Постанова

від 06.03.2024 по справі 923/1047/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/1047/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Кібенко О.Р., Кролевець О.А.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Разюк Г.П., судді: Колоколов С.І., Савицький Я.Ф.)

від 20.12.2022

у справі № 923/1047/21

за позовом Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп", Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Надра"

про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги,

за участю представників учасників справи:

позивача - Тихоша Д.С.

відповідача 1 - Архіпов О.Ю.

відповідача 2 - Цуканова С.Г.

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Приватне акціонерне товариство "Ремпобуттехніка-Херсон" (далі - ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон") звернулося до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп") та Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра") про визнання недійсним пункт додатку №1 до договору № GL48N718070_Ur_5 про відступлення прав вимоги від 20.08.2020, укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Надра" та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", що стосується відступлення права вимоги до ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за кредитними договорами від 28.09.2007 № 310/МК/2007-840, № 309/МК/2007-840 та договором іпотеки, посвідченого 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4963.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" за договором №GL48N718070_Ur_5, який за своєю правовою природою є договором факторингу набуло права вимоги та прийняло всі права та обов`язки, які виходять з валютного договору кредиту, при цьому в порушення вимог Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" останнє не має ліцензій на здійснення валютних операції, що є підставою для визнання спірного пункту договору недійсним на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано недійсним пункт додатку №1 до договору № GL48N718070_Ur_5 про відступлення прав вимоги від 20.08.2020, укладеного між ПАТ "Комерційний Банк "Надра" та ТОВ "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп", що стосується відступлення від ПАТ "Комерційний Банк "Надра" до ТОВ "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп" права вимоги до ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за кредитним договором № 310/МК/2007-840 від 28.09.2007 та кредитним договором № 309/МК/2007-840 від 28.09.2007 та договором іпотеки, посвідченим 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 4963.

2.2. Приймаючи відповідне рішення, місцевий господарський суд, посилаючись на висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі № 909/968/16, від 31.10.2018 у справі № 465/646/11, від 11.10.2019 у справі № 910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, зазначив про те, що оспорюваний договір укладений з порушенням вимог до форми, змісту, суб`єктного складу договору факторингу, який передбачає проведення валютних операцій, і це, відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, зумовлює його недійсність.

2.3. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 рішення Господарського суду Херсонської області від 30.11.2021 у справі № 923/1047/21 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.4. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції, застосувавши правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, виходив з того, що за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №923/1047/21, Приватне акціонерне товариство "Ремпобуттехніка-Херсон" подало касаційну скаргу, якою просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

3.2. Підставою касаційного оскарження Приватне акціонерне товариство "Ремпобуттехніка-Херсон" визначило пункти 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

3.4. Приватне акціонерне товариство "Ремпобуттехніка-Херсон" підставою касаційного оскарження зазначило пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 461/2900/11.

3.5. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

3.6. Також підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 526 Цивільного кодексу України, оскільки боржник буде позбавлений можливості виконати свої зобов`язання в іноземній валюті кредитору, який не має ані ліцензії на здійснення валютних операцій, ані валютного рахунку.

3.7. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі проти вимог та доводів касаційної скарги заперечують та просять касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову залишити без змін, мотивуючи зазначене тим, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, а тому не може бути віднесений до договорів факторингу.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між ВАТ (ПАТ) КБ "Надра" та ВАТ "Ремпобуттехніка" (ПрАТ "Ремобуттехніка-Херсон") 28.09.2007 укладено договори про відкриття кредитної лінії №309/МК/2007-840 та №310/МК2007-840. Для забезпечення вказаних кредитних договорів також укладено договір іпотеки, за умовами якого в забезпечення виконання зобов`язань в якості предмета іпотеки було передано будівлю контори літ. Б площею 700,1 кв.м, будівлю майстерні літ. И площею 62,0 кв.м, що розташовані за адресою: м. Херсон вул. Бєлінського, 16.

Внаслідок невиконання умов договору кредиту зі сторони ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" кредитодавець звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовом про стягнення заборгованості.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 12.09.2011 позовну заяву ПАТ "Комерційний банк "Надра" було задоволено частково та стягнуто з ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" 598 229,06 доларів США, 17 124,87 грн пені, 23 623,98 грн в рахунок відшкодування витрат по оплаті державного мита та 218,64 грн вартості послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

На виконання даного рішення суду було видано наказ та відкрито відповідне виконавче провадження.

На стадії виконання вказаного рішення суду, а саме 11.06.2013 сторони звернулись до Господарського суду Херсонської області із заявою про затвердження мирової угоди.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18.06.2013 у справі № 5024/1017/2011 затверджено укладену між стягувачем та боржником мирову угоду у відповідності до умов якої:

- боржник визнає, що його заборгованість перед стягувачем на момент укладання цієї мирової угоди за наказом № 5024/1017/2011 про примусове виконання рішення відповідно до рішення Господарського суду Херсонської області по справі № 5024/1017/2011, яке набрало законної сили 20.12.2011, становить 598 229 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) доларів США 06 центів;

- боржник гарантує, що заборгованість, яка дорівнює 598 229,06 доларів США, буде погашена перед стягувачем до 30 квітня 2015 року таким чином: боржник щомісячно вносить платіж в сумі 25 000 доларів США, до 30 числа кожного місяця;

- в забезпечення виконання зобов`язань по даній мировій угоді, які полягають у сплаті заборгованості, що становить 598 229,06 доларів США, боржник надає в іпотеку нерухоме майно, а саме: будівлю контори літ. Б, площею 685,5 кв.м, будівлю майстерні літ. И, площею 78,7 кв.м, навісу літ. Х, Ц, що розташовані за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, буд. 16, та яке належить боржнику на праві власності на підставі дублікату реєстраційного посвідчення, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації 11.12.1998; витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності № 35461540 від 11.09.2012 заставною вартістю 6 966 900,00 (шість мільйонів дев`ятсот шістдесят шість тисяч дев`ятсот ) гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання цього договору (за 100 дол. США = 799,30 грн.) еквівалентно сумі 980 110,55 (дев`ятсот вісімдесят тисяч сто десять) доларів США, та забезпечує укладання договору фінансової поруки з гр. ОСОБА_1 ; вказані договори іпотеки та поруки фактично укладені не були;

- боржник гарантує розміщення рекламної продукції ПАТ "Комерційний банк "Надра" не менше ніж на 20 маршрутних таксі боржника з укладанням відповідного договору строком на 2 роки, з оплатою не більше 10,00 гривень в місяць за всі розміщення;

- в пункті 1.2 кредитного договору № 310/МК/2007-840 від 28.09.2007 слова "зі сплатою 14,4% річних" замінити на слова "зі сплатою фіксованої відсоткової ставки у розмірі 0,001%" і далі за текстом.

Стягувач гарантує, що з моменту підписання цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних майнових претензій до боржника з приводу заборгованості, встановленої рішенням суду, що становить 598 229,06 (п`ятсот дев`яносто вісім тисяч двісті двадцять дев`ять) доларів США 06 центів, погашення якої є зобов`язанням боржника, що випливає з цієї мирової угоди.

Судове рішення у справі виконано частково.

На виконання рішення суду 09.01.2013 відповідачем було внесено на рахунок ПАТ "Комерційний банк "Надра" 40 967,38 грн в якості часткової оплати пені та судових витрат. На часткове виконання умов мирової угоди здійснено переказ коштів у сумі 166 000 доларів США у період з 30.05.2013 по 30.01.2014 (копії платіжних документів знаходяться у матеріалах справи, надані відповідачем).

Постановою ДВС Суворовського РУЮ від 21.06.2013 у зв`язку з укладенням сторонами виконавчого провадження за наказом суду № 5024/1017/2011 від 05.01.2012 мирової угоди та затвердженням її господарським судом, на підставі пункту 2 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на час винесення постанови) виконавче провадження з примусового виконання вказаного наказу суду закінчено.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 05.02.2015 № 83 "Про віднесення ПАТ "Комерційний банк "Надра" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05.02.2015 № 26 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра", згідно з яким з 06.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Комерційний банк "Надра".

04.06.2015 постановою Правління НБУ № 356 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Надра" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 05 червня 2015 року №113, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Надра" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Надра".

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 17.03.2016 було відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "Комерційний банк "Надра" про поновлення строку для пред`явлення до виконання наказу у справі № 5024/1017/2011.

Рішенням від 12.05.2020 № 922 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб затверджено умови продажу активів ПАТ "Комерційний банк "Надра". ПАТ "Комерційний банк "Надра" 22.05.2020 було розміщене оголошення в електронній торговій системі https://ргоzorro.sale щодо продажу активів ПАТ "Комерційний банк "Надра", у склад яких увійшли права грошової вимоги до ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" за вказаними кредитними договорами.

Згідно до договору № GL48N717070_Ur_5 про відступлення права вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С, зареєстрованого в реєстрі за №1216 від 20.08.2020, первісний кредитор - ПАТ "Комерційний банк "Надра" відступив на користь ТОВ "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп" (новий кредитор) право вимоги за кредитними договорами від 28.09.2007 № 310/МК/2007-840 та № 309/МК/2007-840, укладеними між Відкритим акціонерним товариством "Комерційний банк "Надра" та ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон", разом з усіма додатками до них (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є їх невід`ємними частинами, а також право первісного іпотекодержателя за іпотечним договором, посвідченим 28.09.2007 приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу Петренко К.В., зареєстрованого в реєстрі за № 496Д, за яким в якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" передало в іпотеку ПАТ "Комерційний банк "Надра" нерухоме майно, а саме: будівлю контори літ. Б та майстерню літ. И, що знаходиться за адресою: м. Херсон, вул. Бєлінського, 16.

ТОВ "Фінансова Компанія "Дніпрофінансгруп" 13.04.2021 повідомило ПрАТ "Ремпобуттехніка-Херсон" про заборгованість за кредитним договором № 1 у розмірі: 1 063 976,50 грн, та за Кредитним договором № 2: 10 314 111,86 грн, вказало на необхідність погашення вказаної заборгованості та попередило, що у випадку відсутності погашення протягом 30-ти календарних днів зверне стягнення на предмет іпотеки згідно зі статтями 37, 38 Закону України "Про іпотеку".

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Верховний Суд у постанові від 17.01.2023 у справі № 910/20309/21 зазначив, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, статтею 287 Господарського процесуального кодексу України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

5.3. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

5.4. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

5.5. Таким чином, у Цивільному кодексі України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

5.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

5.7. Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

За змістом частини першої статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг вважається фінансовою послугою.

У пункті 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" зазначено, що фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Вимоги до договору про надання фінансових послуг передбачені в статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Так, за змістом частини першої статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) відомості про клієнта, який отримує фінансову послугу: прізвище, ім`я, по батькові, адреса проживання - для фізичної особи, найменування та місцезнаходження - для юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін.

Крім того, відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 № 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року № 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

5.8. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.09.2018 у справі № 909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

У постанові від 08.08.2023 у справі № 910/8115/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у справі № 909/968/16). При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.11.2023 у справі № 206/4841/20 вкотре наголосила на сформульованій правовій позиції, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини третьої статті 512 та статті 1054 Цивільного кодексу України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор - банк або інша фінансова установа.

Водночас Велика Палата Верховного Суду погодилася з раніше викладеним у постанові від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18 висновком, застосованим судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, про можливість відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами на користь не тільки фінансових установ, а й фізичних осіб лише за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебуває у процедурі ліквідації.

5.9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами торгів ПАТ "Комерційний банк "Надра" (первісний кредитор), який перебуває у процедурі ліквідації, та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" (новий кредитор) укладений договір про відступлення прав вимоги № GL48N717070_Ur_5, за яким банк шляхом продажу відступив ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" право вимоги за кредитними договорами від 28.09.2007 № 310/МК/2007-840 та № 309/МК/2007-840 разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід`ємними частинами.

Тобто за результатами торгів ПАТ "Комерційний банк "Надра" визначив переможного покупця та продав йому майнове право вимоги виконання боржниками зобов`язань за кредитними та забезпечувальними договорами. Предметом спірного договору є відступлення прав вимог за плату (купівля-продаж). Метою укладення цього договору є отримання банком коштів для розрахунку зі своїми кредиторами у процедурі ліквідації.

Отже, за своєю правовою природою спірний договір є договором купівлі-продажу майнового права, укладеним банком під час розпродажу активів у процедурі ліквідації з метою розрахунку з кредиторами, тому не може бути віднесений до договорів факторингу, як помилково зазначив суд першої інстанції.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" не набув права здійснювати фінансові операції відносно боржника, оскільки за умовами договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги у нього виникло лише право вимагати виконання зобов`язань у розмірі та обсязі, які існували на момент укладення цього договору. До того ж новим кредитором було направлено боржнику вимогу про погашення заборгованості, розраховану у національній валюті еквівалентно до суми заборгованості в доларах США станом на дату укладення договору про відступлення права вимоги.

З огляду на що, безпідставними є доводи скаржника про те, що ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" не може бути належним кредитором за похідними зобов`язаннями за кредитним договором, оскільки не має ліцензії на здійснення валютних операцій.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки договір про відступлення прав вимоги не є договором факторингу, а стороною цього договору могла виступати будь-яка особа.

Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої у пункті 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України стосовно застосування статті 526 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин, суд касаційної інстанції вважає необхідне зауважити, що скаржник за доводами касаційної скарги лише окреслює свою позицію щодо правовідносин, що склалися між учасниками спору, в яких, на його думку, відсутній висновок суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що не є можливим з огляду на визначені в статті 300 Господарського процесуального кодексу України межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

5.10. Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України щодо застосування судом апеляційної інстанції норми права без урахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 461/2900/11 з огляду на неподібність спірних правовідносин у розумінні положень статті 287 Господарського процесуального кодексу України та правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

Так у справі № 461/2900/11 про визнання недійсним частини договору купівлі-продажу кредитного портфеля та встановлення факту нікчемності договору в частині відступлення права іпотекодержателя, попередній кредитор (банк) не був позбавлений банківської ліцензії та не перебував у процедурі ліквідації, а оспорюваний договір, за встановленими судами обох інстанцій обставинами, є договором факторингу, що суттєво відрізняє спірні правовідносини у справі № 461/2900/11 від справи, що переглядається.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та зводяться до неправильного тлумачення заявником наведених правових норм та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, про те, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 461/2900/11 не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, оскільки правовідносини у зазначених справах не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" в цій частині.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Відповідно до частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційні скарги без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Ремпобуттехніка-Херсон" в іншій частині залишити без задоволення.

3. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 у справі №923/1047/21 залишити без змін.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Кібенко

О. Кролевець