Постанова

від 20.12.2022 по справі 910/17787/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2022 р. Справа№ 910/17787/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

Розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тіщенка Олексія Олексійовича на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі №910/17787/21 (суддя Мандриченко О.В., м. Київ, повний текст складено - 29.07.2022)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА"

до Фізичної особи-підприємця Тіщенка Олексія Олексійовича

про стягнення 50 250,00 грн,

За результатами розгляду апеляційної скарги, Північний апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "МАНА." (далі - позивач/ТОВ "МАНА.") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Тіщенко Олексія Олексійовича (далі - відповідач/ ФОП Тіщенко О.О.) про стягнення 50 250,00 грн безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що платіжним дорученням від № 19 від 15.03.2021 ТОВ "МАНА." здійснило оплату згідно виставленого ФОП Тіщенко О.О. рахунку №5 від 15.03.2021, проте відповідач товар не поставив, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість в сумі 50 250,00 грн, а тому позивач у порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України просить повернути вказані кошти, як безпідставно набуті.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та правничу допомогу .

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі №910/17787/21 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 50 250,00 грн заборгованості, 2 270,00 грн судового збору та 6 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив із доведеності

матеріалами справи факту невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого позивачем відповідно до рахунку № 5 від15.03.2021 товару на суму 50 250,00 грн, без укладення договору. Позивач у відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України набув права вимагати повернення суми попередньої оплати за товар кошти, оскільки такий товар не було поставлено.

Крім того місцевий господарський суд встановив, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України.

В частині розподілу витрат на правничу допомогу рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що заявлені позивачем до відшкодування на професійну правничу допомогу витрати у сумі 12 500,00 є неспівмірними із ціною позову, складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), стягнення адвокатських витрат у зазначеній позивачем сумі не відповідатиме критеріям розумності, необхідності, співмірності та справедливості, а тому, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 6 500,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, ФОП Тіщенко О.О. (далі - скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №910/17787/21 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «МАНА» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 11, 509, 526, 530, 626, 655, 662, 712 Цивільного кодексу України та норм процесуального права, а саме- ст.ст. 2, 76, 77, 79, 86, 236 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник зазначає, що позивачем належними та допустимими доказами тих обставин на, які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, а також того, що його права, за захистом яких позивач звернувся до суду, порушено відповідачем.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Від позивача до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "МАНА." Просило апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення- без змін, посилаючись на ту обвину, що позивачем було оплачено відповідно до рахунку №5 від15.03.2021 товар на суму 50 250,00 грн, однак відповідач товар не поставив, і, відповідно, позивачем правомірно направлено лист- вимогу ФОП Тіщенко О.О. про повернення передоплати в розмірі 50 250,00 грн.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 апеляційну скаргу ФОП Тіщенка О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі №910/17787/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А.

Апеляційна скарга ФОП Тіщенко О.О. подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 у справі вирішено витребувати матеріали справи № 910/17787/21, а розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху відкласти до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

29.08.2022 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/17787/21.

Проте головуючий суддя (суддя-доповідач) Разіна Т.І. з 19.08.2022 по 15.09.2022 перебувала у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 апеляційну скаргу ФОП Тіщенка О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі № 910/17787/21 - залишено без руху.

Роз`яснено ФОП Тішенкоу О.О., що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки шляхом подання відповідної заяви із доказами сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн. Попереджено ФОП Тіщенка О.О. що якщо не буде усунено недоліки в зазначений строк шляхом подання відповідної заяви, суд апеляційної інстанції не приймає таку апеляційну скаргу до розгляду та повертає скаржнику.

29.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява на виконання ухвали від 20.09.2022 про усунення недоліків з доказами сплати судового збору (квитанція №@2PL160823 від 28.09.2022).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 відкрито апеляційне провадження у справі №910/17787/21; розгляд апеляційної скарги ФОП Тіщенка О.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі № 910/17787/21 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між ТОВ "МАНА." (покупець) та ФОП Тіщенко О.О. (покупець) була досягнута домовленість про поставку брусів термо ясень 90х40 у кількості 150 погонних метрів за ціною 335,00 грн.

Відповідачем виставлено позивачу рахунок №5 від 15.03.2021 на оплату вартості товару всього на 50 250,00 грн.

Товариством з обмеженою відповідальністю "МАНА." на розрахунковий рахунок ФОП Тіщенко О.О. перерахувало 50 250,00 грн з призначенням платежу "сплата за брус, згідно рахунку 5 від 15.03.2021 року без ПДВ", що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 15.03.2021.

Позивач стверджує, що між ним та відповідачем було досягнута усна домовленість щодо постачання товару, а саме брусу. На підставі чого, після досягнення домовленостей, відповідачем на адресу позивача засобами електронного зв`язку було направлено рахунок № 5 від 15.03.2021 року.

Позивач зазначає, що у відповідності до вказаного рахунку, відповідач зобов`язувався поставити на адресу позивача товар, а саме брус термо ясень 90x40, у кількості 150 погонних метрів з вартістю 335,00 гривень за погонний метр. Загальна вартість товару, який підлягав поставці за усними домовленостями між сторонами, становила 50 250,00 грн.

Проте відповідачем будь-яких дій щодо поставки товару позивачу після надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок не вчинялось та кошти не повертались.

У зв`язку з наведеним, позивачем було направлено відповідачеві лист-вимогу, у відповідності до якого ТОВ "МАНА." вимагало повернути сплачені за товар кошти, оскільки такий товар не було поставлено.

Відповідач відповіді на лист-вимогу не надав, оплачений позивачем товар не поставив та не повернув грошові кошти.

Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства

Відповідно до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/17787/21 підлягає скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Між сторонами склалися правовідносини з поставки товару. Спір у справі стосується наявності або ж відсутності підстав для стягнення попередньої оплати.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст.ст. 627, 628 , 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як убачається із матеріалів справи та не заперечувалось сторонами, відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату № 5 від 15.03.2021, що і було офертою в даному випадку. Позивач, у свою чергу, здійснив оплату за таким рахунком, що підтверджується платіжним дорученням № 19 від 15.03.2021, що, відповідно, було акцептом (прийняттям) оферти.

Отже, шляхом складання та надання відповідачем рахунка, а також сплати його позивачем, між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, але у письмовій форм.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору поставки, кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки, які (приписи), в свою чергу, згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачають можливість застосування загальних положень про купівлю-продаж.

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 655, 662 та 663 Цивільного кодексу України, Продавець зобов`язаний передати товар, визначений у договорі купівлі-продажу у строк, встановлений договором. Означений обов`язок ч.1 ст. 712 цього Кодексу безпосередньо закріплений і для договору поставки.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас ст. 663 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм права свідчить, що умовою застосування положень ст. 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Таким чином, покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати лише у випадку, якщо продавець не здійснить поставку товару покупцю в установлений строк.

Водночас матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було узгоджено строк поставки товару у рахунку на оплату, усними домовленостями, тощо.

З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що оскільки сторони не узгодили строк поставки товару, така поставка мала бути здійснена відповідачем після спливу семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вимоги про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, і, відповідно, погоджується із твердженнями скаржника про те, що оскільки вказаний рахунок не містить строку поставки товару, у зв`язку із чим враховуючи положення ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України та те, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, щодо такої істотної умови як строк поставки товару підлягає застосуванню положення ст. 663 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача про поставку товару (письмово звернення, зафіксоване усне звернення, тощо) матеріали справи не містять та не спростовано позивачем.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. 662 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Так, відповідач звертався до відповідача з листом - вимогою, в якому вказував на невиконання відповідачем зобов`язань щодо поставки матеріалів, за які позивачем було перераховано попередню оплату та ставилась вимога про повернення суми попередньої оплати.

При цьому ні вказаний лист, ні інші докази не містять інформації щодо погодження позивачем строку та умов/порядок поставки, місця поставки товару. У рахунку №5 від 15.03.2021 не зазначено строку поставки товару.

Натомість, сторона посилається на ст. 712 Цивільного кодексу України та правовідносини поставки.

Отже, враховуючи умови отримання оплаченого товару, вказані у акцептованому рахунку та відсутність доказів звернення останнього до відповідача з вимогою про отримання оплаченого товару чи неможливості отримання вказаного товару позивачем відповідача, відсутні підстави для висновку щодо порушення відповідачем власних зобов`язань з поставки оплаченого товару.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку вимоги позивача є передчасними, оскільки заявник не звертався до відповідача з проханням (вимогою) поставити товар у порядку, передбаченому ст. 530 Цивільного кодексу України і через не поставку такого - з втратою інтересу. Тільки після звернення з такою вимогою і не виконання продавцем відповідного зобов`язання з поставки товару у заявника виникне право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, як це передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Водночас позивач не обмежений в праві звернутися з такою вимогою до відповідача і після цього скористатися одним із можливих варіантів, передбачених ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України.

Однак, зазначене не було враховано місцевим господарським судом.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що пред`явлені позовні вимоги задоволенню не підлягають, а тому й витрати на професійну правничу допомогу залишаються за позивачем і не підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача.

Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених відповідачем у апеляційній скарзі та позивачем у відзиві на апеляційну скаргу

Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами відповідача викладеними в апеляційній скарзі.

Не приймаються аргументи наведені позивачем у відзиві на апеляційну скаргу відповідача щодо наявності підстав для стягнення заборгованості, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено відсутність підстав для задоволення позову, із мотивів наведених у цій постанові.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 86 ГПК України).

Згідно з п.п. 1, 2 , 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. (або) резолютивної частини; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності та наявні у справі матеріали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ "МАНА" є передчасними.

Таким чином, враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позову прийнято з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, суд першої інстанції помилково визнав встановленими недоведені обставини справи та зробив висновки, які не відповідають обставинами справи, а також неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України є підставами для скасування судового рішення першої інстанції повністю та ухвалення в апеляційному порядку нового рішення про відмову у задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Частиною 14 ст. 129 ГПК України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: за подачу позову судовий збір покладається на позивача, а судовий збір за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Тіщенка Олексія Олексійовича задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 року у справі № 910/17787/21 скасувати та прийняти нове.

3. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА" до Фізичної особи-підприємця Тіщенка Олексія Олексійовича про стягнення 50 250,00 грн - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАНА." (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 42413763) на користь Фізичної особи-підприємця Тіщенка Олексія Олексійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття

6. Справу № 910/17787/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Доручити Господарському суду міста Києа у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко