Рішення

від 19.12.2022 по справі 915/288/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року Справа № 915/288/22

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Оріон", вул. Вишгородська, 45, кв. 12-27, м. Київ, 04114 (код ЄДРПОУ 23718326)

електронна пошта: muo@firma-orion.com

представник позивача: адвокат Солдаткін О.С., пров. Чугуївський, 21, офіс 4.7, м. Київ, 03067

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", просп. Богоявленський, буд. 42А, м. Миколаъв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381)

електронна пошта: office@zorya.com.ua

про стягнення грошових коштів в розмірі 88 863, 22 грн.

без повідомлення (виклику) учасників

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГК ОРІОН" з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря-Машпроект" 69 271, 39 грн. - основного боргу за поставлений товар; 11 178, 25 грн. - пені; 7 377, 36 грн. - інфляційних збитків; 1 036, 22 грн. - 3 % річних за користування чужими коштами. Всього 88 863, 22 грн.

Судові витрати покласти на відповідача.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами від сторін до суду не надходило.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 16.09.2022 відмовлено відповідачу ДП "НВКГ" "Зоря"-"Машпроект" в задоволенні заяви, викладеної в пункті 1 прохальної частини відзиву на позовну заяву (вх. № 3789/22 від 13.09.2022), про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

IІ. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ СТОРІН.

22.09.2022 від позивача на адресу Господарського суду Миколаївської області надійшла відповідь на відзив (вх. № 3984/22 від 22.09.2022), в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 10 608, 91 грн. - пені, 9 752, 37 грн. - інфляційних збитків, 1 002 грн. трьох відсотків річних за користування чужими коштами, а всього 21 363, 28 грн., нараховані як штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару, та судовий збір у сумі 2 481 грн.

У відповіді на відзив позивач підтвердив, що відповідачем повністю оплачена сума основного боргу, у зв`язку з чим позивачем здійснено перерахунок штрафних санкцій.

Докази направлення відповіді на відзив на адресу відповідача подано суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, зменшення розміру позовних вимог, викладене позивачем в заяві по суті спору (відповіді на відзив) в порядку ст. 46, 161, 166 ГПК України прийнято судом до розгляду.

22.09.2022 до Господарського суду Миколаївської області від відповідача надійшло клопотання (вх. № 3956/22), в якому відповідач просить суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 69 271, 39 грн., в задоволенні інших позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що ДП "НВКГ "Зоря-Машпроект" здійснило добровільну оплату по договору закупівлі № 10261/1 від 13.12.2021 у сумі 50 000, 00 грн., а отже відсутній предмет позову в частині стягнення суми основного боргу і провадження в цій частині має бути закрито.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи прийняття судом зменшення розміру позовних вимог, викладених позивачем у відповіді на відзив, в суду відсутні правові підстави для закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу, оскільки як вбачається з позовних вимог (з урахуванням їх зменшення) в предмет спору не входить сума основного боргу.

ІIІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

3.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов договору про закупівлю № 10262/1 від 13.12.2021 року, укладеного між сторонами у справі в рамках Генерального договору поставки № 10262 від 13.12.2021 року, а саме: зобов`язань щодо оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі, яку заявлено до стягнення. За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 6, 11, 612, 625, 626, 627, 692, 712 ЦК України, ст. 173, 174, 179, 193 ГК України та умовами договору.

У відповіді на відзив (вх. № 3984/22 від 22.09.2022) позивач просить суд стягнути з відповідача 10 608, 91 грн. - пені, 9 752, 37 грн. - інфляційних збитків, 1 002 грн. трьох відсотків річних за користування чужими коштами, а всього 21 363, 28 грн., нараховані як штрафні санкції за несвоєчасну оплату поставленого товару.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача судовий збір у сумі 2 481 грн.

В обґрунтування правової позиції у відповіді на відзив позивачем зазначено наступне:

- відповідачем порушено взяті на себе зобов`язання ще до початку повномасштабної війни з РФ, оскільки останнім днем оплати поставленого товару мало бути 15 лютого 2022 року, проте оплата зі сторони відповідача здійснена не була;

- позиція відповідача спростовується п. 5.14, п. 5.16 договору. Жодних повідомлень від відповідача на адресу позивача не надходило.

- позивач підтверджує, що 12.08.2022 року відповідач частково в розмірі 19 271, 39 грн. сплатив суму основного боргу, з огляду на що позивач перерахував штрафні санкції. Крім того, 14.09.2022 року відповідач сплатив іншу частину боргу в розмірі 50 000, 00 грн.

Таким чином, з відповідача станом на 16.09.2022 на користь позивача підлягає до стягнення сума 21 363, 28 грн.

3.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 3789/22 від 13.09.2022) просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень відповідачем зазначено наступне:

- у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, для ДП "НВКГ "Зоря"-"Машпроект" настали надзвичайні та невідворотні обставини (умови), що об`єктивно унеможливлюють виконання ним своїх зобов`язань, у тому числі, передбачені умовами договору. В даному випадку ці обставини тривають наразі і не має значення, коли вони виникли. Переважна більшість працівників підприємства перестала безпосередньо виконувати свої трудові обов`язки внаслідок прийняття наказу про припинення трудових договорів, що призвело до падіння до виробничих потужностей, реалізації готової продукції та оборотних коштів. Такі обставини безпосередньо перебувають у причинно-наслідковому зв`язку неможливості наразі виконання відповідачем своїх зобов`язань. Вплив агресії РФ по відношенню до України суттєво вплинув на всі зобов`язання відповідача. На підтвердження вищезазначених обставин 24.02.2022 Торгово-промислова палата України надала висновок, загальну консультацію та єдиний документ щодо роз`яснення, а також засвідчення наявності форс-мажорних обставин, а саме лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1;

- відповідач зазначає, що 12.08.2022 заборгованість у сумі 19 271, 39 грн. була добровільно погашена відповідачем. Отже, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 19 271, 39 грн. не підлягають розгляду, а провадження в цій частині має бути закрито;

- позовні вимоги є необгрунтованими, заявленими під час дії форс-мажорних обставин, які виключають відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

В письмових запереченнях на відповідь на відзив (вх. № 3941/22 від 21.09.2022) відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що відповідач підтверджує позицію, викладену у відзиві, та вважає що для відповідача настали та існують форс-мажорні обставини, що в будь-якому разі вказує на неможливість належним чином виконувати свої зобов`язання належним чином.

ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК Оріон" (постачальник) та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (покупець) було укладено Генеральний договір поставки товару № 10262.

Відповідно до п. 6.1 договору цей Гендоговір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до 31.12.2024 - в частині можливості укладання договорів про закупівлю, закупівлі товару у рамках Гендоговору та виконання договорів про закупівлю, а в частині розрахунків та гарантійних зобов`язань - до повного виконання зобов`язань за цим Гендоговором (включаючи договори про закупівлю).

Гендоговір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору суду не подано.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 Гендоговору підписанням цього Гендоговору за результатами проведення конкурсу сторони підтверджують готовність до співпраці в майбутньому на підставі результатів конкурсів та умов укладених договорів про закупівлю, що укладатимуться у відповідності до цього Гендоговору за формою, визначеною у Додатку № 1 до цього Гендоговору (далі - договори про закупівлю). У порядку та на умовах, визначених результатами конкурсів та укладеними договорами про закупівлю, постачальник зобов`язується поставляти покупцю у власність товар, найменування кількість та ціна якого визначаються згідно з договором про закупівлю (далі - товар). А покупець зобов`язується приймати і оплачувати належний і відповідний товар.

Відповідно до п. 2.1 Гендоговору покупець укладає договір про закупівлю відповідно до Гендоговору з постачальником, який визнаний переможцем конкурсу, протягом строку дій його пропозиції та строку дії Гендоговору. Договори про закупівлю є невід`ємними частинами цього Гендоговору.

Відповідно до п. 3.1 Гендоговору ціна за одиницю товару визначається в договорі про закупівлю та включає у себе вартість тари та упаковки товару, всі податки, збори та інші обов`язкові платежі, що сплачуються постачальником, вартість доставки товару до місця поставки, вартість страхування, завантаження, розвантаження та всі інші витрати постачальника, пов`язані з виконанням цього Гендоговору (включаючи договори про закупівлю). Ціна товару визначається в національній валюті України.

Відповідно до п. 3.7 Гендоговору якщо іншого не зазначено у відповідному Договорі про закупівлю, розрахунок здійснюється за кожну окрему поставлену партію товару у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, після підписання акту приймання-передачі або видаткової накладної на партію Товару (далі кожен окремо - "Первинний документ") та проходження товаром вхідного контролю.

Відповідно до п. 3.8 Гендоговору у випадках та у строки, що встановлені законом Постачальник зобов`язаний зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином оформлену податкову накладну на товар.

Відповідно до п. 4.1 Гендоговору постачальник зобов`язується поставити товар на умовах поставки зазначених у відповідних договорах про закупівлю.

Відповідно до п. 4.7 Гендоговору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за Актом приймання-передачі, який складається у двох примірниках. При цьому, на підставі Акту вхідного контролю партія товару, що відповідає заявлений якості та кількості, вважається прийнятою покупцем. Товар за результатами вхідного контролю визнаний таким, що не відповідає умовам Гендоговору та/або договору про закупівлю в частині якості вважається не поставленим.

Відповідно до п. 4.13 Гендоговору датою поставки (передачі) товару та переходу права власності на товар є дата фактичного отримання товару покупцем від постачальника у відповідності до належно оформлених первинних документів. Первинний документ окрім обов`язкових реквізитів, передбачених чинним законодавством, повинен містити посилання на номер та дату договору про закупівлю та відповідний номер та дату заявки (за наявності заявки), згідно з якою здійснюється поставка товару.

Відповідно до п. 5.13 Гендоговору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладання Гендоговору (включаючи договори про закупівлю), виникли поза волею сторін, якщо ці обставини вплинули на виконання Гендоговору (включаючи договори про закупівлю). Відсутність у сторони коштів, потрібних для виконання зобов`язань за цим Гендоговором (включаючи договори про закупівлю) або відсутність у сторони відповідних дозвільних документів, необхідних для виконання цього Гендоговору (включаючи договори про закупівлю) не є обставинами непереборної сили.

Відповідно до п. 5.14 Гендоговору сторона, яка не може виконувати зобов`язання за Гендоговором (включаючи договори про закупівлю) внаслідок обставин дії непереборної сили, повинна негайно письмово повідомити іншій стороні про їхнє настання/припинення, але у будь-якому випадку не пізніше п`яти робочих днів з дня настання обставин. Таке письмове повідомлення є належним підтвердженням настання відповідних обставин, якщо протягом 14 календарних днів, зазначене повідомлення буде підтверджено сертифікатом ТПП України.

Відповідно до п. 5.16 Гендоговору настання форс-мажорних обставин не є підставою для невиконання сторонами зобов`язань, строк виконання яких настав до дати виникнення таких обставин, а також для звільнення сторін від відповідальності за таке невиконання.

Відповідно до п. 7.1 Гендоговору цей Гендоговір не є попереднім договором чи договором про спільну діяльність. Саме укладання цього Гендоговору не є закупівлею, не передбачає оплату покупцем товарів до/без укладання відповідного договору про закупівлю.

На виконання п. 1.1 Гендоговору 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГК Оріон" (постачальник) та Державним підприємством "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект" (покупець) укладено Договір про закупівлю № 10262/1 у рамках Генерального договору поставки № 10262 від 13.12.2021 (Додаток № 1 до Гендоговору).

Відповідно до п. 1 договору про закупівлю постачальник зобов`язується передати у встановлений строк (строки) наступний товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його ціну.

Відповідно до п. 2 договору про закупівлю загальна сума (ціна) цього договору становить без ПДВ: 57 726, 16 грн., ПДВ 11 545, 23 грн., разом з ПДВ 69 271, 39 грн.

Відповідно до п. 7 договору про закупівлю оплата товару здійснюється наступним чином: оплата за поставлений товар має бути здійснена згідно отриманого рахунку «Постачальника» не пізніше 25 календарних днів від дати поставки товару і здійснення постачальником реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, за умови заміни або вивезення неякісного товару.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 69 271, 39 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № ОР-00000097 від 21.01.2022.

Товар отримано представником на підставі довіреності серії 12АКК № 082861 від 30.01.2022.

Підставою поставки у видатковій накладній зазначено договір № 10262/1 від 13.12.2021 та замовлення покупця № ОР-144585 від 20.01.2022.

Видаткова накладна підписана сторонами без зауважень та скріплена печатками. Крім того, на видатковій накладній міститься печатка складу отримувача товару.

На виконання вимог податкового законодавства та умов договору позивачем зареєстровано податкову накладну № 85 від 21.01.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанцією від 25.01.2022 (дата реєстрації 24.01.2022).

Отже, відповідно до п. 7 договору про закупівлю оплата товару мала бути здійснена не пізніше 25 календарних днів від дати поставки товаруі здійснення постачальником реєстрації податкової накладної, тобто в період з 25.01.2022 по 18.02.2022 включно. З 19.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Судом також встановлено, що відповідачем повністю проведено оплату за поставлений товар в сумі 69 271, 39 грн., а саме:

- 12.08.2022 (до відкриття провадження у даній справі) відповідачем проведено оплату за товар в сумі 19 271, 39 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2635 від 12.08.2022 на суму 19 271, 39 грн.;

- 14.09.2022 (після відкриття провадження у даній справі) відповідачем проведено оплату за товар в сумі 50 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3045 від 14.09.2022 на суму 50 000, 00 грн.

Як вказано вище, у відповіді на відзив позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3 % річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем строків оплати за товар, що і є предметом спору у даній справі.

V. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

5.1. Правове регулювання договору поставки.

На підставі ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

5.2. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Судом встановлено, що граничним строком оплати за товар було 18.02.2022. З 19.02.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання.

Відповідачем проведено оплату за товар: 12.08.2022 проведено оплату за товар в сумі 19 271, 39 грн. та 14.09.2022 проведено оплату за товар в сумі 50 000, 00 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 1 002, 00 грн - 3 % річних за користування чужими коштами, нараховані за період з 16.02.2022 по 11.08.2022, виходячи з суми боргу 69 271, 39 грн (детальний розрахунок відображено у відповіді на відзив).

Судом здійснено перерахунок розміру 3 % річних, оскільки позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування відсотків річних.

Судом встановлено, що 3 % річних за період з 19.02.2022 по 11.08.2022, виходячи з суми заборгованості 69 271, 39 грн., становлять 990, 68 грн.

Розрахунок виконано судом за допомогою Бази "Ліга.Закон".

Отже, в частині стягнення 990, 68 грн. - 3 % річних позов підлягає задоволенню. В решті 3 % річних в сумі 11, 32 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування інфляційних збитків за прострочення виконання зобов`язання з оплати за поставлений товар, що становить 9 752, 37 грн. за період з березня 2022 року по липень 2022 року. Розрахунок інфляційних втрат позивачем здійснено, виходячи з суми заборгованості в сумі 69 271, 00 грн. Детальний розрахунок інфляційних збитків, здійснений позивачем, зазначено у відповіді на відзив.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних збитків, судом встановлено, що інфляційні збитки за вказаний період становлять 10 305, 59 грн. Проте, суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позовної вимоги в частині стягнення інфляційних збитків в сумі 9 752, 37 грн., яка заявлена до стягнення позивачем.

5.3. Правове регулювання нарахування та стягнення пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до п. 5.1 Гендоговору сторони за неналежне виконання своїх зобов`язань за Гендоговором (включаючи договори про закупівлю) несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України за умовами цього Гендоговору.

Відповідно до п. 5.9 Гендоговору сплата штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені), відсотків за користування коштами, а також відшкодування збитків, не звільняє сторони від виконання зобов`язань за цим Гендоговором (включаючи договір про закупівлю). Штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня, відсотки за користування коштами) за цим Гендоговором (включаючи договори про закупівлю), нараховуються протягом усього періоду порушення.

Відповідно до п. 5.10 Гендоговору по всіх видах зобов`язань, вимог і відповідальності сторін за цим Гендоговором (включаючи договори про закупівлю) сторони домовились встановити позовну давність тривалістю три роки (за винятком випадків, коли законом передбачено більш тривалу позовну давність).

Відповідно до п. 5.17 Гендоговору за порушення строків проведення остаточного розрахунку з оплати товару, покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожен день невиконання зобов`язань.

Позивачем нараховано відповідачу 10 608, 91 грн. - пені за період з 16.02.2022 по 11.08.2022. Нарахування пені позивачем здійснено на заборгованість в сумі 69 271, 00 грн. Детальний розрахунок пені, здійснений позивачем, зазначено у відповіді на відзив.

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що позивачем неправильно визначено початок періоду нарахування пені.

Судом здійснено перерахунок розміру пені, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення та встановлено, що пеня за період з 19.02.2022 по 11.08.2022, виходячи з суми заборгованості 69 271, 39 грн., становить 10 589, 98 грн.

Розрахунок виконано судом за допомогою Бази "Ліга.Закон".

Отже, в частині стягнення пені в сумі 10 589, 98 грн. позов підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 18, 93 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

5.4. Правове регулювання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин)

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, інших законів, нормативно-правових актів та свого Статуту.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України:

відкриває свої представництва та філії в інших країнах, а також засновує разом із зарубіжними партнерськими організаціями як в Україні, так і за її межами змішані торгово-промислові палати, ділові ради та інші спільні організації;

засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб;

засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб`єктів господарської діяльності, що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників);

веде недержавний реєстр українських підприємців за їх згодою, фінансовий стан яких свідчить про їх надійність як партнерів у підприємницькій діяльності в Україні та за її межами. Порядок ведення зазначеного реєстру визначається Торгово-промисловою палатою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності (п. 5.48 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 викладено висновок щодо застосування статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна правова позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Звідси Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п. 75-77 постанови Об`єднаної палати КГС ВС від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17; п. 5.19-5.21 постанови КГС ВС від 21.09.2022 у справі № 911/589/21; п. 47 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд звертає увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор).

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (п. 33, 46, 50, 52 постанови КГС ВС від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Щодо посилань відповідача на наявність форс-мажорних обставин, то суд зазначає наступне:

- п. 5.13 - п. 5.17 Гендоговору передбачено порядок встановлення, засвідчення та повідомлення сторін договору про наявність обставин непереборної сили, а також встановлено відповідні строки та наслідки вчинення / не вчинення відповідних дій. Так, відповідачем не подано суду доказів повідомлення позивача у письмовій формі про виникнення форс-мажорних обставин з наданням сертифікату ТПП України та неможливість виконання зобов`язання за договором відповідно до порядку, передбаченого п. 5.14 договору, що могло б бути підставою для відкладення терміну виконання зобов`язання відповідно до п. 5.15 договору;

- невиконання зобов`язання боржником виникло до початку збройної агресії, що додатково свідчить про відсутність підстав для тверджень про наявність обставин непереборної сили, які б унеможливлювали для боржника виконання грошового зобов`язання;

- умовами п. 5.13 договору сторони прямо передбачили, що відсутність у сторони коштів, потрібних для виконання зобов`язань за договором, не є обставинами непереборної сили. В силу приписів ст. 617 ЦК України, ст. 218 ГК України не вважаються обставинами непереборної сили відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, судовий збір в розмірі 2 477, 49 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Державного підприємства "Науково-виробничий комплекс газотурбобудування "Зоря"-"Машпроект", просп. Богоявленський, буд. 42А, м. Миколаъв, 54018 (код ЄДРПОУ 31821381) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГК Оріон", вул. Вишгородська, 45, кв. 12-27, м. Київ, 04114 (код ЄДРПОУ 23718326):

- 10 589, 98 грн. (десять тисяч п`ятсот вісімдесят дев`ять грн. 98 коп.) - пені;

- 990, 68 грн. (дев`ятсот дев`яносто грн. 68 коп.) - 3% річних;

- 9 752, 37 грн. (дев`ять тисяч сімсот п`ятдесят дві грн. 37 коп.) - інфляційних збитків;

- 2 477, 49 грн. (дві тисячі чотириста сімдесят сім грн. 49 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.12.2022

Суддя Е.М. Олейняш