Ухвала

від 21.12.2022 по справі 873/113/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

додаткова

"21" грудня 2022 р. Справа№ 873/113/22(873/119/22)

Північний апеляційний господарський суд

суддя: Шапран В.В.

секретар судового засідання Місюк О.П.

за участю представників: не з`явилися.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу

за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22

та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро"

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22. Рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 залишено без змін. Задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 та постановлено видати відповідні накази, розподілено витрати по сплаті судового збору.

30.11.2022 засобами поштового зв`язку до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/113/22, згідно якої позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" судові витрати на правничу допомогу у розмірі 14450,00 грн.

Розгляд заяви про покладення на відповідача судових витрат на правничу допомогу заявник просить здійснювати за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер".

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/113/22 передано на розгляд судді Шапрану В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у справі №873/113/22 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.12.2022, надано відповідачу строк на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі.

До суду 19.12.2022 відповідачем подано відзив на заяву позивача про покладення витрат на професійну правничу допомогу, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" просить відмовити в задоволенні заяви.

В судове засідання 19.12.2022 представники сторін не з`явилися.

Враховуючи, що явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, участь в судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторін, беручи до уваги строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, а також те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представника сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за відсутності представників сторін за наявними матеріалами справи яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, оскільки дана додаткова ухвала приймається за відсутності учасників справи та без її проголошення, датою її постановлення є дата складення повного тексту.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення зазначеної заяви з наступних підстав.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) установлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України).

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою, другою статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частина сьома статті 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами першою, третьою статті 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.

Зазначеним приписам Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Виходячи з аналізу положень ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги.

Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права у суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Разом з тим, згідно зі ст. 15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Виходячи із системного аналізу положень ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі доказів, які подаються сторонами до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку із недоведеністю їх наявності у порядку, передбаченому положеннями ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ст. ст. 76-77 ГПК України.

Водночас, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог, передбачених ч. 4 ст. 126 ГПК України щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Разом з тим, слід розділяти поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат", тому колегія суддів звертає увагу на таке.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, та відповідно до яких суд наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення обставин виникнення судових витрат та визначення їх розміру, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі №920/39/20, від 11.11.2021 у справі №873/137/21.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У зазначеному рішенні ЄСПЛ також підкреслено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

За наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява №35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" на суму 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§70-72).

Тому не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи не тільки те, чи були вони фактично понесені, але і оцінювати їх необхідність та неминучість.

Також відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. ні висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016).

Наведене зазначене у постановах Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписів ст. ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. ст. 75-79 ГПК України.

З матеріалів справи вбачається, що в заяві про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 та у запереченнях щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування вказаного рішення третейського суду позивачем, крім іншого, повідомлено, що за результатами розгляду заяв Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" буде звертатись до суду із заявою про розподіл понесених витрат на професійну правничу допомогу. При цьому позивачем було зазначено про те, що станом на момент подання заяви та заперечень об`єм, розмір та обсяг надання правової допомоги визначити неможливо.

На виконання п. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" подано до Північного апеляційного господарського суду копію договору про надання правової допомоги №02-12-2020 від 02.12.2020, копію додаткової угоди про електронний документообіг від 19.07.2022 до договору, копію додаткової угоди №2 від 30.08.2022 до договору, копію акту надання послуг №20/22 від 29.11.2022 на суму 14450,00 грн, копію платіжної інструкції №4216 від 29.11.2022.

Позивач зазначив, що вартість однієї години надання правової допомоги Адвокатського бюро "Василя Бонтлаба" складає від 900,00 грн до 950,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників), участь у судовому засіданні складає від 1800,00 грн. до 2000,00 грн. (в залежності від різного роду умов та чинників, в тому числі, але не виключно тривалості судового засідання та час очікування його початку), а також додаткова оплата ("гонорар успіху") за прийняття позитивного для Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" судового рішення (відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 та задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду), яка не перевищуватиме від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну заяву.

Відповідно до доданого заявником акту №20/22 здачі-приймання виконаної правової допомоги від 29.11.2022, Адвокатське бюро "Василя Бонтлаба" надало наступну правову допомогу:

- аналіз рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 - 1 година;

- аналіз заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 - 1 година;

- аналіз судової практики апеляційних господарських судів та суду касаційної інстанції щодо розгляду заяв про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та заяв про скасування рішення третейського суду - 1 година;

- підготовка заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 (направлення заяви до суду та відповідачу) -3 години;

- підготовка клопотання про розгляд заяви про скасування рішення третейського суду у справі №873/119/22 спільно із заявою про видачу наказу на виконання рішення третейського суду (справа №873/113/22) в одному провадженні - 1 година;

- участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду у справі №873/113/22 із розгляду заяви про видачу наказу на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування вказаного рішення, яке відбулося 29.11.2022 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" - 1800,00 грн;

- додаткова оплата ("гонорар успіху адвоката") у випадку задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 - 3000,00 грн;

- додаткова оплата ("гонорар успіху адвоката") у випадку відмови в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 - 3000,00 грн.

Пунктом 2 акту здачі-приймання правової допомоги сторони погодили, що вартість однієї години правової допомоги бюро складає 950,00 грн, участь в судовому засіданні - 1800,00 грн, а додаткова оплата ("гонорар успіху адвоката") у випадку задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та у випадку відмови в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду - 3000,00 грн за кожну заяву.

Згідно п. 3 акту здачі-приймання правової допомоги загальна вартість наданої правової допомоги складала 14450,00 грн.

Як вбачається із платіжної інструкції №4216 від 29.11.2022, заявник здійснив оплату за надання правової допомоги згідно договору №02-12-2020 від 02.12.2020 та акту №20/22 від 29.11.2022 Адвокатському бюро «Василя Бонтлаба» у розмірі 14450,00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання позивачу Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» послуг на заявлену до стягнення суму.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" 19.12.2022 надійшов відзив проти задоволення заяви про стягнення з відповідача у третейській справі судових витрат, понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Агро" у зв`язку з розглядом справи №873/113/22.

Заперечуючи проти заяви позивача про відшкодування витрат на правову допомогу Товариство з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" вказує на те, що у договорі про надання правової допомоги відсутній порядок обчислення, форма та ціна послуг, що обмежує право іншої сторони спору на очікування понесення конкретної суми витрат у разі задоволення вимог клієнта, а також можливості пересвідчитись у дійсних домовленостях сторін договору, а також розміру адвокатського гонорару.

Також відповідач зазначає, що розмір витрат на правову допомогу не відповідає принципам співмірності, достовірності, пропорційності та обґрунтованості цих витрат, оскільки аналогічні справи за участю адвоката Бонтлаба В.В. розглядались неодноразово, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, а підготовка до розгляду цієї справи не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.

Північний апеляційний господарський суд частково погоджується з доводами, викладеними у відзиві відповідача у третейській справі щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про неповне доведення заявником надання зазначених в акті послуг, їх співмірності, фактичності та неминучості їх надання, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Поряд з цим, відповідно до ч. 6 ст. 129 ГПК України якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем попередній (орієнтовний) розрахунок до суду не подавався.

Як було зазначено, в заяві про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та в запереченнях на заяву відповідача про скасування рішення третейського суду позивач обмежився зазначенням про те, що орієнтовний розмір понесених судових витрат в межах розгляду справи не буде перевищувати вартості аналогічного роду здійснення комплексу правових послуг та робіт в регіонах України та рекомендовані ставки, які пропонуються радами адвокатів відповідного регіону тощо, а також посиланням на ставки вартості правової допомоги Адвокатського бюро (в залежності від різного роду умов та чинників).

Однак стверджуючи про неможливість визначити об`єм, розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, оскільки невідомо, коли спір за даною заявою остаточно буде вирішено та який розмір витрат він змушений буде додатково понести, позивач не навів орієнтовний розрахунок судових витрат з огляду на ті роботи (послуги), які вже були виконані на момент подання заяви про видачу виконавчого документа та заперечення на заяву відповідача про скасування рішення третейського суду. При цьому позивач не обґрунтував неможливість визначення попереднього обсягу витрат на професійну правничу допомогу, які він очікував понести у зв`язку зі здійсненням адвокатом аналізу рішення третейського суду, аналізу судової практики, підготовку заяви про видачу виконавчого документа, аналізу заяви відповідача про скасування рішення третейського суду, підготовки заперечень.

Що стосується додаткової оплати ("гонорар успіху адвоката") при позитивному для клієнта рішенні - у випадку задоволення заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та у випадку відмови в задоволенні заяви про скасування рішення третейського суду в розмірі 6000,00 грн, то позивач обмежився зазначенням про його можливий розмір від одного до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не навів конкретний розрахунок зазначених судових витрат. Також позивач ані у заяві про видачу виконавчого документа, ані в запереченнях не послався на відповідні умови договору про надання правової допомоги, якими відповідно до вимог ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено порядок обчислення гонорару у вказаній частині, підстави для визначення його конкретного розміру тощо.

Аналіз положень договору №02-12-2020 від 02.12.2020 та додаткової угоди №2 дає підстави для висновку про те, що зазначеним договором не було передбачено чіткого розміру додаткової оплати при позитивному для клієнта рішенні у розмірі 6000,00 грн та порядок визначення саме такої суми. При цьому доводів необхідності сплати такої суми, її обґрунтованості та співмірності наданим адвокатом послуг матеріали справи не містять.

Також суд звертає увагу на те, що зі змісту поданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Агро" заперечень щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про скасування рішення третейського суду слідує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" неодноразово зверталось до суду із заявами про видачу виконавчого документу на примусове виконання рішення третейського суду ухваленого за результатами розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Агро" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" про стягнення заборгованості за договором поставки №4/21/ТР від 26.01.2021 за різні періоди, але з аналогічних підстав та заявляло витрати на професійну правничу допомогу які з останнього стягувались неодноразово, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень (зокрема, у справах №873/213/21, №873/240/21, №873/15/22, №873/256/21).

З урахуванням зазначених обставин суд приходить до висновку, що подібна практика стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Агро" з Товариства з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням заяви про видачу виконавчого документа та скасування рішення третейського суду є системною.

Зважаючи на це слід відмітити, що питання підготовки заяви про видачу виконавчого документа та заперечень на заяву про скасування рішення третейського суду (з огляду на їх неодноразове подання в рамках виконання одного договору) не вимагає значних затрат часу та зусиль, оскільки відповідно до наявної у Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації адвокат Бонтлаб В.В. є постійним учасником такої категорії справ, а відтак заявлені до відшкодування витрати за надання вказаних послуг у розмірі 6650,00 грн (7 годин) є необґрунтованими. Разом з тим послуга щодо аналізу рішення Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 поглинаються такою послугою як підготовка заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду та направлення поштою вказаної заяви Товариству з обмеженою відповідальністю "Консерваторія-Агро" та до Північного апеляційного господарського суду.

Задоволення ж вимоги щодо стягнення додаткової оплати у розмірі 6000,00 грн, розмір та порядок нарахування якої не було чітко визначено ні основним договором про надання правової допомоги ні додатковою угодою до такого договору, не відповідатиме принципам пропорційності до предмету спору та справедливості, а також не є обґрунтованою з огляду на відсутність прямо визначеного у договорі порядку нарахування такої суми та визначення її розміру, не надано доказів того, що така оплата була неминучою.

Суд звертає увагу, що саме по собі посилання заявника на судову практику Верховного Суду зазначених висновків не спростовують, а з огляду на дискреційні повноваження, надані суду положеннями ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, встановлення обставин надання правової допомоги та визначення розміру судових витрат здійснюється судом у кожному випадку окремо.

Разом з тим суд вважає, що участь адвоката Бонтлаба В.В. у судовому засіданні 29.11.2022 Північного апеляційного господарського суду у справі №873/113/22 (873/119/22) із розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерваторія-Агро» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 та заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 19.10.2022 у третейській справі №40/22 є дійсними та необхідними послугами у цій справі, підтверджені належними доказами, а відтак є розумним та обґрунтованим розрахунок адвокатом цих послуг на суму 1800,00 грн.

При цьому слід зазначити, що тривалість участі у судовому засіданні не може бути наперед відомою учасникам справи та короткий час такого засідання не може слугувати підставою для покладення судом таких витрат на сторону, яка заявила про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу (такі підстави визначені лише у ч. ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, про що описано вище).

Північний апеляційний господарський суд наголошує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо). Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).

З огляду на зазначене, вирішуючи питання про стягнення судових витрат за надання правової допомоги, з урахуванням критеріїв розумності і реальності таких витрат, їх співмірності зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), наданих стороною доказів на підтвердження таких витрат, та зважаючи на відзив відповідача на заяву позивача про покладення витрат на професійну правничу допомогу, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" розміру витрат на професійну правничу допомогу з 14450,00 грн до 6800,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час постановлення ухвали від 29.11.2022 судом не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі шляхом постановлення додаткової ухвали згідно приписів ст. 244 ГПК України.

Керуючись статтями 25, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохім-Партнер" про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консерваторія-Агро» (код ЄДРПОУ 36480329, зареєстроване: 78200, Івано-Франківська область, м. Коломия, вул. Д. Січинського, буд. 53) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім-Партнер» (код ЄДРПОУ 38397547, зареєстроване: 42304, Сумська область, Сумський район, смт. Степанівка, провул. Промисловий, 4) 6800,00 (шість тисяч вісімсот) грн витрат на професійну правничу допомогу

3. В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.

4. Видати наказ.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Верховного Суду у строк десять днів з дня складення її повного тексту.

Суддя В.В. Шапран