Ухвала
від 04.11.2022 по справі 754/15457/16-к
НЕ ВКАЗАНО

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,секретар судового засідання ОСОБА_4 , розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , в їх інтересах захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відповідно, представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 120 161 000 100 079 13 від 11 серпня 2016 року стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Двуреченск Сисертського району Свердловської області російської федерації, громадянина російської федерації, непрацюючого, який проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого,

та

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки м. Києва, громадянки України, непрацюючої, яка проживала за адресою: АДРЕСА_1 , не судимої,

обвинувачених, кожного, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 289, ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_11 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_10 ,

захисників ОСОБА_8 ,

ОСОБА_12 ,

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_5 ,

перекладачів ОСОБА_13 ,

ОСОБА_14 ,

ОСОБА_15

ОСОБА_16 , -

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 03.08.2018 засуджені:

- ОСОБА_6 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого ОСОБА_6 визначено до відбування покарання у виді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна;

- ОСОБА_5 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 289 КК України на 6 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого ОСОБА_5 визначено до відбування покарання у виді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна.

Запобіжний захід ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.

Ухвалено початок строку відбування покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 обчислювати з 25.08.2016, зарахувавши, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк покарання строк попереднього ув?язнення з 25.08.2016 по 21.06.2017 з розрахунку один день попереднього ув?язнення за два дні позбавлення волі.

З ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стягнуто солідарно на користь ОСОБА_9 матеріальну шкоду в сумі 87.418,51 грн.

У провадженні вирішена доля речових доказів та стягнуто процесуальні витрати.

Вироком суду ОСОБА_6 та ОСОБА_5 визнано винними у тому, що вони 06.08.2016, перебуваючи за місцем свого проживання - в АДРЕСА_2 , вступили у попередню змову між собою, спрямовану на умисне вбивство ОСОБА_17 , при цьому, розробили план скоєння вбивства.

Згідно розробленого плану, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під приводом спільного відпочинку повинні були у вечірній час ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_17 виїхати до Білодібровного лісництва КП "Дарницького лісопаркового господарства" в Деснянському районі м. Києва, а саме, до 6 км. автодороги в напрямку села Зазім`я Броварського району Київської області, нібито для поїздки до одного з кафе, розташованих в цьому районі. Проїжджаючи по вказаній дорозі, ОСОБА_5 повинна була попросити ОСОБА_17 зупинити автомобіль під приводом вийти і відправити свої природні потреби. Після чого, ОСОБА_5 , вийшовши з автомобіля ОСОБА_17 , повинна була знаходитись поруч і стежити за навколишньою обстановкою з метою попередити ОСОБА_6 у разі появи сторонніх людей для подальшого безперешкодного зникнення з місця скоєння злочину, а в цей час ОСОБА_6 , перебуваючи на задньому сидінні в автомобілі ОСОБА_17 , повинен був за допомогою заздалегідь підготовленого комп`ютерного шнура задушити ОСОБА_17 , тобто вчинити вбивство, і в подальшому труп останньої спільно з ОСОБА_5 заховати в лісі.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_17 , готуючись до вчинення вбивства, ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 12.20 год., ОСОБА_5 і ОСОБА_6 приїхали громадським транспортом до Білодібровного лісництва КП "Дарницького лісопаркового господарства" в Деснянському районі м. Києва, а саме, на 6 км. автомобільної дороги в напрямку села Зазім`я Броварського району Київської області, де оглянули місцевість, визначили місце скоєння вбивства ОСОБА_17 , а також місце приховування її трупа.

Відповідно до попередньої домовленості по телефону з подружжям ОСОБА_18 , о 18.15 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 приїхала на автомобілі марки "Infiniti FХ35", номерний знак НОМЕР_1 , до станції метро "Чернігівська", що на перехресті Броварського проспекту та вул. Гната Хоткевича в м. Києві. В цей час ОСОБА_5 , діючи відповідно до плану вчинення злочину та розподілених ролей з ОСОБА_18 , сіла на переднє пасажирське сидіння зазначеного автомобіля, а ОСОБА_6 сів на заднє пасажирське сидіння. Після чого, ОСОБА_17 , керуючи вказаним автомобілем, поїхала в напрямку м. Бровари Київської області і звернула в напрямку Білодібровного лісництва КП "Дарницького лісопаркового господарства" в Деснянському районі м. Києва та в напрямку села Зазім`я Броварського району Київської області. Приблизно о 18.30 год., проїжджаючи по 6-му кілометру зазначеної автомобільної дороги, ОСОБА_5 , діючи умисно, на виконання відведеної ролі, з метою вчинення вбивства ОСОБА_17 , попросила останню зупинити автомобіль для того, щоб вийти і відправити свої природні потреби. Коли ОСОБА_17 зупинила автомобіль, ОСОБА_5 вийшла з нього і відійшла недалеко в сторону, де стежила за навколишньою обстановкою з метою попередити ОСОБА_6 у разі появи сторонніх осіб для подальшого безперешкодного зникнення з місця скоєння злочину.

У цей час ОСОБА_6 , діючи умисно, знаходячись на задньому сидінні вказаного автомобіля, відповідно до раніше розробленого плану, спрямованого на вбивство, заздалегідь підготовленим комп`ютерним шнуром, який він накинув на горло ОСОБА_17 , почав здавлювати шию останньої до того моменту, поки вона не перестала дихати, в результаті чого, від механічної асфіксії ОСОБА_17 померла. Надалі, ОСОБА_6 сів за кермо зазначеного автомобіля, а ОСОБА_5 сіла на заднє пасажирське сидіння та ОСОБА_6 від`їхав в глибину лісу, де ОСОБА_6 та ОСОБА_5 витягнули труп ОСОБА_17 з зазначеного автомобіля та сховали його в ямі, розташованій в лісі, закидавши побутовим та будівельним сміттям. Після цього, ОСОБА_6 і ОСОБА_5 на вказаному автомобілі з місця вчинення злочину зникли.

Крім того, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб, ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 19.00 год., знаходячись на території Білодібровного лісництва КП "Дарницького лісопаркового господарства" в Деснянському районі м. Києва, а саме, неподалік від 6 км. автомобільної дороги в напрямку села Зазім`я Броварського району Київської області, умисно, незаконно заволоділи транспортним засобом, а саме, автомобілем марки "Infiniti FХ35", номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_17 , при цьому, після вчинення вбивства ОСОБА_17 , ОСОБА_6 сів за кермо вказаного автомобіля, керуючи яким, спільно з ОСОБА_5 , яка сіла на переднє пасажирське сидіння, незаконно заволоділи зазначеним транспортним засобом вартістю 173.642 грн., на якому з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим автомобілем на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_5 07.08.2017, приблизно 19.00 год., знаходячись на території Білодібровного лісництва КП "Дарницького лісопаркового господарства" в Деснянському районі м. Києва, а саме, неподалік від 6 км. автомобільної дороги в напрямку села Зазім`я Броварського району Київської області, умисно, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, вступила в попередню змову з ОСОБА_18 . Після чого, діючи узгоджено, після вчинення вбивства ОСОБА_17 , таємно викрали майно останньої, а саме: мобільний телефон моделі "Samsung GT-S5611" IMEL НОМЕР_2 вартістю 762,53 грн.; мобільний телефон "Samsung GT-18262" IMEL НОМЕР_3 вартістю 500,00 грн.; а всього майно загальною вартістю 1.262,53 грн., з яким з місця вчинення злочину зникли та викраденим розпорядились на власний розсуд.

За результатами судового розгляду провадження, суд першої інстанції з кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожного, виключив кваліфікуючу ознаку п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство з корисливих мотивів та виключив це обвинувачення, оскільки стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено, що у подружжя ОСОБА_18 був борг перед потерпілою ОСОБА_17 в сумі 177.700,00 доларів США або у будь-якій іншій сумі, хоча ОСОБА_17 передавала значні суми грошових коштів ОСОБА_5 для вирішення різних питань, але мови про те, що ці гроші обвинувачена повинна буде повернути ОСОБА_17 - не йшло.

Не погоджуючись з вироком суду обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати у зв`язку з неповнотою судового слідства, неправильною оцінкою наданих стороною обвинувачення доказів та неоднозначністю винесеного вироку та виправдати його по всіх обвинуваченнях, а кримінальне провадження - закрити.

На думку обвинуваченого, все кримінальне провадження ґрунтується на доказах, отриманих незаконним шляхом або ж на показаннях, надиктованих працівниками Голосіївського УП ГУНП в м. Києві, про що він і наголошував в суді першої інстанції, але він не був почутий.

Обвинувачений посилається на те, що коли він та його дружина ОСОБА_5 прибули до Голосіївського УП 25.08.2016, то обманом були розведені по різних кабінетах, і в кабінеті на 5 поверсі працівники поліції стали морально та фізично у нього вимагати зізнання у злочинах, яких він не вчиняв. При цьому, йому не було роз`яснено жодних прав. Також обвинувачений вказує на те, що через деякий час в кабінет прибігла його дружина ОСОБА_5 , вся в сльозах, але її в грубій та нецензурній формі виштовхали з кабінету і в подальшому працівники поліції пояснювали обвинуваченому, що вони (поліцейські) можуть все якщо захочуть, практично до застосування фізичного болю.

Обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що, надалі, він разом з працівниками поліції поїхав в невідому йому місцевість, а по дорозі працівники поліції говорили йому, що він має підтвердити вбивство і таким чином він- ОСОБА_6 дізнався про те, що ОСОБА_17 задушили, а на місці, на яке він разом з поліцейськими прибули, мав показувати, як нібито він вчинив вбивство, і тільки таким чином його дружину ОСОБА_5 ніхто не зачепить.

Обвинувачений зазначає, що з переглянутого відеозапису випливає, що працівниками поліції не було вказано його процесуальний статус у провадженні, але таким зауваженням суд першої інстанції не надав оцінки, що свідчить, на його думку, про упереджене ставлення суду до нього.

Звернув увагу обвинувачений і на те, що на час, коли він був доставлений працівниками поліції на місце події, то трупу там не було, а він фактично знаходився на протилежній стороні через дорогу в лісі, отже, стороною обвинувачення не доведено точне місцезнаходження трупа і, відповідно, місце вчинення злочину, а суд не взяв до уваги такі обставини, що свідчить про явну неповноту судового слідства.

Як далі слідує з апеляційної скарги, після перебування на місці події обвинуваченого привезли до райвідділу і у спокійній обстановці працівники поліції в черговий раз проінструктували його, що говорити перед керівництвом та слідчим в іншому кабінеті.

У подальшому, як вказує обвинувачений, його привели в інший кабінет, де його пристебнули кайданками до дивану, і в черговий раз проговорили те, що він має говорити слідчому, що у подальшому й стало основою обвинувачення його та його дружини ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень.

На переконання апелянта, судом безпідставно зі слів свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , встановлено, що автомобіль ОСОБА_17 було знайдено в лісі, проте, суд, не зрозуміло чому, оглянув тільки фототаблицю знайдених деяких речей: трьох порожніх пляшок з-під пива "Зіберт", двох пакетиків з гранулами, двох аудіокасет, пари босоніжок, пульту ДУ, щітки, - які не мають жодного відношення до автомобіля ОСОБА_17 . При цьому, як вказує обвинувачений, зазначені свідки в суді зовсім не знали, де знайшли автомобіль і куди його перегнали. Крім того, як стверджує обвинувачений, ці свідки в суді самі зізнались, що самостійно зняли блокування з автомобіля і в подальшому перегнали автомобіль, але за таких обставин, суд, незрозуміло чому, не побачив у діях свідків складу злочину - незаконного заволодіння транспортним засобом.

Отже, підсумовуючи обвинувачений ОСОБА_6 вказує, що суд не дав правильної оцінки показанням обвинувачених в суді, а зупинився лише на показаннях, наданими останніми в управлінні поліції, що він розцінює як упереджене ставлення суду до обвинувачених.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачена ОСОБА_5 в апеляційній скарзі також висунула вимогу про скасування вироку суду з прийняттям нового рішення про її виправдання за всіма обвинуваченнями.

В обґрунтування апеляційних вимог вона посилалася на те, що з початку судового розгляду сторона захисту намагалась звернути увагу суду на розбіжності та неправдивості показань свідків обвинувачення та неналежність доказів у провадженні, у зв?язку з чим було подано ряд клопотань, більшість з яких не було розглянуто, у тому числі і відвід слідчого судді.

На її переконання, при винесенні оскаржуваного вироку суд керувався тільки показаннями свідків сторони обвинувачення, а її чоловік - ОСОБА_6 під тиском працівників поліції взяв всю вину на себе, щоб її- ОСОБА_5 звільнити та захистити. При цьому, як вказує обвинувачена, свідок обвинувачення ОСОБА_21 співробітник Голосіївського УП ГУНП в м. Києві брав участь у катуваннях її чоловіка та в судовому засіданні вибачався перед нею, однак, у вироку вказано, що бесіда була невимушеною і без тиску. ОСОБА_6 було надиктовані декілька версій та мотивів вбивства, а потім було вибрано найзручніше для подальшого розслідування.

Наголошує і на тому, що працівники поліції її також катували, при цьому вона перебувала в статусі свідка, повідомлення про підозру не вручали, а чоловіка ОСОБА_6 вивезли в невідому місцевість та вказали, що на відео озвучать, що там знаходиться труп загиблої і, нібито, почали досліджувати дану місцевість та фіксувати те місце, але на відео немає ні експерта, ні трупу, а є тільки ОСОБА_6 в кайданках, який дає безглузді пояснення, які йому було раніше наказано говорити.

Зазначає, що експерт у судовому засіданні повідомив, що він щодо часу смерті ОСОБА_17 відштовхувався від показань ОСОБА_6 , а не від наукових показників, які в силу своєї некомпетентності вона-обвинувачена не має можливості привести. Експерта на відео на місцевості огляду місця події не має взагалі.

Посилається і на те, що її та її чоловіка затримали 25.08.2016 та працівники поліції стверджували, що фіксували, нібито, що її чоловік в цей день вказав на місцезнаходження трупу ОСОБА_17 та в цей день стало відомо про загибель останньої, однак потерпіла ОСОБА_22 повідомила, що вже 19.08.2016 знайомий сім`ї їй повідомив, що ОСОБА_17 знайшли мертвою.

Отже, на думку обвинуваченої, суд першої інстанції, схиляючись до сторони обвинувачення та встановивши, що ІНФОРМАЦІЯ_4, о 19:11 год., вона- ОСОБА_5 перебувала з чоловіком в зоні дії різних базових станцій, між тим дійшов висновку про їх винуватість у інкримінованих злочинах.

Звертає увагу, що дійсно ОСОБА_6 телефонував їй- ОСОБА_5 , коли вона знаходилась поруч із ОСОБА_17 в автомобілі, а ОСОБА_6 ходив в магазин для покупки цигарок, але у вироку зазначено, що вона з чоловіком о 19:00 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 вже заподіяли смерть ОСОБА_17 , а потім зникли з місця події на авто, а потім - пішки.

Обвинувачена наголошує на тому, що суд першої інстанції не перевірив показання свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , які заволоділи автомобілем загиблої, при цьому розблокували автомобіль за допомогою викрутки, тримали його в себе, казали неправду, що не пам`ятають, де взяли автомобіль.

Останні - працівники правоохоронних органів, проте, ніхто не перевіряв їх дії та не висунув підозру у вчиненні злочину, а на запитання, чому цього не було зроблено, була відповідь, що потерпіла не має до них претензій, а хоче звинуватити ОСОБА_18 .

Таким чином, підсумовуючи, ОСОБА_5 вважає, що дані, на які посилається суд у вироку, доводять упереджене ставлення суду до обвинувачених, а слідство на досудовому розслідуванні - не було зацікавлене збирати докази непричетності обвинувачених до інкримінованих злочинів.

Обвинувачена ОСОБА_5 наголосила і на тому, що суд позбавив її можливості ознайомитись зі справою до вироку з посиланням на те, що у суду на це немає часу і обвинуваченим треба все запам`ятовувати, що відбувається в судових засіданнях.

В апеляційній скарзі, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 просить вирок щодо останнього скасувати у зв`язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_18 закрити за відсутністю в їх діях складу кримінальних правопорушень.

Так, захисник ОСОБА_8 вказує на те, що за результатами дослідження місцевим судом протоколу про результати проведення оперативно-технічного заходу № 9 від 06.10.2016 та стенограму до нього, а також відеозапису вказаної дії, на якій зображено, як працівник поліції спілкується з обвинуваченими, суд у вироку встановив, що бесіда була невимушеною, ніякого тиску на ОСОБА_6 не чинилося, ОСОБА_6 , навіть, запропонував працівнику поліції звертатися один до одного на "ти", разом з тим, суд не надав будь-якої оцінки тому факту, що ОСОБА_6 на момент так званого спілкування з працівником поліції був взагалі без процесуального статусу, однак, перебував у службовому кабінеті працівника поліції пристебнутий кайданками до ніжки дивану, що повністю спростовує висновок суду про невимушеність бесіди.

Також суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_6 до цього вже перебував в управлінні поліції та навіть брав участь у слідчих діях, знов-таки без процесуального статусу.

Захисник ОСОБА_8 звертає увагу і на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки поясненням ОСОБА_6 , викладеним у стенограмі, де ОСОБА_6 зазначав, що, нібито, душив потерпілу проводом від зарядного пристрою до телефону, а не комп`ютерним шнуром, як це встановлено у вироку суду. Також ОСОБА_6 вказує, що тричі накидав вказаний шнур на шию потерпілої, один із разів він перебував обличчям до обличчя з потерпілою, що, за позицією судово-медичного експерта, не могло спричинити виявлені у ОСОБА_9 тілесні ушкодження, проте суд не надав вмотивованого висновку, чому не взяв вказані факти до уваги.

Що стосується протоколу огляду місця події від 25.08.2016, то захисник ОСОБА_8 наголошує на тому, що місцевий суд взагалі не звернув уваги, що ця слідча дія - огляд місця події відбулася з грубим порушенням закону, адже згідно з протоколом у слідчій дії брали участь слідчий ОСОБА_23 , поняті та ОСОБА_6 . Однак, такі процесуальні особи, як захисник, судово-медичний експерт та перекладач, оскільки ОСОБА_6 є громадянином рф та погано розуміє українську мову, участі у вказаній дії не брали. Також у протоколі не вказані інші особи, які брали участь у даній слідчій дії, а саме оперативні працівники, оператор та інші присутні, що зафіксовано на відео.

Щодо відеозапису вказаної дії, то, як вказує захисник, з нього випливає, що ОСОБА_6 , який на момент проведення огляду не має процесуального статусу, пристебнутий кайданками до якоїсь особи, яка не зазначена у протоколі, на руках у ОСОБА_6 синці від кайданок, що свідчить про те, що ОСОБА_6 вже протягом тривалого часу фактично був позбавлений волі. Крім того, вказане відео починається з того, що слідчий спілкується з ОСОБА_18 , потім починає задавати питання та на 28 секунді відео переривається, після чого слідча дія починається спочатку.

Захисник посилається, що судом не було надано оцінку тій обставині, що на відео також не має трупу потерпілої, який, згідно протоколу, був виявлений у ході іншого огляду, а допитаний у судовому засідання судово-медичний експерт ОСОБА_24 пояснив суду, що особисто брав участь у вказаній вище слідчій дії та саме ОСОБА_6 добровільно та без будь-якого примусу вказав на місце знаходження трупу потерпілої та зазначив механізм спричинення ОСОБА_17 тілесних ушкоджень, однак, як зазначає захисник, експерт не зміг пояснити тієї обставини, чому його-експерта не має на відеозапису, що, на думку захисника, прямо свідчить про фальсифікацію співробітниками поліції матеріалів кримінального провадження.

Що стосується показань свідка ОСОБА_21 , який пояснив суду, що працівники поліції змогли знайти труп потерпілої виключно завдяки тому, що ОСОБА_6 25.08.2016 самостійно вказав їм на місце його знаходження, то судом взагалі залишився поза увагою той факт, що ще 19.08.2016 друг сім`ї ОСОБА_25 повідомив по телефону потерпілу ОСОБА_22 про те, що поліція вже знайшла труп потерпілої. Дана обставина описана у вироку суду, однак, залишилася без належної оцінки. Разом з тим, вказаний факт збігається з показаннями свідка ОСОБА_21 , який зазначив, що автомобіль потерпілої був знайдений 15.08.2016, після чого вони планували обшукати усю можливу місцевість у лісі з метою знайти тіло потерпілої.

Окрім того, як наголошує захисник ОСОБА_8 , залишилися поза увагою суду першої інстанції обставини незаконного заволодіння свідками ОСОБА_19 та ОСОБА_26 автомобілем марки "Infinity", який належав потерпілій, які ще 15.08.2016 фактично самостійно незаконно та умисно заволоділи транспортним засобом потерпілої, зняли з нього номерні знаки та умисно знищили будь-які докази шляхом витирання відбитків пальців у салоні автомобіля та на дверних ручках. У даній ситуації, на думку захисника, не зрозуміла позиція суду щодо встановлення вини ОСОБА_18 в частині обвинувачення кожного з них за ст. 289 КК України, оскільки свідки ОСОБА_26 та ОСОБА_19 визнали свої дії в суді.

Також, як зазначає апелянт, судом не було надано належної оцінки огляду квартири потерпілої. Так судом досліджувався протокол огляду місця події, згідно з яким, проводився огляд квартири потерпілої та яка на момент огляду була відчинена, а замок зламаний. Проте даний факт не взятий до уваги як працівниками поліції, так й суду, не говорячи вже про незаконність проведення такого огляду з дозволу, нібито, двоюрідної сестри потерпілої, яка не має ніякого відношення до власності на вказану квартиру.

Захисник ОСОБА_8 стверджує і про те, що стороною обвинувачення взагалі не було доказано час, нібито, скоєння ОСОБА_18 умисного вбивства потерпілої, бо за дослідженими висновками судово-медичних експертиз, які проводилися під час досудового слідства, перед експертами взагалі не ставилося питання про час смерті потерпілої, а допитаний у судовому засіданні експерт ОСОБА_24 вказав, що смерть ОСОБА_17 могла настати як 07 серпня, так й 08 та навіть 09.08.2016. Також експерт повідомив, що він вказав у лікарському свідоцтві про дату смерті ОСОБА_17 - дату ІНФОРМАЦІЯ_4 зі слів ОСОБА_6 . З метою встановлення дати смерті потерпілої стороною захисту було заявлено клопотання про призначення та проведення в рамках даної кримінальної справи судово-медичної експертизи, однак судом було відмовлено у задоволенні такого клопотання без належного вмотивування.

На переконання захисника ОСОБА_8 , суд першої інстанції у своєму вироку обґрунтував свою недовіру до показань обвинувачених у суді з підстав того, що вони надавали інші свідчення працівникам поліції, а тому визнав їх нелогічними, непослідовними та такими, що направлені на уникнення кримінальної відповідальності, - що, на думку захисника, у черговий раз свідчить про упередженість та необ`єктивність суду першої інстанції при розгляді даної справи.

Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить вирок скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - закрити, оскільки за достатньо ретельно вивченими доказами, наданими слідством, у ході судового розгляду було встановлено, що вони не мають беззаперечної сили стосовно доведеності вини ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України.

Захисник ОСОБА_7 вказує на те, що в порушення вимог ст. 384 КПК України, відсутні відмітки ОСОБА_6 та ОСОБА_5 про небажання розгляду справи судом присяжних. Роз`яснення прокурором проводилося за відсутності адвоката обвинувачених, що теж унеможливило роз`яснення такого права та відмова від нього обвинувачених, так як вони - є особами необізнаними у застосуванні норм права та, навіть, перелік статей не дає їм можливості вникнути в їх зміст та прийняти рішення. Як далі наголошує захисник ОСОБА_7 , суд під час підготовчого засідання зобов?язаний був роз?яснити обвинуваченим право на розгляд кримінального провадження щодо них таким складом суду, про що робиться відмітка у журналі судового засідання. Крім цього, як зазначає захисник, таке роз?яснення фіксується за допомогою звукозаписувального технічного пристрою під час повного фіксування судового засідання і у разі, якщо обвинувачений не може визначитися з реалізацією такого права, то суд може оголосити перерву для прийняття ним остаточного рішення. Проте, суд не з`ясував, чи було клопотання у обвинувачених про застосування суду присяжних, чи вони відмовляються від такого права, чи вірно обвинувачені розуміють такі права та можливості. На переконання захисника ОСОБА_7 , таке не з?ясування в обвинувачених наявності чи відсутності такого бажання - є безумовним порушенням права на захист, тим більше, що після спілкування з захисником обвинувачена ОСОБА_27 виявила бажання скористатися правом на суд присяжних, пояснюючи, що вона не розуміла зміст перелічених статей прокурором та суд не з`ясував її думку з цього приводу, при тому, що під час підготовчого засідання обвинувачений може також з власної ініціативи заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Також захисник ОСОБА_7 акцентує увагу на тому, що до матеріалів кримінального провадження не долучено протоколу затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Захисник посилається і на інші порушення кримінального процесуального закону, що допущені під час досудового розслідування, встановлені в ході судового розгляду, які, на його думку, є недопустимими. Так, поняття "щойно", що передбачене п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, розширеному тлумаченню не підлягає, тобто, кримінальним процесуальним законом встановлено право уповноваженої на те особи затримувати осіб одразу після вчинення останніми відповідних злочинних дій. Водночас, обставини того, коли фактично та на підставі чого були затримані ОСОБА_77 - судом не розглядалося, певний час вони були позбавлені волі у приміщенні Голосіївського УП ГУНП в м. Києві тільки з однією метою, психічного та фізичного примусу, для дачі визнавальних показань.

Також, захисник звертає увагу на те, що відповідно до клопотання від 22.08.2016 слідчий звернувся про дозвіл на проведення НСРД (розшукової) (розсекречена 16.11.2016). Відповідно до ухвали Апеляційного суду міста Києва було надано дозвіл на проведення НСРД: відео контроль - аудіо в каб. 503 та каб. 507 по вул. Голосіївська, б. 15, терміном 60 діб стосовно ОСОБА_18 , коли слідство вже розпочалося з 10.08.2016 і не було доказів, щоб дозволили підозрювати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину. Також є незрозумілим, чому підозра останнім була вручена тільки 25.08.2016 та звідкіля слідчий міг знати, що НСРД буде проводитися у вищенаведених кабінетах з участю обвинувачених.

Отже, на думку сторони захисту, викладене свідчить тільки про те, що слідство заздалегідь призначило ОСОБА_18 підозрюваними та почало формувати докази проти них, а саме у приміщенні Голосіївського УП ГУНП в м. Києві, де примусили їх здійснити визнавальні показання.

Захисник ОСОБА_7 наголошує, що суд помилково взяв як обвинувальний доказ - протокол про результати оперативно технічного заходу № 9, ще і за тим, що така форма протоколу, в якій він складений, не передбачена КПК України, і він не відповідає вимогам ст. 104 КПК України. Вищезазначений протокол від 06.10.2016, де вказано, що запис розпочато 25.08.2016, о 16.06 хв., з фрази.. "в наручниках заводять ОСОБА_28 ", стенограма до протоколу від 06.10.2016 про проведення оперативно-технічного заходу від 28.02.2017, при тому, що захід був проведений 25.08.2016. За законом, протокол процесуальної дії складається після закінчення цієї дії із зазначенням часу початку та закінчення, чого не зроблено, що ставить під сумнів взагалі проведення цієї дії, тим більше, при такому тривалому часі між її початком та його складанням.

Крім того, як вказує захисник ОСОБА_7 , до матеріалів кримінального провадження не надано розсекреченої постанови прокурора, якою дозволено НСРД, відповідно, вона не виносилася.

Також апелянт зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол, у якому зафіксовано, на які технічні засоби проводилося аудіо-відео фіксація НСРД, кому вони передавалися для використання. Висновки експерта про те, що записи не монтовані, викликають сумнів, так як висновок експерта не відповідає закону та вимогам до нього, що призводить до визнання його неналежним доказом у провадженні.

На думку захисника ОСОБА_7 , не можуть бути взяті до уваги і показання свідка ОСОБА_29 , яка на даний час отримує заробітну плату від ОСОБА_9 ( ОСОБА_9 ) - сестри потерпілої, а показання свідка ОСОБА_30 не доводять причетність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до інкримінованих останнім злочинів. Показання ж свідка ОСОБА_31 , як стверджує захисник, суд також не може взяти до уваги, оскільки вони не підтверджують намір ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вчинити злочини, передбачені п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, яка, до того ж, не була свідком подій та є зацікавленою та залежною особою, так як отримує зарплату від сестри потерпілої та знаходиться під її впливом.

Ці обставини також стосуються і оцінки показань свідків ОСОБА_32 та ОСОБА_33 .

Що стосується показань свідка ОСОБА_21 , то останній - є посадовою особою, яка займалася розкриттям злочину, фактично він "призначив на посаду винних по справі" ОСОБА_18, тим більш під час судового розгляду ОСОБА_6 говорив про примушування до зізнання у вбивстві та грабежі, а свідок ОСОБА_21 використовував щодо ОСОБА_6 як психологічний вплив та шантаж, так і фізичний примус та погрози фізичної розправи над останнім.

Щодо показань свідка ОСОБА_19 , то захисник акцентує увагу на тому, що останній разом зі свідком ОСОБА_20 викрали автомобіль "Інфініті" потерпілої та намагаються уникнути відповідальності, надаючи свідчення в якості свідків обвинувачення відносно ОСОБА_18 .

Крім того, захисник посилається на те, що суду був наданий протокол огляду місця події від 15.08.2016, який складений слідчим ОСОБА_34 , де цим протоколом вилучені пляшки з-під пива. При огляді місця події використовувався фотоапарат "НІКОН", фототаблицю до протоколу склав слідчий ОСОБА_23 , який у протоколі не зазначений, як учасник. На думку захисника, даний протокол суд повинен визнати недопустимим доказом, виходячи з того, що зі змісту вказаного протоколу огляду місця події в ході огляду місця події брали участь слідчий ОСОБА_34 та поняті, учасників не передбачено та не вказано, як і не вказано слідчого ОСОБА_23 , який, виходячи з того, що є фото огляду місця події, теж брав участь у слідчій дії, але не підписав його. Хто робив додатки до протоколу від 15.08.2016, слідчий, який чи був експерт, - незрозуміло. На думку захисника, у порушення вимог ст. 104 КПК України, зазначені особи не були внесені до протоколу огляду місця події як учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії та вказаний протокол не був ними підписаний, чим вказані особи були позбавлені права ознайомитись з текстом протоколу чи внести свої зауваження та доповнення.

Щодо протоколу огляду місця події від 15.08.2016, який склав слідчий ОСОБА_34 , то згідно з вказаним протоколом проводився огляд автомобіля "Інфініті" за адресою: АДРЕСА_3 . Огляд проводився та фіксувався на фотоапарат "НІКОН", до протоколу приєднано фототаблиця, яку склав слідчий ОСОБА_23 , але даний протокол суд повинен визнати недопустимим доказом з огляду на те, що у ході огляду місця події брали участь слідчий ОСОБА_34 та поняті, інших учасників не передбачено та не вказано, також не вказано слідчого ОСОБА_23 , який, виходячи з того, що є фото огляду місця події, теж брав участь у слідчій дії, але він не вказаний у протоколі, відповідно слідчий ОСОБА_23 не підписав його; хто робив додатки до протоколу від 15.08.2016, слідчий, який чи був експерт, - незрозуміло, хто робив знімки з протоколу - не видно.

Крім того, захисник звертає увагу на те, що в т. 2 є згода від 16.08.2016, яка надана на огляд автомобіля від імені ОСОБА_22 , яка назвалася сестрою потерпілої ОСОБА_17 , та згода від 17.08.2016 на огляд автомобіля від імені ОСОБА_22 , яка вказує, що вона сестра ОСОБА_17 , - що не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_22 не є сестрою ОСОБА_17 та не мала права надавати згоду на огляд автомобілю, а слідчий не впевнився у цьому, чим грубо порушив вимоги КПК України, не легалізувавши відповідну процесуальну дію, як огляд (обшук) за ухвалою суду.

Також, як зазначає захисник, вилучення при огляді місця події від 15.08.2016 предметів відбулося внаслідок грубого порушення КПК України.

Захисник посилається на те, що у матеріалах провадження є заява ОСОБА_22 про надання дозволу слідчому на проведення огляду квартири, яка належить ОСОБА_17 , а також дозвіл провести вилучення речей та документів. Протокол огляду місця події, складений 16.08.2016 слідчим ОСОБА_34 за участю потерпілої ОСОБА_22 , представника (кого, та на якій підставі якого документу) ОСОБА_10 , за участю спеціаліста ОСОБА_35 . В результаті дозволу "потерпілої" ОСОБА_22 - вилучені речі, між тим, захисник вважає, що обшук було проведено незаконно, оскільки ОСОБА_22 не є сестрою ОСОБА_17 .

Захисник зазначає, що відповідно до протоколу огляду місця події від 15.08.2016, який складений слідчим ОСОБА_23 , огляд проводився з 13.45 по 14.30 год. за участю понятих ОСОБА_36 та ОСОБА_37 , був присутній ОСОБА_6 (статус його не вказаний, він ще не отримував підозру).

Щодо даних протоколу огляду місця події (трупа) від 25.08.2016, складеного слідчим ОСОБА_23 з 14.35 по 15.00 год., то огляд трупу проводився за участю лікаря СМЕ, стоїть його підпис, але на відео лікаря немає і він фактично в судовому засіданні не підтвердив свою учать в огляді місця події від 15.08.2016.

Окрім того, захисник звертає увагу на те, що слідчим 12.10.2016 направляються шланги, завірена копія огляду місця події (трупа) від 25.08.2016, що, на думку захисника, є фальсифікацією, оскільки під час огляду місця події від 25.08.2016 шланги та шнур не вилучалися, а ці предмети були, начебто, вилучені протоколом огляду місця події від 12.10.2016 під назвою додатковий (а.п. 39 т. 3), а приєднані як докази постановою від 21.11.2016. Відповідно, слідчий передав експерту речі, які не вилучалися, та невідомо звідкіля вони з`явилися.

Як далі зазначає захисник, є незрозумілим для чого призначалася молекулярно-генетична експертиза від 12.09.2016 відносно ОСОБА_5 , водночас не має постанови прокурора та протоколу про відібрання зразків для порівняння, а висновок експерта взагалі нічого не доводить.

Отже, доказів того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скоїли злочини, передбачені п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, досудовим слідством не надано.

На переконання захисника ОСОБА_7 , вироком суду констатовано, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не було будь-якого мотиву на здійснення вбивства ОСОБА_17 , тим більш гроші, як привід для здійснення вбивства потерпілої, суд відкинув за недоведеністю. При цьому, як зазначає захисник, місцевий суд у вироку не вказав, що приводом для вчинення дій щодо потерпілої не стали обставини, в яких обвинувачуються ОСОБА_77, а саме до ч. 2 ст. 185 КК та ч. 2 ст. 289 КК України, що цілком логічно, так як у вироку суду не вказано, що у ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був умисел на здійснення крадіжки майна та автомобіля потерпілої.

Не погодився з вироком суду і представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 , яка в апеляційній скарзі, просить вирок скасувати в частині кваліфікацій дій обвинувачених та призначеного покарання у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, з не взяттям судом до уваги доказів, які могли істотно вплинути на його висновки, що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особам обвинувачених через м`якість; постановити новий вирок, яким включити у кваліфікацію дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 115 КК України і за п. 6, та призначити ОСОБА_6 і ОСОБА_5 покарання за п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України і за сукупністю злочинів з ч. 2 ст. 289 та ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 15 років та призначити обом обвинуваченим додаткове покарання у виді конфіскації майна.

А саме, як вказує представник потерпілої в апеляційній скарзі, ніхто іншій, ніж подружжя ОСОБА_18 за попередньою змовою групою осіб вчинили умисне вбивство ОСОБА_17 , з якою у ОСОБА_5 поступово склалися складні стосунки на ґрунті того, що потерпіла почала підозрювати обвинувачену у вчиненні шахрайських дій щодо неї, у зв`язку з чим зверталася до різних людей за допомогою у викритті в цьому ОСОБА_5 , а також за попередньою змовою групою осіб незаконно заволоділи транспортним засобом та мобільними телефонами ОСОБА_17 .

При цьому, як вказує представник потерпілої, суд встановив, що наведені докази є належними, допустимими, зібраними з дотриманням норм КПК України, а також встановив на підставі показань сестри вбитої - потерпілої ОСОБА_9 та свідків, що вбита ОСОБА_17 передавала значні суми грошових коштів ОСОБА_5 для вирішення різних питань, при цьому суд зазначив, що мови про те, що ці гроші обвинувачена повинна буде повернути вбитій ОСОБА_17 - не йшло.

Також представник потерпілої звертає увагу на те, що ОСОБА_17 весь час спілкування з обвинуваченою ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_38 ), довіряла їй та до останнього не хотіла вірити, що саме її- ОСОБА_17 подруга ОСОБА_39 ( ОСОБА_5 ) так зухвало її обманює.

Представник потерпілої наголошує на тому, що вказані обставини підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , а також потерпілої ОСОБА_9 , адже всі вони показали, що намагалися своїми порадами припинити спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_44 , радили написати заяву у поліцію щодо нечесних дій обвинуваченої щодо потерпілої.

На думку представника потерпілої, не зрозуміло чому, суд не взяв до уваги докази корисливого мотиву вбивства потерпілої, а саме дані протоколу за результатами проведення на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду міста Києва від 23.08.2016 оперативно-технічного заходу із застосуванням аудіо-, відео- контролю та оглянутим в судовому засіданні компакт-диску, серійний номер 001 802 +RC ВЗ Е4 12466, з надписом "таємно, інв. № 83т від 25.08.2016 Голосіївське УП", в файлі під назвою 160825 1606 папки 16 08 25 (надалі відео НСРД).

Представник потерпілої вказує на те, що дії ОСОБА_17 по зверненню до обвинуваченої ОСОБА_5 з вимогою повернути передані їй раніше гроші, у зв`язку з дізнанням потерпілої правдивої інформації з компетентних органів про "відсутність у неї проблем", за, нібито, вирішення яких потерпіла й передавала обвинуваченій ОСОБА_5 великі суми грошей, - і спровокували її- ОСОБА_17 вбивство обвинуваченою ОСОБА_5 та її чоловіком - обвинуваченим ОСОБА_18 , саме у цьому й полягає корисливий мотив вбивства ОСОБА_17 обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_18 - не повертати загиблій отриманні у неї, обманним шляхом, кошти. На думку представника потерпілої, корисливий мотив вбивства обвинуваченими ОСОБА_18 та ОСОБА_5 полягає у бажанні обвинувачених уникнути матеріальних витрат щодо повернення ОСОБА_17 грошей, які остання вимагала від обвинуваченої ОСОБА_5 , у зв`язку з розумінням вбитої ОСОБА_17 , що ніяких проблем у неї не існує, що ніякого кримінального провадження щодо неї та її сестри - ОСОБА_9 не реєструвалося, що гроші на вирішення таких проблем вона надавала ОСОБА_5 помилково, а тому й вимагала їх повернення.

Представник потерпілої також вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а саме показання свідка ОСОБА_21 та відео НСРД в частині визначення самим обвинуваченим ОСОБА_18 мотиву вбивства ОСОБА_17 , що призвело до неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність - виключення з кваліфікації дій обвинувачених кваліфікуючої ознаки п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що само по собі призвело і до невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі кожного з обвинувачених, а саме не призначення обом обвинуваченим додаткового покарання у виді конфіскації майна та призначення обом обвинуваченим покарання у виді 12 років позбавлення волі, що є м`яким і недостатнім для виправлення останніх та попередження вчинення нових злочинів, з огляду на тяжкість скоєних ними злочинів, їх поведінки після скоєного та під час судового слідства.

Від інших учасників провадження апеляційних скарг не надходило.

Скориставшись правом, передбаченим ст. 402 КПК України, в запереченнях обвинувачений ОСОБА_6 зазначає про те, що підтримує апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_8 в повному обсязі, щодо задоволення апеляційних вимог представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 заперечує та звертає увагу на те, що посилання в апеляційній скарзі на вбивство з корисливих мотивів - необґрунтоване та є намаганням тільки обмовити його та його дружину ОСОБА_5 .

Також обвинувачений вважає, що доводи апеляційної скарги представника потерпілої, в яких остання посилається на відповідь Департаменту захисту економіки НП України, де чітко вказано, що запит журналіста ОСОБА_45 було направлено в Міську податкову інспекцію Дарницького району ГУ ДФС і вони рекомендували ОСОБА_10 звернутись туди - не має до них жодного відношення і не зрозуміло, як вказані обставини пов`язані з кримінальною справою.

Своїми діями, на думку обвинуваченого, представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 намагалась звинуватити його та його дружину ОСОБА_5 в злочинах, які останні не вчиняли.

В запереченнях представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 не погоджується з апеляційними скаргами захисників і обвинувачених та просить залишити їх без задоволення, а апеляційну скаргу потерпілої сторони задовольнити з посиланням на те, що міркування апелянтів щодо скасування вироку зводиться до, нібито, неповноти судового розгляду, істотного порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження, що призвело до неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, однобічність судового розгляду, відсутність у діяннях обвинувачених складу будь-якого кримінального правопорушення.

Однак, таке твердження є помилковим та надуманим, з огляду на те, що ОСОБА_17 була подругою обвинуваченої ОСОБА_5 , вона, а раніше і її батько - ОСОБА_46 , надавали їй та її родині, а також її подругам роботу та просто по-людськи допомагали.

Крім того, потерпіла ОСОБА_17 весь час спілкувалась з обвинуваченою ОСОБА_5 та до останнього не хотіла вірити, що подруга її обманює, а тому представник потерпілої вважає, що обвинувачені у всякий спосіб намагались та намагаються уникнути відповідальності через неправдиве алібі, яке вже в судовому засіданні змінювали його.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення сторони захисту на підтримання своїх апеляційних скарг, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілої, пояснення прокурора та представника потерпілої, які наполягали на задоволенні апеляційних вимог останньої та заперечували проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, дослідивши частково докази у провадженні на задоволення клопотань сторін у провадженні, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , вивчивши матеріали провадження та доводи апеляційних скарг, слід дійти наступних висновків.

Суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції на предмет його законності, обґрунтованості та вмотивованості відповідно до положень ст. 370 КПК України, в межах апеляційних скарг, як передбачено ч. 1 ст. 404 КПК України, з урахуванням доводів сторін в суді апеляційної інстанції та судових рішень у провадженні.

Зокрема, за нормою ст. 370 КПК України, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Дані вимоги кримінального процесуального закону судом першої інстанції в повній мірі не дотримані.

Так, наряду з іншим, органом досудового розслідування ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожному, було пред?явлено обвинувачення за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме вчинення вбивства ОСОБА_17 з корисливих мотивів з наступних обставин.

А саме, 06.08.2016 ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_4 , умисно з корисливих мотивів, з метою ухилення від повернення ОСОБА_17 грошових коштів у загальній сумі 177.700 доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 становить 4.424.730 грн., які протягом 2014-2016 років були під різними приводами отримані ОСОБА_5 від останньої, вступила в попередню змову з ОСОБА_18 , спрямовану на умисне вбивство ОСОБА_17 з корисливих мотивів, а саме з метою уникнення повернення вказаної суми грошових коштів та розробили план вчинення злочину, кваліфікувавши дії кожного з обвинувачених в цій частині за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

За результатами судового розгляду провадження, суд першої інстанції з кваліфікації дій обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожного, виключив кваліфікуючу ознаку п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - вбивство з корисливих мотивів та виключив це обвинувачення, оскільки, на переконання суду першої інстанції, стороною обвинувачення у судовому засіданні не доведено, що у подружжя ОСОБА_18 був борг перед потерпілою ОСОБА_17 в сумі 177.700 доларів США або у будь-якій іншій сумі, хоча ОСОБА_17 передавала значні суми грошових коштів ОСОБА_5 для вирішення різних питань, але мови про те, що ці гроші обвинувачена повинна була повернути ОСОБА_17 - не йшло.

При цьому, суд за кваліфікацією дій кожного з обвинувачених за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, визнав доведеним те, що вони 06.08.2016, перебуваючи за місцем свого проживання - в АДРЕСА_2 , вступили у попередню змову між собою, спрямовану на умисне вбивство ОСОБА_17 , при цьому, розробили план скоєння вбивства.

Отже, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_6 та ОСОБА_5 винуватими у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_17 , не зазначив у формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, мотив вчинення ОСОБА_18 та ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_17 , яке було заздалегідь ними сплановане, на що було звернуто увагу Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 20.07.2021, що і слугувало однією з підстав для скасування ухвали колегії суддів з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду від 03.12.2020, якою вирок суду першої інстанції в цій частині залишено без змін, з призначенням нового апеляційного розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції, де фактично не брала участь потерпіла сторона, були предметом розгляду лише клопотання, які містилися в апеляційних скаргах сторін.

Інших клопотань ні прокурор, за касаційною скаргою якого, зокрема, скасована ухвала Київського апеляційного суду від 03.12.2020 з призначенням нового апеляційного розгляду, ні іншими учасниками провадження - не заявлялося, а тому суд апеляційної інстанції, на дотримання вимог ч. 3 ст. 26 КПК України, з урахуванням приписів ч. 3 ст. 404 КПК України, був позбавлений можливості дослідити інші докази у провадженні з ухваленням рішення, зокрема, щодо мотиву вчинення інкримінованого кожному з обвинувачених кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 115 КК України, обов?язковість чого випливає з норми ч. 2 ст. 439 КПК України за ухваленим рішенням Верховного Суду.

Разом з тим, встановлення мотиву кримінального правопорушення, є необхідним за положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, недотримання чого є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, що тягне за собою безумовне скасування вироку Деснянського районного суду міста Києва від 03.08.2018 з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції на підставі ст.ст. 412, 415 КПК України, під час чого необхідно дослідити докази у провадженні, зокрема на які послалася представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 , стверджуючи про наявність в діях обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 саме корисливого мотиву при позбавленні життя ОСОБА_17 , у тому числі на показання свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , а також потерпілої ОСОБА_9 .

За інкримінованими органом досудового розслідування обставинами, обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 свою вину у вчиненні, зокрема, кримінального правопорушення, передбаченого п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, тобто в умисному вбивстві ОСОБА_17 з корисливих мотивів - не визнали.

Між тим, потерпіла ОСОБА_9 в ході досудового розслідування, надала 13.09.2016 у порядку ст. 225 КПК України показання про те, що в 2012 році померла її ОСОБА_9 та сестри- ОСОБА_17 мама, після чого вони з сестрою продали отримані в спадщину дві квартири за 135.000 доларів США і за 183.000 доларів США та об?єкт нерухомості за 330.000 доларів США.

Під приводом переоформити на себе кафе батька - ОСОБА_46 , яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5 , сестра ОСОБА_17 передала ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_38 ), яка в цьому ж кафе вела бухгалтерський облік, 10-12 тисяч доларів США для ОСОБА_47 , який повинен був допомогти в цьому оформленні.

05.02.2016 сестру та обвинувачену на вулиці затримали якісь люди, посадовили в автомобіль та привезли в управління поліції на вул. Кошиця в м. Києві, де тримали в різних кімнатах. А потім за пропозицією ОСОБА_5 , ОСОБА_17 передала обвинуваченій 46.000 доларів США для вирішення цього питання.

Крім того, ОСОБА_17 ще раз забрали на АДРЕСА_6 , де працівники поліції вимагали у неї гроші в сумі 57.700 доларів США, погрожуючи арештом майна, які вона і передала працівникам поліції через ОСОБА_5 .

Був випадок, коли ОСОБА_5 викрали люди в масках за заняття гральним бізнесом і вимагали у неї 40.000 доларів США. Цю суму сестра ОСОБА_17 передала невідомим людям за визволення ОСОБА_5 через ОСОБА_48 ( ОСОБА_29 ), яка доглядала за їх батьком ( ОСОБА_46 ).

Обвинувачена знала і те, де сестра ОСОБА_17 зберігає готівкові кошти.

Останнім часом сестра чогось боялась, писала їй- ОСОБА_9 , що якщо вона-сестра зникне, то зникне на автомобілі.

Сестра ОСОБА_17 зверталася і до ОСОБА_41 , який, у свою чергу, звертався до інших людей, щоб викрити обвинувачену ОСОБА_5 , яка створювала таку ситуацію, що нібито сестра ОСОБА_17 в чомусь винна (підробляла підписи) і сестра ОСОБА_17 розраховувалась великими сумами грошей, які передавала через ОСОБА_5 .

Свідок ОСОБА_29 в суді першої інстанції підтвердила про свою обізнаність зі слів ОСОБА_17 , що остання передавала через ОСОБА_5 , яка була у ОСОБА_17 і юристом, і бухгалтером, гроші за вирішення питань в Солом?янському районному суді міста Києва за оформлення добудови до кафе в сумі 10-11 тисяч доларів США та 47.000 доларів США працівникам поліції, які затримали ОСОБА_17 за те, що вона поставила підписи за батька в документах, які подавалися до податкового органу.

ОСОБА_17 здогадувалась, що обвинувачена її ошукує, постійно вигадує якісь ситуації і "викачує" з неї гроші, хотіла звернутися до поліції, але боялася, що ОСОБА_5 може вкоротити їй віку.

Про те, що ОСОБА_17 та ОСОБА_5 викрали і утримували працівники поліції, за звільнення яких ОСОБА_17 передала ОСОБА_5 велику суму грошей, показала в суді першої інстанції свідок ОСОБА_40 .

З показань свідка ОСОБА_41 в суді першої інстанції випливає, що він є другом сім?ї ОСОБА_74.

Від ОСОБА_17 йому стало відомо, що ОСОБА_5 зателефонувала їй з Солом?янського чи Святошинського суду міста Києва і повідомила, що там знаходиться якась справа, що терміново необхідно вирішити питання, інакше їй буде загрожувати штраф більше 100.000, а тому ОСОБА_17 віддала обвинуваченій ОСОБА_5 13.000 доларів США для вирішення цього питання, але того ж дня він- ОСОБА_41 з ОСОБА_17 поїхали до суду, де з?ясували, що ніякої справи там не було.

Також, зі слів ОСОБА_17 йому-свідкові відомо, що вона передала обвинуваченій велику суму грошей для передачі в управління поліції Дарницького району за не притягнення ОСОБА_17 до відповідальності за несплату податків та підробку документів.

Крім того, як йому відомо зі слів ОСОБА_17 , вона позичала великі суми грошей обвинуваченій: на лікування її матері ( ОСОБА_49 ) - 2.000-5.000 доларів США; для виготовлення документів на прибудову до кафе - 5.000 доларів США і 6.000-7.000 доларів США; 35.000 грн. щоб зрізали батареї в кафе по вул. Васильківській, а тому він- ОСОБА_41 розумів, що ОСОБА_5 обманює ОСОБА_17 , у зв?язку з чим пропонував останній звернутися з заявою до правоохоронних органів та припинити з нею спілкування.

У свою чергу, ОСОБА_17 повідомила йому, що зібрала на ОСОБА_5 інформацію (компромат) про те, що у неї- ОСОБА_5 у власності є нерухомість та земля.

Як пояснив суду першої інстанції свідок ОСОБА_42 , в лютому 2016 року йому зателефонував компаньйон ОСОБА_50 , який попросив надати пораду його близькому товаришу, на що він дав згоду.

Цього ж дня, в обідній час, до нього в офіс по АДРЕСА_7 приїхав чоловік, який представився ОСОБА_51 ( ОСОБА_41 ), з жінкою на ім?я ОСОБА_52 ( ОСОБА_17 ).

Вони розповіли, на його-свідка погляд, неправдоподібну історію про те, що ОСОБА_17 з дому забрали поліцейські, привезли до відділу поліції на вул. Кошиця, б. 5, в м. Києві, де утримували до ранку з метою заволодіння її грошима, які вона отримала в результаті продажу квартири, у зв?язку з чим, вони попросили організувати зустріч з його-свідка братом, який працював в поліції.

Він- ОСОБА_42 зателефонував брату ( ОСОБА_43 ) працівнику поліції, якого попросив надати людям пораду, після чого ОСОБА_41 та ОСОБА_17 поїхали до брата.

Цього ж дня брат зателефонував йому і попросив більше не направляти таких людей до нього та сказав, що він- ОСОБА_43 порадив їм звернутися до поліції зі своєю проблемою, але вони відмовились.

Влітку йому- ОСОБА_42 зателефонував ОСОБА_41 і сказав, що ОСОБА_17 зникла і її не можуть знайти вже три дні, після чого ОСОБА_41 приїхав до нього-свідка і показав папірець, на якому були написані прізвища, в тому числі і жінки ( ОСОБА_5 ), мати якої ( ОСОБА_49 ) працювала у батька ОСОБА_17 ( ОСОБА_46 ), яка зникла, яку теж звали ОСОБА_52 ( ОСОБА_5 ), і сказав, що підозрює її ( ОСОБА_5 ) у причетності до пропажі ОСОБА_17 .

Він- ОСОБА_42 порадив ОСОБА_41 звернутися до поліції.

Через деякий час ОСОБА_41 повідомив йому по телефону, що знайшли тіло ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_43 (працівник поліції) суду першої інстанції показав, що приблизно рік чи два тому, він на прохання брата ОСОБА_42 зустрівся з його знайомим ( ОСОБА_41 ) і жінкою на ім?я ОСОБА_52 ( ОСОБА_17 ), якій була потрібна порада у зв?язку з проблемами в правоохоронних органах.

Зі слів ОСОБА_17 йому- ОСОБА_43 стало відомо, що вона приїхала в м. Київ з Америки і доглядає за хворим паралізованим батьком.

У неї виникли проблеми у зв?язку з тим, що вона підписала платіжні доручення за батька, які здавала в податкову інспекцію, про що знала лише її бухгалтер ( ОСОБА_5 ), яка її "підставила".

ОСОБА_17 повідомила, що для вирішення цієї проблеми вона передала через свого бухгалтера ( ОСОБА_5 ) працівникам правоохоронних органів 100.000 доларів США частинами, останній раз передала приблизно - 36.000 доларів США. Це були гроші батька ( ОСОБА_46 ).

Також ОСОБА_17 казала, що стосовно неї порушено кримінальне провадження по декільком статтям Кримінального кодексу, що її більше доби тримали в управлінні поліції на вул. Кошиця в м. Києві.

Він- ОСОБА_43 відповів, що це схоже на шахрайство і порадив ОСОБА_17 звернутися до поліції, але вона відмовилась, пояснивши, що боїться, на що він-свідок сказав, що у такому випадку допомогти їй не зможе.

Про те, що ОСОБА_17 передавала ОСОБА_5 гроші вказала суду першої інстанції і свідок ОСОБА_32 , зазначивши, що з січня 2016 року вона орендувала у ОСОБА_17 приміщення по АДРЕСА_5 , в якому вона відкрила зоомагазин.

Остання познайомила її з ОСОБА_5 як з бухгалтером, яка і складала договір оренди.

Зі слів ОСОБА_17 , їй- ОСОБА_32 відомо, що остання дала обвинуваченій 20.000 доларів США для оформлення документів на прибудову до кафе - веранду, де і було відкрито кафетерій.

ОСОБА_17 повідомляла її-свідка і про те, що її і ОСОБА_5 затримали працівники поліції і утримували за те, що вона- ОСОБА_17 підписала за батька якісь документи, при цьому, вимагали 70.000 доларів США, а тому вона передала через ОСОБА_5 їх частину, що була в наявності, - 56.000 доларів США.

23.03.2016 до кафетерію приїхали працівники Голосіївського районного благоустрою і почали демонтувати приміщення прибудови. Вона-свідок зателефонувала ОСОБА_17 , яка приїхала разом з ОСОБА_5 , і після з?ясувань обставин повідомила її-свідка, що розуміє, що її "кинули" (обманули).

За показаннями свідка ОСОБА_33 в суді першої інстанції випливає, що в кінці 2015 року, він познайомився через свого знайомого ОСОБА_53 з ОСОБА_5 , яка була довіреною особою ОСОБА_17 і яка познайомила його з нею.

Його дружина - ОСОБА_32 орендувала у ОСОБА_17 приміщення по АДРЕСА_5 .

Зі слів ОСОБА_17 йому-свідкові відомо, що ОСОБА_17 заплатила ОСОБА_47 через ОСОБА_5 20.000 доларів США за оформлення документів на прибудову до кафе, а познайомившись з ОСОБА_47 , він- ОСОБА_33 зрозумів, що знає його як шахрая, про що повідомив ОСОБА_17 і ОСОБА_5 , але ОСОБА_17 відповіла йому, що її "кинули" на 12.000 доларів США, які вона передала ОСОБА_5 , а та, начебто, якомусь прокурору, який хотів накласти арешт на майно їх батька.

Також був випадок, коли ОСОБА_17 не було два дні в кафе, а потім після повернення зі слів останньої йому стало відомо, що її забрала поліція, привезла до управління поліції по вул. Кошиця в м. Києві, де вона ночувала. Причиною такого затримання слугувало начебто те, зі слів осіб, які її привезли до відділку поліції, що ОСОБА_17 підписала якісь документи за батька, а тому у неї вимагали 70.000 доларів США. ОСОБА_17 погодилася частково передати суму у розмірі 57.000 доларів США, для цього вона дала ключі від своєї квартири ОСОБА_5 , яка взяла там вказану суму і "викупила" ОСОБА_17 .

Приблизно за два тижні до зникнення ОСОБА_17 за досліджуваної події, ОСОБА_5 особисто позичила у нього- ОСОБА_33 на оренду квартири 3.000 грн. на два тижні з умовою, щоб не знала ОСОБА_17 , але борг так і не повернула. ОСОБА_17 скаржилася йому-свідкові на ОСОБА_5 .

Вона- ОСОБА_17 завжди боялася, думала, що за нею стежать, у неї постійно хтось вимагав гроші через ОСОБА_5 .

До зникнення ОСОБА_17 привезла йому-свідкові документи стосовно ОСОБА_47 і просила знайти людей, які можуть допомогти забрати у нього гроші, які ОСОБА_17 передала ОСОБА_47 через ОСОБА_5 для оформлення документів на прибудову до кафе, а прибудова не була оформлена і її знесли.

У свою чергу, як показав суду першої інстанції свідок ОСОБА_47 , він дійсно знає ОСОБА_5 , яка орендувала кафе по АДРЕСА_1 , куди він заходив обідати.

На прохання ОСОБА_5 він робив проект ремонту кафе, за що ОСОБА_17 дала йому 9.000 грн.

До 1999 року він працював начальником ремонтно-будівельного управління ЖХ, тому ОСОБА_17 зверталась до нього з приводу узаконення прибудови до кафе, але він сказав, що це важко зробити.

Інших грошей він не отримував.

ОСОБА_17 з ним- ОСОБА_47 зв`язувалась тільки через ОСОБА_5 .

Суд першої інстанції, проаналізувавши показання потерпілої ОСОБА_9 та вказаних вище свідків, визнавши їх правдивими та такими, що узгоджуються між собою, дійшов висновку, що стороною обвинувачення в судовому засіданні не доведено, що у подружжя ОСОБА_18 існував борг перед ОСОБА_17 в сумі 177.000 доларів США, але дійсно остання передавала значні кошти ОСОБА_5 для вирішення різних питань, водночас мови про те, що ці гроші ОСОБА_5 повинна була повернути ОСОБА_17 - не йшло.

Проте, суд не встановив і не вказав, які ж саме значні кошти, на його переконання, ОСОБА_17 дійсно передала ОСОБА_5 , на які цілі, у тому числі і законні, і на яких умовах, - чим допустив неповноту та суперечності, оскільки сторона захисту категорично заперечує передачу ОСОБА_17 будь-яких коштів ОСОБА_5 , про які вказали потерпіла ОСОБА_9 та свідки у провадженні.

Крім того, як стверджує сторона захисту, у тому числі і в суді апеляційної інстанції, у подружжя ОСОБА_18 , були достатні статки і грошових коштів вони не потребували.

Водночас, згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.11.2016 на підставі ухвали слідчого судді від 15.11.2016, з послідуючим їх описом і оглядом, які належать ОСОБА_5 , що визнані речовими доказами у провадженні, в мобільному телефоні ОСОБА_5 виявлено наступне смс-повідомлення (мова оригіналу): "срочно оплатите долг 315.797 грн. 91 коп. во избежание последствий! ИД 14337749 від 11.09.2015, 09:51:33".

Проте, у вироку суду будь-яких пояснень ОСОБА_5 з цього приводу не приведено і цим обставинам, як і перебування їх у можливому взаємозв?язку з показаннями потерпілої ОСОБА_9 та наведених свідків щодо перебігу подій протягом найближчого періоду до ІНФОРМАЦІЯ_4 часу стосовно ОСОБА_17 , зокрема - 05.02.2016, коли її було затримано, за твердженнями потерпілої і свідків, та передачі ОСОБА_17 коштів ОСОБА_5 за своє "визволення" у взаємозв?язку з боргом ОСОБА_5 станом на 11.09.2015 та послідуючими подіями - оцінка не надана, як і доводам потерпілої сторони щодо придбання самою ОСОБА_54 та її мамою - ОСОБА_49 нерухомості та земель за грошові кошти з невідомих джерел походження.

Крім того, слід вказати щодо нез?ясування судом першої інстанції і обставин того, що потерпіла ОСОБА_9 на досудовому розслідуванні 05.09.2016 пояснювала про те, що сестра ОСОБА_17 їй після затримання 05.02.2016 вказувала, що передані нею ОСОБА_5 за "визволення" 46.000 доларів США, остання, будучи викрита в обмані, повинна була повернути, - які будь-яких висновків у суду першої інстанції не знайшли, що також вказує на неповноту судового слідства суду першої інстанції, на чому наполягає в апеляційній скарзі представник потерпілої - адвокат ОСОБА_10 , вказуючи, спираючись на показання свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_29 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 та ОСОБА_43 , а також потерпілої ОСОБА_9 , що у ОСОБА_17 зОСОБА_5 поступово склалися складні стосунки на ґрунті того, що потерпіла почала підозрювати обвинувачену у вчиненні шахрайських дій щодо неї, у зв`язку з чим зверталася за допомогою до інших осіб у викритті в цьому ОСОБА_5 , а свідки у провадженні, у свою чергу, намагалися своїми порадами припинити спілкування ОСОБА_17 з ОСОБА_44 , у тому числі надаючи пораду написати заяву у поліцію щодо нечесних дій ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_17 .

Представник потерпілої вказує і на те, що дії ОСОБА_17 по зверненню до обвинуваченої ОСОБА_5 з вимогою повернути передані їй раніше гроші, у зв`язку з дізнанням потерпілої правдивої інформації з компетентних органів про "відсутність у неї проблем", за, нібито, вирішення яких потерпіла й передавала обвинуваченій ОСОБА_5 великі суми грошей, - і спровокували вбивство обвинуваченою ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_18 - ОСОБА_17 , а тому, саме у цьому й полягає корисливий мотив вбивства останньої - не повертати ОСОБА_17 отримані у неї обманним шляхом кошти, як фактично і було пред?явлено обвинувачення корисливого мотиву вбивства ОСОБА_17 обвинуваченими ОСОБА_18 та ОСОБА_5 - це бажання обвинувачених уникнути матеріальних витрат щодо повернення ОСОБА_17 грошей, які остання вимагала від обвинуваченої ОСОБА_5 , у зв`язку з розумінням вбитої ОСОБА_17 , що ніяких проблем у неї не існує, що ніякого кримінального провадження щодо неї та її сестри - ОСОБА_9 не реєструвалося, що гроші на вирішення таких проблем вона надавала ОСОБА_5 помилково, у зв?язку з чим ОСОБА_17 і вимагала від ОСОБА_5 їх повернення.

Про те, що ОСОБА_17 вимагала повернення грошей, за твердженням прокурора в суді апеляційної інстанції, вказував і обвинувачений ОСОБА_6 слідчому.

Не знайшов свого вирішення у суді першої інстанції і пакет документів, що міститься в матеріалах провадження, який передала потерпіла ОСОБА_9 слідчому, що начебто були використані ОСОБА_5 для заволодіння грошовими коштами ОСОБА_17 , серед яких містяться:

- повідомлення про підозру ОСОБА_55 від 23.07.2014 слідчого ОСОБА_56 за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 222 КК України у кримінальному провадженні № 120 141 000 500 035 77 від 13.05.2014;

- обвинувальний акт від 29.07.2014, що затверджений старшим прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва ОСОБА_57 ;

- угода про визнання винуватості від 29.07.2014, що укладена між старшим прокурором прокуратури Оболонського району м. Києва ОСОБА_57 та підозрюваною ОСОБА_55 ;

- вирок Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2014 про затвердження даної угоди з призначенням покарання за кожним матеріальним законом та за сукупністю злочинів, зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік, з покладенням обов?язків, передбачених ст. 76 КК України, за встановлених обставин того, що:

"Гр. ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , офіційно працювала на ТОВ "Промекс" (код ЄРДПОУ 21548162), що зареєстроване за адресою м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, де виконувала обов?язки заступника директора, а згодом директора. Вступаючи на посаду повинна була вивчити статут, всі супутні статутні документи, а також податкову та іншу звітність за попередні роки керування іншими особами (які теж вчинили злочин). При ознайомленні з цими документами повинна була помітити розбіжності в даних звітності ТОВ "Промекс" з існуючими у податковій інспекції (що виявляє неправдивість звітності складеної попередніми особами). А також порівняти в установчих документах підписи засновника і виявити невідповідність, з чим повинна була звернутись до правоохоронних органів. А натомість вона прийняла помилки попередніх керівників і продовжувала працювати без оригінальних підписів засновника, тим самим беручи всю відповідальність скоєного раніше на себе.

ТОВ "Промекс", починаючи з початку заснування фірми займався багатьма видами діяльності, але після добавлення в діяльність роботу кафе та ресторанів, тобто громадське харчування, ТОВ "Промекс" ухилявся від повної частки сплати податків та зборів до Податкових органів влади та Пенсійного фонду. Складалася неправдива звітність, яка підписувалася не уповноваженими особами. Через розрахунковий реєстр проходила не вся виручка, тим самим керівники ухилялись від сплати повної частини податків, тим самим завдаючи збиток для Державних Установ. ТОВ "Промекс" неодноразово викликали до комісії КМДА, органів благоустрою міста та районної Адміністрації за постійні порушення, а саме самовільним зайняттям Державної Власності, та проведенням на ній діяльності для отримання доходів, які теж не сплачувалися до бюджету. Це характеризує керівництво ТОВ "Промекс", як шахраїв, які отримують свої доходи за чужий рахунок, та ухиляються від закону. Враховуючи всі ці тяжкі злочини проти Державного майна та діючи проти закону, наносячи умисну шкоду проти Державних Установ керівництво ТОВ "Промекс" повинно понести покарання, що складається з двох пунктів, а саме ...";

- додаток до вироку (а.п. 170-184 т. 4).

За результатами проведення експертних дослідження цих документів, на підставі висновку судово-технічної експертизи документів № 14389/16-33 від 15.11.2016, зокрема встановлено, що:

- при складанні тексту у наданих на експертизу повідомленні про

підозру ОСОБА_55 , обвинувальному акті від 29.07.2014 у кримінальному провадженні № 120 141 000 500 035 77 від 13.05.2014 стосовно ОСОБА_55 , угоді про визнання винуватості від 29.07.2014, електрофотографічні копії яких надані на дослідження застосовувався монтаж шляхом додруковування;

- для виготовлення вироку Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_55 від 05.09.2014 і додатку до вироку (№ 1-кп/756/571/14) № 1, електрофотографічні копії яких надані на експертизу, застосовувався монтаж з використанням фрагментів аркушів документів з рукописними записами, підписами та відтисками печаток від імені прокуратури Оболонського району м. Києва і Оболонського районного суду міста Києва, відповідно;

- копії вказаних документів виготовлені за допомогою різних копіювально-розмножувальних пристроїв (а.п. 161-169 т. 4).

Захисник обвинувачених ОСОБА_58 01.03.2017 заявив клопотання про визнання вказаних копій документів неналежними доказами у провадженні, зокрема з підстав того, що вони не мають відношення до обвинувачених і відсутні докази того, що ОСОБА_5 передала їх ОСОБА_17 та вони не відповідають першоджерелам (а.п. 71 т. 5).

Так, дійсно, матеріали кримінального провадження містять і інші документи:

- повідомлення про підозру ОСОБА_55 від 23.07.2014;

- угоду про визнання винуватості від 29.07.2014;

- обвинувальний акт від 29.07.2014;

- вирок Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2014 з встановленням обставин того, що:

"Приблизно з кінця 2011 року гр. ОСОБА_55 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , неофіційно працювала на ТОВ "Промекс" (код ЄРДПОУ 21548162), що зареєстроване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, 15/14, де виконувала обов`язки, пов`язані з допомогою в організації банкетів. Приблизно в кінці жовтня 2013 року, у зв`язку з виниклими труднощами, гр. ОСОБА_55 звернулася до банківських установ з метою кредитних коштів. Проте, у наданні коштів їй було відмовлено у зв`язку з відсутністю офіційного працевлаштування та офіційного заробітку. При цьому ОСОБА_55 було повідомлено, що для позитивного вирішення питання про надання коштів їй необхідно надати довідку про доходи з місця роботи за підписом керівника підприємства, на якому вона працює. У зв`язку з чим ОСОБА_55 звернулася до осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, з проханням виготовити та надати таку довідку, на що останні погодилися допомогти ОСОБА_55 у підробленні офіційного документу, повідомивши, що їй необхідно надати власні паспортні дані та ідентифікаційний код. В цей момент у ОСОБА_55 виник злочинний умисел, спрямований на сприяння та надання засобів для службового підроблення документу, а саме складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, а саме довідки про доходи.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, 05.11.2013 в першій половині дня, в приміщенні ТОВ "Промекс", що розташований за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, б. 15/14, гр. ОСОБА_55 передала копію ідентифікаційного коду на власне ім`я особам, матеріали відносно яких виділено в окреме провадження, для виготовлення підробленої довідки про доходи ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) на ім`я ОСОБА_55 ,шляхом складання завідомо неправдивого документу щодо місця роботи та отримання ОСОБА_55 доходів в період часу з травня 2013 року по жовтень 2013 року в розмірі 36.630,00 грн. Цього ж дня ОСОБА_55 забрала довідку про доходи від 05.11.2013 за № 35 ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) на власне ім`я, згідно якої працювала на ТОВ "Промекс" та отримала в період часу з травня 2013 року по жовтень 2013 року заробітну плату в розмірі 36.630,00 грн.

08.11.2013, в першій половині дня, у ОСОБА_55 , якаперебувала за адресою: м. Київ, пр-т Оболонський, б. 22-В, в приміщенні ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", де нею була написана заява на отримання споживчого кредиту, виник злочинний умисел, направлений на надання завідомо неправдивої інформації банку, а саме підробленої довідки ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) на її ім`я про власні доходи за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року, з метою отримання кредиту.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_55 у вказані день та час, перебуваючи за вказаною адресою, переслідуючи мету отримання кредиту, підтвердження власної платоспроможності, створення уяви вигідності надання кредиту та відсутності можливості повернення коштів банківській установі - ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", не слідуючи мету шахрайського заволодіння грошовими коштами банку надала працівникам банку довідку про доходи видану ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162), від 05.11.2013 за вих. № 35, на своє ім`я, в якій було зазначено, що ОСОБА_55 працює в ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) на посаді заступника директора, з зазначенням суми доходу в період часу з травня 2013 року по жовтень 2013 року в розмірі 36.630,00 грн., хоча на вказаній посаді не працювала та вказаних доходів не отримувала. Згідно даних управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі ОСОБА_55 на ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) ніколи не працювала та доходів не отримувала. Відповідно до висновку експерта № 578 від 16.07.2014 підпис в графі "директор" на довідці про доходи ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162) за вих. № 35 від 05.11.2013 виконано гр. ОСОБА_46 .

ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", розглянувши наданий ОСОБА_55 пакет документів із завідомо підробленим документом та після аналізу доходів ОСОБА_55 , і інших процедур, передбачених внутрішніми нормативними документами банку, прийняло позитивне рішення про укладення кредитного договору між ОСОБА_55 та ПАТ "Дочірній Сбербанку Росії" за № 28#00017793321 від 08.11.2013. Після отримання кредиту ОСОБА_55 , не переслідуючи мету шахрайського заволодіння грошовими коштами банку, виконувала покладенні на себе обов`язки зі сплати грошових коштів по кредитному договору, та, в подальшому, ОСОБА_55 ,у зв`язку з скрутним матеріальним становищем, припинила сплачувати грошові кошти по кредитному договору" (а.п. 51-69 т. 5).

Останній вирок міститься і в Єдиному реєстрі судових рішень.

Згідно ж матеріалів досліджуваного кримінального провадження, засновником (керівником, підписантом) ТОВ "Промекс" (код ЄДРПОУ 21548162), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Васильківська, б. 15/14, - є ОСОБА_46 (а.п. 29-32 т. 3), нежитлове приміщення якого з прилеглим до нього літнім майданчиком 01.09.2012 орендувала директор цього ТОВ "Промекс" ОСОБА_59 ( ОСОБА_5 ) у ОСОБА_17 (а.п. 16-19 т. 5), за цією ж адресою зареєстроване і ТОВ "ВІП-СВ" (код ЄДРПОУ 38745695), керівником якого з 30.05.2013 - є ОСОБА_59 ( ОСОБА_5 ) (а.п. 23-27 т. 3).

Як показувала обвинувачена ОСОБА_54 , зокрема в судах першої та апеляційної інстанцій, вона з померлою ОСОБА_17 познайомилась в 2008-2009 році через її батька ОСОБА_46 .

Потерпіла повернулася з Америки і займалася кафе по АДРЕСА_5 , де вона- ОСОБА_54 була бухгалтером, а потім заступником директора.

В 2012-2013 рр. померла мати ОСОБА_17 , після чого у її батька ( ОСОБА_46 ) стався інсульт. Через місяць ОСОБА_17 сказала, що не зможе працювати, що здасть кафе в оренду і запропонувала їй орендувати кафе, на що вона-обвинувачена погодилася.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що на дослідження доводів потерпілої сторони щодо шахрайських дій ОСОБА_5 по відношенню до ОСОБА_17 з метою заволодіння її коштами, у тому числі шляхом надання підроблених документів, судом першої інстанції не встановлено скільки фізичних осіб чи суб?єктів підприємницької діяльності з прізвищем " ОСОБА_38 ", що є і дівочим прізвищем обвинуваченої ОСОБА_5 , можуть, в такому випадку, мати відношення до ТОВ "Промекс", що розташоване по АДРЕСА_5, та в яких родинних зв?язках вони перебувають.

Як далі слідує з матеріалів провадження, ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 15.10.2015 ОСОБА_55 звільнено від відбування основного покарання у виді 1 року обмеження волі з випробуванням після закінчення іспитового строку, призначеного за вироком Оболонського районного суду міста Києва від 05.09.2014 (а.п. 70 т. 5).

Що стосується доводів сторони захисту щодо недоведеності винуватості обвинувачених у вчиненні вбивства ОСОБА_17 , то слід вказати наступне.

У суді першої інстанції ОСОБА_5 показала, зокрема, про те, що ОСОБА_17 і її сестра - ОСОБА_9 після смерті матері прийняли спадщину, вони продавали нерухомість і в цьому їм допомагало багато людей.

ОСОБА_17 повідомляла, що позичила комусь 70.000 доларів США, кудись вкладає гроші, а також займається обміном валют.

ОСОБА_17 їй-обвинуваченій казала, що її всі хочуть ошукати і вона збирала документи на людей, з якими працювала і спілкувалась, казала, що вона все втратить і з нею може щось статись.

Їй-обвинуваченій зручно було працювати з потерпілою, у якої залишалися СПД і вона допомагала їй вести бухгалтерію та вирішувати інші питання.

На її- ОСОБА_5 пропозицію, коли кафе стало неприбутковим, ОСОБА_17 знайшла інших орендарів та здала приміщення під ігорний/гральний бізнес.

Потім це приміщення розгромили і ОСОБА_17 викликали в Голосіївське управління поліції.

У ОСОБА_17 були конфлікти з різними людьми.

На початку серпня 2016 року вона з ОСОБА_17 поїхала у податкову інспекцію Печерського району міста Києва для звірки звітів, після чого в машині потерпіла передала їй конверт з документами, на якому був написаний номер телефону, по якому вона повинна була зв`язатися з чоловіком на ім?я " ОСОБА_60 ", домовитись про зустріч і передати ці документи.

ІНФОРМАЦІЯ_4 вона зателефонувала " ОСОБА_60 " і відповідно до домовленості з останнім, цього ж дня вона разом з чоловіком - ОСОБА_18 на маршрутному таксі, яка йде від станції метро "Чернігівська" за м. Київ, відвезла і передала " ОСОБА_60 " конверт, отриманий від потерпілої.

Цього ж дня, приблизно о 16.00 год., їй знову зателефонувала ОСОБА_17 і сказала, що їй потрібно перевезти речі і потрібна допомога її чоловіка - ОСОБА_6 , а тому о 18 год. вони з чоловіком прибули до станції метро "Чернігівська", куди під?їхала ОСОБА_17 на своєму автомобілі "Інфініті".

За кермом перебувала ОСОБА_17 , а вона-обвинувачена сіла на переднє пасажирське сидіння, а чоловік - на заднє сидіння автомобіля.

ОСОБА_17 внесла в навігатор маршрут і вони поїхали за місто.

У подальшому, під час зупинки, коли купляли цигарки, вона-обвинувачена зрозуміла, що була в цьому місці, коли зустрічалась з " ОСОБА_60 ".

ОСОБА_17 зупинилась біля одного з житлових будинків, де стояв ОСОБА_60 і, зупинившись, пішла до останнього.

До них вийшов ще один чоловік і між ними виникла гучна сварка.

Один з чоловіків вдарив ОСОБА_17 по потилиці, хтось з чоловіків запитав у ОСОБА_17 :" кого вона надумала шантажувати?", після чого чоловіки затягнули ОСОБА_17 у двір будинку.

Вона- ОСОБА_5 сказала своєму чоловіку ОСОБА_6 , що необхідно швидко покинути це місце, а тому вони залишили автомобіль ОСОБА_17 та маршрутними таксі дістались до м. Києва.

Вона зрозуміла, що через ОСОБА_17 можуть бути і у неї проблеми, що її можуть розшукувати, тому вирішила додому не їхати, а поїхати до готелю.

Оскільки у них з чоловіком не було грошей, вони здали в ломбард свій фотоапарат " Олімпус " і два телефони ОСОБА_17 , які остання залишила їй- ОСОБА_5 , коли виходила з машини, і вона- ОСОБА_5 машинально їх забрала.

У подальшому вони з чоловіком збирались викупити ці телефони.

Від своєї сестри - ОСОБА_62 вона дізналась, що в поліції є заяви про зникнення її- ОСОБА_54 з чоловіком ОСОБА_18 , а також ОСОБА_17 , після чого вони з чоловіком поїхали до поліції, де заявили, що їх разом з ОСОБА_17 викрали невідомі чоловіки. Працівники поліції порадили їм не їхати додому, змінити номер телефону. Потім їх з чоловіком запросили до Голосіївського управління поліції описати і впізнати чоловіків, до яких пішла ОСОБА_17 , по фото. Там їх звинуватили у вбивстві ОСОБА_17 .

Її чоловік ОСОБА_6 погодився взяти всю вину на себе, щоб захистити її - ОСОБА_5 .

Слідчий вимагав гроші за не притягнення їх до кримінальної відповідальності. Ніяких боргових зобов`язань у неї перед ОСОБА_17 не було.

Ніяких грошей для хабарів їй ОСОБА_17 не передавала.

ОСОБА_17 вона- ОСОБА_5 не розшукувала після тих подій з двома чоловіками, оскільки думала, що вона вже в Америці.

Отже, ОСОБА_5 фактично не заперечувала обставин того, що вона вела бухгалтерію ОСОБА_17 , вказувала на передачу останньою кафе в оренду як їй- ОСОБА_5 , так і іншим орендарям, не вказуючи кому саме, знала, за її твердженнями, про заняття ОСОБА_17 ігорним/гральним бізнесом, що було кримінально-караним діянням станом на 2014-2016 роки, але при цьому нікому не заявляла.

Проте, судом першої інстанції не встановлені обставини, як ці дані знаходяться у взаємозв?язку з тим, що ОСОБА_5 була директором ТОВ "Промекс", а потім орендувала нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , надалі за вказаною адресою зареєстроване і ТОВ "ВІП-СВ" (код ЄДРПОУ 38745695), керівником якого з 30.05.2013 - є ОСОБА_59 ( ОСОБА_5 ).

ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції дещо змінивши свої показання, пояснила про те, що отримала від ОСОБА_17 пакет для передачі "ОСОБА_60" в денний час ІНФОРМАЦІЯ_4.

Проте, ОСОБА_5 протягом всього кримінального провадження, у тому числі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, не змогла вказати населеного пункту, куди вони їздили з чоловіком у першій половині дня ІНФОРМАЦІЯ_4 для зустрічі з " ОСОБА_60 ", так і у другій половині дня з ОСОБА_17 , як і послатися на сталі орієнтири, як-то, номер маршрутного таксі, на якому вони їхали до кінцевої зупинки, тощо, щоб можна було визначити вказаний населений пункт, лише додавши, що вона бачила табличку з населеним пунктом "Зазим?я", яку вони начебто проїхали.

Отже, ОСОБА_5 не заперечує обставин того, що вона разом з чоловіком - ОСОБА_18 та ОСОБА_17 після 18.00 годин дійсно перебували разом за межами м. Києва.

Обвинувачений ОСОБА_6 фактично вказав на такі ж обставини, що відбувалися за його участю ІНФОРМАЦІЯ_4, як і ОСОБА_5 .

Надалі, як показувала ОСОБА_5 , вона після повернення до м. Києва ІНФОРМАЦІЯ_4 не цікавилася долею ОСОБА_17 , передбачаючи, що остання в Америці, без вказівки на обставини, що її-обвинувачену могло привести до такого висновку, коли на її очах, за її ж показаннями, ОСОБА_17 невідомі їй чоловіки з застосуванням фізичної сили заштовхали на подвір?я приватного будинку, що вплинуло на неї-обвинувачену у такий спосіб, що вона, перелякавшись, з чоловіком стали проживати у готелі, а потім звернулися до відділку поліції про їх нібито викрадення, спростувавши цю обставину тільки 25.08.2016 у Голосіївському РУ ГУНП у м. Києві.

На переконання колегії суддів, суд першої інстанції не надав належного аналізу деталізації телефонних з?єднань мобільних телефонів обвинуваченої ОСОБА_5 , де вона вказана під ім?ям ОСОБА_59 , обвинуваченого ОСОБА_6 , сестри обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_62 , мами обвинуваченої ОСОБА_5 - ОСОБА_49 , свідка ОСОБА_40 у сукупності з іншими доказами у провадженні, чим допустив неповноту та також суперечливі висновки на підставі аналізу цих з?єднань.

Так, за протоколом огляду документів від 25.11.2016, встановлено наступну хронологію спілкування, початок розмови, з визначенням вих./вх. дзвінків до першого абонента, тривалості розмови в сек. та адреси базової станції (а.п. 210-222 т. 3).

Хоча в протоколі є посилання на деталізацію телефонних з?єднань з мобільним телефоном чоловіка ОСОБА_62 - ОСОБА_63 , проте на вказаних аркушах роздруківки з?єднань - його мобільний телефон відсутній.

А саме, останнє спілкування між ОСОБА_59 і ОСОБА_17 до досліджуваних подій - ІНФОРМАЦІЯ_4, відбулося в 11:37:58 03.08.2016, коли ОСОБА_59 телефонувала ОСОБА_17 і тривалість розмови між ними тривала 95 сек., а потім 4 та 5 серпня 2016 року спілкування між ними не відбувалося.

Що сталося у проміжок часу з 03.08.2016 до ІНФОРМАЦІЯ_4 між ОСОБА_54 та ОСОБА_17 судом першої інстанції не з?ясовувалося.

06.08.2016 відбувалися наступні з?єднання:

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 22.09 (35 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 22.28 (586 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 23.56 (1337 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 22.58.46 (110 вих.), Ямська, 14/16.

а ІНФОРМАЦІЯ_4:

ОСОБА_6 11.35 (0 вих.), Червоноткацька, 60

ОСОБА_6 11.40.36 (вих.смс), от автостанції Дарниця в напрямок Бровари

ОСОБА_6 11.40.41 (вх.смс), от автостанції Дарниця в напрямок Бровари

ОСОБА_6 11.48 (0 вих.), Червоноткацька, 60

ОСОБА_6 11.52 (вх.смс), Червоноткацька, 60

ОСОБА_17 12.09.44 (вх.смс), готель "Театральний" , вул. Голосіївська, 7

ОСОБА_17 12.09.45 (вх.смс), готель "Театральний" , вул. Голосіївська, 7

ОСОБА_17 12.09.49 (вх.смс.), готель "Театральний" , вул. Голосіївська, 7

ОСОБА_59 - невстановлений 12.21 (0 вх.), ПАТ АК "Водоканал", територія санаторія-профілакторія "Хвиля", м. Київ, Деснянський район, урочище "Колпинські казарми", 1

ОСОБА_6 - невстановлений 12.56.50 (0 вх.), с. Зазим?я

ОСОБА_6 - невстановлений 12.56.56 (0 вх.), с. Зазим?я

ОСОБА_59 - невстановлений 13.38 (7 вх.), Водоканал, територія санаторія-профілакторія "Хвиля"

ОСОБА_59 - ОСОБА_49 13.51 (19 вх.), Київська область, м. Бровари, вул. Київська, б. 296-П , КП "Броварські теплові мережі", труба котельні

ОСОБА_59 - ОСОБА_17 14.33.27 (24 вих.), Червоноткацька, 60

ОСОБА_17 - ОСОБА_59 14.33.29 (0 вих.), готель "Театральний", вул. Голосіївська, 7

ОСОБА_6 - невстановлений 14.34.32 (0 вих.), от автостанції Дарниця в напрямок Бровари

ОСОБА_17 - ОСОБА_59 ІНФОРМАЦІЯ_4 14.34.44 (351 вих.) - готель "Театральний", вул. Голосіївська, 7,

ОСОБА_59 - ОСОБА_17 14.34.44 (351 вх.), вул. Матеюка, 4

ОСОБА_6 - невстановлений 14.34.59 (0 вих.), вул. Матеюка, 4

ОСОБА_17 - ОСОБА_65 14.40 (169 вих.), пр-т 40 річчя Жовтня, 50

ОСОБА_6 - невстановлений 14.41.35 (94 вих.), от автостанції Дарниця в напрямок Бровари

ОСОБА_17 - ОСОБА_59 15.41.26 (48 вих.) Готель, Голосіївська, 7

ОСОБА_59 - ОСОБА_17 15.41 (48 вх.), Республіканський стадіон в напрямку пл. Толстого

ОСОБА_6 - ОСОБА_49 16.10.58 (125 вих.), Ямська, 14/16, Голосіївський район м. Києва

ОСОБА_6 - невстановлений 16.13.58 (758 вих.), Ямська, 14/16

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 16.33 (212 вих.), Ямська, 14/16

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 16.38 (27 вх.), Ямська, 14/16

ОСОБА_59 - невстановлений 16.50.17 (вх. смс.), Ямська, 14/16,

ОСОБА_59 - невстановлений 16.50.23 (вх.смс.), Ямська, 14/16

ОСОБА_6 - невстановлений 16.51 (354 вих.), Ямська, 14/16

ОСОБА_59 - невідомий 16.55.21 вх. смс, Ямська, 14/16

ОСОБА_59 - невідомий 16.55.27 вх. смс. Ямська, 14/16

ОСОБА_17 - ОСОБА_59 17.03 (76 вих.), готель "Театральний", Голосіївська, 7

ОСОБА_59 - ОСОБА_17 17.03. (76 вх.), Ямська 14/16

ОСОБА_6 - невстановлений 17.35 (56 вх.), вул. Димитрова, в напрямку до перехрестя Ямська-Федорова

ОСОБА_17 - ОСОБА_59 18.03.56 (0 вих.) - Дніпровський район, Київкнига, вул. Сергієнко, 18

ОСОБА_59 - ОСОБА_17 18.03.56 (0 вх.) - Гідпропарк

ОСОБА_6 - ОСОБА_59 19.11 (36 вих.), с. Пухівка

ОСОБА_59 - ОСОБА_6 19.11.37 (36 вх.), Водоканал, територія санаторія-профілакторія "Хвиля"

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 21.42 (0 вх.) пр-т Броварський 16 км.

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 21.43 (13 вих.), пр-т Броварський 16 км.

ОСОБА_59 21.44.51 (вх. смс.) пр-т Броварський, 16 км.

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 21.44.56 (смс вх.) Броварський район 16 км.

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 21.44.58 (смс вх.) Броварський район 16 км.

ОСОБА_6 - невстановлений 21.57.08 (28 вих.) от автост.Дарниця в напрям. м. Бровари

ОСОБА_6 - невстановлений 21.57.57 (84 вих.), Попудренка, 34

ОСОБА_6 - невстановлений 22.06 (45 вх.), вул. Грушевського в напрямку Петровської алеї

ОСОБА_6 - невстановлений 22.16 (0 вих.), вул. Кирпи, 2-А

ОСОБА_6 - ОСОБА_59 22.19 (25 вих.), вул. Кирпи, 2-А

ОСОБА_59 - ОСОБА_6 22.19.12 (25 вх.) вул. Кирпи, 2-А.

За аналізом вказаних з?єднань суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_54 спілкувалася по телефону з ОСОБА_17 до 18.03 год. ІНФОРМАЦІЯ_4, при цьому з 12.21 год. до 13.38 год. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 знаходилась в зоні дії базової станції територія ПАТ "Київводокал", територія санаторія-профілакторія "Хвиля", як і в 19.37 год., який хоча дійсно знаходиться в межах території Деснянського району м. Києва, але фактично на околиці в лісовому його масиві, а тому не є беззастережним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 не перебувала за межами м. Києва, на неузгодженість чого звернула увагу і обвинувачена ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, ще і за тим, що вона перебувала в межах дії базової станції, розташованої в м. Бровари Київської області ІНФОРМАЦІЯ_4 о 13.51, спілкуючись з мамою - ОСОБА_49 , що не є м. Київ.

Крім того, з вказаних з?єднань випливає, що ОСОБА_5 активно спілкувалася з ОСОБА_17 , включаючи - 03.08.2016.

Проте, з 04 по 06 серпня 2016 року вони не спілкувалися, і тільки о 14.33.27 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 саме ОСОБА_54 зателефонувала ОСОБА_17 , коли була в зоні дії базової станції, розташованій по вул. Червоноткацькій в м. Києві (неподалік ст.м. "Чернігівська"), після її-обвинуваченої розташування з 12.21 по 13.51 год. у цей же день за межами м. Києва.

Між тим, суд першої інстанції не з?ясував вказані обставини і їм у вироку суду оцінки не дав у взаємозв?язку з показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з приводу їх спілкування з ОСОБА_17 в першій половині дня ІНФОРМАЦІЯ_4, отримання від неї документів для передачі цих документів особі на ім?я "ОСОБА_60" за межами м. Києва.

Також, суд у вироку ніяким чином не дав оцінку і тій обставині, що після спілкування о 14.33 год. ОСОБА_5 з ОСОБА_17 , остання зателефонувала ОСОБА_40 , яка доглядала за ОСОБА_46 , у поєднанні з показаннями свідка ОСОБА_40 щодо характеру її розмови з ОСОБА_17 .

Не виказав суд першої інстанції і свого міркування щодо показань свідків ОСОБА_40 та ОСОБА_29 у зв?язку з твердженнями сторони захисту, що вони є залежними від ОСОБА_9 , яка здійснювала кожній з них оплату послуг за доглядом за батьком ОСОБА_46 .

Як далі свідчать роздруківки телефонних з?єднань, ОСОБА_54 та ОСОБА_6 з 14.33 - 14.41 перебували в зоні дії базових станцій неподалік ст.м. "Лісова"-"Чернігівська"-"Дарниця", потім ОСОБА_54 в 15.41 в зоні дії базової станції Республіканський стадіон в напрямку пл. Толстого, і вже з 16.10 по 17.03 в зоні дії базової станції по АДРЕСА_11 (місце проживання обвинувачених - АДРЕСА_13 ), у тому числі і з ОСОБА_17 , а потім ОСОБА_6 в 17.35 перебував в зоні дії базової станції по вул. Димитрова в напрямку до перехрестя Ямська-Федорова, ОСОБА_17 , яка перебувала в зоні дії базової станції по вул. Сергієнка, 18 (Дніпровський район м. Києва) телефонувала в 18.03 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , яка, у свою чергу, перебувала в зоні дії базової станції зони відпочинку Гідропарк по вул. Предмісній, 1, в м. Києві, що знаходяться на достатній відстані одна від одної та від ст.м. Чернігівська, де за показаннями обвинувачених вони зустрілися приблизно о 18 год. з ОСОБА_17 , але телефонної розмови між ними не відбулося.

Більше телефон ОСОБА_17 на зв?язку не перебував, що дійсно може свідчити про попередню домовленість про місце зустрічі подружжя ОСОБА_18 з ОСОБА_17 .

У подальшому, о 19.11, відбулося спілкування тривалістю 36 сек. між ОСОБА_18 , який перебував в зоні дії базової станції в с. Пухівка, з ОСОБА_5 за зоною дії базової станції, розміщеної на території ПАТ АК "Водоканал" санаторія-профілакторія "Хвиля", урочище "Колпитські казарми", 1/ вул. Пухівська, 1-Д, в м. Києві.

Водночас, як показала обвинувачена ОСОБА_5 дійсно таке спілкування у неї з чоловіком відбулося, коли ОСОБА_6 ходив за цигарками.

Проте і вказаним переміщенням ОСОБА_17 та подружжя ОСОБА_18 будь-яка оцінка судом першої інстанції не надана, як і не встановлено того, чи дійсно вказані особи могли, перебуваючи поряд один з одним, бути в зоні дії різних базових станцій.

Як слідує з показань свідка ОСОБА_62 в суді першої інстанції 18.12.2017, якій роз?яснили її права та обов?язки, положення ст. 63 Конституції України, та привели до присяги і попередили про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, вона є рідною сестрою обвинуваченої ОСОБА_54 .

Їхня матір ( ОСОБА_49 ) працювала в кафе у батька ОСОБА_17 ( ОСОБА_46 ).

Між обвинуваченою ОСОБА_5 та померлою ОСОБА_17 були добрі стосунки, ОСОБА_5 допомагала ОСОБА_17 в бухгалтерії.

По обставинах вбивства ОСОБА_17 їй-свідкові ОСОБА_64 нічого невідомо.

ІНФОРМАЦІЯ_4 (неділя) вона намагалась додзвонитись до сестри ОСОБА_5 , але на дзвінки не відповідали ні сестра, ні її чоловік.

Вона-свідок поїхала до них додому, але там їх також не було.

Наступного дня (тобто 08.08.2016) вона звернулась до поліції з приводу зникнення сестри та її чоловіка.

У четвер (11.08.2016) їй зі скритого номеру зателефонувала сестра та повідомила, що вона в біді, попросила її забрати з вулиці, яка знаходиться біля ст. м. "Дарниця".

ОСОБА_5 була з чоловіком, вони були налякані, нічого не розповідали.

У вівторок (09.08.2016) її-свідкові матері ( ОСОБА_49 ) зателефонували з Голосіївського УП та запитали, чи знає вона ОСОБА_17 , так як сестра останньої ( ОСОБА_22 ) також подала заяву про зникнення ОСОБА_17 (а.п. 89-90 т. 6).

Водночас, на переконання колегії суддів, у провадженні не встановлені обставини того, що заважало ОСОБА_54 зв?язатися у період з вечірнього часу ІНФОРМАЦІЯ_4 з сестрою ОСОБА_62 або ж мамою - ОСОБА_49 з мобільних телефонів тієї ж ОСОБА_17 , які перебували у ОСОБА_5 , або ж з телефону самої ОСОБА_54 , який у неї був вилучений лише при її затриманні 25.08.2016, або ж телефону ОСОБА_6 , а необхідно було користуватися телефоном сторонньої особи, як не встановлений і час, коли ж саме про відшукання ОСОБА_54 стало відомо ОСОБА_62 , за твердженнями якої вона прибула до сестри 11.08.2016, яка була налякана та перебувала з чоловіком на вулиці біля ст.м. "Дарниця", після перебування протягом не менше 2-х днів у готелі, вільно переміщуючись при цьому.

Водночас, за роздруківкою телефонних з?єднань випливають обставини, у тому числі тривалого спілкування не тільки ОСОБА_54 з своєю сестрою ОСОБА_62 , а й ОСОБА_6 з ОСОБА_64 та подружжя ОСОБА_18 з ОСОБА_49 - мамою ОСОБА_5 протягом 06.08.2016 - ІНФОРМАЦІЯ_4.

А саме:

06.08.2016

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 22.09 (35 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 22.28 (586 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 23.56 (1337 вих.), Ямська, 14/16;

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 22.58.46 (110 вих.), Ямська, 14/16.

ІНФОРМАЦІЯ_4

ОСОБА_59 - ОСОБА_49 13.51 (19 вх.), м. Бровари

ОСОБА_6 - ОСОБА_49 16.10.58 (125 вих.), АДРЕСА_11

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 16.33 (212 вих.), Ямська, 14/16

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 16.38 (27 вх.), АДРЕСА_11

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 21.42 (0 вх.) пр-т Броварський 16 км.

ОСОБА_6 - ОСОБА_64 21.43 (13 вих.), пр-т Броварський 16 км.

ОСОБА_59 21.44.51 (вх. смс.) пр-т Броварський, 16 км.

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 21.44.56 (смс вх.) Броварський район 16 км.

ОСОБА_59 - ОСОБА_64 21.44.58 (смс вх.) Броварський район 16 км.

Отже, спілкування між ОСОБА_54 та ОСОБА_62

закінчилося ІНФОРМАЦІЯ_4 о 21.44 год. шляхом отримання смс-повідомлення.

Між тим, свідок ОСОБА_64 , будучи попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 383 КК України, 10.08.2016 звернулася до Дарницького УП ГУНП в м. Києві, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Кошиця, 3-А, в одній будівлі за адресою вул. Кошиця, 5-А, що не прив?язано до місця проживання подружжя ОСОБА_18 у Голосіївському районі м. Києва, з заявою про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_4 не виходять на зв?язок її сестра ОСОБА_59 та її чоловік ОСОБА_6 та місце їх знаходження невідоме (а.п. 29-30 т. 4), а саме з 10.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 по АДРЕСА_14 , сестра ОСОБА_66 не відкриває двері та не виходить на зв?язок (а.п. 23 т. 4).

Проте, уже в поясненнях, що також датовані 10.08.2016, ОСОБА_62 вказує, що востаннє спілкувалася з сестрою відбулося приблизно о 21.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_4, після чого зв?язок з сестрою зник і місце знаходження сестри їй невідоме (а.п. 31-33 т. 4).

За вказаним, на переконання прокурора в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_62 , яка активно спілкувалася з подружжям ОСОБА_18 з 06.08.2016, які, у свою чергу, активно готувалися до вчинення злочину, - фактично заявою про зникнення сестри і чоловіка створювала їм алібі про зникнення з 10.00 год. ІНФОРМАЦІЯ_4, що також судом першої інстанції свого вирішення не знайшло.

В матеріалах провадження міститься заява ОСОБА_63 від 09.09.2016 щодо припинення розгляду заяви його дружини ОСОБА_62 щодо розшуку ОСОБА_54 (а.п. 24 т. 4).

Дані щодо процесуального становища ОСОБА_63 у кримінальному провадженні № 120 161 000 200 091 13 від 13.08.2016 - відсутні, як і відомості про те чи зверталася з будь-якими заявами щодо закриття провадження до правоохоронних органів сама ОСОБА_62 .

Водночас, наведене може свідчити про те, що заява ОСОБА_62 , що датована 10.08.2016 та пояснення ОСОБА_54 від 11.08.2016 слугували підставою для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 120 161 000 200 091 13 від 13.08.2016 відомостей про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 146 КК України за наступних обставин: "ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 21 год. 30 хв., невстановлені особи за попередньою змовою групою осіб, перебуваючи за адресою: м. Київ, Броварський проспект, біля ст.м. "Лісова", діючи умисно, посадили до автомобіля "Інфініті" ОСОБА_59 та ОСОБА_6 , після чого вивезли в невідомому напрямку, де в підвальному приміщенні стали незаконно утримувати проти волі останніх, тим самим вчинили викрадення та незаконне позбавлення волі людини" (а.п. 27 т. 4).

Місце перебування подружжя ОСОБА_18 було встановлено - 11.08.2016 (а.п. 28 т. 4).

Як надалі видно з пояснень ОСОБА_54 від 11.08.2016 у кримінальному провадженні № 120 161 000 200 091 13 від 13.08.2016 за ч. 2 ст. 146 КК України, о 16-17 год. ІНФОРМАЦІЯ_4 їй зателефонувала ОСОБА_17 і за винагороду в 1.000 доларів США вона з чоловіком та ОСОБА_17 поїхали на зустріч з невідомими, які повинні були віддати ОСОБА_79 70.000 доларів США, можливо з відсотками.

На дорозі поблизу ст.м. "Чернігівська" вона з чоловіком ОСОБА_18 зустрілися з ОСОБА_17 приблизно о 21-22 год., а від?їхавши на автомобілі "Інфініті" по Броварському проспекту в напрямку м. Бровари, вони зупинилися на відстані 200-300 м. від ст.м. Лісова", коли до автомобіля сіли двоє незнайомих чоловіків, один з яких можливо на ім?я "ОСОБА_75", який, імовірно, працює в прикордонній службі (тобто є працівником правоохоронного органу), вказував дорогу в напрямку м. Бровари, куди необхідно їхати, а потім він і інший невідомий з погрозою застосування пістолетів запропонували ОСОБА_17 звернути на ґрунтову дорогу, що та і зробила, а потім і зупинилася в лісі.

У лісі інший чоловік з ОСОБА_17 відійшли на 1-2 хв., а за пропозицією "ОСОБА_76" ОСОБА_6 сів за кермо автомобіля "Інфініті", яким за вказівкою маршруту рухалися приблизно 40 хвилин по лісу та ґрунтовій дорозі поки не зупинилися біля іншого автомобіля, за кермом якого перебував інший чоловік-напарник, що був з ними спочатку.

ОСОБА_17 не було.

Її- ОСОБА_5 з чоловіком ОСОБА_18 пересадили в інший автомобіль і через годину можливо доставили до підвального приміщення, де погрожували вбивством.

Потім, через тривалий час, їх забрали з приміщення, вивезли кудись та залишили, а вони, визволившись, мабуть перебуваючи на Лісовому масиві в м. Києві, ходили по під?їздах, а потім з телефону випадкового перехожого зателефонували ОСОБА_64 і вказали де вони є - бульв. Верховної Ради (а.п. 35-39, 40-41 т. 4).

Фактично на такі ж обставини ОСОБА_5 вказувала і свідкові ОСОБА_33 , який суду першої інстанції показував, що після зникнення ОСОБА_17 , ОСОБА_5 йому повідомила, що вона поїхала з чоловіком і ОСОБА_17 на машині останньої на зустріч з "митником", який позичив у ОСОБА_17 70.000 доларів США.

Той запросив їх поїхати до нього додому за місто.

Вони заїхали в ліс, де зупинились.

"Митник" наставив на ОСОБА_5 і на нього зброю, завіз їх і зачинив на якомусь будівництві, а сам з ОСОБА_17 поїхав.

07.11.2016 кримінальне провадження № 120 161 000 200 091 13 від 13.08.2016 закрито (а.п. 49 т. 4).

Між тим, слід вказати, що у ОСОБА_5 не з?ясовані обставини того, з яких міркувань вона надавала пояснення щодо одного перебігу подій, що відбувалися ІНФОРМАЦІЯ_4 за її, ОСОБА_17 та ОСОБА_6 участю у кримінальному провадженні № 120 161 000 200 091 13 від 13.08.2016, а також свідкові ОСОБА_33 у досліджуваному кримінальному провадженні № 120 161 000 100 079 13 від 11.08.2016 до її затримання 25.08.2016 - та її іншої позиції та показань ОСОБА_6 щодо цих же обставин у останньому провадженні, що перебуває на стадії оскарження судового рішення, чим, на переконання колегії суддів, допущена суттєва неповнота.

Як далі слідує за хронологією досліджуваних подій, зокрема телефонних з?єднань, після отримання ОСОБА_54 смс-повідомлень від сестри ОСОБА_62 о 21.44 год. ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 , який змінював своє місце розташування, спілкувався з невстановленими особами о 21.57.08 (28 вих.) за дислокацією базової станції від автостанції Дарниця в напрямку м. Бровари, о 21.57.57 (84 вих.) - вул. Попудренка, 34, о 22.06 (45 вх.) - вул. Грушевського в напрямку Петровської алеї, о 22.16 (0 вих.) - вул. Кирпи, 2-А, тобто з 21.57 до 22.16 перемістившись на відстань за дислокацією базової станції від автостанція Дарниця в напрямку м. Бровари до базової станції по вул. Кирпи, 2-А.

Як показав обвинувачений ОСОБА_6 він дійсно в справах, не вказавши в яких, їздив до вокзалу для зустрічі, але громадським транспортом.

Проте, на переконання колегії суддів, не знайшли свого вирішення питання, яким саме транспортом переміщався ОСОБА_6 , який за його твердженнями в суді апеляційної інстанції, повернувся потім до ОСОБА_5 , яка була у готелі у Дніпровському районі м. Києва, тоді як і ОСОБА_5 о 22.19 год. ІНФОРМАЦІЯ_4, згідно телефонних з?єднань, перебувала в зоні дії тієї ж базової станції, що і ОСОБА_6 по АДРЕСА_6 , непосуперечність чого не усунута.

За матеріалами кримінального провадження, подружжя ОСОБА_18 оселилися в готелі "Ладо", розташованого по вул. Г.Хоткевича, б. 12, в м. Києві тільки о 04.30 год. 08.08.2016.

У який спосіб вони дісталися до готелю біля ст.м. "Чернігівська" з Солом?янського району м. Києва - не з?ясовано.

Як показували обвинувачені, оскільки у них не було грошей на проживання у готелі, ОСОБА_5 08.08.2016 здала в ломбард один з мобільних телефонів ОСОБА_17 , а ОСОБА_6 - 10.08.2016 інший, що фактично не спростовується даними кримінального провадження, виходячи, зокрема з чого, прокурор у суді апеляційної інстанції та представник потерпілої в апеляційній скарзі поставили під сумнів показання обвинувачених щодо належного їх матеріального становища.

Не знайшло свого остаточного вирішення судом першої інстанції і питання, якщо за відеоматерілами подружжя ОСОБА_18 покинули готель "Ладо" о 10.04 год. 09.08.2016 (а.п. 177-192 т. 3), то де вони перебували до 11.08.2016 до зустрічі з ОСОБА_62 , ще і за тим, що згідно даних протоколів пред?явлення особи для впізнання від 25.10.2016, 26.10.2016, 29.10.2016, 31.10.2016 ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 впізнали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як мешканців готелю "Ладо", розташованого по АДРЕСА_15 , які там проживали протягом 08.08.2016-11.08.2016 (а.п. 153-160, 161-164, 165-168, 169-172, 173-176 т. 3), суперечність чого судом першої інстанції не усунута.

За підсумками колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції допущена така неправильність та неповнота судового слідства, яка є істотною, оскільки перешкодила суду першої інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, та яка не може бути усунута в суді апеляційної інстанції за приписами ч. 3 ст. 26 КПК України щодо повноважень суду апеляційної інстанції, а тому з прийняттям колегією суддів рішення про скасування вироку суду та призначення нового розгляду у суді першої інстанції, суду першої інстанції необхідно усунути вказану неповноту судового провадження та виявлені суперечності як за дослідженими доводами сторони потерпілої сторони, так і сторони захисту, зокрема:

- про непричетність кожного з обвинувачених до вбивства ОСОБА_17 ;

- щодо аналізу положень п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України, зміст яких розширеному тлумаченню не підлягає, щодо того, що цим законом встановлено право уповноваженої на те особи затримувати осіб одразу після вчинення останніми відповідних злочинних дій.

Водночас, обставини того, коли фактично та на підставі чого були затримані ОСОБА_77 - судом не розглядалося;

- щодо визнання неналежними та недопустимими доказами у провадженні протоколів за результатами проведення НСРД за визначеною законодавством процедурою, які Верховний Суд не визнавав недопустимими доказами у досліджуваному кримінальному провадженні, на що помилково посилається сторона захисту, а вказав щодо залишення без належної перевірки судовими інстанціями доводів сторони захисту щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та проведення НСРД стосовно ОСОБА_6 , ретельне дослідження та оцінка яких можуть вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судового рішення;

- щодо визнання неналежним та недопустимим доказом у провадженні протоколу огляду місця події за участю ОСОБА_6 , який, як стверджує сторона захисту, надав показання щодо вчинення ним та ОСОБА_5 вбивства ОСОБА_17 , не маючи процесуального статусу у провадженні, не знаючи своїх прав, будучи громадянином рф, який погано розуміє українську мову, за відсутності перекладача та захисника, під час якого він себе та ОСОБА_5 обмовив, - у взаємозв?язку з даними про те, що вже перебуваючи у статусі підозрюваних, у присутності захисників, слідчому кожний з них надав 25.08.2016 показання щодо дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стосовно ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_4, у тому числі по заволодінню її грошовими коштами, з фіксуванням вказаної процесуальної дії на цифровому носії, що досліджувалися експертною комісією при дачі висновку судово-психіатричного експерта (а.п. 219-222, 227-230 т. 4), ще і за тим, що вказана обставина може вплинути на встановлення умислу винної особи у вчиненні вбивства ОСОБА_17 ;

- надання неправильної оцінки протоколу огляду місця події за участю ОСОБА_6 та експерта ОСОБА_24 , які проведені з чисельними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Зокрема, як посилається сторона захисту, в цьому протоколі огляду місця події не відображено всіх осіб, які брали участь у даній слідчій дії, а саме оперативних працівників, оператора та інших присутніх, які зафіксовані на відео, і, на противагу цьому, у протоколі вказаний експерт ОСОБА_24 , якого на відео не має, відео до того не є безперервним.

Крім того, протокол огляду місця події за участю ОСОБА_6 не включає в себе даних щодо виявлення тіла ОСОБА_17 , а ця обставина зафіксована іншим протоколом вже за участю експерта ОСОБА_24 , при цьому, судово-медичний експерт ОСОБА_24 пояснив суду першої інстанції, що особисто брав участь у вказаній вище слідчій дії, де саме ОСОБА_6 добровільно та без будь-якого примусу вказав на місце знаходження трупу загиблої та зазначив механізм спричинення ОСОБА_17 тілесних ушкоджень - тобто є протиріччя, що судом не усунуті.

На переконання сторони захисту не встановлено механізм заподіяння смерті ОСОБА_17 і знаряддя вбивства. Навіть якщо взяти до уваги пояснення ОСОБА_6 , що він душив ОСОБА_17 проводом від зарядного пристрою до телефону, а не комп`ютерним шнуром, як це встановлено у вироку суду, та тим, що він начебто тричі накидав вказаний шнур на шию загиблої, при цьому один із разів він перебував обличчям до обличчя з потерпілою, - цей механізм, за позицією судово-медичного експерта, не міг спричинити виявлені у ОСОБА_17 тілесні ушкодження.

Крім того, звертається увага, що, якщо навіть виходячи з показань ОСОБА_6 , що він вчинив вбивство ОСОБА_17 , - то шнурок він викинув разом з сумкою загиблої у сміттєвий бак, а тому не могло бути вилучення знаряддя вбивства ОСОБА_17 - 12.10.2016;

- що, всупереч регламентованим положенням ст. 104 КПК України, містять неправильності і протоколи огляду місця події від 15.08.2016 щодо відображення в них всіх учасників, які брали участь у їх проведенні, а тому є підстави для визнання цих протоколів недопустимими доказами у провадженні ще і за тим, що відсутні у самих протоколах дані щодо участі особи, яка виготовила додатки до протоколів у цій дії і сам огляд проводився без належного на те дозволу (а.п. 189-192, 193-197; 201-204, 205-212 т. 2), як і огляд квартири 16.08.2016 (а.п. 231-236, 237-238, 239 т. 2);

- щодо незаконних методів ведення слідства по відношенню до ОСОБА_6 , у тому числі і застосування до нього як психологічного впливу та шантажу, так і погрози фізичної розправи над останнім і застосування до нього фізичного насильства з завданням фізичного болю та ушкоджень у виді синців на зап?ястях рук, коли його, у тому числі, підвішували за руки та ноги за так званим методом "ластівки" в кабінеті у Голосіївському УП ГУНП в м. Києві та били по п?ятах працівники поліції, на яких він вказати не може.

Ці методи, як стверджує обвинувачений, стали підставою для обмови себе та ОСОБА_5 , у тому числі при спілкуванні з працівником поліції ОСОБА_21 , а також при огляді місця події за його участю у взаємозв?язку з відсутністю фіксування при огляді місця події посилань на вплив застосованих до нього недозволених методів щодо дачі ним пояснень, а також при дачі показань як підозрюваним за участю захисника 25.08.2016 - що має бути оцінено у поєднанні з твердженнями подружжя ОСОБА_18 про те, що слідчому у цей же день вони як підозрювані давали правдиві показання;

- щодо показань обвинуваченої ОСОБА_5 , яка не будучи при цьому присутньою, вказує також на катування ОСОБА_5 працівником поліції ОСОБА_21 ;

- щодо застосування до ОСОБА_5 недозволених методів, коли за позицією ОСОБА_6 , її всю у сльозах, в грубій та нецензурній формі виштовхали з кабінету, та за позицією ОСОБА_5 щодо її катування працівниками поліції, без конкретного посилання на те, у який спосіб і хто саме застосував до неї недозволені методи ведення слідства, і як це вплинуло на її- ОСОБА_5 показання у співвідношенні до її ж показань, що до неї фізичного примусу не застосовували та вона ніколи не визнавала своєї вини у пред?явленому обвинуваченні;

- щодо не встановлення часу смерті ОСОБА_17 за даними експертних досліджень, при тому, що експерт ОСОБА_24 вказав, що смерть ОСОБА_17 могла настати як ІНФОРМАЦІЯ_4, так і 08.08.2016 та навіть 09.08.2016, проте, у лікарському свідоцтві про дату смерті ОСОБА_17 - ІНФОРМАЦІЯ_4 він дійсно вказав зі слів ОСОБА_28 .

Крім того, як стверджує сторона захисту, при дослідженнях експерт ОСОБА_24 використовував дані, які не були надані йому слідчим, а тими, що містилися в експертній установі, - а тому експертний висновок є недопустимим доказом у провадженні з огляду і на те, що висновок щодо прикладання сили при здавлюванні шиї ОСОБА_17 не узгоджується з розташуванням і розмірами борозни, яка виявлена на тілі загиблої.

З метою встановлення дати смерті загиблої стороною захисту було заявлено клопотання про призначення та проведення в рамках даного кримінального провадження судово-медичної експертизи, однак судом було відмовлено у задоволенні такого клопотання без належного вмотивування, за твердженнями сторони захисту, що підлягає перевірці;

- не надана оцінка обставинам того, що за показаннями ОСОБА_22 під час досудового розслідування їй стало відомо про смерть сестри ОСОБА_17 - 19.08.2016 від ОСОБА_41 , коли, за позицією сторони захисту, фактично і був виявлений труп останньої, тобто за значний проміжок часу до 25.08.2016 до того часу, як, начебто, про місце перебування трупа вперше вказав саме ОСОБА_6 - у порівнянні з тим, що сторона захисту не послалася на допит потерпілої ОСОБА_22 , зокрема, з цього питання судом апеляційної інстанції у попередньому складі суддів у судовому засіданні за участю потерпілої і сторін у провадженні, про що в судовому засіданні суду апеляційної інстанції у провадженні послався сам ОСОБА_6 , а саме дата коли ОСОБА_22 дізналася про знаходження тіла ОСОБА_17 - 26.08.2016, а тому і цю обставину необхідно дослідити і за похідним надати оцінку обставині, коли саме і з яких джерел органу досудового розслідування стало відомо, де перебуває тіло ОСОБА_17 ;

- обставини дослідження позиції обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що на час, коли він був доставлений працівниками поліції на місце події, то трупу там не було, а він фактично знаходився на протилежній стороні через дорогу в лісі, - без його показань звідки йому стало відомо щодо часу виявлення трупа ОСОБА_17 та місця його дійсного знаходження, ще і за тим, що, якщо припустити за версією сторони захисту, що тіло ОСОБА_17 було первісно виявлено 19.08.2016, у тому числі і за показаннями свідка ОСОБА_21 щодо знайдення автомобіля ОСОБА_17 15.08.2016, після чого вони-працівники поліції планували обшукати усю прилеглу місцевість у лісі з метою знайти тіло загиблої, - то де перебувало тіло до 25.08.2016 і хто його перед прибуттям на місце події ОСОБА_6 заховав у яму, присипавши будівельним сміттям, яке і оглядав експерт ОСОБА_24 ;

- про те, що слідчий 12.10.2016 направив на дослідження експерту шланги та шнур, які не були вилучені 25.08.2016, а тому незрозуміло де взялися речові докази у провадженні, - у взаємозв?язку з даними протоколу додаткового огляду місця події від 12.10.2016 (а.п. 39 т. 3), що приєднані як докази постановою від 21.11.2016;

- щодо порушень вимог кримінального процесуального закону під час огляду квартири загиблої, яка, зокрема, за твердженнями сторони захисту, на момент огляду була відчинена (а.п. 231 т. 2) - у співставленні з показаннями потерпілої ОСОБА_22 про ці обставини у суді апеляційної інстанції у попередньому складі суду, що квартиру відкривали ключами, обставини про що могли бути уточнені сторонами у провадженні у судовому засіданні;

- про відвід слідчому судді, на що послалася в апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_5 ;

- про відсутність даних, що вказують на наявність умислу обвинувачених на заволодіння транспортним засобом ОСОБА_17 , її мобільними телефонами, а також фотоапарату "Олімпус", який як встановив суд першої інстанції належить ОСОБА_5 , у якої, між тим, не з?ясовувалося питання, чому вона його не використовувала ІНФОРМАЦІЯ_4.

Доводи сторони захисту про порушення права обвинувачених на суд присяжних були предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанції і не слугували підставою для скасування вироку місцевого суду.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 , який діяв в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , що до матеріалів кримінального провадження не долучено протоколу затримання ОСОБА_5 та ОСОБА_70 , - то сторона захисту не позбавлена права заявити клопотання про витребування вказаних документів за належно вмотивованим клопотанням під час нового судового розгляду провадження.

Як далі випливає з позиції сторони захисту, нею оспорюється доведеність обвинувачення щодо заволодіння ОСОБА_5 та ОСОБА_18 автомобілем "Інфініті", що належав ОСОБА_17 , з підстав того, що ним в дійсності заволоділи працівники поліції ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Як показав суду першої інстанції свідок ОСОБА_19 , в середині серпня 2016 року в лісі біля с. Зазим`я Київської області він збирав гриби та на галявині знайшов автомобіль "Інфініті" з американськими номерами, передні водійські двері якого були відчинені, біля машин були пляшки з-під пива, жіночі тапки.

З цього приводу він зателефонував своєму товаришу ОСОБА_20 , який приїхав до місця, де стояв віднайдений автомобіль, на своєму автомобілі.

Вони вирішили повернути автомобіль "Інфініті" власнику, а тому відбуксували автомобіль до приватного будинку в с. Зазим`я Київської області.

Потім він- ОСОБА_19 зателефонував своєму знайомому ОСОБА_78, який працює в розшуку в Голосіївському УП ГУНП в м. Києві, від якого дізнався, що власниця автомобіля, який він знайшов, перебуває у розшуку.

Він з ОСОБА_20 показали працівникам поліції місце, де знайшов автомобіль.

Свідок ОСОБА_20 , у свою чергу, суду першої інстанції показав, що його знайомий ОСОБА_71 15.08.2016 знайшов автомобіль "Інфініті" в лісі біля с. Зазим`я Броварського району Київської області неподалік місця, де розташований табір відпочинку "Хвиля".

Він- ОСОБА_20 під?їхав на своєму автомобілі до вказаного місця, де побачив автомобіль "Інфініті", який був начебто схований, двері були відчинені, біля нього були розкидані речі, пляшки.

Вони вирішили знайти власника автомобіля і за допомогою тросу відбуксували автомобіль до с. Погреби.

Цього ж дня ОСОБА_19 зателефонував до свого знайомого - працівника поліції, від якого дізнався, що даний автомобіль розшукується Голосіївським УП ГУНП в м. Києві.

Він- ОСОБА_20 з ОСОБА_19 поїхали до вказаного управління поліції, де їх допитали, після чого з працівниками поліції приїхали на місце, де знайшли автомобіль.

Згідно матеріалів провадження, будь-які відбитки пальців чи інші сліди, щоб мали значення до встановлення обставин досліджуваного провадження, - в автомобілі відсутні.

Водночас, кожний з обвинувачених не заперечував того, що вони ІНФОРМАЦІЯ_4 перебували в салоні автомобіля "Інфініті", не користуючись при цьому будь-якими речами чи засобами, щоб не залишати в автомобілі своїх слідів.

Сторона захисту стверджує, що знищили сліди в автомобілі "Інфініті" ОСОБА_20 і ОСОБА_19 , з посиланням на показання кожного з них в суді першої інстанції, які не відтворені у вироку суду.

Але, як вважає колегія суддів, залишилися нез?ясованими обставини того, навіщо було ОСОБА_20 чи ОСОБА_19 необхідним знищувати сліди в автомобілі, якщо ОСОБА_20 та ОСОБА_19 бажали повернути автомобіль власнику або навіть заволодіти ним у незаконний спосіб з послідуючим його використанням у будь-який, знову ж таки, незаконний спосіб, що не передбачає мотиву бути викритим у вчиненні злочину або ж з інших невстановлених мотивів, вживаючи заходи щодо цього.

А, отже, на переконання колегії суддів, залишилися нез?ясованими обставини, які мають значення для прийняття правильного рішення у провадженні, а саме, чи дійсно ОСОБА_20 та ОСОБА_19 - станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 були працівниками поліції, якщо так, то на якій посаді по здійсненню своїх службових повноважень, на якій саме дільниці, чи ця дільниця за місцем розташування має відношення до обставин провадження, у тому числі до місця проживання, роботи тощо по відношенню до обвинувачених, членів їх сімей, ОСОБА_17 і т.д.

За умови, що ОСОБА_19 станом на ІНФОРМАЦІЯ_4 був працівником поліції, то залишилася нез?ясовна обставина і того, як він 15.08.2016 (понеділок) міг збирати гриби саме у місці, де він віднайшов автомобіль загиблої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 , який, за твердженнями ОСОБА_20 , був прихований, і настільки, як можна передбачити, простояв у цьому місці протягом з 07 по 15 серпня 2016 року саме до того моменту, коли його знайшов ОСОБА_19 , - що поставила під сумнів сторона захисту, виказавши в апеляційних скаргах своє бачення щодо того, що не доведені обставини того, що автомобіль "Інфініті" взагалі був захований в лісі, бо свідки ОСОБА_72 та ОСОБА_20 , які за допомогою викрутки розблокували автомобіль, зняли з нього номерні знаки, умисно знищили будь-які докази шляхом витирання слідів у салоні автомобіля та на дверних ручках, тримали його в себе і казали неправду, що не пам`ятають, де взяли автомобіль.

І взагалі є незрозумілим, якщо ОСОБА_19 чи ОСОБА_20 - є працівниками поліції, то навіщо ОСОБА_19 дізнавався про походження автомобіля "Інфініті" у іншого працівника поліції і чому саме у працівника Голосіївського РУ ГУНП в м. Києві, куди саме ОСОБА_22 звернулася 09.08.2022 з заявою про зникнення сестри ОСОБА_17 (а.п. 186 т. 2).

За досліджуваними даними по інкримінованому кожному з обвинувачених епізоду за ч. 2 ст. 289 КК України під час нового розгляду провадження у суді першої інстанції необхідно надати оцінку і тому, як, за умови навіть встановлення незаконного заволодіння автомобілем "Інфініті" свідками ОСОБА_26 та ОСОБА_19 , на чому наполягає сторона захисту, - 15.08.2016, це може вплинути на обвинувачення, що інкримінується ОСОБА_6 та ОСОБА_5 по заволодінню ними цим транспортним засобом - ІНФОРМАЦІЯ_4, а якщо слідувати доводам сторони захисту, що ці свідки заволоділи автомобілем раніше означеної дати, то у який спосіб, коли і як це узгоджується з пред?явленим ОСОБА_18 обвинуваченням як у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_17 з послідуючим заволодінням транспортним засобом ІНФОРМАЦІЯ_4.

Під час нового розгляду у суді першої інстанції необхідно дослідити і доводи сторони захисту про те, що подружжя ОСОБА_18 не мали наміру заволодіти мобільними телефонами ОСОБА_17 , а здавши їх до ломбарду - в наступному викупити, у сукупності з матеріальним становищем обвинувачених на час інкримінованих кожному з них кримінальних правопорушень, яке за твердженням сторони захисту було задовільним.

Остаточно судом першої інстанції не було встановлено правильність написання населеного пункту "Зазім?я", як встановив суд першої інстанції чи "Зазим?я", як пред?явлено обвинувачення.

Отже, за досліджуваними обставинами, суд першої інстанції під час нового розгляду повинен всебічно, повно й неупереджено дослідити всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв?язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а у разі визнання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожного, у вчиненні інкримінованих органом досудового розслідування правопорушень, дослідити і доводи представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 щодо м?якості призначеного кожному з обвинувачених покарання.

На дані обставини не можуть вплинути доводи сторони захисту в судовому засіданні суду апеляційної інстанції про те, що потерпіла сторона в суді касаційної інстанції не підтримала, зокрема, касаційну скаргу прокурора щодо безпідставного закриття судом апеляційної інстанції у попередньому складі суддів кримінального провадження за ч. 2 ст. 289 КК України та просила залишити вирок суду першої інстанції без змін, тобто і в частині призначеного покарання, оскільки, ці обставини самі по собі не можуть вплинути на беззаперечне залишення апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_10 без задоволення, ще і за тим, що в суді апеляційної інстанції від апеляційної скарги у порядку ч. 1 ст. 403 КПК України представник потерпілої не відмовилася, а навпаки підтримала її.

Згідно приписам ст. 418 КПК України, суд апеляційної інстанції ухвалює рішення в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу, а з постановленням ухвали - її резолютивна частина на підставі п. 3 ч. 1 ст. 419 КПК України має містити рішення і щодо запобіжного заходу.

За нормою ст. 131 КПК України запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Приймаючи рішення про скасування вироку з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, колегія суддів при вирішенні питання щодо запобіжного заходу щодо кожного з обвинувачених бере до уваги, що вироком суду першої інстанції ОСОБА_6 та ОСОБА_5 при призначенні покарання за особливо тяжкий злочин та за сукупністю злочинів було призначено покарання у виді 12 років позбавлення волі та залишено без зміни запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Водночас, при новому судовому розгляді, суд апеляційної інстанції поставив питання і про дослідження доводів представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 щодо м?якості призначеного кожному з обвинувачених покарання у разі доведеності їх винуватості у пред?явленому органом досудового слідства обвинуваченні.

Крім того, враховуючи стадію провадження, для запобігання спробам перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема у спосіб можливого впливу на потерпілих, свідків та експерта у провадженні, а також враховуючи необхідність досліджувати докази у провадженні в повному обсязі та вирішувати питання про винуватість чи невинуватість кожного з обвинувачених, а у разі доведеності винуватості з огляду і на покарання, яке може бути призначене кожному з обвинувачених, та з метою подальшого забезпечення процесуальної поведінки кожного з обвинувачених, у тому числі запобігання спробі переховування від суду, з огляду і на те, що ОСОБА_6 є громадянином іншої держави, - колегія суддів вважає, про існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які, у сукупності, можуть викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу, як викладено у рішенні ЄСПЛ по справі "Летельє проти Франції", які дають підстави для продовження ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , кожному, запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

За викладеним, апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_10 - задовольнити частково.

Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2018 року у кримінальному провадженні № 120 161 000 100 079 13 від 11 серпня 2016 року стосовно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , - скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Продовжити ОСОБА_6 та ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб - до 02 січня 2023 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І :

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 .


Суд	Не вказано
Дата ухвалення рішення	04.11.2022
Оприлюднено	26.12.2022
Номер документу	107988817
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту

Маліновський Олег Адольфович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 04.11.2022 по справі 754/15457/16-кНЕ ВКАЗАНО

Судовий реєстр по справі —754/15457/16-к

Ухвала від 04.11.2022

Ухвала
від 04.11.2022 по справі 754/15457/16-к
НЕ ВКАЗАНО