Постанова

від 13.12.2022 по справі 920/528/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 920/528/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

та представників

ОГП: Голуб Є.В.,

позивача: не з`явились,

відповідача-1: Мачула А.А. (в режимі відеоконференції),

відповідача-2: Бонтлаб В.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фермерського господарства "Натон"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022

у справі № 920/528/21

за позовом Керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області

до:

1) Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130);

2) Фермерського господарства "Натон",

про визнання договору недійсним та звільнення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У 2021 році керівник Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130) (далі - ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130)") та Фермерського господарства "Натон" (далі - ФГ "Натон") про: 1) визнання недійсним договору підряду №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2020 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, укладеного між ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№130)" та ФГ "Натон"; 2) зобов`язання ФГ "Натон" звільнити земельні ділянки загальною площею 1145 га (площею 445,2944 га з кадастровим номером 5920983200:10:001:0001, площею 5203802 га з кадастровим номером 5920983200:10:002:0001, площею 179,3254 га з кадастровим номером 5920983200:11:001:0120), що розташовані на території Дяківська сільська рада Буринського району Сумської області, на яких виконуються механізовані сільськогосподарські роботи за договором підряду №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що договір №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2020 за своїм змістом не є договором підряду (виконання робіт) чи договором про надання послуг, а є договором оренди землі, який укладено з порушенням земельного законодавства - земельна ділянка передана неправомочним суб`єктом, який не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.11.2021 (суддя Котельницька В.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 (колегія суддів у складі: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано повністю та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено повністю. Визнано недійсним договір підряду №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2020 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, укладений між ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130) та ФГ "Натон". Зобов`язано ФГ "Натон" звільнити земельні ділянки загальною площею 1145 га (площею 445,2944 га з кадастровим номером 5920983200:10:001:0001, площею 5203802 га з кадастровим номером 5920983200:10:002:0001, площею 179,3254 га з кадастровим номером 5920983200:11:001:0120), що розташовані на території Дяківська сільська рада Буринського району Сумської області, на яких виконуються механізовані сільськогосподарські роботи за договором підряду №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2020.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 06.12.2016 №3520/5 ДП "Підприємство Конотопського виправного центру управління Державної пенітенціарної служби України в Сумській області (№ 130)" перейменовано в ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130)".

Відповідно до пунктів 2.1, 2.4, 4.1, 4.14 статуту ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130)", затвердженого зазначеним наказом Міністерства юстиції України, підприємство утворено з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України, до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності. Майно підприємства перебуває у державній власності, закріплюється за ним на праві господарського відання. Підприємство здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до мети своєї діяльності згідно з законодавством.

Відповідно до державного акта на право постійного користування від 10.09.2009 Серії ЯЯ № 288938 у постійному користуванні ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" перебувають земельні ділянки площею 1393,0315 га. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження - Дяківська сільська рада Буринського району Сумської області, кадастрові номери земельних ділянок - 5920983200:10:001:0001 площею 547,0112 га, 5920983200:10:002:0001 площею 621,3802 га, 5920983200:09:004:0001 площею 37,8517 га, 5920983200:11:001:0120 площею 179,3254 га, 5920983200:11:001:0121 площею 7,4631 га.

Зазначені вище земельні ділянки надано в постійне користування ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130)" з метою залучення засуджених, які відбувають покарання в установах виконання покарань Державної кримінально-виконавчої служби України до суспільно корисної праці, забезпечення їх професійно-технічного навчання та отримання прибутку від господарської діяльності.

Між ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" (замовником) та ФГ "Натон" (підрядником) 14.08.2020 укладено договір підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт №14-08/2020/Г-77.

Відповідно до п. 1.1. договору замовник доручає, а підрядник зобов`язується на свій ризик виконати на земельних ділянках, що перебувають у користуванні замовника, у відповідності до умов цього договору, сільськогосподарські роботи, які включають в себе підготовку площ та посів сільськогосподарських культур урожаю 2021 року (надалі -"Роботи") на наданих замовником сільськогосподарських полях/угіддях (що перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що підрядник виконує механізовані сільськогосподарські роботи на наданих замовником сільськогосподарських полях/угіддях (що перебувають у користуванні замовника на праві постійного користування), які знаходяться на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області відповідно наданої замовником викопіровки полів та реєстру полів, відповідно до додатку А, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з цим договором, підрядник виконує замовнику наступні роботи на таких площах і в терміни: всі роботи та їх вартість вказані в додатках, що є невід`ємною частиною даного договору (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1.1. договору замовник зобов`язується своєчасно і в повному обсязі виконувати всі свої зобов`язання, передбачені цим договором до початку польових робіт надати земельні ділянки для виконання сільськогосподарських робіт.

Згідно з п. 3.1.2. договору замовник зобов`язується до початку робіт належним чином підготувати земельні ділянки до виконання сільськогосподарських робіт, передбачених цим договором (а саме: звільнити земельні ділянки від зайвих предметів, які заважають нормальному виконанню сільськогосподарських робіт та можуть спричинити поломку та псування сільськогосподарської техніки підрядника.

Пунктом 3.1.3. договору замовник зобов`язується протягом 10 (десяти) календарних днів, з моменту підписання цього договору надати підрядникові площу для виконання робіт, виконання яких є предметом цього договору.

Також п. 3.1.4. договору замовник зобов`язується забезпечити безперешкодний доступ техніки та працівників підрядника до площ, на яких мають виконуватися роботи за цим договором.

Відповідно до п. 3.1.5. договору замовник зобов`язується прийняти від підрядника роботи, що виконуються згідно з цим договором.

Згідно з п. 3.1.6. договору замовник зобов`язується в передбачені цим договором строки підписати акти виконаних робіт та повернути їх підрядникові.

Замовник зобов`язується до 01.06.2021 укласти з підрядником договір купівлі-продажу біологічних активів (незавершене виробництво), які виготовлені за результатами надання послуг за цим договором (п. 3.1.7. договору).

Згідно з п. 3.2.1. договору підрядник зобов`язується своєчасно та якісно виконати сільськогосподарські роботи у терміни, які передбачені в п.2.2.цього договору.

Відповідно до п. 3.2.2. договору підрядник зобов`язується забезпечити за рахунок власних сил, коштів та матеріалів виконання сільськогосподарських робіт, що є предметом цього договору. Для забезпечення виконання зобов`язань за цим договором підрядник має право залучити техніку та/або персонал сторонніх організацій.

Також, відповідно до п. 3.2.3. договору підрядник зобов`язується нести відповідальність за дотримання своїми працівниками правил протипожежної безпеки, правил техніки безпеки під час роботи на своїй техніці та правил безпеки руху.

Відповідно до п. 4.2. договору сторони домовились, що до моменту приймання - передачі виконаних робіт підрядник залишається власником продукції, що буде одержана з матеріалу та робіт підрядника у порядку ст. 189 ЦК України.

Пунктом 5.1. договору сторони домовилися, що ціни за виконання підрядником робіт за цим договором вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. На вартість робіт за цим договором може впливати зміна вартості паливо-мастильних матеріалів на ринку, норма витрат палива на одиницю роботи, зміна вартості додаткових матеріалів для забезпечення виконання робіт за цим договором. У такому разі вартість робіт підлягає коригуванню, про що складаються окремі додатки або додаткова угода до цього договору з обґрунтуванням внесених змін. У будь-якому разі, вартість фактично виконаних робіт за цим договором фіксується в актах виконаних робіт. Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або актів виконаних робіт, які підписані у період дії цього договору.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі виставлених підрядником рахунків та актів виконаних робіт, складених по кожному етапу робіт, у термін до 10 жовтня 2021 року.

Згідно з п. 6.2. договору сторони сплачують всі платежі, які передбачені цим договором, грошовими коштами в безготівковому порядку шляхом перерахування платіжними дорученнями коштів через установи банків з використанням рахунків, вказаних у кінці цього договору.

Пунктом 6.3. договору передбачено, що у випадку, якщо в сторін цього договору, на момент проведення розрахунку за цим договором, існує взаємна кредиторська заборгованість, то розрахунки за цим договором проводяться шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог. У випадку, якщо після проведення сторонами взаємозаліку однорідних грошових вимог, у замовника перед підрядником існує кредиторська заборгованість з оплати робіт, що виконані підрядником в результаті виконання цього договору, то така решта вартості виконаних робіт (ціни робіт) за цим договором підлягає сплаті замовником підряднику на підставі встановленого підрядником рахунку протягом 10 (десяти) календарних днів.

Відповідно до п. 7.1. договору строк виконання підрядником сільськогосподарських робіт за цим договором визначається відповідно до пункту 2.2. цього договору.

Прийомка-передача виконаних за цим договором робіт здійснюється сторонами протягом 10 календарних днів з дня закінчення виконання підрядником кожного етапу робіт шляхом підписання уповноваженими представниками сторін акту виконаних робіт, в якому зазначаються обсяги/кількість виконаних підрядником робіт та їх загальна вартість. Такі Акти є підставою для повного розрахунку за виконані роботи (п. 9.1. договору).

Згідно з п. 10.1. договору договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021, але до моменту його повного-виконання.

Відповідно до п. 11.1. договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 11.2. договору встановлено, що замовник не має права в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх обов`язків протягом дії цього договору.

Згідно з п. 11.3. договору у випадку порушення термінів розрахунку підрядник має право притримати результат виконаних робіт по цьому договору, до проведення остаточного розрахунку за цим договором.

Додатком А до договору визначено реєстр полів, що перебувають у користуванні ДП "Підприємства кримінально-виконавчої служби України (№130)" та будуть надані підрядникові для виконання робіт. До зазначеного реєстру належать наступні земельні ділянки загальна площа яких складає 1145,0000 га з наступними кадастровими номерами: 5920983200:10:001:0001 площею 445,2944 га, 5920983200:10:002:0001 площею 520,3802 га, 5920983200:11:001:0121 площею 179,3254 га.

Додатком № 1 від 14.08.2021 до договору встановлено календарний план робіт для виконання підрядником під час проведення польових робіт під урожай 2021 року з наступною назвою робіт та датою їх виконання, а саме:

- осіннє внесення мінеральних добрив (NPK 10:26:26, 150 кг/га) у термін з 20.10.2020 по 30.10.2020;

- осіння оранка - з 31.10.2020 по 20.11.2020;

- боронування (закриття вологи) - з 20.03.2021 по 30.03.2021;

- внесення КАС (150 кг/га) - з 10.04.2021 по 20.04.2021;

- передпосівна культивація - з 05.04.2021 по 25.04.2021;

- посів соняшника - з 20.04.2021 по 30.04.2021;

- хімічний обробіток посівів соняшника - 10.05.2021 по 20.05.2021.

Між відповідачами 03.12.2020 та 04.12.2020 підписано два акти приймання-передачі засобів виробництва, за якими замовник передав, а підрядник прийняв наступні засоби виробництва для виконання умов договору №14-08/2020 підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт від 14.08.2020 для подальшого використання у с-г роботах: Добриво азотно-фосфорно-калійне комплексне NPK 9-14-27+7 (S) по 28 т відповідно по кожному акту.

Також з матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору другим відповідачем надано першому відповідачу відповідні послуги, що підтверджується наступними актами надання послуг:

- від 20.11.2020 №1765 дискування ґрунту 17.11.2020 - 20.11.2020 на 350,92 га вартістю 294 772, 80 грн;

- від 23.11.2020 №1766 оранка ґрунту 17.11.2020 - 22.11.2020 на 522,75 га вартістю 164 805, 76 грн;

- від 03.12.2020 №1767 оранка ґрунту 02.12.2020 - 03.12.2020 на 123,45 га вартістю 697 871, 26 грн;

- від 07.12.2020 №1768 внесення міндобрив 03.12.2020 - 06.12.2020 на 559,17 га вартістю 208 011, 24 грн.

Звертаючись з даним позовом, прокурор вказував, що спірний договір укладений з порушенням вимог Господарського, Цивільного і Земельного кодексів України, Закону України "Про оренду землі" та приховує інший правочин - договір оренди землі, що свідчить про його удаваність та є підставою для визнання такого договору недійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що наявність у спірному договорі умов про строковість, платність та виконання робіт на відповідних земельних ділянках не змінює правової природи такого договору, як договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, а тому за своєю правовою природою оспорюваний договір є саме договором підряду, а не договором оренди земельної ділянки, що свідчить про помилковість доводів прокурора щодо удаваності спірного правочину.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції, дослідивши правову природу спірного договору, дійшов висновку про те, що він містить усі загальні ознаки, притаманні договору оренди земельної ділянки. Тобто, спірний договір підряду відноситься до удаваних правочинів, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі. Оскільки сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок, наявні передбачені ст. 215 Цивільного кодексу України підстави для визнання недійсним оспорюваного договору. Внаслідок недійсності спірного договору відсутні правові підстави у ФГ "Натон" для користування земельними ділянками, що обробляються за цим договором, відтак, відповідно до ст.152 Земельного кодексу України, останнє зобов`язане їх звільнити.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач-2 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що:

- прокурором порушено вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України в частині повноважень на представництво інтересів держави у випадку, коли компетентний орган не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави, так як ГУ Держгеокадастру у Сумській області немає повноважень на подання позову про визнання договору підряду удаваним правочином, завдання шкоди інтересам держави не доведено, а Конотопська регіональна прокуратура не має підстав для представництва інтересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Сумській області;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення cт. 15 Закону України "Про оренду землі" щодо доведеності усіх ознак договору оренди землі та застосування норми матеріального права про істотні умови договору оренди землі до договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт, яким урегульовано спірні правовідносини;

- обставини справи свідчать про укладення та виконання сторонами саме договору підряду, а не договору оренди землі;

- у позові щодо майна, яким володіє ДП "Підприємство ДКВС України № 130", взагалі не залучено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, попри те, що предметом позову є виконання робіт за договором підряду, який стосується майна (земель сільськогосподарського призначення), що перебуває у володінні ДП "Підприємство ДКВС України № 130" на праві постійного користування, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд в силу п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами підстав визнання договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт недійсним в розумінні ст.ст. 73,74 ГПК України.

Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п.п. 3 ,4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме:

1) відсутній правовий висновок щодо застосування норми права, закріпленої положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України про повноваження заступника прокурора подавати позов в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт (удаваним правочином), яке не має повноважень подавати такий позов; також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 837 ЦК України ст. 15 Закону України "Про оренду землі"): визнання договору підряду ( істотні умови передбачені ст. 837 ЦК України) удаваним правочином договором оренди землі (істотні умови встановлені ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

2) апеляційним судом не залучено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд в силу п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.08.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 27.09.2022 та надано строк на подання відзиву на касаційну скаргу до 16.09.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 19.09.2022 від Керівника Конотопської окружної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, поданий 16.09.2022, у якому прокурор вказує на помилковість доводів скаржника та правильність висновків суду апеляційної інстанції, і просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного господарського суду - без змін.

У судовому засіданні 27.09.2022 оголошувалась перерва у справі до 18.10.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 11.10.2022 від відповідача-1 надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги (з ЕЦП) (та аналогічні 18.10.2022, надіслані поштою), у яких адвокат просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 17.10.2022 від Керівника Конотопської окружної прокуратури надійшли пояснення щодо додаткових пояснень до касаційної скарги(з ЕЦП) (та аналогічні 20.10.2022, надіслані поштою), у яких він вказує, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні 18.10.2022 оголошувалась перерва у справі до 15.11.2022.

Також до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 10.11.2022 від Керівника Конотопської окружної прокуратури надійшли пояснення по справі скарги(з ЕЦП) (та аналогічні 15.11.2022, надіслані поштою), у яких він вказує, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У зв`язку з тривалою повітряною тривогою 15.11.2022 розгляд справи № 920/528/21 не відбувся, а ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.11.2022 призначено касаційну скаргу до розгляду 13.12.2022.

Переглянувши в касаційному порядку постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Щодо підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

В обґрунтування п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник посилається на те, що відсутній правовий висновок щодо застосування норми права, закріпленої положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 53 ГПК України про повноваження заступника прокурора подавати позов в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру про визнання недійсним договору підряду на виконання сільськогосподарських робіт (удаваним правочином), яке не має повноважень подавати такий позов; також відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 837 ЦК України ст. 15 Закону України "Про оренду землі"): визнання договору підряду ( істотні умови передбачені ст. 837 ЦК України) удаваним правочином договором оренди землі (істотні умови встановлені ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Щодо питання представництва прокурором інтересів ГУ Держгеокадастру колегія суддів зазначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Таким чином, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні від 08.04.1999 №3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Водночас, тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При цьому, розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У даній справі прокурор обґрунтовує наявність "інтересів держави" у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права. Прокурор стверджує, що у даному випадку порушуються соціальні та економічні інтереси держави, оскільки незаконна передача землі в оренду суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені у ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні повноваження у спірних правовідносинах, є Держгеокадастр, на нього покладено завдання розпоряджатися землями державної власності сільськогосподарського призначення у межах, визначених Земельним кодексом України.

Наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних відносинах прокурор обґрунтував бездіяльністю позивача щодо захисту належним чином інтересів держави.

Стосовно правильності визначення прокурором Головного управління Держгеокадастру у Сумській області як органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, колегія суддів зазначає наступне.

Державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності організовує і здійснює відповідно до покладених на нього завдань Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Так, у спірних правовідносинах Головне управління Держгеокадастру у Сумській області здійснює розпорядження землями державної форми власності сільськогосподарського призначення.

При зверненні з розглядуваним позовом в обґрунтування необхідності самостійного захисту інтересів держави прокурор вказав на неналежне здійснення позивачем своїх обов`язків.

06.04.2021 Конотопською окружною прокуратурою надіслано Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області лист №50-456вих21, в якому повідомлялось, що прокуратурою під час здійснення представницької діяльності в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що у постійному користуванні ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" перебувають земельні ділянки, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, місцезнаходження - Дяківська сільська рада Буринського району Сумської області. При цьому, прокурор повідомив, що 14.08.2021 між ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" та ФГ "Натон" укладено договір підряду №14-08/2020/Г-77 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт. Вивченням вказаного договору встановлено, що фактично ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" передало у користування" ФГ "Натон" земельні ділянки загальною площею 1145 га, що перебувають в постійному користуванні державного підприємства. На думку прокурора, ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" не мало повноважень щодо укладення цивільно-правових договорів, зокрема договору підряду на виконання механізованих сільськогосподарських робіт, щодо вказаних земельних ділянок та діяло поза межами своїх повноважень, передаючи земельні ділянки в користування. Прокурор вважає, що зазначений договір не є договором підряду, а за своєю правовою сутністю є договором оренди землі, який укладено з порушенням земельного законодавства, а саме: земельна ділянка передана неправомочним суб`єктом, який не наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками, зокрема, передана останнім в оренду, без проведення земельних торгів, у зв`язку з чим має бути визнаний недійсним. Не проведення земельних торгів позбавило Державний бюджет України гарантованого доходу у вигляді реєстраційних та гарантійних внесків, визначення на конкурентних засадах найбільш високого розміру орендної плати. У зв`язку з викладеним, з метою встановлення підстав для вжиття заходів представницького характеру, відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор повідомив Головне управління Держгеокадастру у Сумській області про наявність підстав для захисту інтересів держави у вищевказаних правовідносинах та просив до 12.04.2021 надати відповідь чи вживалися або будуть вживатися зазначеним управлінням заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо визнання недійсним договору підряду №14-08/202р/Г-77 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт та звільнення ФГ "Натон" земельних ділянок державної власності.

13.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надіслало прокуратурі лист №10-18-0.44-1975/2-21, у якому зазначило, що Управління у межах повноважень розглянуло лист прокурора та повідомляє, що Головне управління здійснює повноваження відповідно до Положення про Головне управління, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 року № 508 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.20 №53) (далі - Положення). Відповідно до п. 6 Положення, посадові особи Головного управління в межах свої повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився. Враховуючи вищевикладене, Головне управління не має на меті звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору підряду №14-08/2020/Г-77 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт та зобов`язання ФГ "Натон" звільнити земельні ділянки державної власності. Водночас, Головне управління зазначило, що не заперечує щодо подачі відповідного позову Конотопською окружною прокуратурою.

30.04.2021 Конотопська окружна прокуратура надіслала Головному управлінню Держгеокадастру у Сумській області повторний лист №50-1112вих-21, в якому додатково повідомила про наявність підстав для захисту інтересів держави у відносинах, що виникли під час користування ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№130)" земельними ділянками, що перебувають в його постійному користуванні, та просила до 07.05.2021 повідомити чи будуть вживатися Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області заходи, в тому числі в судовому порядку, щодо визнання недійсним договору підряду №14-08/2020/Г-77 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт та звільнення ФГ "Натон" земельних ділянок державної власності.

13.05.2021 Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надіслало прокуратурі листа №10-18-0.6-2610/2-21 в якому повторно звернуло увагу, що Головне управління не має на меті звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору підряду №14-08/2020/Г-77 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт та зобов`язання ФГ "Натон" та звільнення земельних ділянок державної власності, а також не заперечує щодо подачі відповідного позову Конотопською окружною прокуратурою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Керуючись ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Конотопською окружною прокуратурою, на адресу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, надіслано лист №50-1374вих-21 від 14.05.2021 щодо наявності підстав для вжиття заходів реагування за фактом укладення між ДП "Підприємство кримінально-виконавчої служби України (№ 130)" та ФГ "Натон" договору підряду №14-08/2020/Г-77 від 14.08.2021.

Недотримання норм законодавства при укладенні господарського-правових договорів, однією із сторін яких є державне підприємство, свідчить про порушення інтересів держави, що потребують захисту в установленому порядку.

У зв`язку з такими обставинами, реалізуючи конституційну функцію, прокуратура звернулась до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, який незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленим про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснив. Така бездіяльність уповноваженого органу стала підставою для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави у суді в особі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області.

Відтак, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про доведення прокурором нездійснення позивачем захисту інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для представництва інтересів держави в особі позивача у даному спорі, і оскільки ГУ Держгеокадастру у Сумській області, незважаючи на очевидний характер порушень, будучи належним чином повідомленим про їх існування, захист прав і законних інтересів держави не здійснив, відсутні підстави для формування відповідного висновку, про який вказує скаржник в частині застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 ГПК України.

Щодо іншої підстави відкриття касаційного провадження - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 837 ЦК України ст. 15 Закону України "Про оренду землі"): визнання договору підряду (істотні умови передбачені ст. 837 ЦК України) удаваним правочином договором оренди землі (істотні умови встановлені ст. 15 Закону України "Про оренду землі"), колегія суддів зазначає, що ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, є удаваним. Водночас, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (ст. 235 Цивільного кодексу України).

Верховний Суд неодноразово зазначав, що за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Отже, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Відповідні висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №916/933/17, від 08.09.2021 у справі №915/857/20.

Статтею 837 Цивільного кодексу України передбачено, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи. Договір оренди може передбачати надання в оренду декількох земельних ділянок, що перебувають у власності одного орендодавця (а щодо земель державної та комунальної власності - земельних ділянок, що перебувають у розпорядженні одного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування).

Апеляційним господарським судом встановлено, що оскаржуваний правочин за своєю суттю та змістом становить послідовні етапи вирощування сільськогосподарської продукції, і закінчується збором урожаю та розпорядження ним.

Відповідно до п. 3.1.7. договору замовник зобов`язується до 01.06.2021 укласти з підрядником договір купівлі-продажу біологічних активів (незавершене виробництво), які виготовлені за результатами надання послуг за цим договором.

При цьому, біологічні активи це тварина або рослина, яка в процесі біологічних перетворень здатна давати сільськогосподарську продукцію та/або додаткові біологічні активи, а також приносити в інший спосіб економічні вигоди.

Крім того, відповідно до п. 4.2. договору сторони домовились, що до моменту приймання - передачі виконаних робіт підрядник залишається власником продукції, що буде одержана з матеріалу та робіт підрядника у порядку ст. 189 Цивільного кодексу України.

При цьому, умовами п. 6.1. договору передбачено, що розрахунок за виконані підрядником роботи проводиться на підставі виставлених підрядником рахунків та актів виконаних робіт, складених по кожному етапу робіт, у термін до 10.10.2021.

Отже, розрахунок відповідно до умов спірного договору повинен бути здійснений вже після того, як між сторонами буде укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції (01.06.2021, п. 3.1.7. договору).

В той же час, п. 6.3. договору сторони передбачили, що в разі, якщо в сторін цього договору, на момент проведення розрахунку за цим договором, існує взаємна кредиторська заборгованість (така заборгованість може бути створена за рахунок зобов`язань сторін по укладанню договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції), то розрахунки за цим договором проводяться шляхом взаємозаліку однорідних грошових вимог.

Тобто, з аналізу вказаних умов апеляційним судом зроблено висновок, що сторонами спірного правочину умисно передбачено такі умови, які призведуть до взаємної кредиторської заборгованості, при наявності, якої відповідач-1 повинен буде передати відповідачу-2 сільськогосподарську продукцію безкоштовно.

Таким чином, за результатами вивчення змісту договору підряду №14-082020/Г-77 від 14.08.2020 на виконання механізованих сільськогосподарських робіт апеляційний суд дійшов висновку, що саме ФГ "Натон" здійснювало повний цикл обробітку землі, яка перебуває у постійному користуванні ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130).

Зміст вказаного правочину у сукупності свідчить, що фактичним користувачем земельних ділянок, які знаходяться на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області, є ФГ "Натон", незважаючи на те, що вони перебувають у постійному користуванні державного підприємства.

Крім цього, саме ФГ "Натон" є набувачем урожаю, отриманого з цих земель за результатами такого обробітку, що згідно з положеннями Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі" характеризує його саме як орендаря.

За змістом п.п. 3.1.2., 3.1.3., 3.1.4. договору підряду ДП "Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№130) " зобов`язане надати підряднику земельні ділянки належним чином підготовлені до виконання сільськогосподарських робіт.

Тобто, всі дії державного підприємства фактично зводяться до передачі у користування земельної ділянки.

При цьому з аналізу умов спірного договору вбачається умисне створення взаємної кредиторської заборгованості (п. 3.1.7. договору - обов`язок державного підприємства укласти договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції) задля передачі виключно ФГ "Натон" вирощеної сільської господарської продукції (п. 6.3. договору).

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами орендних правовідносин, що відповідає положенням ст. ст. 15, 25 Закону України "Про оренду землі", Земельного кодексу України та ст. 775 Цивільного кодексу України, а відтак вони повинні регулюватися вказаними нормативними актами.

Також відповідно до ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В той же час, сторонами у спірному договорі підряду не встановлено чіткої можливості замовника огляду робіт на предмет наявності недоліків, що не гарантує отримання замовником належного результату робіт, що в свою чергу говорить про відсутність намірів у державного підприємства щодо отримання якісного результату робіт.

Крім цього, договір підряду є відплатним договором, одним із обов`язкових елементів якого є ціна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 189 Господарського кодексу України ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Пунктом 5.1. договору сторони домовилися, що ціни за виконання підрядником робіт за цим договором вказані у додатках, які є невід`ємною частиною цього договору. На вартість робіт за цим договором може впливати зміна вартості паливо-мастильних матеріалів на ринку, норма витрат палива на одиницю роботи, зміна вартості додаткових матеріалів для забезпечення виконання робіт за цим договором. У такому разі вартість робіт підлягає коригуванню, про що складаються окремі додатки або додаткова угода до цього договору з обґрунтуванням внесених змін. У будь-якому разі, вартість фактично виконаних робіт за цим договором фіксується в актах виконаних робіт. Загальна сума даного договору визначається сукупністю додатків та/або актів виконаних робіт, які підписані у період дії цього договору.

Апеляційний судом встановлено, що з аналізу умов договору вбачається, що при його укладенні сторонами всупереч вимог законодавства не визначено вартість конкретних обсягів робіт, які будуть виконуватись.

При цьому, як вже було вище зазначено, сторони обумовили в договорі такі умови, за яких державне підприємство по суті розраховується за роботи сільськогосподарською продукцією, яка буде зібрана на земельних ділянках, яка перебувають у постійному користуванні підприємства та фактично передана ФГ "Натон" для ведення сільськогосподарської діяльності.

Тобто сторонами не було визначено такого обов`язкового для договору підряду виду елементу, як ціна.

До того ж матеріали справи не містять доказів оплати наданих так званих підрядних послуг.

Таким чином, використання земельних ділянок на території Дяківської сільської ради Буринського району Сумської області, які належать відповідачу-1 на праві постійного користування відповідно до Державних актів на право постійного користування землею, здійснює безпосередньо відповідач-2 з метою отримання прибутку за результатами обробітку землі, що знаходиться у постійному користуванні відповідача-1, та вирощування сільгосппродукції.

Відтак, дослідивши правову природу спірного договору, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що він містить усі загальні ознаки, притаманні договору оренди земельної ділянки. Тобто, спірний договір підряду відноситься до удаваних правочинів, оскільки насправді виражає волю його сторін на укладення саме договору оренди землі.

В свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Частиною 8 ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку в оренду, тобто, розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Аналогічний правовий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 19.06.2019 у справі №920/22/18, 19.08.2020 у справі №915/1302/19.

Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування, оскільки таким правом наділений лише власник землі або уповноважена ним особа.

За умовами спірного договору відповідач-1 фактично передав земельні ділянки в користування відповідачу-2, при цьому не будучи їх власником та не будучи наділеним правами та повноваженнями на передачу земельних ділянок в користування третім особам, а тому сторонами не було дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку передачі в користування (оренду) земельних ділянок, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про визнання недійсним оспорюваного договору.

Відтак, з приводу підстави касаційного оскарження - відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (ст. 837 ЦК України ст. 15 Закону України "Про оренду землі"): визнання договору підряду ( істотні умови передбачені ст. 837 ЦК України) удаваним правочином договором оренди землі (істотні умови встановлені ст. 15 Закону України "Про оренду землі"), колегія суддів зазначає, що на відміну від договору підряду, за яким підрядник за завданням замовника зобов`язаний виконати певну роботу, за що отримує винагороду, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її властивостей. У вирішенні питання щодо того, який саме правочин вчинено між сторонами, суд оцінює положення спірного договору, і має визнати, який саме сторонами вчинено правочин, для чого дослідити договір з урахуванням норм законодавства, які висуваються до відповідних договорів.

Враховуючи викладене, Верховний Суд не вбачає порушень норм процесуального та неправильного застосування норм матеріального права апеляційним господарським судом в межах визначених скаржником підстав касаційного оскарження, передбачених п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Щодо підстави відкриття касаційного провадження, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 310 ГПК України передбачено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Скаржником вказується на те, що апеляційним судом не залучено центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, що є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд в силу п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України.

Водночас, цей спір стосується виключно сторін удаваного договору підряду, і ухвалене рішення не вливає на права або обов`язки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, і не створює юридичних наслідків для останнього, оскільки він не є ані власником земельних ділянок, які були предметом так званих підрядних відносин у правочині, який визнано недійсними у цій справі, а ні їх користувачем за актом на право постійного користування від 10.09.2009 Серії ЯЯ № 288938. Загальні посилання відповідача-2 на ч. 2 ст. 13 Закону України "Про державну кримінально-виконавчу службу України" вказаного не спростовують.

Відтак, підстава касаційного оскарження, передбачена п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження.

Інші доводи скаржника зводяться до незгоди з наданою апеляційним господарським судом оцінкою наявних у справі доказів, проте відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Підсумовуючи викладене, беручи до уваги передбачені ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про задоволення позову, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного господарського суду підлягає залишенню без змін (в межах касаційного оскарження).

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фермерського господарства "Натон" залишити без задоволення.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.07.2022 у справі № 920/528/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.