Постанова

від 24.03.2023 по справі 461/6411/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6411/22 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 33/811/1563/22 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2023 року суддяЛьвівського апеляційногосуду Маліновська-МикичО.В.,з участюпредставника Львівськоїмитниці ЗиряноваО.Ю.,розглянувши апеляційнускаргу представникаЛьвівської митниціЛубоцького Б.І. на постанову Галицького районного суду міста Львова від 22 грудня 2022 року,

встановив:

постановою Галицького районного суду міста Львова від 22 грудня 2022 року відмовлено у притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3ст. 471 МК Україниза відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3ст. 471 МК Українизакрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Згідно з протоколом про порушення митних правил від 21.11.2022 року №1247/20900/22, 26.11.2021, близько 04 год. 30 хв., через пункт пропуску "Краківець - Корчова"митного поста "Яворів" Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд в Україну» автомобіля марки «Iveco», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 ). Транспортний засіб переміщувався смугою руху «червоний коридор» без вантажу.

До митного контролю ОСОБА_1 подав контрольний талон для проходження транспортного засобу по «червоному коридору» серії TGC № 842725, паспорт громадянина для виїзду за кордон № НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу з реєстраційним номером НОМЕР_2 та заявив, що переміщується без вантажу.

Митними органами Республіки Польща листом № 0201-IGM.541.22.2022.2.RLM від 27.05.2022 (лист Держмитслужби № 26/26-04/7.4/972 від 07.07.2022) повідомлено, що транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_2 у вказану дату переміщувалися товари згідно з митною декларацією № 21PL402010NS4P0UY9 від 23.11.2021 та надано її видрук.

Відповідно до вказаної митної декларації транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_2 переміщувався товар «кава розчинна» у кількості 124 упаковки загальною вагою нетто 3100 кг, код товару - 210111, відправник - польська компанія Vega Sp.zo.o. (ul. Lukasiewicza, ? 8a, 35-604 Rzeszow), отримувач - TOB "СКОНФУР"(вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, м. Дніпро, 49005). Товари переміщувалися згідно з рахунком-фактурою № 7820 та специфікацією до нього № 7820/3 (відповідно до графи 44 вказаної митної декларації).

Польською компанією Agencja celna Vega Sp.zo.o. листом б/н від 25.08.2022 (вх. Львівської митниці № 29036/14-20 від 26.08.2022) на запит Львівської митниці № 7.4/20-03/14/16437 від 24.08.2022 надано копії митної декларації № 21PL402010NS4P0UY9 від 23.11.2021, рахунку- фактури № 7820 та специфікації до нього № 7820/3.

Відповідно до рахунку-фактури № 7820 американською компанією PLODIMEX USA, Inc. (100 Winston Dr, 17C S, Cliffside Park, NJ07010) продано українському TOB "СКОНФУР" (код 42833237, вул. Глобинська, 2, офіс 207/2, м. Дніпро, 49005) товар «кава розчинна» загальною вагою 14500 кг та загальною вартістю 43 500 доларів США (з розрахунку 3 долари США /кг).

Згідно зі специфікацією № 7820/3 до рахунку-фактури № 7820 транспортним засобом з реєстраційним номером НОМЕР_2 переміщувався товар «кава розчинна» у кількості 124 упаковки (по 25 кг кожна) загальною вагою нетто 3100 кг та загальною вартістю 9 300 доларів США (станом на 26,11.2021 за курсом НБУ відповідає сумі 251 338,08 гривень).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант (ч. 1, 2, 4 ст, 266 Митного кодексу України).

Частинами 1 та 4 статті 374 Митного кодексу України визначено, що товари (за винятком підакцизних), сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг, що ввозяться громадянами на митну територію України у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі через інші, ніж відкриті для повітряного сполучення, пункти пропуску через державний кордон України, не підлягають письмовому декларуванню (за винятком товарів, на які відповідно до статті 197 цього Кодексу встановлено обмеження щодо переміщення громадянами через митний кордон України, і випадків, передбачених частиною другою цієї статті) та не є об`єктами оподаткування митними платежами.

Товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті, але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10 000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян, з поданням документів, що видаються державними органами для здійснення митного контролю та митного оформлення таких товарів, та оподатковуються ввізним митом за ставкою 10 відсотків і податком на додану вартість за ставкою, встановленою Податковим кодексом України, в частині, що перевищує еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг. Базою оподаткування таких товарів є частина їх сумарної фактурної вартості, що перевищує еквівалент 1000 євро (при ввезенні товарів на митну територію України через пункти пропуску через державний кордон України, відкриті для повітряного сполучення) та еквівалент 500 євро або вартість товарів, обчислена пропорційно до ваги, що перевищує 50 кг (при ввезенні через інші пункти пропуску через державний кордон України).

Згідно з ч. 1 ст. 378 Митного кодексу України, пропуск на митну територію України товарів, що класифікуються в 1-24 групах УКТ ЗЕД та ввозяться громадянами для вільного обігу, в будь-яких обсягах не дозволяється.

З метою отримання пояснень від ОСОБА_1 та прийняття ним участі у складанні протоколу про порушення митних правил Львівською митницею на його адресу скеровано листи від 21.07.2022 № 7.4-4/20-01/14/13995 та від 17.10.2022 № 7.4-4/20-01/10/19983, якими йому запропоновано прибути до Львівської митниці. Однак, ОСОБА_1 у вказані у листах терміни не з`явився та про причини неявки не повідомив.

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом не декларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Дії ОСОБА_1 органом митниці кваліфіковані як порушення митних правил, відповідальність за вчинення яких передбачена ч.3 ст. 471 МК України.

На постанову судді представник Львівської митниці Державної митної служби України подав апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням клопотання про внесення змін у апеляційну скаргу, просить оскаржувану постанову скасувати та винести нову постанову, якою визнати громадянина ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 471 МК України, накласти на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 5100 грн. з конфіскацією предметів правопорушення.

В обґрунтування апеляційних вимог вказує,що висновок Галицького районного суду м. Львова є помилковим та необґрунтованим, а постанова суду необ`єктивною, невмотивованою та безпідставною.

Зазначає, що судом не взятодо уваги п.8 ч.1 ст.366, п.3 ч.1 ст.491, п.6 ч.1 ст.565 МК України, відповідно до яких в передбаченому чинним законодавством порядку митним органом було отримано інформаціюв листі Держмитслужби, яка підтверджує факт вивезення з території Євросоюзу товару за експортною декларацією митних органів Республіки Польщі (MRN) № 21PL402010NS4P0YR9 від 23.11.2021. Згідно вказаної декларації транспортний засіб р.н. НОМЕР_2 в дату перетину митного кордону Польща-Україна переміщував товар «кава розчинна» у кількості 124 упаковки (по 25 кг кожна) загальною вагою нетто 3100 кг та загальною вартістю 9 300 доларів США (станом на 26.11.2021 за курсом НБУ відповідає сумі 251 338,08 гривень).

Стверджує,що зважаючина положенняст.4міжнародної «Угоди між Урядом України і Урядом Республіки Польща про співробітництво і взаємодопомогу у митних справах», митний орган виконав свій обов`язок щодо збору доказів та встановлення обставин в справі отримавши як доказ лист Держмитслужби та долучивши офіційну інформацію митних органів іноземної держави як належного джерела інформації до матеріалів даної справи.

Вважає, що вказаними аргументами доведено вину гр. ОСОБА_1 у вчинені порушення митних правил за ч. 3 ст. 471 МК України та не спростовано жодним документом із наявних в матеріалах справи 461/6411/22.

На думку апелянта, судом не дотримано норм ст.245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якої завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Стверджує, що винесена постанова, не спрямована на попередження подібних правопорушень, а навпаки - сприяє їх вчиненню в майбутньому та породжує почуття безвідповідальності за вчинене.

Заслухавши виступ представника Львівської митниці Зирянова О.Ю., дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України, при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність; чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

В силу ст. 1 ч. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Дані вимоги Закону суддею першої інстанції в повному обсязі дотримані.

Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок підтверджується зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Рішення про закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 471 МК України, суддя мотивував тим, що під час судового розгляду Львівською митницею Держмитслужби не надано жодних належних та допустимих доказів, що підтверджують факт ввезення 26.11.2021 ОСОБА_1 на митну територію України вказаного у протоколі про порушення митних правил товару.

Такого висновку суддя дійшов виходячи з наступного.

Наказом Львівської митниці №254 від 11.10.2021 року «Про посилення заходів митного контролю» була запроваджена процедура фотографування вантажних відсіків транспортних засобів загальною масою до 3,5 тонн включно та понад 3.5 тонни, які перемішуються порожніми через митний кордон у напрямку «в`їзд в Україну», з відображенням цієї інформації у відповідних функціональних модулях АСМО «Інспектор».

Відповідно до п. 26 Порядку здійснення фото-, відеофіксації митних та інших формальностей, які проводяться контролюючими органами затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 р. № 370, за результатами проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, під час якого здійснювалася фото-, відеофіксація, посадова особа органу доходів і зборів забезпечує: збереження файлів із результатами здійснення фото- та/або відеозйомки на сервері ДФС та прикріплення таких файлів за наявності технічної можливості до митних декларацій або до інформації про переміщення товарів та транспортних засобів через митний кордон України.

Однак, до матеріалів справи не долучено доказів фотофіксації про або відеофіксації правопорушення.

З долученого до матеріалів справи акту про результати перевірки з окремих питань від 09 вересня 2022 року вбачається, що у ньому немає жодних даних на підтвердження позиції митного органу. Не містить інформації про те, що працівник митного поста здійснював фабрикування доказів та вносив таку інформацію в систему. Також нема жодної інформації, що посадова особа була притягнута до дисциплінарно, адміністративної чи кримінальної відповідальності за такі дії. Даний акт містить пропозиції, тобто носить рекомендаційний характер. Крім того, вказаний акт долучений до протоколу не у повному обсязі, тобто до протоколу вибірково долучено декілька аркушів з документа на останньому аркуші якого міститься нумерацію сторінки 55. Крім того, у п. 8 («пропозиції») п.п. 8.3, серед іншого, наведено наступне «З урахуванням встановлених у ході перевірки обставин, …. розглянути питання про порушення стосовно них дисциплінарних проваджень». Однак, матеріали справи не містять жодних даних про такі провадження.

З транзитної декларації MRN №21PL402010NS4P0YR9 вбачається, що така подавалась 23.11.2021 року (електронною формою, тобто дистанційно) дата можливого в`їзду 30.11.2021 року. Водночас, у наведеній транзитній декларації немає жодної інформації коли вона була виконана (реалізована) і коли товар зазначений у ній був ввезений в Україну і чи взагалі такий ввозився, а якщо ввозився то чи він ввозився саме транспортним засобом р.н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Декларація не містить жодної відмітки митних органів Республіки Польща з цього приводу, тобто з неї неможливо встановити чи дійсно зазначений товар фактично ввозився.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що факт наявності MRN №21PL402010NS4P0YR9 за 23.11.2021 року не підтверджує ввезення товару 26.11.2021 року на митну територію України ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, суд прийшов до правильного висновку про те, що митним органом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 26.11.2021 року вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 471 МК України.

Також, суд апеляційної інстанції бере до уваги те, що Львівською митницею здійснено запит на фірму Agencja Celna vega Sp.z о.о. із питаннями про товар, який вказаний у транзитній декларації MRN №21PL402010NS4P0YR9 з прив`язкою до транспортного засобу НОМЕР_2 і який мав направлятись до ТОВ «Сконфур» в Україні, хоча відправником/експортером по наданій декларації виступає ОСОБА_2 z о.о.

Відповіді на вказаний лист до матеріалів справи митним органом не долучено.

Крім цього, долучена до протоколу специфікація №7820/4 до рахунку-фактури № 7820 не містить підпису та печатки продавця та відправника, а також будь-кого із сторін визначених у Інвойсі.

З долучених до матеріалів справи доказів встановлено факт того, що 26.11.2021 о 04 год. 30 хв. через пункт пропуску "Краківець - Корчова"митного поста "Яворів" Львівської митниці було здійснено пропуск в напрямку «в`їзд е Україну» автомобіля марки «Iveco», VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_3 ).

Однак, факт перетинання кордону не доводить вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям Європейського суду з прав людини. За змістом ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10 лютого 1995 року Європейський суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають національним законодавством: презумпція невинності обов`язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.

У рішенні «Маліга проти Франції» від 23 вересня 1998 року, Європейський суд з прав людини визнав кримінально-правовий зміст адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини підкреслює, що обов`язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до скоєння порушення. Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».

З урахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 невірно кваліфіковані за ч.3 ст.471 МК України, оскільки матеріалами справи не доведено, що останній вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України, шляхом не декларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу порушення митних правил, передбачених ч.3 ст. 471 МК України.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було.

Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 483, 528, 530 МК України, суд, -

постановив:

постанову Галицького районного суду міста Львова від 22 грудня 2022 року залишити без змін, а апеляційну скаргу представника Львівської митниці без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Маліновська-Микич О.В.