Постанова

від 15.11.2022 по справі 910/378/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2022 р. Справа№ 910/378/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.11.2022,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.07.2022 (повний текст складено 03.08.2022)

у справі № 910/378/22 (суддя Антон Пукас)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Магнум"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-10 Лайнер"

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю "Сіріус Інветс"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Печерськінвестбуд-1"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське товариство "Мельники"

про стягнення 2 900 000 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно Інвестиційна Група» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнум» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ІФ-10 Лайнер» про солідарне стягнення з відповідачів шкоди в розмірі 2 900 000 грн у вигляді вартості знищеного майна - 2 750 000 грн та коштів за його зберігання - 150 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що будівельною технікою, яка належить відповідачам знищено майно (товарно-матеріальні цінності) третьої особи-2, що знаходилися на відповідальному зберіганні у позивача на підставі укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Печерськінветбуд-1» договору зберігання від 18.11.2021 № 5/18.

Відтак, позивач вказує, що збитки у вигляді вартості знищеного майна в розмірі 2 750 000, 00 грн, а також сума грошових коштів за його зберігання підлягає стягненню з відповідачів солідарно на підставі частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 910/378/22 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено факту понесення збитків у заявленому до стягнення розміру та виникнення у відповідачів обов`язку здійснити їх відшкодування.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аграрно Інвестиційна Група» звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що оскаржуване рішення прийнято з неправильністю установлення обставин, які мають значення для справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, при недосліджені доказів, а також з неправильно визначеними обставини правовідносин, чим порушені норми матеріального права.

Доводи скаржника фактично зводяться до того, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам позивача та третьої особи-3, викладених у позові, поясненнях у справі тощо.

Так, апелянт зазначає, що не зареєстрована техніка відповідачів, яка є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням працівників відповідачів, без правових підстав знищила майно, на земельній ділянці (об'єкті), що належить апелянту, у якого знаходилось це майно на відповідальному зберіганні.

Позивач вказує, що поза увагою суду залишено експертний висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Черкаське відділення від 08.02.2022 № 97/149/22-23, яким на думку скаржника, документально підтверджені збитки на суму 2 291 664,78 грн.

Крім того, скаржник зазначає, що в силу майнового стану та у зв'язку із веденням воєнного стану на території України з 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та продовження строку дії воєнного стану в Україні згідно указу Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» № 133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тільки зараз зміг здійснити повне відшкодування за збитки, що були завдані не з його вини ТОВ «Печерськінвестбуд-1», на підтвердження чого до апеляційної скарги додано копію платіжного доручення від 28.07.2022 № 31 щодо відшкодування вартості втраченого майна на суму 1 600 000,00 грн; від 04.08.2022 № 34 щодо відшкодування за зберігання майна на суму 150 000,00 грн та від 04.08.2022 № 35 щодо оплати штрафу, згідно з п. 6.2. договору № 5/18 від 18.11.2021 на суму 825 000,00 грн. - додаються, додатки №№ 15 - 17.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, ТОВ «Магнум», ТОВ «ІФ-10-Лайнер» та ТОВ «Сіріус Інвест» подано відзиви, у яких відповідачі та третя особа-1 погоджуються з рішенням суду першої інстанції як законним, обґрунтованим, таким, що ґрунтується на засадах верховенства права та ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Водночас визнають доводи апеляційної скарги необґрунтованими та надуманими. У зв'язку з чим просять відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, іншими учасниками справи не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання від 15.11.2022 представники третіх осіб не з'являлися, про час, місце та дату судового засідання повідомлено завчасно та належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа та роздруківкою з електронної пошти.

Слід також зазначити, що ТОВ «Сіріус Інвест» скористалося наданим йому статтею 263 Господарського процесуального кодексу України правом на подання до суду відзивів на апеляційну скаргу, у якому виклало свої заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги позивача.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

З огляду на те, що треті особи належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, з огляду на те, що їх явка обов'язковою не визнавалась, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, зокрема, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, колегія суддів перейшла до здійснення апеляційного перегляду судового рішення за наявними матеріалами справи за присутності представників сторін.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 18.11.2021 між ТОВ «Аграрно інвестиційна група» (продавець) та ТОВ «Печерськінвестбуд-1» (покупець) укладено договір № 4/18 купівлі-продажу (далі - договір купівлі-продажу), на підставі якого позивачем (продавцем) передано третій особі-2 (покупцю) товар, а саме: «Плити перекриття асфальтні б/в 3 122 м2 та цеглу 124 000 шт» вартістю 2 750 000, 00 грн, суму якої сплачено третьої особою-2 на користь позивача згідно платіжного доручення № 8 від 08.12.2021.

Судом встановлено, що платіжне доручення № 8 від 08.12.2021 на суму 2750000, 00 грн, оригінал якого містить в матеріалах справи має наступне призначення платежу: «Оплата за будівельні матеріали зг. договору № 4/18 від 18.11.2021».

Факт перерахування позивачу зазначених коштів також вбачається із наявної в матеріалах справи банківської виписки АТ «Скай Банк» від 31.05.2022. (а.с.23, том 3).

Факт передачі товару позивачем третій особі-2 за вказаним вище договором підтверджується актом приймання-передачі товару до договору купівлі-продажу від 18.11.2021, який містить підписи директорів товариств, чиї підписи скріплені печатками.

Судом встановлено, що третя особа-2 не заперечує факт передачі їй у власність товару, а саме: «Плити перекриття асфальтні б/в 3 122 м2 та цеглу 124000 шт» вартістю 2750000, 00 грн та здійснення відповідної оплати.

З огляду на зазначене, судом прийнято вказані вище докази виконання сторонами умов договору купівлі-продажу як належні, у зв`язку з чим з 18.11.2021 товар, а саме: «Плити перекриття асфальтні б/в 3 122 м2 та цегла 124000 шт.» вартістю 2750000, 00 грн перейшли у власність третьої особи - 2, оскільки інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

У подальшому, в цей же день 18.11.2021 між ТОВ «Аграрно інвестиційна група» (зберігач) та ТОВ «Печерськінвестбуд-1» (поклажодавець) укладено договір зберігання № 5/18 (далі - договір зберігання), відповідно до умов якого позивач (зберігач) зобов`язався зберігати та повернути у схоронності майно - будівельні матеріали б/в згідно акту передачі на зберігання, яке передано поклажодавцем. Адреса зберігання майна: Черкаська обл., Черкаський район, с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А.

Згідно з пунктом 4.1.1. договору зберігання загальна вартість за період зберігання дорівнює 150000, 00 грн з урахуванням суми ПДВ, з розрахунку 25000, 00 грн з ПДВ за один місяць зберігання.

Товар, а саме: «Плити перекриття асфальтні б/в 3122 м2 та цеглу 124000 шт» передано поклажодавцем на зберігання позивачу, підтверджується що актом приймання-передачі майна до договору зберігання № 5/18 від 18.11.2021.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що з 18.11.2021 майно третьої особи-2 вартістю 2750000, 00 грн перебувало на зберіганні у позивача.

Із наданого позивачем Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, вбачається, що позивачу на праві власності належить об`єкт нерухомості, реєстраційний номер 2181977571220, загальною площею 7 344 кв.м., за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А.

За доводами позивача спірні асфальтні плити та цегла, які є предметом договору купівлі-продажу та договору зберігання отримані позивачем в результаті демонтажу вказаного вище об`єкту нерухомості.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що 15.12.2021, будівельною технікою, яка належиться відповідачу-1, а саме: гусеничний екскаватор JCB JS290LC рік випуску 2011, серійний номер 72644 та щокова дробарка марки «Metso», модель «Nordberg LT 95» рік випуску 2004, серійний номер 72644 та фронтальним навантажувачем «Volvo L120C», рік випуску 1997, номер шасі L120CV11796, який належить відповідачу-2 знищено майно третьої особи-2 (шляхом його переробки на будівельне сміття), яке перебувало на зберіганні у позивача (на підставі договору зберігання) та знаходилося на земельній ділянці за адресою: Колгоспна, 2 а, с. Мельники, Канівського району, Черкаської області.

Позивачем до матеріалів справи надано претензію третьої особи-2 № 8 від 21.12.2021 з вимогою до позивача здійснити відшкодування вартості майна, сплатити штраф та повернути кошти, сплачені за зберігання майна.

У якості доказів сплати коштів за претензією № 8 від 21.12.2021 до матеріалів справи позивачем надано платіжне доручення № 7 від 04.01.2022 на суму 850000,0 00 грн та № 10 від 20.01.2022 на суму 300000, 00 грн.

З огляду на викладені обставини, позивач звертається до суду з вимогами до відповідачів про стягнення заподіяної ТОВ «Інвестиційна аграрна компанія» шкоди, шляхом несанкціонованого знищення майна (будівельних матеріалів), що знаходились у позивача на відповідальному зберіганні відповідно до договору з третьою особою. Сума збитків складається з суми вартості майна - 2750000,00 грн та суми за його зберігання - 150000,00 грн.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо стягнення збитків саме з відповідачів, позивач зазначає, що вони є власниками будівельної техніки, якою без правових підстав майно було знищено.

До позовної заяви додано листи вих. № 16 від 23.12.2021 та № 17 від 23.12.2021, яким позивач звертався до відповідачів з метою підтвердити чи спростувати належність їм вказаної вище будівельної техніки. Водночас, відповіді відповідачів на вказані листи в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, у спільному відзиві на позов приналежність відповідачам будівельної техніки у відзиві останніми не заперечується.

Факт належності вказаної вище будівельної техніки ТОВ «Магнум» та ТОВ «ІФ-10 Лайнер» відповідачами не заперечується та не спростовується належними та допустимими доказами, а відтак є встановленою обставиною.

Разом з тим, сторонами до матеріалів справи надано договір найму (оренди) № 13-07/21 від 13.07.2021, укладений між відповідачем-1 та третьою особою-1, відповідно до умов якого ТОВ «Магнум» передало у платне користування ТОВ «Сіріус Інвест» екскаватор JCB 290 та щокову дробарку Metso Nordberg LT 95 для здійснення господарської діяльності, пов`язаної із переробкою бетону та іншого матеріалу на щебінь на територіях замовників по всіх регіонах України, та договір найму (оренди) № 14-07/21 від 14.07.2021, укладений між відповідачем-2 та третьою особою-1, відповідно до умов якого ТОВ «ІФ-10 Лайнер» передало у платне користування ТОВ «Сіріус Інвест» фронтальний навантажувач Volvo L 120 C для здійснення господарської діяльності пов`язаної із переробкою бетону та іншого матеріалу на щебінь на територіях замовників по всіх регіонах України.

Факт передачі відповідачами та прийняття третьою особо-1 вказаної вище будівельної техніки сторонами не заперечується, а навпаки до матеріалів справи надано докази в підтвердження подальшого використання вказаної техніки третьою особою-1 на підставі договору виконання робіт № 22-10 від 22.10.2021, укладеного з ТОВ «СП «Мельники», на що також посилається ТОВ «Сіріус Інвест» у своїх поясненнях (а.с. 196, т. 2).

З метою виконання договору № 22-10 від 22.10.2021 та листа директора ТОВ «СП «Мельники» від 08.12.2021 третьою особою-1 виконані роботи з переробки матеріалу, в тому числі матеріалів третьої особи-2, що перебували у позивача на відповідальному зберіганні за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А.

Факт направлення листа ТОВ «СП «Мельники» від 08.12.2021 щодо зміни місця розташування техніки для переробки будівельного сміття директором ТОВ «СП «Мельники» заперечується з огляду на відсутність останнього станом на 08.12.2021 на роботі за сімейними обставинами, однак докази на підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи відсутні.

Із наданих третьою особою-1 актів виконаних робіт в частині виконання умов договору № 22-10 від 22.10.2021 судом не вбачається за можливе встановити місце виконання робіт, матеріали переробки та об`єми такої переробки.

Водночас, суд вказує, що виходячи із доводів сторін, які викладені у відповідних заявах по суті спору, факт передроблення майна третьої особи-2, яке перебувало на зберіганні у позивача за адресою: Черкаська обл., Черкаський район, с. Мельники, вул. Колгоспна, 2-А в процесі виконання третьою особою-1 умов договору № 22-10 від 22.10.2021 сторонами не заперечується, а тому є встановленою обставиною.

Позивач у позовній заяві також звертає увага суду на те, що всупереч вимогам чинного законодавства спірна будівельна техніка не зареєстрована, а відтак експлуатація такої техніки заборонена.

Згідно листа Держпродспоживслужби № 17.3-10/14354 від 24.12.2021 у відповідності до інформації з уніфікованої автоматизованої електронно-облікової системи, гусеничний екскаватор JCB JS290LC рік випуску 2011, заводський номер 72644 , щокова дробарка марки «Metso», модель «Nordberg LT 95» рік випуску 2004, серійний номер 72644 та навантажувач «Volvo L120C», рік випуску 1997, заводський номер 72644 не зареєстровано та на обліку раніше не перебували.

Разом з тим викладене вище та доводи про відсутність посилань в договорах найму (оренди) пункту щодо передачі права керування такою технікою, не входять до предмету доказування у даній справі про стягнення позивачем заявлених збитків, оскільки фактично стосуються порядку укладення договорів найму (оренди), а тому не беруться судом до розгляду в межах даного спору.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані заперечення, заслухавши пояснення представників присутніх учасників справи, перевіривши встановлені фактичні обставини справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначалось вище, на підставі договору зберігання та акту приймання-передачі майна від 18.11.2021 позивачем прийнято на зберігання майно третьої особи-2.

Відповідно до статті статтею 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина 1 статті 938 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 942 Цивільного кодексу України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто (частина 1 статті 943 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 946 Цивільного кодексу України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено оплату за договором зберігання за весь період - шість місяців з моменту підписання договору, а саме в розмірі 150000, 00 грн згідно платіжного доручення № 29 від 13.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Частина 1 статті 951 Цивільного кодексу України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За приписами частин 1,2 статті 22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 3 статті 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Як вбачається з матеріалів справи та доводів сторін, передроблення будівельною технікою асфальтних плит та цегли, фактично призвело до пошкодження майна третьої особи-2, якій воно належало на підставі укладеного договору купівлі-продажу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, заявляє до стягнення суму вартості такого пошкодженого майна в розмірі 2750000, 00 грн та суму 150000, 00 грн, сплачену позивачу за зберіганням такого майна.

Водночас, як встановлено судом вище, позивачем на виконання пункту 6.2. договору зберігання, частини 1 статті 950 Цивільного кодексу України та листа власника пошкодженого майна (матеріалу) вих. № 8 від 21.12.2021 - третьої особи-2 (поклажодавця), здійснено часткове відшкодування вартості втраченого майна, а саме 850000,00 грн згідно платіжного доручення № 7 від 04.01.2022 та 300000,00 грн згідно платіжного доручення № 10 від 20.01.2022, що в загальному складає 1150000, 00 грн, в той час як позивачем заявлено до стягнення збитки в розмірі 2900000, 00 грн.

При тому матеріали справи також не містять доказів повернення позивачем 150000, 00 грн, сплачених йому третьою особою-2 на виконання умов договору зберігання, а відтак відсутні підстави для включення даної суми до збитків, понесених позивачем.

Із врахування викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що станом на дату ухвалення даного рішення в матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків в розмірі 2900000, 00 грн, які заявляються до стягнення даним позовом.

Доводи апелянта стосовно того, що кошти у сумі 2900000,00 грн повністю були відшкодовані позивачем на користь ТОВ «Печерськінвестбуд-1» після прийняття рішення суду першої інстанції не приймаються до уваги, оскільки особа має право заявити до суду про стягнення збитків у розмірі, який фактично понесла, а не у сумі, яка виникне у майбутньому.

Крім того, матеріали позовної заяви також не містять обґрунтувань стосовно заявлених збитків в розмірі 150000, 00 грн, а саме: як упущеної вигоди та/або додатково понесені витрати).

Колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет спору, одним з ключових питань в даній справі є встановлення та доведення факту заподіяння шкоди саме відповідачами чи особами, які діяли за їх завданнями.

Так, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Підвищена небезпека в розумінні цієї статті є об`єктивною категорією, не пов`язаною з психологічним поняттям страху, та означає більшу вірогідність настання негативних, шкідливих наслідків, ніж при проведенні будь-якої іншої діяльності. Причиною підвищеної небезпеки є такі властивості об`єктів, з якими проводиться діяльність, які обумовлюють неможливість повного контролю за такою діяльністю з боку людини на даному етапі розвитку науки та технологій. Тому, незважаючи на дотримання правил техніки безпеки, існує підвищена вірогідність завдання шкоди внаслідок проведення такої діяльності.

Статтею 1188 ЦК України закріплено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

З огляду на викладене вище, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно неможливості встановлення обставин понесення позивачем збитків в розмірі 2900000,00 грн та необхідності їх стягнення з відповідачів з огляду на те, що станом на 15.12.2021 гусеничний екскаватор JCB JS290LC рік випуску 2011, серійний номер 1421437 , щокова дробарка марки «Metso», модель «Nordberg LT 95» рік випуску 2004, серійний номер 72644 та фронтальним навантажувачем «Volvo L120C», рік випуску 1997, номер шасі L120CV11796 були передані відповідачами у користування третій особі-1 на підставі договорів найму (оренди) № 14-07/21 від 14.07.2021 та № 13-07/21 від 13.07.2021, строк дії яких пунктом 7.1. визначено до 31.12.2021.

При цьому, питання дійсності чи недійсності, правомірності укладання сторонами договорів найму (оренди) № 13-07/21 від 13.07.2021 та № 14-07/21 від 14.07.2021 наразі судом не розглядається з огляду на межі позовних вимог та предмет доказування у даній справі.

Отже, позивачем не надано доказів, які підтверджують неправомірність поведінки відповідачів.

Крім того, суд звертає увагу на пояснення третьої особи-1 та відсутність заперечень щодо перебування на об`єкті позивача та здійснення переробки (передроблення) майна третьої особи (будівельних матеріалів), які знаходилися за адресою: Черкаська область, Канівський район, с. Мельники, вул. Колгоспна, 2А.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотним наслідком порушення боржником зобов`язання чи завдання шкоди. Такі збитки є прямими. Збитки, настання яких можливо було уникнути, які не мають прямого причинно-наслідкового зв`язку є опосередкованими та не підлягають відшкодуванню.

Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв`язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Причинний зв`язок як обов`язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18.

З огляду на викладене, судом не вбачається за можливе встановити причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою відповідачів та заявленими позивачем збитками.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку, що позивачем не доведено факту понесення збитків у заявленому до стягнення розміру, факту заподіяння шкоди саме відповідачами (чи особами, які діяли за його завданням), протиправності поведінки відповідачів, причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, відповідно і вини відповідачів.

Отже, відсутні усі складові елементи складу цивільного правопорушення за наявності яких можливе настання відповідальності у вигляді стягнення збитків.

За вказаних обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Посилання позивача на судову практику в обґрунтування заявлених ним вимог, слід зазначити, що справи № 753/7281/15-ц та № 904/2830/20 не є аналогічними по відношенню до даного спору та не стосуються його предмету.

Доводи позивача стосовно того, що ним до матеріалів справи долучено експертний висновок, яким підтверджено розмір завданих відповідачами збитків, колегія суддів оцінює критично, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Так, дійсно судом першої інстанції у прийнятому рішенні не надано оцінки експертному висновку, поданому позивачем (а.с. 160-173, том І), водночас дані обставини не впливають на обґрунтованість висновків суду щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Дослідивши долучену до матеріалів справи копію висновку експерта від 08.02.2022 №97/149/22-23, складений за результатами проведення судової економічної експертизи у кримінальній справі №12021250000000962, колегією суддів встановлено, що вона не завірена належним чином.

Відповідно до частини 2, 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відтак, оскільки представником позивача до суду подано копію висновку експерта, експертне дослідження, на підставі якого він складений, здійснено в межах кримінального провадження, такий доказ повинен був бути завірений слідчим, який здійснює досудове розслідування у даному кримінальному провадженні.

Згідно з частинами 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Статтею 81 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У матеріалах справи відсутні клопотання позивача про витребування належним чином завіреної копії експертного висновку у ГУ національної поліції в Черкаській області, через неможливість самостійно надати такий доказ до суду.

Таким чином, колегія суддів не може прийняти наявну у матеріалах справи копію висновку експерта від 08.02.2022 №97/149/22-23 (а.с. 160-173, том І), як належний та допустимий доказ у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 910/378/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аграрно Інвестиційна Група" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 910/378/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2022 у справі № 910/378/22 залишити без змін.

Матеріали справи №910/378/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.12.2022.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка