Постанова

від 20.12.2022 по справі 923/1047/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. ОдесаСправа № 923/1047/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Разюк Г.П.,

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

(склад суду змінено згідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.03.2022 у зв`язку зі звільненням судді Головея В.М.),

при секретарі судового засідання Полінецькій В.С.

без сторін

/учасники справи повідомлені про час та місце розгляду справи (див. -поштові повідомлення від 05.12.2022 та повідомлення на офіційному веб-порталі «Судова влада України» за посиланням), але не скористалися правом на участь в судовому засіданні/,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра", виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021, проголошене о 13:54:35 суддею Пінтеліною Т.Г. у м. Херсоні, повний текст якого складено 09.12.2021

у справі № 923/1047/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон"

до відповідачів:

1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП";

2)Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра"

про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року до Господарського суду Херсонської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства (далі - ПрАТ) «Ремпобуттехніка-Херсон» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія » (далі - ТОВ «ФК) «ДНІПРОФІНАНСГРУП» та Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Комерційний банк «Надра», в якому позивач просив визнати недійсним пункт Додатку №1 до договору №GL48N718070_Ur_5 про відступлення прав вимоги від 20.08.2020, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», що стосується відступлення права вимоги до ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за кредитними договорами від 28.09.2007 №310/МК/2007-840, №309/МК/2007-840 та Договором іпотеки, посвідченого 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4963.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» за договором №GL48N718070_Ur_5, який за своєю правовою природою є договором факторингу набуло права вимоги та прийняло всі права та обов`язки, які виходять з валютного договору кредиту, при цьому в порушення вимог Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» останнє не має ліцензій на здійснення валютних операції, що є підставою для визнання спірного пункту договору недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 позов задоволено в повному обсязі та визнано недійсним пункт Додатку №1 до договору №GL48N718070_Ur_5 про відступлення прав вимоги від 20.08.2020, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», що стосується відступлення від ПАТ «Комерційний банк «Надра» до ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» права вимоги до ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за кредитним договором №310/МК/2007-840 від 28.09.2007 та кредитним договором №309/МК/2007-840 від 28.09.2007 та Договором іпотеки, посвідченим 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за №4963.

Приймаючи відповідне рішення місцевий господарський суд посилаючись на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі №910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, зазначив про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, який передбачає проведення валютних операцій, і це, відповідно до статті 203 ЦК України, зумовлює його недійсність.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ «ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та ПАТ "Комерційний Банк "Надра", виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, звернулись до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржників, рішення суду є незаконним та необґрунтованим, оскільки його прийнято із суттєвим порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Зокрема, ТОВ «ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" стверджує, що оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором відступлення права вимоги, а висновок місцевого господарського суду про те, що даний договір є договором факторингу є помилковим та необґрунтованим.

Також ТОВ «ФК"ДНІПРОФІНАНСГРУП" вважає, що ухвалюючи рішення про задоволення позову про визнання недійсним пункту Додатку №1 до договору про відступлення не досліджено той факт, що право вимоги за кредитним договором, яке перейшло до ТОВ «ФКТОВ «ФК"ДНІПРОФІНАНСГРУП" за договором відступлення права вимоги не є валютною операцією, яка потребує ліцензії на здійснення валютних операцій.

Крім того, ТОВ «ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" зазначає, що судом першої інстанції не досліджено та не враховано, що позивач, звертаючись до суду із відповідним позовом, не довів у встановленому законом порядку яким чином оскаржуваний правочин порушує його права та законні інтереси.

ПАТ"Комерційний Банк "Надра" у своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції:

- не надано оцінки нормам Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним у даних правовідносинах та визначає особливості продажу активів несплатоспроможніх банків;

- не надано належної оцінки доводам ПАТ"Комерційний Банк "Надра" щодо правової природи договору відступлення права вимоги та договору факторингу, що призвело до прийняття незаконного рішення та порушення норм права;

- всупереч ч. 4 ст. 236 ГПК України, не враховано висновки, викладені в постановах Верховного Суду №910/4816/18 від 31.07.2019, №161/5127/17-ц від 21.11.2018, №640/14873/19 від 16.12.2020 та №906/1174/18 від 16.03.2021 стосовно того, що неплатоспроможні банки, які знаходяться в процесі ліквідації укладають саме договори відступлення права вимоги;

- не надано оцінки аргументам ПАТ "Комерційний Банк "Надра" щодо відсутності у позивача порушеного права.

Відзиви на апеляційні скарги не надходили.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.09.2007 між ВАТ (ПАТ) КБ «Надра» та ВАТ «Ремпобуттехніка» (ПрАТ «Ремобуттехніка-Херсон») укладеного договори про відкриття кредитної лінії №309/МК/2007-840 та №310/МК2007-840. Для забезпечення вказаних кредитних договорів також укладено Договір іпотеки, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань в якості предмета іпотеки було передано будівлю контори літ. Б площею 700,1 кв.м., будівлю майстерні літ. И площею 62,0 кв.м., що розташовані за адресою: м. Херсон вул. Бєлінського, 16.

Внаслідок невиконання умов договору кредиту зі сторони ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» кредитодавець звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення заборгованості.

12.09.2011 рішенням Господарського суду Херсонської області позовну заяву ПАТ «Комерційний банк «Надра» було задоволено частково та стягнуто з ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» 598229,06 доларів США, 17124 грн. 87 коп пені, 23623 грн. 98 коп. в рахунок відшкодування витрат по оплаті державного мита та 218 грн. 64 коп. вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Для виконання даного рішення суду було видано наказ та відкрито відповідне виконавче провадження.

На стадії виконання вказаного вище рішення суду, а саме 11 червня 2013 року сторони звернулись до Господарського суду Херсонської області із заявою про затвердження мирової угоди.

18.06.2013 ухвалою Господарського суду Херсонської області у справі №5024/1017/2011 затверджено укладену між стягувачем та боржником мирову угоду у відповідності до умов якої:

-боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладання цієї мирової угоди за наказом № 5024/1017/2011 про примусове виконання рішення відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області по справі №5024/1017/2011, яке набрало законної сили 20.12.2011, становить 598 229 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) доларів США 06 центів;

- боржник гарантує, що заборгованість, яка дорівнює 598 229,06 доларів США, буде погашена перед стягувачем до 30 квітня 2015 року таким чином: боржник щомісячно вносить платіж в сумі 25 000 доларів США, до 30 числа кожного місяця;

-в забезпечення виконання зобов`язань по даній мировій угоді, які полягають у сплаті заборгованості, що становить 598 229,06 доларів США, боржник надає в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю контори літ. Б, площею 685,5 кв.м., будівлю майстерні літ. И, площею 78,7 кв.м., навісу літ. Х,Ц, що розташовані за адресою: м.Херсон, вул. Бєлінського, буд. 16, та яке належить боржнику на праві власності на підставі дублікату реєстраційного посвідчення, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 11.12.1998; витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності № 35461540 від 11.09.2012 заставною вартістю 6966900,00 (шість мільйонів дев`ятсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот ) гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору (за 100 дол. США = 799,30 грн.) еквівалентно сумі 980110,55 (дев`ятсот вісімдесят тисяч сто десять ) доларів США, та забезпечує укладання договору фінансової поруки з гр. ОСОБА_1; вказані договори іпотеки та поруки фактично укладені не були;

-боржник гарантує розміщення рекламної продукції ПАТ «Комерційний банк «Надра» не менше ніж на 20 маршрутних таксі боржника з укладанням відповідного договору строком на 2 роки, з оплатою не більше 10,00 гривень в місяць за всі розміщення;

-в пункті 1.2 кредитного договору № 310/МК/2007-840 від 28.09.2007 слова "зі сплатою 14,4% річних" замінити на слова "зі сплатою фіксованої відсоткової ставки у розмірі 0,001%" і далі за текстом.

Стягувач гарантує, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості, встановленої рішенням суду, що становить 598 229,06 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) доларів США 06 центів, погашення якої є зобов`язанням боржника, що випливає з цієї мирової угоди.

Судове рішення у справі виконано частково.

09.01.2013 на виконання рішення суду відповідачем було внесено на рахунок ПАТ «Комерційний банк «Надра»" 40 967,38 грн. в якості часткової оплати пені та судових витрат. На часткове виконання умов мирової угоди здійснено переказ коштів у сумі 166 000 доларів США у період з 30.05.2013 по 30.01.2014 (копії платіжних документів знаходяться у матеріалах справи, надані відповідачем).

Постановою ДВС Суворовського РУЮ від 21.06.2013 у зв`язку з укладенням сторонами виконавчого провадження за наказом суду №5024/1017/2011 від 05.01.2012 мирової угоди та затвердженням її господарським судом, на підставі п.2 ч.І ст.49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час винесення постанови) виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу суду закінчено.

На підставі постанови Правління Національного банку України (далі-НБУ) від 05.02.2015 №83 «Про віднесення ПАТ «Комерційний банк «Надра» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 №26 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра», згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Комерційний банк «Надра».

04.06.2015 постановою Правління НБУ №356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Комерційний банк «Надра» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113, «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Комерційний банк «Надра».

17.03.2016 ухвалою Господарського суду Херсонської області було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ «Комерційний банк «Надра» про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу у справі № 5024/1017/2011.

12.05.2020 рішенням № 922 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу активів ПАТ «Комерційний банк «Надра». 22.05.2020 ПАТ «Комерційний банк «Надра» було розміщене оголошення в електронній торговій системі https://ргоzorro.sale щодо продажу активів ПАТ «Комерційний банк «Надра», у склад яких увійшли права грошової вимоги до ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» за вказаними кредитними договорами.

20.08.2020 згідно до договору № GL48N717070_Ur_5 про відступлення прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С, зареєстрованого в реєстрі за №1216, первісний кредитор - ПАТ «Комерційний банк «Надра» відступив на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (Новий кредитор) право вимоги за кредитними договорами від 28.09.2007 №310/МК/2007-840 №309/МК/2007-840, укладеними між Відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон», разом з усіма додатками до них (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є їх невід`ємними частинами, а також право Первісного Іпотекодержателя за Іпотечним договором, посвідченим 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за №496Д, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» передало в іпотеку ПАТ «Комерційний банк «Надра» нерухоме майно, а саме: будівлю контори літ. Б та майстерню літ. И, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, 16.

Отже, ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» за вказаним вище договором набуло права вимоги та прийняло всі права та обов`язки, які виходять з договорів про відкриття кредитної лінії №309/МК/2007-840 та №310/МК2007-840.

13.04.2021 ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» повідомило ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» про заборгованість за кредитним договором №1 у розмірі: 1063976,50 грн., та за Кредитним договором № 2: 10314111,86 грн., вказало на необхідність погашення вказаної заборгованості та попередило, що у випадку відсутності погашення протягом 30-ти календарних днів зверне стягнення на предмет іпотеки згідно зі ст. 37-38 ЗУ «Про іпотеку».

Правовідносини сторін регулюються наступними нормами. Згідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 вищевказаного Кодексу визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаному договору.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).

Згідно до частини 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 215 Цивільного кодексу України визначає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити права та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 510 ЦК України сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Згідно з пунктом 1 частини ! статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною 1 статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, фактор зобов`язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу. Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов`язаний сплатити факторові залишок боргу.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1, пункту 11 частини першої статті 4 Закону № 2664-ІІІ фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Факторинг вважається фінансовою послугою.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону № 2664-ІІІ фінансові послуги надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Відповідно до глави 73 ЦК України правова природа факторингу полягає у наданні фактором (посередником) платної фінансової послуги клієнту. Зміст цієї послуги полягає у наданні (фінансуванні) фактором грошових коштів клієнту за плату. При цьому клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до боржника. Клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника в рахунок виконання свого зобов`язання з повернення отриманих коштів та здійснення оплати за надану фінансову послугу. Або клієнт може зобов`язатись відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання свого зобов`язання перед фактором, яке в майбутньому буде виконане клієнтом шляхом сплати факторові коштів, у тому числі за надану фінансову послугу.

Отже, договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом № 2664-ІІІ умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

З наведеного вбачається, що договір відступлення права вимоги та договір факторингу можуть мати схожі умови, проте їх правова природа, предмет та мета укладення суттєво відрізняються.

Вирішуючи виключну правову проблему щодо розмежування правочину відступлення права вимоги та договору факторингу слід виходити з наведених вище суттєвих ознак указаних договорів, які відрізняють договір відступлення права вимоги від договору факторингу.

Так, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.

Якщо укладений договір відступлення права вимоги містить умови, які притаманні виключно договору факторингу, або навпаки, то суд має з`ясувати, який саме договір укладений сторонами, з урахування всієї сукупності його суттєвих ознак.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до частини 1 статті 178 ЦК України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 16.03.2021 у справі №906/1174/18)

Колегією суддів встановлено, що за результатами торгів ПАТ «Комерційний банк «Надра» (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги № GL48N717070_Ur_5 , за яким банк шляхом продажу відступив ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» право вимоги за кредитними договорами від 28.09.2007 №310/МК/2007-840 та №309/МК/2007-840 разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами

Із наведеного вбачається, що за результатами торгів ПАТ «Комерційний банк «Надра» визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитними та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу, як помилково зазначив суд першої інстанції.

Крім того, слід зазначити, що у даній справі попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії, перебував у процедурі ліквідації та розпродував свої активи з метою розрахунку зі своїми кредиторами і ця обставина суттєво відрізняє дану справу від справ № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18), №465/646/11 (провадження № 14-222цс18), № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), в яких Велика Палата Верховного Суду прийняла постанови 11 вересня 2018 року, 31 жовтня 2018 року та 10 листопада 2020 року відповідно і на які послався суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

У постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження №14-222цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 638/22396/14-ц (провадження № 14-16цс20), про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме - кредитор-банк або інша фінансова установа.

Поряд з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, відступила від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11 (провадження № 14-222цс18), конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.

Судом першої інстанції наведені вище обставини належним чином досліджені не були, що призвело до безпідставного задоволення позовних вимог та визнання недійсним пункту Додатку №1 до договору №GL48N718070_Ur_5 про відступлення прав вимоги від 20.08.2020, укладеного між ПАТ «Комерційний банк «Надра» та ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП», що стосується відступлення права вимоги до ПрАТ «Ремпобуттехніка-Херсон» за кредитними договорами від 28.09.2007 №310/МК/2007-840 та № 309/МК/2007-840 та Договором іпотеки, посвідченим 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованим в реєстрі за № 4963, а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині. Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставою для такого скасування є невідповідність висновків, викладених у рішенні, встановленим обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ТОВ «ФК "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та ПАТ "Комерційний Банк "Надра", виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, підлягають задоволенню, а рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 у справі №923/1047/21 - скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон".

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з розгляду справи підлягають покладанню на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра", виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, задовольнити, рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 у справі №923/1047/21 - скасувати, в позові відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ДНІПРОФІНАНСГРУП" та Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра", виведення з ринку якого здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, по 3405грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційних скарг.

Видачу наказів за постановою з зазначенням повних реквізитів сторін доручити Господарському суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 21.12.2022 о 14.00

Головуючий суддя Г.П. Разюк

Суддя С.І. Колоколов

Суддя Я.Ф. Савицький