Постанова

від 18.05.2021 по справі 233/1869/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/1869/20

Номер провадження 22-ц/804/1236/21

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2021 року

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Азевича В.Б.,

суддів: Кішкіної І.В., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Бахмут Донецької області справу № 233/1869/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест про витребування земельної ділянки, припинення державної реєстрації права оренди, за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року (суддя Мартишева Т.О., рішення ухвалено в приміщенні суду в м. Костянтинівка Донецької області, текст повного судового рішення складено 19 лютого 2021 року), -

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест (далі - ПрАТ АПК-Інвест ), з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про витребування земельної ділянки, припинення державної реєстрації права оренди.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 11 березня 2019 року він на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом отримав у спадок земельну ділянку площею 6,6300 га, кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської (колишньої Новоартемівської) сільської ради Краматорського (колишнього Костянтинівського) району Донецької області, що належала ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 013069, виданого 10 квітня 2003 року Костянтинівською райдержадміністрацією, на підставі розпорядження голови Костянтинівської райдержадміністрації від 04 квітня 2003 року № 152 та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 1813. 11 березня 2010 року між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02 липня 2016 року за номером 30618963. Згідно п. 8 цього договору його укладено на 10 років. Пунктом 41 договору передбачено, що він набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації. Державна реєстрація зазначеного договору оренди землі у відповідності до законодавства, чинного на час його укладення, проведена Костянтинівським відділом Донецької регіональної філії державного підприємства Центр земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам 11 березня 2010 року, про що свідчить відповідний запис за № 041015700110, а тому строк даного договору оренди спливає 11 березня 2020 року. У зв`язку із наміром самостійно господарювати на належній земельній ділянці 22 травня 2019 року ОСОБА_1 направив на адресу орендаря лист-повідомлення з додатками та проханням повернути після спливу строку оренди відповідну земельну ділянку. Листом від 12 червня 2019 року № 730 ПрАТ АПК-Інвест направило на адресу позивача проект додаткової угоди до Договору оренди земельної ділянки з проханням її підписати, а також надати реквізити для виплати орендної плати. Крім того, у зазначеному листі було вказано, що відповідно до умов Договору оренди землі від 11 березня 2010 року та додаткових угод до нього термін дії договору складає 25 років, тобто договір оренди діє до 11 березня 2035 року. Позивач був впевнений, що ОСОБА_2 за своє життя ніяких додаткових угод до вищезазначеного договору оренди землі не укладав, тому 22 червня 2019 року, 10 жовтня 2019 року та 04 березня 2020 року звертався з листами до ПрАТ АПК-ІНВЕСТ з проханням надіслати на його адресу завірену належним чином копію додаткової угоди до Договору оренди землі від 11 березня 2010 року.

З урахуванням викладеного, просив суд витребувати у ПрАТ АПК-Інвест на його користь належну йому земельну ділянку площею 6,63 га за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, розташовану на території Софіївської (колишньої Новоартемівської) сільської ради Краматорського (колишнього Костянтинівського) району Донецької області, та зобов`язати ПрАТ АПК-Інвест повернути її ОСОБА_1 у стані, придатному для її використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також припинити державну реєстрацію права оренди від 02 липня 2016 року за № 30618963 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вказаної земельної ділянки, яке виникло на підставі додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, укладеного за життя між спадкодавцем ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест .

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Витребувано у ПрАТ АПК-Інвест на користь ОСОБА_1 належну йому на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 11 березня 2019 року державним нотаріусом Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори за реєстровим № 142, земельну ділянку площею 6,63 га за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, розташовану на території Софіївської (колишньої Новоартемівської) сільської ради Краматорського (колишнього Костянтинівського) району Донецької області, зобов`язавши ПрАТ АПК-Інвест повернути її ОСОБА_1 у стані, придатному для використання за цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Припинено державну реєстрацію права оренди від 02 липня 2016 року за № 30618963 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло на підставі додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, укладеного за життя між покійним ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест щодо земельної ділянки площею 6,63 га, за кадастровим номером 1422484400:12:000:0013, спадкоємцем якої є ОСОБА_1 . Стягнуто з ПрАТ АПК-Інвест на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у загальному розмірі 3 196,50 грн. Стягнуто з ПрАТ АПК-Інвест на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи, в розмірі 6 537,60 грн.

На вказане судове рішення ПрАТ АПК-Інвест подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що розмір коштів, які почав отримувати ОСОБА_2 , починаючи з 2016 року значно збільшився, натомість, жодних дій, які би свідчили про те, що особа не розуміє/не бажає отримувати кошти (оренду плату) у більшому розмірі, ніж встановлено договором до внесення в нього змін відповідною додатковою угодою, останнім вчинено не було. Зазначене, на думку скаржника, підтверджує обізнаність та власну згоду ОСОБА_2 на внесення у договір оренди землі зміни. Крім того, відповідач вважає, що позивачем було обрано неефективний (неналежний) спосіб захисту порушеного права, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Вважає, що суд першої інстанції законно та обґрунтовано ухвалив рішення у справі з правильним застосуванням як норм процесуального, так і матеріального права, а тому підстави для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення відсутні.

Представник відповідача адвокат Демченко І.С. підтримала доводи апеляційної скарги.

Представник позивача адвокат Байгуш О.Ю. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що 11 березня 2010 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, відповідно до пунктів 1, 2, 8 якого останній передав відповідачу у справі в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належну йому на праві власності на підставі державного акту серія ДН № 013069 земельну ділянку площею 6,63 га кадастровий номер 1422484400:12:000:0013 строком на 10 років.

Зазначений договір оренди землі 11 березня 2010 року був зареєстрований за № 041015700110 у Костянтинівському районному відділі Донецької регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

11 березня 2010 між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки кадастровий номер 1422484400:12:000:0013 відповідно до умов укладеного договору оренди.

Відповідно до матеріалів справи, 01 квітня 2016 року між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110, відповідно до якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії вказаного договору на 15 років та змінити розмір орендної плати, встановивши її у розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (рілля) - 10 629 грн 95 коп. на рік.

Згідно з Інформацією Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, 02 липня 2016 року зареєстроване право оренди ПрАТ АПК-Інвест відносно земельної ділянки площею 6,63 га кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, номер запису про право 30618963.

ОСОБА_2 04 вересня 2018 року звертався до орендаря ПрАТ АПК-Інвест з приводу видачі орендної плати за 2018-2019 р.р. у зв`язку з тяжким станом здоров`я, яка була виплачена відповідно до платіжних доручень № 21658, 21657 від 18 вересня 2018 року.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 11 березня 2019 року державним нотаріусом Другої Костянтинівської ДНК Панасенко О.М., зареєстрованого в реєстрі за № 142, спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його онук - ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається з земельної ділянки розміром 6,6300 гектарів (рілля), кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Новоаретемівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області, що належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ДН № 013069 від 10 квітня 2003 року.

Наведене також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 березня 2019 року.

Листами від 22 травня 2019 року, 22 червня 2019 року, 10 жовтня 2019 року, 04 березня 2020 року ОСОБА_1 просив ПрАТ АПК-Інвест після спливу строку оренди - 11 березня 2020 року повернути йому земельну ділянку площею 6,63 га кадастровий номер 1422484400:12:000:0013, а також здійснити оплату за договором оренди, надати копію додаткових угод до договору оренди землі від 11 березня 2010 року.

Листами від 12 червня 2019 року № 730, 02 серпня 2019 року № 1168, 22 жовтня 2019 року № 1568 ПрАТ АПК-Інвест повідомило ОСОБА_1 про те, що строк дії договору оренди землі від 11 березня 2010 року складає 25 років згідно укладеної додаткової угоди, тобто до 11 березня 2035 року. У разі зміни власника земельної ділянки до нового власника переходять права та обов`язки орендодавця, а договір оренди земельної ділянки не припиняє своєї дії. З метою упорядкування договірних відносин орендар направив на адресу ОСОБА_1 проект додаткової угоди з проханням його підписати.

Стороною позивача факт підписання померлим ОСОБА_2 додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110, заперечується.

Відповідно до висновку експерта № 20898/20899/20-32 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2020 року підпис від імені ОСОБА_2 у розділі Підписи сторін у графі орендодавець у рядку ОСОБА_3 Додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до Договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 додаткову угоду від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року не підписував та відповідно умов цієї додаткової угоди щодо продовження терміну дії договору оренди землі на 15 років та зміни розміру орендної плати не погоджував, зважаючи на що суд дійшов висновку про те, що додаткова угода від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року є неукладеною. Враховуючи зазначений висновок, суд першої інстанції також вважав, що підлягають задоволенню й позовні вимоги про припинення державної реєстрації права оренди від 02 липня 2016 року за № 30618963 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке виникло на підставі додаткової угоди від 01 квітня 2015 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частин 1-2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За частинами 1-3 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В частині 1 статті 627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За правилами статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі урегульовано у спеціальному законі, яким є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогами статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Отже, користуватися земельною ділянкою приватної власності можливо на праві оренди, підставою для якої є договір, відповідно до якого сплачується орендна плата.

Істотні умови договору оренди землі визначені в статті 15 Закону України Про оренду землі , відповідно до частини 1 якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України, як передбачено у частині 1 статті 215 ЦК України.

Предметом позовних вимог ОСОБА_1 є витребування земельної ділянки та припинення державної реєстрації права оренди.

Висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 23 жовтня 2020 року встановлено, що підпис від імені ОСОБА_2 у розділі Підписи сторін у графі орендодавець у рядку ОСОБА_3 додаткової угоди від 01 квітня 2016 року до договору оренди землі від 11 березня 2010 року, зареєстрованого за № 041015700110 від 11 березня 2010 року, виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою.

За частиною 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц звернула увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

В постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору в мотивувальній частині судового рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги відповідача стосовно того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права, є безпідставними.

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між позивачем та відповідачем спору про право оренди на вищевказану земельну ділянку, оскільки ОСОБА_2 додаткову угоду, якою продовжено термін дії договору на 15 років, не підписував, тому ця угода є неукладеною, однак відповідач продовжує користування землею, що порушує права позивача на користування та розпорядження зазначеною власністю, як і наявність державної реєстрації речового права на це майно за відповідачем.

Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

В статті 6 Закону України Про оренду землі визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно із статтею 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту шляхом припинення державної реєстрації права оренди та витребування земельної ділянки є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги про суперечливість поведінки ОСОБА_2 , який, починаючи з 2016 року, отримував орендну плату в значно більшому розмірі, ніж це було передбачено договором оренди землі від 11 березня 2010 року, також є безпідставними, адже це не свідчить про те, що він був обізнаний про існування додаткової угоди до договору оренди землі, якою було передбачено зокрема і подовження терміну дії договору на 15 років (пункт 1 додаткової угоди).

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи вказані норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та дійшов обґрунтованих висновків.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Враховуючи зазначене, відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 382-384 ЦПК України, Донецький апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест залишити без задоволення.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: В.Б. Азевич

Судді: І.В. Кішкіна

О.В. Халаджи

Повний текст постанови складено 18 травня 2021 року.

Суддя-доповідач В.Б. Азевич