючи справу № 914/4108/21 на новий розгляд до апеляційного суду, суд касаційної інстанції зауважив, що при винесенні постанови суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (щодо належного способу захисту; про те, що володіння приватними особами лісовими ділянками можливе та інше) та не спростував доводів місцевого господарського суду про відхилення посилань прокурора на те, що в силу положень ст. 56 Земельного кодексу України, ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України право приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які є замкненими або площа замкнених ділянок становить більше 5 га. не можуть виникнути за жодних умов. Окрім того, Верховний Суд зазначив про неврахування апеляційним господарським судом судових рішень у справі №5015/458/2/21.

Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2022 склад колегії по розгляду справи №914/4108/21 визначено: головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М. , Зварич О.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2022 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Гриців В.М., Зварич О.В.) призначено розгляд апеляційної скарги заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-870вих-22 від 29.06.2022 (вх.№01-05/1517/22 від 01.07.2022) на рішення Господарського суду Львівської області від 01.06.2022 у справі №914/4108/21 в судове засідання на 07 грудня 2022 року о 10 год. 00 хв. у приміщенні Західного апеляційного господарського суду за адресою: місто Львів, вулиця Личаківська,81, зал судового засідання №2.

29.11.2022 в канцелярію суду від Львівської обласної прокурату поступили письмові пояснення, в порядку ст. 42 ГПК України від 28.11.2022 №15/1-1670вих.-22 (вх. № апеляційного суду 01-04/6780/22 від 29.11.2022), в яких прокурор вказує, що обґрунтовуючи обраний спосіб захисту порушених прав держави (усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, шляхом її повернення) виходив з положень ч.1 ст. 15, ст. 16, 328, 330, 373, 389, 391, та 658 ЦК України , ч.2 ст. 152 Земельного кодексу України. Дана позиція, як вказує прокурор , повністю узгоджується з положеннями ст. ст. 330, 387, 658 Цивільного кодексу України про те, що право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою майна, а тому за відсутності правової підстави на виникнення в іншої особи титульного володіння на земельну ділянку належним способом правового захисту є усунення перешкод у її користуванні законним володільцем, а не про витребування такої ділянки від фактичного володільця. Також, зазначає, що суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку, про те, що покликання прокурора на те, що в силу положень ст.56 та ч.4 ст. 84 Земельного кодексу України право приватної власності на земельні ділянки лісогосподарського призначення , які не є замкненими або площа замкнених ділянок становить більше 5 га, не можуть виникнути за жодних умов , а тому вважає, що належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи спростовуються ст. 12 Лісового кодексу України. В матеріалах справи відсутні будь-які докази про те, що мало місце спадкування спірної земельної ділянки, згідно з законом.

Щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 23.11.2021 (справа №359/3373/16-ц), то вказує, що в такій справі спір виник у результаті вилучення сільською радою з постійного користування державного лісогосподарського підприємства земельної ділянки лісогосподарського призначення за його згодою , передачі її у власність фізичним особам та подальшого відчуження земельної ділянки іншим особам. Даній справі підставою звернення є порушення прав держави, як титульного власника спірної земельної ділянки, внаслідок прийняття не уповноваженим органом незаконного рішення, вчинення правочинів, щодо земель лісогосподарського призначення без їх вилучення у законного власника чи користувача, а відтак і не підлягають застосуванню.

Також прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка лісогосподарського використання не відноситься до жодної з категорії , на яку діючим законодавством передбачено можливість набуття права приватної власності громадянами та юридичним особами , а тому вважає, що відповідач за жодних обставин не міг не знати про правову природу договору купівлі-продажу та його предмет.

Також, вказує, що у справі №5015/4582/11, не було доведено, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, не наведено підстав набуття державою права власності на цю земельну ділянку та не надано судами доказів здійснення землекористування спірною земельною ділянкою на підставі правовстановлюючих документів Брюховицьким лісництвом, а зовнішні ознаки спірних земельних ділянок та обізнаність відповідача з цим, судами не досліджувалась. Добросовісність набуття земельної ділянки встановлена лише фактом відплатності укладеного договору та у зв`язку з цим того, що відповідачу не було відомо про те, що ПП «Буддизайн» та ТОВ «Новобуддизайн» не мали право відчужувати це майно.

В судове засідання 07.12.2022 з`явились прокурор, представники позивача та відповідача, як підтримали свої доводи з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, відзиві та письмових поясненнях.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та письмовими поясненнями, оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників учасників процесу, врахувавши вказівки постанови Верховного Суду викладені в постаноі від 18.10.2022 по даній справі, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Львіської області від 01 червня 2022 року у справі №914/4108/21 нормам чинного матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №907032 від 27.01.2009 (Т.2 а.с. 57-58), відповідач є власником земельної ділянки площею 4,23 га, кадастровий №4610166300:04:003:0067 з цільовим призначенням для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру, яка розташована в смт. Брюховичі район вул. Ряснянської. 22.10.2018 право власності відповідача на вказану земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Інформаційною довідкою №266919576 від 21.07.2021 (Т. 1 а.с. 46).Підставою для державної реєстрації зазначено копію Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ №907032 від 27.01.2009, оскільки оригінал втрачено.

Вищезазначена земельна ділянка площею 4,23 га, кадастровий №4610166300:04:003:0067 була утворена, шляхом об`єднання двох земельних ділянок площами 0,2695 га та 3,9605 га, які відповідач придбав у ТОВ Новобуддизайн та ПП Буддизайн, на підставі договорів купівлі-продажу від 25.12.2008 (Т. 2 а.с. 59-64).

В свою чергу, ТОВ Новобуддизайн та ПП Буддизайн, набули ці земельні ділянки за наступних обставин.

Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №245 від 11.03.2004 та №263 від 18.03.2004 про вилучення земельних ділянок, лісів 1 групи, в кварталі 44 з держлісфонду Брюховицького лісництва Львівського держлісгоспу загальною площею 19,1 га і віднесення їх до земель селища рекреаційного призначення (Т. 1 а.с.156-157). В подальшому за позовом прокурора Львівської області Шевченківським районним судом м. Львова ухвалено рішення від 14.02.2005 у справі №2-38/2005, яким вказані рішення селищної ради визнано неправомірними та скасовано (Т.1 а.с. 119-121). Рішення місцевого суду залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.04.2005 (Т. 1 а.с. 122-123) та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 (Т. 1 а.с. 130-133).

01.04.2004 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №280 Про затвердження ТОВ Новобуддизайн проекту відведення земельної ділянки площею 8,8643 га для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об`єктами житлового призначення в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) (Т. 1 а.с. 158). На підставі вказаного рішення 07.07.2004 між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Новобуддизайн укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (Т.1 а.с. 164-169).

15.11.2004 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у цивільній справі №2-3327/04, яким, зокрема, зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ТОВ Новобуддизайн земельної ділянки площею 8,8643 га, з яких 1,8 га під житлове будівництво та 7,0643 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської, яку орендує ТОВ Новобуддизайн та укласти з ним договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки (Т. 1 а.с. 136-139). В подальшому вказане рішення суду за заявою заступника прокурора Львівської області переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за нововиявленими обставинами і ухвалою суду від 15.06.2010 скасоване та провадження у справі закрито (Т. 1 а.с. 147-150). Підставою для перегляду рішення від 15.11.2004 слугували обставини скасування рішень Брюховицької селищної ради №245 та №263 від 11.03.2004 та 18.03.2004.

23.10.2008 на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 15.11.2004 у справі №2-3327/04 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №618, яким зокрема вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,8643 га в районі вул. Ряснянської в смт. Брюховичі, яка підлягає продажу у власність ТОВ Новобуддизайн та укласти із ТОВ Новобуддизайн до 01.09.2009 договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням (Т. 1 а.с. 160).

05.11.2008 між Брюховицькою селищною радою та ТОВ Новобуддизайн, на виконання рішення селищної ради № 618 від 23.10.2008 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (Т. 1 а.с. 181-185). 19.12.2008 Брюховицькою селищною радою видано ТОВ Новобуддизайн державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795031.

25.12.2008 між ТОВ Новобуддизайн (Продавець), ТОВ Самгородок (Покупець-1) та ТОВ СервісПет (Покупець-2) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки з одночасним поділом її в натурі, за умовами якого відповідач придбав у ТОВ Новобуддизайн земельну ділянку для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру площею 0,2695 га, що становить 2695/7032 ідеальних частин всієї земельної ділянки.

Окрім того, Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №318 від 24.06.2004 Про затвердження ПП Буддизайн проекту відведення земельної ділянки площею 8,9965 га для будівництва дошкільного спортивно-навчального центру з об`єктами громадсько-житлового призначення в районі вул. Незалежності України-Ряснянської в смт. Брюховичі та надання її в оренду терміном на 10 років (з правом викупу у власність) (Т. 1 а.с. 162). На підставі вказаного рішення 07.07.2004 між Брюховицькою селищною радою та ПП Буддизайн укладено договір оренди землі, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (Т.1 а.с. 170-175).

19.11.2004 Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області ухвалено рішення у цивільній справі №2-3326/04, яким, зокрема, зобов`язано Брюховицьку селищну раду прийняти рішення про продаж ПП Буддизайн земельної ділянки площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт Брюховичі в районі вул. Ряснянської-Незалежності України, яку орендує ПП Буддизайн та укласти з ним договір купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки (Т. 1 а.с. 141-145). В подальшому вказане рішення суду за заявою заступника прокурора Львівської області переглянуто Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області за нововиявленими обставинами і ухвалою суду від 13.07.2010 скасоване та провадження у справі закрито (Т. 1 а.с. 151-153). Підставою для перегляду рішення від 19.11.2004 слугували обставини скасування рішень Брюховицької селищної ради №245 та №263 від 11.03.2004 та 18.03.2004.

23.10.2008 на виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду від 19.11.2004 у справі №2-3326/04 Брюховицькою селищною радою прийнято рішення №619, яким, зокрема, вирішено затвердити технічну документацію із землеустрою на земельну ділянку площею 8,9965 га, з яких 5,036 га під громадсько-житлове будівництво та 3,9605 га під будівництво об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру в смт. Брюховичі в районі вул. Ряснянської-Незалежності України, яка підлягає продажу у власність ПП Буддизайн та укласти із ПП Буддизайн до 01.09.2009 договір купівлі-продажу земельної ділянки на умовах, визначених цим рішенням (Т. 1 а.с. 163).

05.11.2008 між Брюховицькою селищною радою та ПП Буддизайн на виконання рішення селищної ради № 619 від 23.10.2008 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу (Т. 1 а.с. 176-180). 19.12.2008 Брюховицькою селищною радою видано ПП Буддизайн Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №795033.

25.12.2008 між ПП Буддизайн (Продавець) та ТОВ СервісПет (Покупець) укладено Договір купівлі-продажу земельної ділянки, за умовами якого відповідач придбав у ПП Буддизайн земельну ділянку площею 3,9605 га для будівництва об`єктів дошкільного спортивно-навчального центру.

Як вбачається з рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 14.02.2005 у справі №2-38/2005, котре набрало законної сили і яким за позовом прокурора Львівської області скасовані рішення Брюховицької селищної ради №245 та №263 від 11.03.2004 та 18.03.2004, що слугували передумовою набуття ТОВ Новобуддизайн та ПП Буддизайн у власність земельних ділянок, ним встановлено обставини про те, що:

-вилучені земельні ділянки площею 19,1 га знаходяться в кварталі 44 Брюховицького лісництва Львівського ДЛГ, який віднесений до 1 групи лісів, категорія захисності ліси населених пунктів, які призначені для виконання рекреаційних, санітарно-гігієнічних та оздоровчих функцій (ст. 36 ЛК України). Згідно з проектом організації і розвитку лісового господарства Львівського ДЛГ (параграф 3.4.2), затвердженого Держкомітетом лісового господарства України за функціональним зонуванням лісопарку, квартал 44 Брюховицького лісництва віднесений до зони масового відпочинку;

-постановою Кабінету Міністрів України від 15.12.1997 за №1391 Про внесення змін до переліку населених пунктів, віднесених до курортних селище Брюховичі віднесено до категорії курортних;

-згідно рішення виконавчого комітету Львівської обласної ради депутатів трудящих від 12.01.1978 №14 зазначені вище землі відносяться до земель рекреаційного призначення.

У вересні 2011 року прокурор Шевченківського району м. Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного агентства лісових ресурсів України, Львівської міської ради до ТОВ «Сервіс Пет», Брюховицької селищної ради, ТОВ «Новобуддизайн», ТОВ «Самгородок», ПП «Буддизайн», ТОВ «Лазурит 007», за участі третьої особи Державної інспекції сільського господарства у Львівській області про витребування майна від добросовісного набувача. Матеріально-правовою підставою позову прокурор обрав статті 388 та 1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.01.2013 у справі №5015/4582/11 позовні вимоги прокурора задоволено частково, зокрема: скасовано рішення Брюховицької селищної ради №618 від 23.10.2008 року «Про виконання рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області у справі № 2-3327/04»; визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №907032 від 27.01.2009, виданий ТОВ «СервісПет», який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02:09:438:00006 кн.02-7; витребувано у ТОВ «СервісПет» земельну ділянку площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067 та передано її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України; провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Новобуддизайн» та ПП «Буддизайн» - припинено; у задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.05.2013 рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013 у справі №5015/4582/11 скасовано в частині задоволених позовних вимог та постановлено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову прокурора. В решті рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.09.2013 у справі №5015/4582/11 залишено без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду.

Відмовляючи прокурору в задоволенні позовних вимог про витребування від ТОВ «СервісПет» земельної ділянки площею 4,2300 га кадастровий №4610166300:04:003:0067, суди апеляційної та касаційної інстанції дійшли висновку, що спірна земельна ділянка, яка була відчужена Брюховицькою селищною радою на користь ТОВ «Новобуддизайн», знаходилася у межах смт. Брюховичі, а також те, що розмежування земель державної і комунальної власності в межах смт. Брюховичі не проводилося, відтак у відповідності до п. 34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. п. "а" ст. 12, ст. ст. 83, 122, 127, 128, п. 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (в редакції, чинній на дату прийняття спірного рішення № 618 від 23.10.2008 року), Брюховицька селищна рада мала усі необхідні повноваження, щодо розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, належними та допустимими доказами не спростовані, ні в суді першої, ні в апеляційній інстанціях.

30.12.2021 у Господарський суд Львівської області звернувся керівник Галицької окружної прокуратури м. Львова з позовом в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0067 шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Частинами 1,3 ст.4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ст.53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Таким чином, прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись з цим позовом до суду, прокурор визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Львівську обласну державну адміністрацію.

Судом встановлено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Львівської обласної державної адміністрації є неправомірне вибуття земельних ділянок із державної власності та з користування постійного лісокористувача Державного підприємства Львівський лісовий селекційно-насіннєвий центр, що призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, Львівською обласною державною адміністрацією, як уповноваженим суб`єктом з 27 травня 2021 року, не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо їх повернення у державну власність.

Прокурор зазначає, що вибуття з державної власності спірних земельних ділянок порушує право Українського народу на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах землями лісового фонду та лісами, що є загальнонаціональним багатством, ослаблює економічні інтереси держави. При цьому, Львівська обласна державна адміністрація, як власник спірних земельних ділянок, володіючи інформацією про незаконність вибуття спірних земельних ділянок з державної власності, не вживала та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Так, звертаючись до компетентного органу до подання позову, в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає можливість відповідному органу відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме: подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені можливі порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор повідомив позивача про виявлені порушення (листи №14.50/105-3914вих-21 від 09 липня 2021 року, №14.50/105-5425вих-21 від 01 вересня 2021 року та №14.50/105-8169вих-21 від 23 листопада 2021 року), однак, позивач не вчинив відповідних дій, спрямованих на захист інтересів держави, натомість повідомив прокурора, що не заперечує про вжиття заходів реагування позовного характеру.

З огляду на наведене прокурором надано достатньо часу для здійснення позивачем будь-яких дій на захист порушених інтересів держави.

Листом за вих.№14.50/105-9447вих-21 від 28 грудня 2021 року Галицька окружна прокуратура міста Львова повідомила Львівську обласну державну адміністрацію про підготовку позову та звернення до суду в інтересах держави в особі останньої з цим позовом.

Відтак, зважаючи на все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України Про прокуратуру, для звернення до суду з цим позовом, заявленим в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

При перегляді рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається з позовної заяви, прокурор просить суд усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 4610166300:04:003:0067 шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації із приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс Пет.

При цьому, прокурор, заявляючи негаторний позов, посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14 та від 07.04.2020 у справі №372/1684/14.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2019 у справі №522/1029/18 звернула увагу на неможливість одночасного пред`явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (оскільки віндикація це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (оскільки негаторний позов це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння). Тобто визначальною є обставина володіння майном.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги останню позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц щодо критеріїв розмежування негаторного та віндикаційного способів захисту прав.

У вказаній постанові зокрема зазначено наступне:

68. Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

69. У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

70. Велика Палата Верховного Суду погоджується з цим висновком по суті попри його неналежне обґрунтування у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду. У зазначеному висновку йдеться не про державну реєстрацію права власності за порушником (яке і розглядається як фактичне заволодіння), а про вчинення фізичних дій щодо земельної ділянки - її зайняття (яке не є заволодінням). Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов). Тому Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступлення від наведеного висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду.

71. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що вона вже викладала подібні за змістом висновки у своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19). У пункті 7.27 цієї постанови зазначено: Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Водночас використання у першому реченні слів (тимчасовим володільцем) може справляти хибне враження, ніби зайняття земельної ділянки може означати заволодіння (хоч би і тимчасове) цією ділянкою порушником, за яким не зареєстроване право власності, що не відповідало би принципу реєстраційного посвідчення володіння; тому зазначені слова є зайвими. Крім того, за змістом статті 391 ЦК України негаторний позов застосовується для захисту від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння, а не права володіння (яке належить власнику незалежно від вчинених щодо нього порушень); тому слово права у першому реченні є зайвим. З метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду відступає від наведеного висновку шляхом уточнення, виклавши його перше речення так: зайняття земельних ділянок, зокрема фактичним користувачем, треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його володіння цими ділянками.

72. Питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18). Зокрема, в пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; в пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння..

Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту, насамперед, повинен слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 22.10.2019 у справі №923/876/16.

У п.56 постанови від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності. Такий висновок випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), на яку посилається Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, постанов Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, розділ 1.5.4).

При цьому, належним відповідачем за позовом про витребування від (стягнення з) особи земельної ділянки є особа, за якою зареєстроване право власності на таку ділянку. Якщо земельною ділянкою неправомірно (на думку позивача, який вважає себе власником) заволодів відповідач, то віндикаційний позов відповідає належному способу захисту прав позивача: власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України). (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц).

Враховуючи все наведене вище, належним способом захисту порушеного права у цьому спорі є саме віндикаційний позов, в той час, як прокурор звернувся до суду із негаторним позовом, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Поряд з цим, судом встановлено, що з віндикаційним позовом, прокурор Шевченківського району м. Львова звертався до Господарського суду Львівської області, де спір вирішено по суті.

Так, за результатами розгляду віндикаційного позову по суті постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року у справі №5015/4582/11 рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2013 скасовано, в частині задоволених позовних вимог та постановлено нове рішення, яким відмовлено прокурору Шевченківського району м. Львова в задоволенні позовних вимог, зокрема і про витребування у ПП Сервіс Пет» земельної ділянки площею 4,2300 га., кадастровий номер 4610166300:04:003:0067 та передачу її у розпорядження держави в особі Кабінету Міністрів України.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 вересня 2013 року у справі №5015/4582/11 постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22 травня 2013 року залишено без змін.

Отже, судом у справі №5015/4582/11 було вирішено спір по суті.

Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України серед основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права, невід`ємним елементом та органічною складовою якого є принцип правової визначеності.

Вказаний принцип, серед іншого, передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі Брумареску проти Румунії, №28342/95).

В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (остаточності рішень), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

Як зазначив ЄСПЛ в пункті 46 рішення у справі №32053/13 Устименко проти України, згідно принципу res judicata жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, про те що враховуючи судове рішення у справі №5015/4582/11, яким віндикаційний спір між сторонами було вирішено по суті, повторний перегляд правовідносин між цими сторонами, шляхом обрання іншого способу захисту, який до того ж є неналежним, є порушенням принципу правової визначеності, як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації прав людини на справедливий суд.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позову.

Доводи скаржника не спростовують висновків місцевого господарського суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Заступника керівника Львівської обласної прокуратури №15/1-870вих-22 від 29.06.2022 (вх.№01-05/1517/22 від 01.07.2022) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 01 червня 2022 року у справі №914/4108/21 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Львівську обласну прокуратуру.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №914/4108/21 повернути Господарському суду Львівської області.

Повний текст постанови складено та підписано 20.12.2022.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяВ.М. Гриців

СуддяО.В. Зварич