Постанова

від 14.12.2022 по справі 910/8155/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2022 р. Справа№ 910/8155/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Суліма В.В.

суддів: Коротун О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Захарченко Ю.О., Кладовщикова О.В.;

від відповідача: Оприсняк Б.Г.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року

у справі №910/8155/20 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс»

про визнання недійсним правочину в частині,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» про визнання недійсним додатку № 3 від 29.01.2020, який є частиною договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що додаток № 3 від 29.01.2020, який є частиною договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019, був вчинений без волевиявлення позивача. Зміни до договору у вигляді додатку №3 від 29.01.2020 не були погоджені та не були підписані позивачем, і відповідно до п. п. 9.3, 9.4 договору є недійсними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року у справі № 910/8155/20 позовні вимоги задоволенні повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року у справі №910/8155/20 скасувати та ухвалити нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повному обсязі встановлено обставини, які мають значення для справи, не враховано правової позиції Верховного Суду з розгляду аналогічних спорів, а також не правильно здійснено оцінку доказів, наданих сторонами.

Так, скаржник зазначив, що місцевий господарський суд ухвалив судове рішення виключно на підставі одного доказу - висновку експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів від 19.05.2022 № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32. Разом з тим, місцевий господарський суд не врахував та не наддав належної оцінки іншим доказам по справі, зокрема, висновку експерта від 13.11.2020 № ЕД-19-20/31740-ТД та заяві свідка від 09.10.2020.

Крім того, висновок експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів від 19.05.2022 № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32 містить недоліки, які не дозволяють використовувати його в якості належного та допустимого засобу доказування.

Також, суд першої інстанції не врахував, що ТОВ «Український транспортний сервіс» не заявляло клопотання про порушення перед експертами питання дійсності печатки товариства, чим фактично підтвердило відсутність сумнівів щодо автентичності печатки на спірному документі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 року апеляційну скаргу у справі № 910/8155/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Сулім В.В., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року у справі №910/8155/20 та призначено до розгляду на 26.10.2022.

14.10.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Український транспортний сервіс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Так, ТОВ «Український транспортний сервіс» зазначив, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно і всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/3295/22 від 17.10.2022, у зв`язку перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8155/20.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.10.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Сулім В.В., судді Майданевич А.Г., Коротун О.М. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс».

Північний апеляційний господарський суд виправив описку в резолютивній частині ухвали від 26.09.2022, а саме в даті та часі судового засідання, зазначивши, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 17.11.2022 о 10:50, своєю ухвалою від 18.10.2022.

14.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової технічної експертизи документів, на розгляд якої просив поставити наступні питання:

- однією печаткою ТОВ «Український транспортний сервіс» чи різними нанесені відтиски на додатку № 3 від 29.10.2020 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 та на позовній заяві ТОВ «Український транспортний сервіс» від 10.06.2020, що заходиться у матеріалах справи;

- на одному друкуючому пристрої чи на різних роздруковані додаток № 3 від 29.01.2020 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 та позовна заява ТОВ «Український транспортний сервіс» від 10.06.2020, що знаходиться у матеріалах справи.

17.11.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про призначення судової технічної експертизи. Зокрема, позивач зазначив, що клопотання про призначення судової технічної експертизи документів від 14.11.2022 повністю дублює доводи та аргументи, що відповідачем викладалися в клопотанні від 07.07.2022.

У судовому засіданні 17.11.2022 оголошено перерву до 14.12.2022.

13.12.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли письмові пояснення по справі, відповідно до яких останній зазначив, що відповідно до ст. 581 ГК України, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків, оскільки виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Представник відповідача у судовоум засіданні 14.12.2022 підтримав подане клопотання про призначення судової технічної експертизи.

Представники позивача у судовому засіданні 14.12.2022 заперечували проти задоволення клопотання про призначення експертизи.

Розглянувши клопотання про призначення судової технічної експертизи, колегія суддів відмовила у його задоволенні, враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів, які необхідні для встановлення фактичних обставин справи, що входять до предмету доказування, а представник прямо не заперечував дійсність печатки проставленої на додатку № 3, експертизу якої просить провести відповідач.

Представники позивача у судовому засіданні 14.12.2022 року заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Представник відповідача 14.12.2022 року в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистік» - без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс» (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» (далі - відповідач, орендар) укладено договір оренди залізничного рухомого складу №2-298/12-19 (далі- договір), відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад), технічно справний і комерційно придатний до перевезень вантажів, очищений від залишків вантажу. Номери РС, кількість, модель, рік будови і вид РС вказуються в актах прийому-передачі до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Передача рухомого складу в оренду відбувається в місцях, визначених за угодою сторін цього договору і оформлюється актом прийому-передачі, який підписується на залізничній станції України (на підконтрольній офіційній владі України території) погодженій сторонами. Датою початку оренди вважається дата підписання актів прийому-передачі. День підписання акту прийому-передачі вважається першим днем оренди і відповідає даті прибуття вагонів на залізничну станцію прийому-передачі на території України (п.2.1 договору).

Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів прийому-передачі, що відповідає календарному штемпелю дати прибуття РС на станцію, вказану орендодавцем, або дата акту технічного огляду, якщо при поверненні РС були виявлені пошкодження або несправності. День підписання акту прийому-передачі з оренди вважається останнім днем оренди (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору розмір орендної плати узгоджується сторонами в додатках до даного договору, які є невід`ємною частиною цього договору.

Розмір орендної плати може бути змінений тільки по взаємній згоді сторін шляхом укладення додаткової угоди до цього договору, проєкт якої направляється стороною, що ініціює зміни, іншій стороні (п. 4.2.1 договору).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2020, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1 договору).

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що цей договір, усі доповнення до нього, підписані та передані по засобах електронної пошти, факсимільного зв`язку, сторони визнають такими, що мають юридичну силу оригіналів до фактичного отримання оригіналів таких документів поштою впродовж 20 календарних днів з дати їх підписання. Сторони погодили, що документи, підписані та передані сторонами за допомогою факсимільного зв`язку або електронної пошти можуть бути використані в якості письмових доказів узгодження умов цього договору, а також доказів виконання сторонами цього договору в суді.

Зміни і доповнення до цього договору дійсні тільки у разі, якщо вони здійснені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками обох сторін (п. 9.4 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019 відповідач передав, а позивач прийняв в оренду 102 напіввагони, що підтверджується актами прийому-передачі вагонів в оренду № 1 від 10.12.2019, № 2 від 12.12.2019, № 3 від 14.12.2019, № 4 від 16.12.2019, № 5 від 16.12.2019, № 6 від 17.12.2019, № 7 від 19.12.2019, № 8 від 22.12.2019, № 9 від 25.12.2019, № 10 від 29.12.2019, № 11 від 29.12.2019, № 12 від 02.01.2020, № 13 від 05.01.2020, № 14 від 07.01.2020№ 15 від 08.01.2020, № 16 від 10.01.2020, № 17 від 12.01.2020, № 18 від 17.01.2020, № 19 від 17.01.2020 та № 20 від 23.01.2020.

Позивачем було повернуто відповідачу з оренди 102 напіввагони, про що сторонами складено та підписано акти прийому-передачі вагонів з оренди № 1 від 27.02.2020, № 2 від 28.02.2020, № 3 від 29.02.2020, № 4 від 01.03.2020, № 5 від 02.03.2020, № 6 від 03.02.2020, № 8 від 04.03.2020, № 9 від 05.03.2020, № 10 від 06.03.2020, № 11 від 07.03.2020, № 12 від 10.03.2020, № 13 від 11.03.2020, № 14 від 13.03.2020, № 15 від 15.03.2020, 3 16 від 17.03.2020, № 17 від 21.03.2020, № 18 від 19.03.2020, № 19 від 27.03.2020, № 20 від 01.04.2020, № 21 від 06.04.2020, № 22 від 13.04.2020, без зауважень та заперечень.

Сторонами вказані обставини не заперечуються, що свідчить про виконання сторонами договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на підставі вказаного договору сторони погодили розмір орендної плати шляхом укладання додаткових угод.

06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» укладено додаток № 1 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 сторони погодили встановити на грудень місяць 2019 року орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 720,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу.

Даний додаток вступає в силу з дати підписання його сторонами і діє до 31.12.2019 включно, є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Також, 06.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Український транспортний сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» укладено додаток № 2 до договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019, яким відповідно до п. 4.2. договору № 2-298/12-19 від 06.12.2019 сторони погодили встановити орендну плату за тимчасове платне користування напіввагонами орендодавця в розмірі 650,00 грн (в т.ч. ПДВ 108, 33 грн) за одну одиницю рухомого складу на добу.

Даний додаток вступає в силу з 01.01.2020 і є невід`ємною частиною договору № 2-298/12-19 оренди залізничного рухомого складу від 06.12.2019.

Факт укладання між сторонами 06.12.2019 додатку №1 та додатку № 2 також ними не заперечується.

В подальшому, під час листування щодо зменшення ставки орендної плати, відповідачем було надіслано позивачу додаток №3 від 29.01.2020 до договору №2-298/12-19 від 06.12.2019, згідно з яким розмір орендної плати становив 400,00 грн за одну одиницю рухомого складу на добу.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що зміни до договору у вигляді додатку №3 від 29.01.2020 не були ним погоджені та підписані. Вказаний додаток був вчинений без волевиявлення позивача та підписаний невстановленими особами, у зв`язку із чим позивач вважає такі зміни та доповнення недійсними. Наявний в додатковій угоді підпис від імені ОСОБА_1. не належить особі, уповноваженій на це установчими документами ТОВ «Український транспортний сервіс», що є порушенням сторонами ч. 2 ст. 207 ЦК України та є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні приписи містяться у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

За змістом ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №905/1227/17 та у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі №904/4885/20.

За частиною 1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору. Наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).

Як зазначалося вище, матеріали справи свідчать про виконання сторонами договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019.

Факт укладання між сторонами 06.12.2019 додатку №1 та додатку № 2 щодо визначення розміру орендної плати також ними не заперечується.

Разом з тим, спір між сторонами виник щодо дійсності додатку №3 від 29.01.2020, яким розмір орендної плати за одну одиницю рухомого складу на добу було зменшено до 400,00 грн.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у справі №910/8155/20 від 19.05.2022 № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32 підпис від імені ОСОБА_1, який міститься у додатку №3 до договору оренди залізничного рухомого складу №2-298/12-19 від 06.12.2019 у графі «Орендодавець: ТОВ «УТС» Директор ОСОБА_1» - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Таким чином, позивачем доведено, що додаток № 3 від 29.01.2020 був вчинений без волевиявлення позивача та підписаний невстановленими особами, у зв`язку із чим зміни та доповнення викладені у вказаному додатку, є недійсними.

Водночас, колегія суддів не погоджується із твердженнями апелянта щодо недопустимості висновку № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32 враховуючи наступне.

Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової почеркознавчої та судової технічної експертизи документів у справі №910/8155/20 від 19.05.2022 № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32 встановлено, що підпис від імені ОСОБА_1, який міститься у додатку №3 до договору оренди залізничного рухомого складу №2-298/12-19 від 06.12.2019 у графі «Орендодавець: ТОВ «УТС» Директор ОСОБА_1» - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Скаржник вважає, що вказаний висновок експерта не може бути прийнятий судом у якості належного доказу по справі, оскільки: по-перше, спірний документ, який наданий судом на дослідження експертам, а саме додаток № 3 від 29.01.2020 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 не містить такого тексту «Позичальник: ОСОБА_2», який зазначений у висновку експертів; по-друге, директором ТОВ «Українстький транспортний сервіс» є ОСОБА_1, натомість експерти зробили висновок, що підпис на досліджувальному документі не належить ОСОБА_1. Отже, фактично експерти не надали відповідь на поставлене судом питання.

Однак, колегія суддів зазначає, що вказані недоліки у висновку експертів не є недоліками, які не дозволяють використовувати висновок експерта в якості належного та допустимого доказу, а по суті є технічними описками.

Згідно зі статею 104 ГПК україни висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом з урахуванням всіх встановлених обставин справи в сукупності з поясненнями сторін, як того вимагає стаття 86 ГПК України.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Товаристворм з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистікс» не наведено підстав вважати висновок експертизи № 767/21-33/768/21-32/26835/21-33/26836/21-32 від 19.05.2022, виконаної в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/8155/20, недійсним чи неповним та не вказано обгрунтованих підстав, які б довели неправильність висновку, в частині проведення почеркознавчого дослідження підписання додатку № 3.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України № СЕ-19/111-20/52504-ПЧ від 03.11.2020 здійснений в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100010002278 від 28.03.2020, яким встановлено, що підпис в графі «Директор ОСОБА_1» в додатку № 3 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 року виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.

Щодо наявності на додатку №3 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019 відтиску печатки позивача, то колегія суддів зазначає наступне.

Дійсність або недійсність договору не пов`язується з наявністю чи відсутністю на договорі печатки юридичної особи з урахуванням приписів частини 3 ст. 581 Господарського кодексу України. Так, відповідно до змісту вказаної статті, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.04.2021 у справі № 910/1069/20, від 28.05.2020 у справі № 902/439/19, від 04.12.2019 у справі № 910/17687/18.

Враховуючи викладене, за відсутності доказів виконання позивачем додатку № 3 до договору оренди залізничного рухомого складу № 2-298/12-19 від 06.12.2019, що могло свідчити про визнання такого додатку, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що додаток № 3 укладений поза межами волевиявлення позивача, не відповідає внутрішній волі позивача та є недійсним в силу положень статті 215 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до господарського суду не були порушені відповідачем, тому заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України. А тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Судові витрати, згідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Лоджистік» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 у справі №910/8155/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 у справі №910/8155/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2022 року у справі №910/8155/20.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.

5. Матеріали справи № 910/8155/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.В. Сулім

Судді О.М. Коротун

А.Г. Майданевич

Дата складення повного тексту 21.12.2022