Рішення

від 20.12.2022 по справі 420/12655/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/12655/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень від 05.04.2022 р., просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 4 о/с від 25.06.2021 року, в частині звільнення з 29.06.2021 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського вiддiлення міліції Біляївського PB (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області; поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншу рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ Головного управління МВСУ Одеській області; зобов`язати Головне управління МВС України в Одеській області розглянути подані ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області Рапорт та Заяву вiд 28.04.2021 року, заяви та рапорт, які були подані до ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015, 06.11.2015 року, згідно піднятого у них питання; стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду по даній справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що наказом № 4 о/с від 25.06.2021 року звільнено з 29.06.2021 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області. При цьому, позивач вважає, що його незаконно звільнено зі служби в органах внутрішніх справ, без дотримання вимог та норм законодавства, у зв`язку з чим порушено його конституційні права на працю і право заробляти на життя та годувати сім`ю, оскільки відповідачем не було перевірено можливості його подальшого використання на службі, не було перевірено його відповідність до служби в органах поліції, не було запропонована будь-яка посада в органах поліції, не розглянуті рапорти та заяви про бажання проходити службу в поліції. Крім того, внаслідок незаконних звільнень позивач залишився без засобів до існування, так як з 2015 року оскаржує накази про своє звільнення, однак відповідачами судові рішення не виконуються належним чином.

Відповідач - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву (вхід.№ЕП/2238/21 від 19.08.2021 р.), зазначаючи, зокрема, що позивачем не обґрунтовується у чому саме полягає незаконність оскаржуваного рішення, при цьому в обґрунтування позову позивач посилається лише на інші рішення у справах за його позовом. Вказане виражається, що у позовній заяві містяться лише відсилки на інші справи та інші обставини. Також, відповідач зазначив, що звільнення ОСОБА_1 було здійснено у суворій відповідності до норм чинного законодавства. 27.04.2021 р. позивача було завчасно (за 2 місяця) повідомлено про можливе наступне звільнення, що пов`язується з ліквідацією ГУ МВС України в Одеській області, як органу. В подальшому, лише після закінчення 2-х місячного строку Головним управлінням видано Наказ № 4 о/с від 25.06.2021 р.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/12655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Ухвалою суду 08.04.2022 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, - залишено без розгляду, відповідно до положень ч. 15 ст. 171 КАС України.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.05.2022, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2022 р. по справі №420/12655/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2022 р. прийнято адміністративну справу №420/12655/21 до свого провадження. Розгляд справи №420/12655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, моральної шкоди, вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 12 липня 2022 року витребувано від Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, належним чином засвідчені копії поданих ОСОБА_3 до ГУ МВС України в Одеській області: - Рапорт, та Заява від 28.04.2021 року, заяви та Рапорт від 04.11.2015, 06.11.2015 року. Зупинено провадження по справі № 420/12655/21, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2022 р. поновлено провадження у справі №420/12655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певніді, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року витребувано від ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії: - поданих ОСОБА_3 до ГУ МВС України в Одеській області, заяви та Рапорт, які були поданi до ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015, 06.11.2015 року, згідно піднятого у них питання, а також відповідні належні докази на підтвердження отримання їх відповідачем. Зупинено провадження по справі № 420/12655/21, - до отримання витребуваних судом письмових доказів.

Ухвалою суду від 06.09.2022 р. поновлено провадження у справі №420/12655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 16.11.2022 р., занесеною секретарем до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження по справі №420/12655/21. Призначено справу №420/12655/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, до судового розгляду по суті.

05.12.2022 р. до Одеського окружного адміністративного суду від позивача - ОСОБА_1 надійшла заява (вхід. №37226/22) щодо розгляду справи за його відсутності, у порядку письмового провадження.

Таким чином, враховуючи наявність передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, ОСОБА_1 проходив службу в органах Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області), та має звання майора міліції.

Так, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року по справі №420/3196/19, яке набрало законної сили 26.11.2019 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 6 о/с від 17.05.2019 року в частині звільнення з 20.05.2019 року у запас Збройних сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУ МВС України в Одеській області). Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 20.05.2019. Стягнуто з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20.05.2019 по 12.09.2019 у розмірі 16974 грн. (шістнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні). Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк (тобто до 07.11.2015 року). Стягнуто солідарно з Головного управління МВС України в Одеській області та Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08674560) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501,88 грн.

04 грудня 2019 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №420/3196/19 про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області з 20.05.2019, а також про зобов`язання Головного управління Національної поліції в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк.

18 лютого 2020 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ №5/ос, який підписаний головою ліквідаційної комісії І.В. Іщенко про те, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2019 винесеного у справі № 420/3196/19, а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 09.01.2020 ВП №60945726 скасувати пункт наказу ГУМВС України в Одеській області від 17.05.2019 №6 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-10694В), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в. області та поновити майора міліції ОСОБА_1 (М-106943) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в області з 20 травня 2019 року.

При цьому, 18 травня 2020 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ №5/ос, за підписом голови ліквідаційної комісії І.В. Іщенко, в якому зазначено, що згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ уважати звільненим з 20 травня 2020 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 г (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106943), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ із обслуговування Біляївського району та м.Теплодар ГУМВС України в Одеській області. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 25 років 10 місяців 29 днів, у пільговому обчисленні - 33 роки 03 місяці 24 дні. Підстава: лист ГУНП в Одеській області від 15.05.2020 № 9/4519.

Так, судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року по справі №420/5952/20, задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (вул. Єврейська, 12, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 08592268), Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області (вул. Комінтерна, 2, м. Біляївка, Одеська область, 67600, код ЄДРПОУ 08674560) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язання вчинити дії. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 12 о/с від 18.05.2020 року, в частині звільнення з 20.05.2020 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів» майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м.Теплодар) ГУМВС України в Одеській області. Поновлено майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області. Стягнуто з Біляївського районного відділу ГУМВС України в Одеській області, на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу у розмірі 31291 (тридцять одна тисяча двісті дев`яносто одна) грн. та 20 (двадцять) копійок. Зобов`язано Головне Управління МВС України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 час вимушеного прогулу з 06.11.2015 по 17.12.2020 включно в стаж служби в органах внутрішніх справ України.

Вищеокреслене Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2020 року набрало у встановленому порядку законної сили 20.05.2021 року, та згідно положень ст. 14 КАС України, є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

01 лютого 2021 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 420/5952/20 про поновлення майора міліції ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУ МВС України в Одеській області та в частині стягнення з Біляївського районного відділу УМВС України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 4501 (чотири тисячі п`ятсот одна) грн. та 88 (вісімдесят вісім) коп.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2021 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ №2 о/с, який підписаний головою ліквідаційної комісії С.В. Мельник, та в якому зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 винесеного у справі № 420/5952/20, а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2021 ВП №64400662, скасовано пункт Наказу ГУМВС України в Одеській області від 18.05.2020 №12 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-10694В), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-106943) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області.

28.04.2021 року ОСОБА_1 до ГУ МВС (Ліквідаційної комісії) України в Одеській області була подана заява, в якій позивач просив: надати посадовий оклад; вказати місце роботи відповідно до наказу про поновлення на посаді № 2 о/с від 26.04.2021 р.; допустити до робочого місця; розглянути рапорт від 04.11.2015 р. до ГУ МВС в Одеській області; розглянути Заяви згідно піднятих в них питаннях від 04.11.2015, 06.11.2015 та прийняття по них рішення.

Також, 28.04.2021 року позивачем був поданий Рапорт до ГУ МВС (Ліквідаційної комісії) України в Одеській області, в якому ОСОБА_1 просив надати посадовий оклад, вказати місце роботи відповідно до наказу про поновлення на посаді № 2 о/с від 26.04.2021 р.; допустити до робочого місця; розглянути рапорт від 04.11.2015 р. до ГУ МВС в Одеській області; розглянути Заяви згідно піднятих в них питаннях від 04.11.2015, 06.11.2015 та прийняття по них рішення; направити до Національної поліції Рапорт від 04.11.2015 р, заяви від 04.11.2015 р., 06.11.2015 р., 07.11.2015 р., для прийняття рішень по суті з піднятих в них питань; ознайомити з наказом від 06.11.2015 р. № 1388.

Водночас, судом встановлено, що 25 червня 2021 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято спірний Наказ № 4 о/с, за підписом голови ліквідаційної комісії ОСОБА_4 , в якому зазначено, що згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ уважати звільненим з 29 червня 2021 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106943), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ із обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУМВС України в Одеській області. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 31 рік 06 місяців 01 день, у пільговому обчисленні - 38 роки 10 місяців 26 дні. Підстава: попередження про наступне звільнення від 27.04.2021 та лист ГУНП в Одеській області від 05.05.2021 № 9/4042.

У Листі ГУНП в Одеській області від 05.05.2021 № 9/4042 за підписом ОСОБА_5 зазначено наступне: - «Відповідно до пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України, Про Національну поліцію" працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. ОСОБА_1 не приймався на службу до ГУНП в Одеській області, наказ ГУНП в Одеській області про його призначення не видавався, Присяги поліцейського не складав. Заяву стосовно прийняття на службу до поліції ОСОБА_6 подав до ГУНП в Одеській області 09 листопада 2015 року (вх. № 26 від 09.11.2015), що не відповідає терміну для розгляду питання щодо прийняття його до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції, тобто до 07 листопада 2015 року. Разом з цим повідомляємо, згідно попереднього висновку ГУНП в Одеській області від 15.05.2020 № 9/4517 питання прийому ОСОБА_1 на службу до лав Національної поліції України, як такого, що виявив бажання проходити службу в НПУ у передбачений Законом строк (тобто до 07.11.2015) розглянуте, але врахувавши усі характеризуючи матеріали прийняття не є доцільним. Питання прийому та проходження служби в поліції регламентовані Законом України „Про Національну поліцію". Згідно ст. 51 цього Закону для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії (далі - ПК). ПК Головного управління проводиться набір кандидатів на службу до поліції на вакантні посади. Відповідна інформація розміщена на офіційному сайті ГУНП в Одеській області».

Вважаючи прийнятий Головним управлінням МВС України в Одеській області Наказ № 4 о/с від 25.06.2021року, протиправним, ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх належність, допустимість, та достовірність, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч. 3 ст. 6 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог (ч. 2 ст. 9 КАС України).

Порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 1, ч. 3 ст. 3 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, регламентовано Законом України Про Національну поліцію від 02.07.2015 року №580- VIII.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» (далі Закон № 580) з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Пунктом 9 розділу XI Закону № 580 працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.

Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції

Згідно пункту 10 розділу XI Закону № 580 працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Вказані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ

Перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень» цього Закону (пункт 11 розділу XI Закону № 580).

Згідно підпункту «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. № 114 (далі - Положення №114) особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Законом України «Про Національну поліцію» передбачено право осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справ (міліції) і відповідають вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, за їх бажанням (згодою) бути прийнятими на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, тобто до 06.11.2015 року включно.

У разі не прийняття на службу до поліції через невідповідність вимогам до поліцейських, або ж відмови від проходження служби в поліції, працівника міліції звільняють зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, тобто, на підставі пункту 64 г Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Таким чином, вищезазначені норми Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про Національну поліцію" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, на які йдеться посилання у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до приписів п. 9 розділу XI Закону України "Про Національну поліцію" працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.

При цьому, у першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до п.п. «г» п.64 Положення №114.

Отже, з наведеного вбачається, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування п.10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» щодо звільнення особи за скороченням штатів.

Так, у постанові від 28 жовтня 2014 року у справі №21-484а14 Верховним Судом України сформульовано правову позицію, за якою встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Згідно з п.7 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580, Кабінету Міністрів України в місячний строк передбачено було забезпечити створення центрального органу виконавчої влади поліції України та його територіальних органів (зазначена норма чинна з 07.08.2015 року).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ (чинна з 24.09.2015 року) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі: Теплодарське відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, та утворити територіальні органи Національної поліції, в тому числі Головне управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідно до положень ч. 9 ст. 36 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (ч. 2 ст. 33). Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації є датою державної реєстрації припинення юридичної особи.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області перебуває в стані припинення з 10.11.2015 року, а державна реєстрація Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснена 07.11.2015 року.

Таким чином, відбулась ліквідація територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, з одночасним утворенням територіальних органі Національної поліції, які виконують ті ж самі повноваження.

При цьому, суд зазначає, що зазначені обставини встановлюють обов`язок роботодавця працевлаштувати працівників ліквідованої установи.

Між тим, як з`ясовано судом, підтверджується наявними у справі відповідними письмовими доказами, та зазначено вище, 26 квітня 2021 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ №2 о/с, який підписаний головою ліквідаційної комісії С.В. Мельник, та в якому зазначено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 винесеного у справі № 420/5952/20, а також постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.02.2021 ВП №64400662 скасовано пункт Наказу ГУМВС України в Одеській області від 18.05.2020 №12 о/с у частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 (М-10694В), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області, та поновлено майора міліції ОСОБА_1 (М-106943) на службі в органах внутрішніх справ на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в області.

28.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ МВС (Ліквідаційної комісії) України в Одеській області із заявою, відповідно до якої просив: надати посадовий оклад; вказати місце роботи відповідно до наказу про поновлення на посаді № 2 о/с від 26.04.2021 р.; допустити до робочого місця; розглянути рапорт від 04.11.2015 р. до ГУ МВС в Одеській області; розглянути Заяви згідно піднятих в них питаннях від 04.11.2015, 06.11.2015 та прийняття по них рішення.

Також, 28.04.2021 року позивачем був поданий Рапорт до ГУ МВС (Ліквідаційної комісії) України в Одеській області, в якому ОСОБА_1 просив надати посадовий оклад, вказати місце роботи відповідно до наказу про поновлення на посаді № 2 о/с від 26.04.2021 р.; допустити до робочого місця; розглянути рапорт від 04.11.2015 р. до ГУ МВС в Одеській області; розглянути Заяви згідно піднятих в них питаннях від 04.11.2015, 06.11.2015 та прийняття по них рішення; направити до Національної поліції Рапорт від 04.11.2015 р, заяви від 04.11.2015 р., 06.11.2015 р., 07.11.2015 р., для прийняття рішень по суті з піднятих в них питань; ознайомити з наказом від 06.11.2015 р. № 1388.

Між тим, як з`ясовано судом, 26 червня 2021 року Головним управлінням МВС України в Одеській області прийнято наказ №4 о/с, за підписом голови ліквідаційної комісії С.В. Мельник, в якому зазначено, що згідно з пунктами 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ уважати звільненим з 29 червня 2021 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106943), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ із обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУМВС України в Одеській області. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 31 рік 06 місяців 01 день, у пільговому обчисленні - 38 роки 10 місяців 26 дні. Підстава: попередження про наступне звільнення від 27.04.2021 та лист ГУНП в Одеській області від 05.05.2021 № 9/4042.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що відповідачем - Головним управлінням МВС України в Одеській області ОСОБА_1 пропонувалася будь-яка посада в органах поліції або щодо встановлення його невідповідності вимогам до поліцейських на момент вирішення питання про його звільнення.

Між тим, як з`ясовано судом, в ході судових процесів по справам № 815/6908/15 та № 815/863/18, та у відповідних судових рішеннях судами встановлено, що ОСОБА_1 мав бажання проходити службу в поліції, у зв`язку з чим був спрямований рапорт з проханням звільнити з органів ГУ МВС України в Одеській області, оскільки останній виявив бажання проходити службу в ГУ НП в Одеській області. Також позивачем був наданий в кадри Біляївського РВ рапорт про звільнення з ГУ МВС України в Одеській області, так як позивач виявив бажання проходити службу в ГУ НП Одеської області, а також заява про прийняття на службу до поліції на посаду оперуповноваженого підрозділу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 04.11.2015 року.

Також, ОСОБА_1 звертався до відповідача із заявою від 06.11.2015 про прийняття на службу, на будь-яку посаду в ГУ НП Одеської області згідно телефонограми, яка була направлена з ГУ НП Одеської області за підписом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області генерал поліції 3 рангу Лорткіпанідзе Г.Г.

Вказані обставини, в силу приписів ч. 4 ст. 78 КАС України, не підлягають доказуванню.

Суд зазначає, що відповідно до норм Закону України №580-VIII, працівник міліції міг бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, або шляхом видання наказу про призначення за його згодою, або за результатами проходження конкурсу.

Зокрема, у даному випадку формою волевиявлення особи слугувало надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна була передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва, оскільки згода особи, по своїй суті, є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком такої згоди є призначення особи на посаду у відповідності до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення внаслідок скорочення штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.

Така ініціатива є обов`язковою, оскільки без неї не може бути встановлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту "г" пункту 64 Положення.

Таким чином, лише у разі, якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття посад, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону України №580-VIII і звільнення особи за скороченням штатів.

Водночас, суд акцентує, що сам факт відсутності заяви про намір продовжувати службу в органах поліції, якщо не було дотримано процедури звільнення, не може бути достатнім підтвердженням того, що звільнення у зв`язку зі скороченням штатів відбулось правомірно.

Судом встановлено, що ГУ МВС в Одеській області не доведено належними юридично спроможними доказами, що зверталося до позивача з відповідними пропозиціями щодо зайняття посади протягом встановленого законодавством строку, та у матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач відмовився від проходження служби.

Окрім того, ГУ МВС України в Одеській області жодним допустимим доказом не обґрунтовано неможливість подальшого працевлаштування позивача - ОСОБА_1 на службі, тобто не з`ясовано можливість реалізації його права на прийняття на службу до лав поліції.

При цьому, суд звертає увагу на те, що ГУ МВС України в Одеській області неодноразово на виконання відповідних судових рішень, поновляло позивача на посаді, та після чого звільняло.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено належними, достатніми, допустимими доказами правомірність прийняття оскаржуваного Наказу № 4 о/с від 25.06.2021 року, в частині звільнення з 29 червня 2021 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106943), начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ із обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ГУМВС України в Одеській області, суд доходить висновку щодо наявності законодавчо передбачених підстав для визнання його протиправним та скасування, як такого, що не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, окресленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі, у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що відповідачем - Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області були порушені трудові гарантії при звільненні позивача, а отже, з урахуванням встановлення судом протиправності оскаржуваного Наказу № 4 о/с від 25.06.2021 року, мають бути відновлені, шляхом поновлення майора міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншій рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВСУ Одеській області.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100 (далі Порядок №100), середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що-передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п.8 Порядку №100).

Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 9 Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 поновлено на посаді наказом ГУ МВС України в Одеській області Наказом № 2 о/с від 26.04.2021 року, а наказом від 25.06.2021 № 4 о/с позивача звільнено з посади з 29 червня 2021 року.

Отже, суд зазначає, що періодом вимушеного прогулу, за який ГУ МВС України в Одеській області має виплатити позивачеві середній заробіток, є період - з 29.06.2021 по 20.12.2022, який загалом становить 539 календарних дні.

Зважаючи, що відповідачем - ГУ МВС України в Одеській області не надано до суду довідку про середньоденне грошове забезпечення позивача, обчисленого відповідно до спеціального нормативно-правового акта та за відсутністю у справі документів, які б підтверджували розмір середньомісячного грошового забезпечення, при вирішенні питання щодо суми, котра підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 , суд приймає до уваги те, що Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року по справі №420/3196/19, встановлено, що згідно довідки Ліквідаційної комісії Біляївського РВ ГУ МВС України в Одеській області від 13.12.2018 року вих. № 43/108, грошове забезпечення ОСОБА_1 за вересень та жовтень 2015 року складало 9003,76 грн., середньоденне грошове забезпечення складало 147,60 грн.

Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу - з 29.06.2021 рік по 20.12.2022 у загальному розмірі 79 556,40 грн. (147,60грн. х 539).

Суд зазначає, що рішення в частині поновлення на посаді та виплати середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць слід допустити до негайного виконання, у відповідності до підпунктів 2, 3 частини першої статті 371 КАС України.

З огляду на вказане, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць у розмірі 4501,88 грн., без урахування обов`язкових платежів, та податків, підлягає негайному виконанню.

Відносно позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління МВС України в Одеській області розглянути подані ОСОБА_1 до ГУ МВС України в Одеській області Рапорт та Заяву вiд 28.04.2021 року, заяви та рапорт, які були подані до ГУ МВС України в Одеській області від 04.11.2015, 06.11.2015 року, згідно окресленого у них питання, суд зазначає наступне.

Суд акцентує увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.

Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Також, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечувати реальне відновлення порушеного права.

Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В ході розгляду справи судом встановлено, що позивачем було виявлено бажання проходити службу в органах поліції, у тому числі, і шляхом подачі рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв`язку з бажанням проходити службу в поліції та заяви від 04.11.2015 року про бажання проходити службу в поліції, що підтверджено показами свідків в ході розгляду справи № 815/6908/15. Однак, не зважаючи на зазначення у рішеннях судів у справі № 815/6908/15 про обов`язок працевлаштування позивача, відповідачем до цього часу не розглянуто питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до лав Національної поліції.

При цьому, суд зазначає, що відповідач наполягає на відсутності вказаних заяв, рапортів, та повідомляє про реєстрацію за обліковими даними відділу документального забезпечення ГУ Національної поліції в Одеській області лише заяви ОСОБА_1 від 09.11.2015 року. за вхід.№26 від 09.11.2015року (наявний у справі Лист ГУ МВС (Ліквідаційної комісії) України в Одеській області від 05.08.2022року №76 лк).

Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно змісту Рекомендацій Комітету Мiнiстрiв Ради Європи R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Мiнiстрiв 11.03.1980р. на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційними повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рiшення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке вiн вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дiю чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вiльний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями, позаяк завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним або адміністративним розсудом) в оцiнюванні та діях, у виборі одного з варіантів рiшень та правових наслідків, а тому адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Разом з тим, враховуючи положення частини 1 статті 5, частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, враховуючи наведене, суд вважає, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача є необхідним вийти за межі позовних вимог, та зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправним та скасування Наказу Головного управління МВС України в Одеській області № 4 о/с від 25.06.2021 року, в частині звільнення з 29.06.2021 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського вiддiлення міліції Біляївського PB (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області; поновлення майора міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншу рівнозначну посаду в органах внутрішніх справ Головного управління МВСУ Одеській області; зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк, з урахуванням висновків та правових акцентів суду; стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду по даній справі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, підлягають частковому задоволенню, з вищеокреслених підстав.

Керуючись статтями 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління МВС України в Одеській області № 4 о/с від 25.06.2021 року, в частині звільнення з 29.06.2021 року у запас Збройних сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 (М-106948), начальника Теплодарського вiддiлення міліції Біляївського PB (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар) ГУМВС України в Одеській області.

3. Поновити майора міліції ОСОБА_2 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншій рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВСУ Одеській області.

4. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу за період з 29 червня 2021 року по день ухвалення рішення суду по даній справі (20.12.2022р.) у загальному розмірі 79 556 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість)грн.40 коп.

5. Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області розглянути питання щодо прийняття ОСОБА_1 до лав Національної поліції, як такого, що виявив бажання проходити службу в поліції у передбачений Законом України «Про Національну поліцію» строк, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.

6. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Теплодарського відділення міліції Біляївського РВ (з обслуговування Біляївського району та м. Теплодар ) ГУМВС України в Одеській області, а у разі її відсутності, на іншій рівнозначній посаді в органах внутрішніх справ Головного управління МВСУ Одеській області.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за період вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 4 501,88грн.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Ю.В. Харченко

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу задовольнити частково.