Постанова

від 28.11.2019 по справі 826/1924/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1924/18 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

при секретарі: Черніченко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, згідно з ст. 229 КАС України, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПД Лондрі Менеджмент" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПД Лондрі Менеджмент" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення № 8242615141 від 12.10.2017 року, № 8252615141 від 12.10.2017 року, № 8262615141 від 12.10.2017 року, № 0052551409 від 12.10.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ПД Лондрі Менеджмент" посилалося на порушення Відповідачем при встановленні порушень у висновку акта перевірки за результатами перевірки Позивача, на підставі якого прийнято оскаржувані податкові повідомлення - рішення, норм Податкового кодексу України.

Зокрема, Позивач зазначає, що 25.09.2017 року в приміщенні ГУ ДФС у м. Києві отримав акт від 25.09.2017 року № 392/26-15-14-01-03/39434118 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ПД Лондрі Менеджмент (код 39434118) податкового законодавства за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, валютного за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року (далі - акт); не погоджуючись з висновками, викладеними в акті, позивач подав заперечення на акт, проте, ГУ ДФС у м. Києві було прийнято рішення про залишення висновків акту без змін; 23.10.2017 року Позивач отримав засобами поштового зв`язку податкові повідомлення - рішення № 8242615141 від 12.10.2017 року, № 8252615141 від 12.10.2017 року, № 8262615141 від 12.10.2017 року, № 0052551409 від 12.10.2017 року; не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач звернувся до ДФС України зі скаргою, за результатами розгляду якої було прийнято рішення залишити скаргу позивача без задоволення; згідно висновків акту перевіркою встановлено порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, занижено податок на додану вартість на суму 885 497,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень у сумі 42 306,00 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6 635,00 грн., п. 2.8 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 637 від 15.12.2004 року в частині перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 6 565,6 грн.; посадові особи органу ДФС посилаються на те, що для перевірки платник податків надав акти списання рушників, однак в актах відсутня інформація щодо причин списання товарів (рушників); перевіряючим не надано обґрунтування причин списання рушників, не надано накази керівника про проведення інвентаризації товарних запасів та затвердження складу комісії, протоколи інвентаризаційної комісії, відомості щодо проведення інвентаризацій, не надано накази керівника про списання товарів, не надано акти утилізації списаних товарів; проте, первинні документи, складені у зв`язку із здійсненням господарської діяльності ТОВ ПД Лондрі Менеджмент (акти списання рушників) містять всі передбачені Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні обов`язкові реквізити; правовідносини щодо нарахування та сплати орендної плати регулюються нормами Цивільного та Господарського кодексів України; для здійснення орендних платежів, як правило, складається акт виконаних робіт (послуг), який є підставою для розрахунків, та підписується посадовими особами орендодавця та орендаря; ТОВ ПД Лондрі Менеджемент складено у відповідності до вимог чинного законодавства всі акти наданих послуг щодо нарахування орендної плати, які своєчасно і в повному обсязі включено до складу доходів Товариства; для здійснення списання рушників достатньо одного наказу на рік і немає необхідності чи вимог законодавства видавати наказ під кожне списання.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ПД Лондрі Менеджмент задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 8252615141 від 12 жовтня 2017 року.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 8242615141 від 12 жовтня 2017 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДФС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задвооле6них позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління ДФС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Зокрема, Головне управління ДФС у м. Києві зазначає, що ТОВ "ПД Лондрі Менеджмент" в порушення підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість в момент списання товару, що призвело до їх заниження податкових зобов`язань у жовтні 2015 року - у грудні 2016 року на загальну суму 927803,00 гривень.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок платників податків за ІІІ квартал 2017 року, на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві № 7300 від 02.08.2017 року, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ ПД Лондрі Менеджмент з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, валютного законодавства за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року.

На підставі зазначеної перевірки оформлено акт від 25.09.2017 року № 392/26-15-14-01-03/39434118 Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ПД Лондрі Менеджмент (код 39434118) податкового законодавства за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, валютного за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 08.10.2014 року по 31.12.2016 року (далі - акт).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 885 497,00 грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень у сумі 42 306,00 грн.; п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України в частині порушення граничних термінів сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 6 635,00 грн., п. 2.8 ст. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ № 637 від 15.12.2004 в частині перевищення ліміту залишку готівкових коштів в касі підприємства на загальну суму 6 565,6 грн.

На підставі акта було винесено наступні податкові повідомлення - рішення: № 8242615141 від 12.10.2017 року, № 8252615141 від 12.10.2017 року, № 8262615141 від 12.10.2017 року, № 0052551409 від 12.10.2017 року.

Не погоджуючись із висновками, що були викладені в акті, та спірними податковими повідомленнями - рішеннями, Позивач реалізував своє право щодо адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень до ДФС України.

Проте, рішенням ДФС України від 28.12.2017 року № 32002/6/99-99-11-01-01-25 було залишено без змін спірні податкові повідомлення - рішення.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, не скасувавши їх у адміністративному порядку, Позивач звернувся із даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 12 жовтня 2017 року № 8252615141, № 8242615141 суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення № 8242615141 від 12 жовтня 2017 року з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України, зокрема, не довів і фактів використання спірних рушників у діяльності відмінній від господарської діяльності позивача та не надав жодних доказів щодо формування позивачем сум податкового кредиту по списаних рушниках. Також, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав вважати, що в ході перевірки контролюючий орган не встановив, а під час розгляду справи належними та допустимими доказами не довів факт придбання Позивачем списаних товарів із ПДВ у складі їх ціни та включення його до складу податкового кредиту, що в свою чергу виключає нарахування податкових зобов`язань в разі списання таких товарів. Позивачем правомірно та вірно обчислено суму від`ємного значення з ПДВ за грудень 2016 року, а тому податкове повідомлення - рішення № 8252615141 від 12 жовтня 2017 року також підлягає скасуванню.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, якими Позивачка обґрунтовує свої вимоги,оцінивши доводи апеляційної скарги в частині задоволених позовних вимог та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № 8242615141 від 12 жовтня 2017 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції станом на 20.11.2016) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (у редакції станом на 20.11.2016 року) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

За приписами пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до інформації з ЄДРПОУ видами економічної діяльності позивача є наступні: 47.99 інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, 77.29 прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 46.41 оптова торгівля текстильними товарами, 49.41 вантажний автомобільний транспорт, 81.21 загальне прибирання будинків, 96.01 прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Позивачем здавалися в оренду текстильні вироби, а саме рушники, а також надавалися послуги з їх прання, що узгоджується із видами діяльності позивача, а саме видами діяльності 77.29 прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку, 96.01 прання та хімічне чищення текстильних і хутряних виробів.

В акті перевірки Відповідач вказував, що ТОВ ПД Лондрі Менеджмент було списано рушники з кредиту бухгалтерського рахунку 201 Сировина й матеріали у дебет бухгалтерського рахунку 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг . На підтвердження списання рушників Позивачем для перевірки було надано Відповідачу відповідні акти списання, а саме: № 28 від 31.10.2015 року на суму 670 039,25 грн., № 27 від 30.11.2015 року на суму 682 223,10 грн., № 36 від 31.12.2015 року на суму 472 165,15 грн., № 12 від 31.03.2016 року на суму 797 694,80 грн., № 21 від 31.05.2016 року на суму 96 215,35 грн., № 26 від 30.06.2016 року на суму 376 324,35 грн., № 36 від 30.09.2016 року на суму 826 168,50 грн., № 57 від 31.10.2016 року на суму 100 000,75 грн., № 45 від 30.11.2016 року на суму 303 093,75 грн., № 56 від 31.12.2016 року на суму 265 621,95 грн., № 51 від 31.12.2016 року на суму 49 464,90 грн. Проте, як зазначає Відповідач, у зазначених актах відсутня інформація щодо причин списання товарів.

З аналізу норми пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції 2015-2016 років) вбачається, що платник податків зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання у разі списання товарів, якщо під час придбання або виготовлення таких товарів мало місце віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Проте, ані акт перевірки, ані інші зібрані у справі докази не містять жодних доказів щодо формування Позивачем сум податкового кредиту по списаних товарах.

Крім того, податкові накладні на придбання спірних товарів у матеріалах справи відсутні.

В ході перевірки контролюючий орган не встановив, а під час розгляду справи належними та допустимими доказами не довів факт придбання Позивачем списаних товарів із ПДВ у складі їх ціни та включення його до складу податкового кредиту, що в свою чергу виключає нарахування податкових зобов`язань в разі списання таких товарів.

Отже, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що висновок ГУ ДФС у м. Києві про заниження податкових зобов`язань по операціях зі списання рушників не ґрунтується на відповідних доказах.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи, висновки контролюючого органу про порушення Позивачем пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України є необґрунтованим, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутності правових підстав для донарахування податкових зобов`язань з ПДВ за операціями зі списання по бухгалтерському обліку Позивача товарів на суму 885 497,00 грн., та штрафних санкцій у розмірі 221 374,00 грн. (25 % відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України).

Крім того, відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України повинен мати місце факт використання товарів/послуг, необоротних активів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Між тим, Позивач використовує рушники для своєї господарської діяльності, яка полягає у наданні рушників в оренду та наданні послуг з прання таких рушників. Зазначене узгоджується із видами діяльності Позивача.

Положеннями статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності та обґрунтованості прийняття податкового повідомлення - рішення № 8242615141 від 12 жовтня 2017 року з урахуванням вимог встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України, зокрема, не довів і фактів використання спірних рушників у діяльності відмінній від господарської діяльності позивача та не надав жодних доказів щодо формування позивачем сум податкового кредиту по списаних рушниках, з чим погоджується колегія суддів.

Щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення - рішення № 8252615141 від 12 жовтня 2017 року, колегія суддів зазначє наступне.

Так, за приписами пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 200.1, 200.2, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у пп. 3.1.2.1 акту перевірки відповідачем зазначено, що за період з 01.12.2014 року по 31.12.2016 року ТОВ ПД Лондрі Менеджмент задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 4 122 639 грн.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період з 01.12.2014 року по 31.12.2016 року встановлено їх заниження на загальну суму ПДВ 924 803 грн., в т.ч. у грудні 2016 року на суму 63 017 грн.

Відповідачем під час проведення перевірки було встановлено списання рушників з кредиту бухгалтерського рахунку 201 Сировина й матеріали у дебет бухгалтерського рахунку 903 Собівартість реалізованих робіт і послуг , а саме за грудень 2016 року: списання рушників 50*100 у кількості 1 609 штук на загальну суму 136 301,95 грн., списання рушників 70*140 у кількості 1 106 штук на загальну суму 178 784,9 грн.

Позивачем було визначено від`ємне значення з ПДВ шляхом формування різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду - ряд. 9 декларації (169 231,00 грн.), та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду - ряд. 17 декларації (211 537,00 грн.), що складає - 42 306,00 грн.

Відповідачем, при переконанні що Позивачем занижено податкові зобов`язання за грудень 2016 року на суму 63 017,00 грн., визначено від`ємне значення з ПДВ шляхом формування різниці між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду - ряд. 9 декларації (232 248,00 грн.), та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду - ряд. 17 декларації (211 537,00 грн.), що складає - 20 711,00 грн.

Відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції станом на 20.11.2016) визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Відповідно до пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

З аналізу норми пп. г п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України (в редакції 2015-2016 років) вбачається, що платник податків зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання у разі списання товарів, якщо під час придбання або виготовлення таких товарів мало місце віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Проте, ані акт перевірки, ані інші зібрані у справі докази не містять жодних доказів щодо формування позивачем сум податкового кредиту по списаних товарах. Податкові накладні на придбання спірних товарів у матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність підстав вважати, що в ході перевірки контролюючий орган не встановив, а під час розгляду справи належними та допустимими доказами не довів факт придбання позивачем списаних товарів із ПДВ у складі їх ціни та включення його до складу податкового кредиту, що в свою чергу виключає нарахування податкових зобов`язань в разі списання таких товарів, з чим також погоджується колегія суддів.

Саме тому, включення податкового зобов`язання з ПДВ у розмірі 63 017,00 у суму рядка 9 декларації № 9267657490 від 20 січня 2017 року є необґрунтованим.

Відповідно ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про не обґрунтованість доводів Відповідача стосовно правомірності винесення ним податкового повідомлення-рішення № 8252615141 12 жовтня 2017 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивачем правомірно та вірно обчислено суму від`ємного значення з ПДВ за грудень 2016 року, а тому податкове повідомлення - рішення № 8252615141 від 12.10.2017 підлягає скасуванню.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки рішення суду першої інстанції, в частині задоволених позовних вимог.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Головного управління ДФС у м. Києві викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що судове рішення в частині оскаржуваної частини постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в цій частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2019 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко

Повний текст складено 29.11.2019 року.