Постанова

від 24.09.2007 по справі 1/352-19/25

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010,

м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

24.09.07                                                                                          

Справа  № 1/352-19/25

Львівський

апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді                                Р. Марко

суддів                                           С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі                                    Гунька О.

розглянувши апеляційну

скаргу  п/п ОСОБА_1 від 12.07.07

на рішення    господарського суду  Львівської 

області від 11.06.07  

у

справі    №

1/352-19/25

за

позовом -  РВ

ФДМ України по Закарпатській  області

до

відповідача - п/п ОСОБА_1

третя

особа на стороні позивача без самостійних вимог-  ДТГО»Львівська залізниця»в особі

відокремленого підрозділу «Станція Мукачево»ДТГО «Львівська залізниця»

про

  розірвання договору

оренди від 10.03.06 № 40-06/06-05

за

участю представників сторін:

від

позивача- Ковальова Т.

від

відповідача- не з»явився

від

тр. особи- не з»явився

В С Т А Н О В И В :

 Рішенням господарського суду Львівської

області від 11 червня 2007 року по справі 1/352 - 19/25 позов Регіонального

відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області задоволено

повністю. Розірвано Договір оренди № 40 - 06/06 - 05 від 10 березня 2006 року.

Стягнено з приватного підприємця ОСОБА_1на користь РВ ФДМ України по

Закарпатській  області  до державного бюджету 26 803, 36

грн. заборгованості по орендній платі. Зобов»язано приватного підприємця

ОСОБА_1повернути балансоутримувачу- ДТГО»Львівська залізниця»в особі

відокремленого підрозділу «Станція Мукачево»ДТГО «Львівська залізниця»за актом

прийому -передачі будівлю (літера "А") загальною площею 380,2 м2,

що знаходиться за адресою: м. Мукачево Закарпатської області, вул. Я. Мудрого,

98.

Не погоджуючись з рішенням

господарського суду Львівської області від 11.06.07, приватний     підприємець ОСОБА_1подав апеляційну

скаргу  з проханням скасувати зазначене

рішення суду та прийняти нове, яким в позові відмовити. В обґрунтування своїх

вимог, апелянт посилається на той факт, що позивачем безпідставно нараховано

суму заборгованості по орендній платі, оскільки відповідач не здійснював

оплати, так як не мав можливості користуватися орендованим майном з підстав

недопущення його балансоутримувачем до спірного майна. Також, апелянт зазначає,

що спірний договір  вважається не

укладений, так як акт прийому- передачі майна не затверджений

балансоутримувачем спірного майна.

В судовому засіданні, представник

позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без

змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на

підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної

скарги,  дослідивши обставини справи,

перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного

законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог

апелянта.

При цьому колегія виходила з

наступного.

10.03.2003р. між Регіональним

відділенням ФДМ України по Закарпатській області та  п/п ОСОБА_1 укладено Договір оренди

№40-06/06-05, згідно з яким орендодавець (Регіональне відділення ФДМ України по

Закарпатській області) передав в оренду Відповідачу будівлю (літера

"А") загальною площею 380,2 м2, що знаходиться за адресою:

м. Мукачево, Закарпатської області, вул. Я. Мудрого, 98, яка знаходиться на

балансі Державного теріторіально-галузевого об'єднання "Львівська

залізниця", в особі Відокремленого підрозділу "Станція Мукачево"

ДТГО "Львівська Залізниця", м. Мукачево Закарпатської області.

Згідно з умовами вказаного Договору ПП

ОСОБА_1 передано у платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме

державне майно, а саме: будівля (літера "А") загальною площею 380,2 м2,

що знаходиться за адресою: м. Мукачево Закарпатської області, вул. Я. Мудрого,

98, яке знаходиться на балансі Державного теріторіально-галузевого об'єднання

"Львівська залізниця", в особі Відокремленого підрозділу

"Станція Мукачево" ДТГО "Львівська Залізниця, а ПП ОСОБА_1 в

свою чергу зобов»язувався сплачувати орендну плату за користування майном.

Однак, відповідачем, в порушення вимог

п. 3. спірного Договору, не сплачено в повному обсязі орендну плату за

використання держаного майна. Станом на момент подання позову заборгованість

Відповідача перед державним бюджетом становить 26 803,36 грн., крім того,

Позивачем донараховано пеню в розмірі 1244,03 грн. 

Відповідно до ст.ст. 179-180

Господарського кодексу України господарським договором являється засноване на

угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі зобов'язальне

правовідношення між суб'єктами господарювання, змістом якого є взаємні права і

обов'язки сторін у сфері господарювання.

В свою чергу аналіз ч. 1 ст. 2 Закону

України «Про оренду державного та комунального майна»(згідно якої орендою є

засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним

орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності) та змісту

Договору оренди № № 40 - 06/06 - 05 індивідуально визначеного нерухомого майна,

що належить до державної власності від 10 березня 2006 року, зокрема п.п. 1.1.,

1.2., 5.1. 6.1., свідчить про наявність всіх ознак господарського договору.

Таким чином, згаданий Договір являється господарським договором.

Відповідно до ст. 629 Цивільного

кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 651

цього ж Кодексу встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за

рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору

другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною

договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею ст. 10 Закону України "Про

оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року N

2269-ХІІ орендна плата з урахуванням її індексації віднесена до істотних умов

договору оренди. В наслідок чого, у відповідності із п. 3.4 Договору, орендар

зобов'язаний не пізніше 12 числа наступного місяця надавати орендодавцю копію

платіжного доручення про сплату орендної плати в державний бюджет. Таким чином,

оскільки дана умова договору відноситься до істотних, то її порушення є

достатньою підставою для розірвання договору, що свідчить про те, що судом

правомірно було зроблено висновок про порушення умов договору оренди в

частині   несплати      орендної  

плати   за   користування   орендованим  

майном   та можливості розірвання

згаданого договору.

Щодо доводів апелянта про те, що він на

підставі ч. 6 ст. 762 ЦК України звільнявся від плати за орендоване майно за весь

час протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які

він не відповідає, спростовується копіями квитанцій №№ 153, 154 від 29

листопада 2006 року .

Також безпідставними є посилання

апелянта на те, що не підписання акту приймання - передачі майна

балансоутримувачем, визнаного в п. 7.1. Договору оренди невід'ємною його

частиною, тягне не укладеність договору, оскільки  відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України

"Про оренду державного та комунального майна" від 10 квітня 1992 року

N 2269-ХІІ, передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у

строки і на умовах, визначених у договорі оренди. У відповідності до п. 2.1.

орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в

договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору

та акта приймання - передачі.

Як випливає з Договору, такий укладений

між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській

області та приватним підприємцем ОСОБА_1 , тобто балансоутримувач орендованого

майна не є стороною по вказаному Договорі і відповідно не повинен був

підписувати на договір, ні акт прийому-передачі.

З наведеного випливає, що, підписавши

Договір оренди № 40- 06/06- 05 від 10 березня 2006 року та акт приймання -

передачі майна, сторони досягли згоди з усіх істотних умов.

Колегія суддів, вважає, що місцевим

господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні

висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для

скасування рішення місцевого господарського суду .

Керуючись ст.ст.   101, 103, 105 ГПК України,  Львівський апеляційний господарський суд -

Постановив:

Рішення 

господарського суду Львівської 

області від 11.06.07 у справі № 1/352-19/25 залишити без змін, а

апеляційну скаргу  - без задоволення.

Постанову  може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до

господарського суду Львівської області.

Головуючий                                 Р. Марко

Суддя                                      С. Бойко

Суддя

                                  Т. Б