Ухвала

від 21.12.2022 по справі 922/2618/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 грудня 2022 року

м. Київ

cправа № 922/2618/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Харківської міської ради

на рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі

за позовом Харківської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-сервіс"

про стягнення 728 370,53 грн,

ВСТАНОВИВ:

12.12.2022 до Касаційного господарського суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 922/2618/21.

За результатами перевірки матеріалів поданої касаційної скарги Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі № 922/2618/21 і в обґрунтування цієї відмови зазначає про таке.

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 ГПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини сьомої зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом позову у цій справі є стягнення 2 270,00 грн, що є менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270,00 грн х 500 = 1 135 000,00 грн), а тому у розумінні ГПК України оскаржувані рішення у справі № 922/2618/21 не підлягають касаційному оскарженню.

Разом із цим у касаційній скарзі зазначено, що справа № 922/2618/21 становить значний суспільний інтерес, а скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункти "а", "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України), оскільки стосується питання стягнення безпідставно набутого майна за використання сформованої земельної ділянки у кондикційних правовідносинах, разом з тим, що в умовах воєнного стану надзвичайно важливо забезпечити оперативне, належне та безперервне виконання місцевих бюджетів задля фінансування першочергових потреб міста та вирішення проблем безпеки.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження, буде впливати на значну кількість спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Натомість у касаційній скарзі Харківської міської ради відсутні посилання на справи та їх кількісні показники, які би свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію щодо вирішення справ з аналогічними обставинами справи.

Отже, Харківська міська рада не довела, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, тоді яка доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, що є прерогативою судів попередніх інстанцій під час розгляду справи по суті, а тому не містить випадку, передбаченого підпунктом "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України.

Належних обґрунтувань про те, що ця справа становить значний суспільний інтерес (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) касаційна скарга Харківської міської ради також не містить, оскільки практика щодо вирішення спорів, предметом в яких є стягнення орендної плати за землю, сформована.

Інших підстав, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, за яких суд міг би визнати оскаржувані рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, Харківська міська рада не навела.

Додатково слід звернути увагу скаржника на те, що незгода із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при їх ухваленні, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок ухвалення цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом.

Учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а", "б", "в", "г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.

Додатково слід зазначити про те, що використання касаційним судом оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо, виходячи зі статусу Верховного Суду, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, оскільки у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень і застосування Судом таких повноважень не може вважатися обмеженням доступу особи до процесу правосуддя.

Зважаючи на обставини цієї справи та відсутність обґрунтованих підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради у справі № 922/2618/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 цього ж Кодексу, оскільки її подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.

За таких обставин, керуючись статтями 12, 163, 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради на рішення Господарського суду Харківської області від 29.09.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2022 у справі № 922/2618/21.

2. Матеріали касаційної скарги з додатками на 46 (сорока шести) аркушах повернути скаржникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ