Постанова

від 22.12.2022 по справі 461/6411/22

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6411/22

Провадження №3/461/3408/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 року м. Львів.

Суддя Галицького районного суду м. Львова Юрків О.Р.,

за участі представника митниці Лубоцького Б.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення,-

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 ,

за ч.3 ст. 471 МК України,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про порушення митних правил від 21.11.2022 року №1247/20900/22, 26.11.2021 близько 04 год. 30 хв. через пункт пропуску "Краківець - Корчова"митного поста "Яворів" Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд в Україну» автомобіля марки «Iveco», VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , піл керуванням громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ). Транспортний засіб переміщувався смугою руху «червоний коридор» без вантажу.

До митного контролю ОСОБА_1 подав контрольний талон для проходження транспортного засобу по «червоному коридору» серії TGC № 842725, паспорт громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 та заявив, що переміщується без вантажу.

Митними органами Республіки Польща листом № 0201-IGM.541.22.2022.2.RLM від 27.05.2022 (лист Держмитслужби № 26/26-04/7.4/972 від 07.07.2022) повідомлено, що транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_3 у вказану дату переміщувалися товари згідно з митною декларацією № 21PL402010NS4P0UY9 від 23.11.2021 та надано її видрук.

Відповідно до вказаної митної декларації транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_3 переміщувався товар «кава розчинна» у кількості 124 упаковки загальною вагою нетто 3100 кг, код товару - 210111, Відправник - польська компанія Vega Sp.zo.o. (ul. Lukasiewicza, ? 8a, 35-604 Rzeszow), отримувач - TOB "СКОНФУР"(вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, м. Дніпро, 49005). Товари переміщувалися згідно з рахунком-фактурою № 7820 та специфікацією до нього № 7820/3 (відповідно до графи 44 вказаної митної декларації).

Польською компанією Agencja celna Vega Sp.zo.o. листом б/н від 25.08.2022 (вх. Львівської митниці № 29036/14-20 від 26.08.2022) на запит Львівської митниці № 7.4/20-03/14/16437 від 24.08.2022 надано копії митної декларації № 21PL402010NS4P0UY9 від 23.11.2021, рахунку- фактури № 7820 та специфікації до нього № 7820/3.

Відповідно до рахунку-фактури № 7820 американською компанією PLODIMEX USA, Inc. (100 Winston Dr, 17C S, Cliffside Park, NJ07010) продано українському TOB "СКОНФУР" (код 42833237, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, м. Дніпро, 49005) товар «кава розчинна» загальною вагою 14500 кг та загальною вартістю 43 500 доларів США (з розрахунку 3 долари США /кг).

Згідно зі специфікацією № 7820/3 до рахунку-фактури № 7820 транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_3 переміщувався товар «кава розчинна» у кількості 124 упаковки (по 25 кг кожна) загальною вагою нетто 3100 кг та загальною вартістю 9 300 доларів США (станом на 26,11.2021 за курсом НБУ відповідає сумі 251 338,08 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч. 1, 2, 4 ст, 266 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 4 статті 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг. Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Згідно з ч. 1 ст. 378 Митного кодексу України пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.

З метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття ним участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею на його адресу скеровано листи від 21.07.2022 № 7.4-4/20-01/14/13995 та від 17.10.2022 № 7.4-4/20-01/10/19983, якими йому запропоновано прибути до Львівської митниці. Однак, ОСОБА_1 у вказані у листах терміни не з`явився та про причини неявки не повідомив.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом не декларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані, як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.3 ст. 471 МК України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, наслідки неявки.

Відповідно до ст. 526 МК України, вважаю можливим проводити розгляд справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що не з`явилася на виклик суду, хоча належним чином була повідомлена про час і місце розгляду справи.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Представник митниці в судовому засідання зазначив, що у діях ОСОБА_1 наявний склад правопорушення, яке йому інкриміноване. До останнього слід застосувати стягнення, передбачене санкцією частини 3 статті 471 МК України.

Заслухавши думку представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого висновку.

Положеннями п. 3 ч. 1ст. 8 МК Українивизначено, що державна митна справа здійснюється на основі принципів законності та презумпції невинуватості.

Згідно зст. 486 Митного кодексу України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким порушенням.

Відповідно до вимогст. 489 МК Українипри розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.280КУпАП зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно дост. 62 Конституції Україниособа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку та обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбаченіст. 62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р., Першого протоколу та протоколів 2,4,7 та 11 до Конвенції».

Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до статті 458МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи МК чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Згідно з вимогамист. 252 КУпАПта ч. 2ст. 495 МК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів.

Частиною 3 статті 471 МК України передбачено, що недекларування товарів(крімвалютних цінностей),що підпадаютьпід встановленізаконодавством заборонита/абообмеження щодоввезення намитну територіюУкраїни абовивезення замежі цієїтериторії таякі переміщуютьсягромадянами - тягне за собою накладення штрафу у розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією таких товарів або без такої.

Згідно примітки ст. 471 МК України, вбачається, що недекларуванням у цій статті вважається незаявлення громадянином за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений цим Кодексом, про товари, які переміщуються (пересилаються) таким громадянином через митний кордон України (у тому числі при проходженні (проїзді) ним каналом, позначеним символами зеленого кольору ("зелений коридор")".

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 374 МК України, товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 1000 євро, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення, та товари (крім підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами. Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленоюПодатковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України). Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

У відповідності до ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються:1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів;2) поясненнями свідків;3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності;4) висновком експерта;5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.

Судом встановлено, що26.11.2021 о 04 год. 30 хв. через пункт пропуску "Краківець - Корчова"митного поста "Яворів" Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд е Україну» автомобіля марки «Iveco», VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , піл керуванням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ). Транспортний засіб переміщувався смугою руху «червоний коридор» без вантажу.

До митного контролю ОСОБА_1 подав контрольний талон для проходження транспортного засобу по «червоному коридору» серії TGC № 842725, паспорт громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_3 та заявив, що переміщується без вантажу.

Наказом Львівської митниці №254 від 11.10.2021 року «Про посилення заходів митного контролю» була запроваджена процедура фотографування вантажних відсіків транспортних засобів загальною масою до 3,5 тонн включно та понад 3.5 тонни, які перемішуються порожніми через митний кордон у напрямку «в`їзд в Україну», з відображенням цієї інформації у відповідних функціональних модулях АСМО «Інспектор».

Відповідно до п. 26 Порядку здійснення фото-, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 370, за результатами проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, під час якого здійснювалася фото-, відеофіксація, посадова особа органу доходів і зборів забезпечує: збереження файлів із результатами здійснення фото- та/або відеозйомки на сервері ДФС та прикріплення таких файлів за наявності технічної можливості до митних декларацій або до інформації про переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Однак до матеріалів справи не долучено доказів фотофіксації про або відеофіксації правопорушення.

З долученого до матеріалів справи акту про результати перевірки з окремих питань від 09 вересня 2022 року вбачається, що у ньому немає жодних даних на підтвердження позиції митного органу. Не містить інформації про те, що працівник митного поста здійснював фабрикування доказів та вносив таку інформацію в систему. Також нема жодної інформації, що посадова особа була притягнута до дисциплінарно, адміністративної чи кримінальної відповідальності за такі дії. Даний акт містить пропозиції, тобто носить рекомендаційний характер. Крім того, вказаний акт долучений до протоколу не у повному обсязі, тобто до протоколу вибірково долучено декілька аркушів з документа на останньому аркуші якого міститься нумерацію сторінки 55. Крім того, у п. 8 («пропозиції») п.п. 8.3, серед іншого, наведено наступне «З урахуванням встановлених у ході перевірки обставин, …. розглянути питання про порушення стосовно них дисциплінарних проваджень». Однак, матеріали справи не містять жодних даних про такі провадження.

З транзитної декларації MRN №21PL402010NS4P0YR9, вбачається, що така подавалась 23.11.2021 року (електронною формою, тобто дистанційно) дата можливого в`їзду 30.11.2021 року. Водночас, у наведеній транзитній декларації немає жодної інформації коли вона була виконана (реалізована) і коли товар зазначений у ній був ввезений в Україну і чи взагалі такий ввозився, а якщо ввозився то чи він ввозився саме транспортним засобом р.н. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 . Декларація не містить жодної відмітки митних органів Республіки Польща з цього приводу, тобто з неї неможливо встановити чи дійсно зазначений товар фактично ввозився.

Таким чином, суд вважає, що фактнаявностіMRN №21PL402010NS4P0YR9 за 23.11.2021року не підтверджує ввезення товару 26.11.2021 року на митну територію України ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, суд приходить до висновку про те, що митним органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 26.11.2021 року на митну територію України вчинено адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 471 МК України.

Також, суд приймає до уваги те, що Львівською митницею здійсненозапит на фірму Agencja Celna vega Sp.z о.о. із питаннями про товар, який вказаний у транзитній декларації MRN №21PL402010NS4P0YR9 з прив`язкою до транспортного засобу НОМЕР_3 і який мав направлятись до ТОВ «Сконфур» в Україні, хоча відправником/експортером по наданій декларації виступає ОСОБА_2 z о.о. Відповіді на вказаний лист до матеріалів справи митним органом не долучено. Крім цього, долучена до протоколу специфікація №7820/4 до рахунку-фактури № 7820 не містить підпису та печатки продавця та відправника, а також будь-кого із сторін визначених у Інвойсі.

З долучених до матеріалів справи доказів встановлено факт того, що 26.11.2021 о 04 год. 30 хв. через пункт пропуску "Краківець - Корчова"митного поста "Яворів" Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд е Україну» автомобіля марки «Iveco», VIN НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 ).

Однак, факт перетинання кордону не доводить вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного суд вважає, що ОСОБА_1 не вчинив жодних дій спрямованих на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом не декларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч.3 ст.471 МК України, оскільки матеріалами справи не доведено, що останній вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом не декларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Згідност.486 МК України, завданням провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог Закону.

Згідно зі ст.487МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до ст.ст.486,489МК України при розгляді справи про правопорушення митних правил підлягають з`ясуванню такі обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення (тобто час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, з дотриманням вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин кожної справи.

Вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виходячи зі змісту даної статті, склад вказаного правопорушення полягає саме в умисному переміщенні товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів.

Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Так, ч.1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.

У рішенні у справі «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

Практика Європейського Суду вказує на те, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинності і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.

Згідно ч.1ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно п.4 ст.129 Конституції України, однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Беручи до уваги, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази, які у своїй сукупності, поза розумним сумнівом, доводять наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України, вказана справа підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України, відсутня.

Відповідно дост. 527 МК Україниу справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 247 КУпАПпровадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином,суд прийшовдо беззаперечногопереконання,що обставини,які викладенів протоколі від 21.11.2022 року № 1247/20900/22, не відображають всіх ознак складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.471 МК України, при цьому суд позбавлений права самостійно відшукувати докази на користь обвинувачення, а тому провадження у справі підлягає закриттю відповідно до п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Керуючись п. 1 ст.247 КУпАП, ч.1 ст. 483 МК України, суддя ,-

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471МКУкраїни за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.471МКУкраїни закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову протягом десяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Львівського апеляційного суду.

Суддя О.Р. Юрків.