Постанова

від 19.12.2022 по справі 233/1869/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 233/1869/20

провадження № 61-9190св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне акціонерне товариство «АПК-Інвест»,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року в складі судді Мартишева Т. О. та постанову Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року в складі колегії суддів: Азевича В. Б., Кішкіної І. В., Халаджи О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» (далі - ПрАТ «АПК-Інвест») та просив витребувати належну йому земельну ділянку площею 6,63 га за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, розташовану на території Софіївської сільської ради Краматорського району Донецької області, та зобов`язати відповідача повернути її йому в стані, придатному для її використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також припинити державну реєстрацію права оренди від 02 липня 2016 року вказаної земельної ділянки, яке виникло на підставі додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року від 11 березня 2010 року, укладеного ОСОБА_2 та ПрАТ «АПК-Інвест».

Позов обґрунтовував тим, що 11 березня 2019 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом він отримав у власність вказану земельну ділянку, яка перебувала в оренді в ПрАТ «АПК-Інвест» відповідно до укладеного зі спадкодавцем ОСОБА_2 договору оренди від 11 березня 2010 року строком на 10 років.

У травні 2019 року, у зв`язку з наміром самостійно господарювати на земельній ділянці, він направив на адресу відповідача лист-повідомлення з проханням повернути земельну ділянку після спливу строку оренди. У відповідь на цей лист відповідач повідомив його про наявність додаткової угоди до договору оренди, укладеної з ОСОБА_2 , згідно з якою договір діє 11 березня 2035 року.

Посилаючись на те, що спадкодавець ОСОБА_2 не підписував додаткову угоду до договору оренди і відповідач безпідставно не повертає йому земельну ділянку, просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов задоволено.

Витребувано в ПрАТ «АПК-Інвест» на користь ОСОБА_1 належну йому земельну ділянку площею 6,63 га за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, розташовану на території Софіївської сільської ради Краматорського району Донецької області, зобов`язавши ПрАТ «АПК-Інвест» повернути її ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Припинено державну реєстрацію права оренди від 02 липня 2016 року за № 30618963 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло на підставі додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, укладеного ОСОБА_2 та ПрАТ «АПК-Інвест» щодо земельної ділянки площею 6,63 га, за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, спадкоємцем якої є ОСОБА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору оренди на 15 років, ОСОБА_2 не підписував, тому ця угода є неукладеною, однак, незважаючи на це, відповідач продовжує користуватися спірною земельною ділянкою, чим порушує права позивача як власника цієї земельної ділянки.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У червні 2021 року ПрАТ «АПК-Інвест» надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17, від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17, від 15 січня 2020 року в справі № 322/1178/17, від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц та від 22 вересня 2020 року в справі № 127/18934/18.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди неповно з'ясували обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахували виконання сторонами додаткової угоди, зокрема, отримання ОСОБА_2 , починаючи з 2016 року, орендної плати в більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору оренди, а також не звернули уваги на те, що позивач обрав неправильний спосіб захисту, внаслідок чого помилково задовольнили позов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

15 липня 2021 року справа № 233/1869/20 надійшла до Верховного Суду.

Представник позивача ОСОБА_3 надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Установлено, що 11 березня 2010 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передав відповідачу в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належну йому на праві власності на підставі державного акта серія ДН № 013069 земельну ділянку площею 6,63 га, кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, строком на 10 років.

Того ж дня договір оренди був зареєстрований у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

01 квітня 2016 року між ПрАТ «АПК-Інвест» та ОСОБА_2 підписано додаткову угоду до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, відповідно до якої продовжено термін його дії на 15 років та змінено розмір орендної плати, встановивши її у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (рілля).

02 липня 2016 року зареєстроване право оренди ПрАТ «АПК-Інвест» відносно земельної ділянки площею 6,63 га кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, номер запису про право 30618963.

ОСОБА_2 04 вересня 2018 року звертався до орендаря ПрАТ «АПК-Інвест» з приводу видачі орендної плати за 2018-2019 роки у зв`язку з тяжким станом здоров`я, яка була виплачена відповідно до платіжних доручень № № 21658, 21657 від 18 вересня 2018 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 березня 2019 року, позивач ОСОБА_1 отримав у спадщину земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 .

Листами від 22 травня 2019 року, 22 червня 2019 року, 10 жовтня 2019 року, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 просив ПрАТ «АПК-Інвест» після спливу строку оренди - 11 березня 2020 року повернути йому спірну земельну ділянку, а також здійснити оплату за договором оренди.

У відповідь на ці листи ПрАТ «АПК-Інвест» повідомило позивача про те, що строк дії договору оренди землі від 11 березня 2010 року складає 25 років згідно з укладеною додатковою угодою, тобто до 11 березня 2035 року.

Відповідно до висновку експерта № 20898/20899/20-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2020 року підпис від імені ОСОБА_2 у розділі «Підписи сторін» у графі «орендодавець» у рядку «ОСОБА_2» додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За змістом статті 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

У постанові від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з позовом про повернення йому земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди, мотивувавши тим, що договір оренди від 11 березня 2020 року припинив свою дію, а додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору на 15 років, його дід орендодавець ОСОБА_2 не підписував.

За встановленими у справі обставинами, оспорювану додаткову угоду ОСОБА_2 не підписував, істотних умов цього договору не погоджував.

Відповідач користується земельною ділянкою. Водночас обставин виконання ОСОБА_2 чи позивачем договору оренди саме на умовах додаткової угоди суди не встановили.

З урахуванням викладеного суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно вважав, що додаткова угода є неукладеною, тому обґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_1 .

При цьому, як правильно зазначили суди, позивач обрав ефективний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки його дії спрямовані на повернення належної йому земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні ПрАТ «АПК-Інвест».

Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених у касаційній скарзі постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів та стосуються переоцінки доказів. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АПК-Інвест» залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 18 травня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко