Рішення

від 19.12.2022 по справі 320/7860/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2022 року справа №320/7860/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія « 7» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія « 7» (далі позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі відповідач), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області «Про анулювання ліцензії» №583 від 17.07.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вважає оскаржуване розпорядження відповідача безпідставним та таким, що підлягає скасуванню, так як воно видане без проведення фактичної перевірки й без наявності визначених законом підстав.

Позивач стверджує, що відповідач в акті перевірки не вказав та не конкретизував, які саме недостовірні дані надано позивачем при отриманні ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) та в яких документах вони містяться, а тому відповідач не довів правомірність винесеного ним розпорядження.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення ним фактичної перевірки позивача та до її закінчення позивачем не було надано документів щодо наявності в нього резервуарів та підтвердження використання пального виключно для потреб власного споживання. При цьому перевіркою контролюючого органу не встановлено місткість резервуарів у 17 000 л.

Таким чином відповідач зазначає, що ним було встановлено факт подання позивачем недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги спеціального закону.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірне розпорядження прийняте податковим органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №320/7860/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), витребувано докази у справі від відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про продовження процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву, повторно витребувано докази у справі від відповідача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.12.2022 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши подані документи й матеріали, всебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софія « 7» (місцезнаходження: 09001, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Сквира, вул. Самгородецька, буд. 11, ідентифікаційний код 00445943) зареєстроване в якості юридичної особи 29.04.2004, номер запису 1 346 145 0000 000875 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

10.03.2020 позивач сплатив 780,00 грн. як плату за ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), що підтверджується платіжним доручення №2542 від 10.03.2020, виданим позивачем.

16.03.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) б/н від 10.03.2020 (вх. №14028/10 від 16.03.2020 за даними відповідача).

30.03.2020 відповідач видав позивачу ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним №10200414202000911 від 30.03.2020 з терміном дії з 30.03.2020 до 30.03.2025, відповідно до якої позивач отримав право на зберігання пального за адресою місця зберігання: АДРЕСА_1 , загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального 17 000 л.

30.06.2020 відповідач видав наказ «Про проведення фактичних перевірок» №875 від 30.06.2020, відповідно до пункту 2 якого працівникам управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі ПК України) було наказано в частині здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, провести фактичні перевірки суб`єктів господарювання (об`єктів) згідно з додатком №1.

Відповідно до додатку №1 до наказу Головного управління ДПС у Київській області №875 від 30.06.2020 головним державним ревізорам-інспекторам Макаренку Володимиру Володимировичу та Різнику Павлу Олексійовичу було наказано провести з 07.07.2020 фактичну перевірку діяльності позивача тривалістю 10 діб за адресою: Сквирський р-н, с. Буки, вул. Соборна, 21-І, з метою проведення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, у тому числі наявності ліцензій, виданих органами ДПС та реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі; внесенням місць зберігання спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного державного реєстру місць зберігання; маркуванням алкогольних напоїв і тютюнових виробів; встановленими мінімальними оптово-відпускними або роздрібними цінами на алкогольні напої; встановленими максимальними роздрібними цінами на тютюнові вироби; реєстрацією платником акцизного податку при здійсненні суб`єктом господарювання операцій з реалізації пального тощо.

07.07.2020 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Київській області Макаренком Володимиром Володимировичем та ОСОБА_1 перед початком проведення фактичної перевірки позивача у відповідності до пункту 81.1 пункту 81 ПК України складено акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку, відповідно до якого директор позивача Суслов Олег Васильович відмовився від підпису у направленнях на перевірку №№363 та 364 від 07.07.2020 з невідомих причин.

З 07.07.2020 по 14.07.2020 відповідачем проведено фактичну перевірку господарської діяльності позивача відповідно до наказу Головного управління ДПС у Київській області «Про проведення фактичних перевірок» №875 від 30.06.2020 та направлень відповідача на перевірку №363 та №364 від 07.07.2020.

14.07.2020 відповідачем за результатами проведення вищевказаної фактичної перевірки господарської діяльності позивача складено акт (довідку) про результати фактичної перевірки №200/10-36-32-00-10/00445943 від 14.07.2020 (дата реєстрації акта в органі ДПС за місцем здійснення діяльності суб`єкта господарювання 15.07.2020), відповідно до пункту 13 описової частини якого відповідачем встановлено, що позивач за адресою: АДРЕСА_1 , має ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №10200414202000911 від 30.03.2020 загальною місткістю резервуарів 17 000 л.

У ході проведення перевірки та до її закінчення позивачем не надано документів щодо наявності резервуарів та підтвердження використання пального виключно для потреб власного споживання.

Перевіркою також не встановлено місткість резервуарів на 17 000 л.

Таким чином, відповідачем встановлено факт подання позивачем недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), чим порушено вимоги частини сорок третьої статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 із змінами та доповненнями (далі Закон №481/95-ВР).

Під час перевірки відповідачем здійснювалась фотофіксація.

14.07.2020 головними державними ревізорами-інспекторами Головного управління ДПС у Київській області Макаренком Володимиром Володимировичем та ОСОБА_1 складено у відповідності до пункту 86.5 статті 86 ПК України акти відмови від підписання акта перевірки та від отримання акта перевірки, відповідно до яких директор позивача Суслов Олег Васильович після ознайомлення з актом перевірки відмовився від його підписання та отримання його примірника.

16.07.2020 відповідач разом з супровідним листом №22309/10/10-36-32-00-10 від 15.07.2020 направив на адресу місцезнаходження позивача другий примірник акту про результати фактичної перевірки №200/10-36-32-00-10/00445943 від 15.07.2020.

17.07.2020 відповідач відповідно до свого розпорядження про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №583 від 17.07.2020 анулював ліцензію позивача на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) за реєстраційним №10200414202000911 з терміном дії з 30.03.2020 до 30.03.2025 у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

17.08.2020 Головне управління ДПС у Київській області отримало заперечення позивача на акт про результати фактичної перевірки за вих. №45 від 14.08.2020 (вх. №33143/10 від 17.08.2020 за даними відповідача).

26.08.2020 відповідач своїм листом №25835/10/10-36-32-00-10 від 26.08.2020 залишив вказані вище заперечення позивача на акт про результати фактичної перевірки без розгляду, так як вони були подані позивачем поза межами строку, визначеного пунктом 86.7 статті 86 ПК України.

Не погоджуючись із розпорядженням Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №583 від 17.07.2020, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України регулюються положеннями Закону №481/95-ВР.

Відповідно до статті 1 Закону №481/95-ВР ліцензією (спеціальним дозволом) є документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберіганням пального є діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місце зберігання пального, в свою чергу, є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, та розміщується у вільному доступі.

Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального містить відомості про: ліцензіатів (для юридичних осіб - найменування, код ЄДРПОУ, для фізичних осіб - суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) - прізвище, ім`я, по батькові, номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки та повідомили про це відповідний податковий орган і мають відмітку в паспорті), для спільної діяльності без створення юридичної особи - найменування, код ЄДРПОУ особи, відповідальної за ведення обліку спільної діяльності, для іноземного суб`єкта господарювання - найменування постійного представництва, реєстраційний номер постійного представництва); місця виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним (адреса); дату видачі/анулювання та термін дії ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі пальним.

Податковими органами в розумінні Закону №481/95-ВР є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи.

За приписами статті 15 Закону №481/95-ВР оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.

Річна плата за ліцензії на право зберігання пального встановлена в розмірі 780 гривень.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують.

Ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.

У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).

Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Після видачі/призупинення/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/призупинення/анулювання відповідної ліцензії.

Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.

Отже, суб`єкт господарювання при зберіганні пального зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання такого пального, крім випадків, передбачених статтею 15 Закону №481/95-ВР.

При цьому суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, для отримання ліцензії на зберігання пального подають виключно заяву та зазначають у ній про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

У відповідності до підпункту 27 пункту 4 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №227 від 06.03.2019, ДПС відповідно до покладених на неї завдань здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, з оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та контроль за таким виробництвом; здійснює ліцензування діяльності суб`єктів господарювання з виробництва пального, з оптової, роздрібної торгівлі та зберігання пального і контроль за таким виробництвом

При цьому згідно з частиною першою статті 16 Закону №481/95-ВР контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Положеннями статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Таким чином, податкові органи, як державні органи, які видають ліцензії, зокрема, на право зберігання пального, здійснюють контроль за дотриманням норм Закону 481/95-ВР суб`єктами господарювання.

У відповідності до приписів частин сорок дев`ятої та п`ятдесятої статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі: заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво); несплати чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії; рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів); рішення суду про встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку; рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем; порушення вимог статті 153 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях; отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами; встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.

Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.

Тобто у випадку встановлення податковим органом, зокрема, факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих суб`єктом господарювання разом із його заявою на отримання ліцензії, остання анулюється на підставі відповідного письмового розпорядження органу, який її видав.

ПК України в підпункті 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 містить визначення фактичної перевірки контролюючим органом, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 та 80.7 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платник

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб`єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

У відповідності до приписів пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з пунктом 85.1, абзацом першим пункту 85.2 і пунктами 85.4 та 85.6 статті 85 ПК України забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, платник податків після початку відповідної перевірки зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такому обов`язку платника податків кореспондує право контролюючого органу на отримання у платника податків належним чином завірених копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що стосуються предмета перевірки, шляхом надання відповідних запитів на отримання копій документів.

При цьому у випадку відмови платника податків надати копії запитуваних документів, контролюючий орган зобов`язаний скласти акт про засвідчення факту такої відмови з переліком документів, які запропоновано надати платнику податків.

За приписами статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.

У разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом під час дослідження матеріалів справи встановлено, що позивачем для отримання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) було подано заяву щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) б/н від 10.03.2020 (вх. №14028/10 від 16.03.2020 за даними відповідача), в якій позивачем були зазначені такі дані: місце зберігання пального за адресою: Київська обл., Сквирський р-н, с. Буки, вул. Соборна, 21-І, загальна місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального в 17 000 л, а також реквізити платіжного документа, відповідно до якого позивачем була внесена річна плата за видачу ліцензії на право зберігання пального в розмірі 780,00 грн.

Суд зауважує, що суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, для отримання ліцензії на зберігання пального у відповідності до приписів статті 15 Закону 481/95-ВР подають виключно заяву та зазначають у ній про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального.

Тобто законодавцем визначений вичерпний перелік документів, які подає суб`єкт господарювання податковому органу при отриманні ліцензії на право зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки. У такому випадку вимагається подання лише відповідної заяви суб`єкта господарювання.

Як наслідок, суд критично ставиться до підстави винесення оскаржуваного розпорядження Головного управління ДПС у Київській області, так як контролюючим органом було встановлено факт подання заявником (позивачем) недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, адже такі документи не подавалися позивачем, що також підтверджується матеріалами справи.

При цьому суд зазначає, що відповідачем не зазначено ані в матеріалах фактичної перевірки, ані в самому оскаржуваному розпорядженні про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) які саме недостовірні дані, в яких документах, поданих разом із заявою позивача при отримання ліцензії, були заявлені недостовірно.

Суд також звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази надання/надсилання відповідачем запитів щодо отримання копій документів від позивача, що стосуються предмета перевірки, як і відсутні докази відмови позивача в наданні таких документів.

Як наслідок, суд приходить до висновку, що відповідачем не було надано суду будь-яких доказів, які б підтверджували виявлене ним під час фактичної перевірки господарської діяльності позивача правопорушення (порушення вимог Закону №481/95-ВР), зокрема, фотознімків, які додавалися до акту (довідки) про результати фактичної перевірки та могли б свідчити про об`єктивність зазначених у ньому висновків відповідача.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №583 від 17.07.2020 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2761 від 01.09.2020 на суму 2 102,00 грн., яке міститься в матеріалах справи.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Київській області про анулювання ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №583 від 17.07.2020.

3.Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софія « 7» (ідентифікаційний код 00445943, місцезнаходження: 09001, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Сквира, вул. Самгородецька, буд. 11) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 43141377, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, буд. 5А) судовий збір у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 19.12.2022 р.

Суддя Кушнова А.О.