Постанова

від 19.12.2022 по справі 826/1924/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 826/1924/18

касаційне провадження № К/9901/269/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Мельничук В.П.; судді - Лічевецький І.О., Оксененко О.М.)

у справі № 826/1924/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПД Лондрі Менеджмент»

до Головного управління ДФС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПД Лондрі Менеджмент» (далі - ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2017 року № 8242615141, від 12 жовтня 2017 року № 8252615141, від 12 жовтня 2017 року № 8262615141, від 12 жовтня 2017 року № 0052551409.

Окружний адміністративний суд м. Києва рішенням від 26 квітня 2019 року адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2017 року № 8252615141 та від 12 жовтня 2017 року № 8242615141. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на безпідставному ненарахуванні платником у порядку підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) податкових зобов`язань з податку на додану вартість у момент списання товару (рушників), що призвело до їх заниження за період жовтень 2015 року - грудень 2016 року на загальну суму 927803,00 грн.

Верховний Суд ухвалою від 06 квітня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві.

Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного законодавства за період з 08 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08 жовтня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 25 вересня 2017 року № 392/26-15-14-01-03/39434118.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення платником вимог підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України з підстави ненарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість у момент списання товару (рушників), що призвело до їх заниження за період жовтень 2015 року - грудень 2016 року на загальну суму 927803,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 12 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 8252615141, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 42306,00 грн; № 8242615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 885497,00 грн за основним платежем та 221374,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Визнаючи протиправними та скасовуючи названі акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що аналіз положення підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України дає підстави для висновку про те, що платник податку на додану вартість зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання у разі списання товарів, якщо під час придбання або виготовлення таких товарів мало місце віднесення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Проте, ані акт перевірки, ані інші зібрані у справі докази не підтверджують формування позивачем сум податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання рушників, які списано ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» в охоплений перевіркою період. Податкові накладні на придбання спірних товарів у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що відповідачем під час розгляду справи належними та допустимими доказами не доведено факту придбання позивачем списаних товарів із податком на додану вартість у складі їх ціни та включення його до податкового кредиту, що, в свою чергу, виключає нарахування податкових зобов`язань у разі списання таких товарів

На переконання Верховного Суду, наведені висновки судових інстанцій є передчасними з огляду на таке.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, у тому числі, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За правилами підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, за змістом статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У розглядуваній ситуації контролюючий орган, мотивуючи свою позицію, наголошував на формуванні платником податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання рушників, щодо яких виник спір, та свої доводи підтверджував актом перевірки, який є носієм доказової інформації.

При цьому відповідач звертав увагу на ненадання ТОВ «ПД Лондрі Менеджмент» для здійснення контрольного заходу обґрунтування причин списання товарів, наказів керівника про проведення інвентаризації товарних запасів та затвердження складу комісії, протоколів інвентаризаційної комісії, відомостей (інвентаризаційних описів) щодо результатів проведених інвентаризацій, наказів керівника про списання товарів, актів утилізації списаних товарів тощо. Відсутні наведені документи й у матеріалах справи.

Натомість суди, вирішуючи спір у цій частині, обмежилися формальним посиланням на відсутність у матеріалах справи податкових накладних, які б підтверджували формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідками придбання рушників, не витребувавши при цьому у платника документів щодо придбання ним зазначених товарно-матеріальних цінностей для встановлення дійсних обставин у справі.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість/безпідставність розглядуваної частини позовних вимог із відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12 жовтня 2017 року № 8252615141 та від 12 жовтня 2017 року № 8242615141.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова