Рішення

від 22.12.2022 по справі 420/15054/22

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/15054/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» (місцезнаходження: 67741, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Підгірне, вул. Шевченко, буд. 65; код ЄДРПОУ 37282098) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 26.01.2022 року №15-р,-

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» (місцезнаходження: 67741, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Підгірне, вул. Шевченко, буд. 65; код ЄДРПОУ 37282098) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 26.01.2022 року №15-р Головного управління ДПС в Одеській області в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 04.09.2020 року за реєстраційним номером: 15120414202001639, терміном дії з 04.09.2020 року до 04.09.2025 року.

Ухвалою від 25.10.2022 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

08.11.2022 року (вх. №34641/22) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

22.11.2022 року (вх. №ЕП/34454/22) представником позивача до канцелярії суду подано заяву про ознайомлення з матеріалами справи.

05.12.2022 року (вх. №ЕП/35779/22) представником позивача до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позову, позивач зазначає, що 26.01.2022 розпорядженням ГУ ДПС в Одеській області анульована видану Товариству з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15120414202001639 від 04.09.2020 року. Позивач вважає спірне розпорядження протиправним, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» здійснено черговий платіж за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати.

Позивач вважає вказане рішення протиправним та таким, що підлягє скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю Бессарабія Агро» отримало ліцензію на зберігання пального виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки №15120414202001639 від 04.09.2020 року (термін дії з 04.09.2020 року до 04.09.2025 року).

26.01.2022 Головним управлiнням ДПС в Одеськiй області прийнято розпорядження № 15-р «Про анулювання ліцензій» в частині анулювання товариству з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №15120414202001639 від 04.09.2020 року.

Не погоджуючись з оскаржуваним розпорядженням позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначає Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» №481 від 19 грудня 1995 року (із змінами та доповненнями.

Згідно з приписами ст. 15 Закону України №481 суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Статтею 15 Закону України №481 встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Також, відповідно до норм ст. 15 Закону України №481 для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального.

Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.

У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об`єкта.

Суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво), які здійснюють оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі пальним копії таких документів не подають.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.

Після видачі/анулювання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на зберігання пального податковий орган вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня видачі/анулювання відповідної ліцензії.

Повідомлення про необхідність внесення чергового платежу за ліцензію автоматично формується та направляється органом ліцензування суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за 30, за 20, за 10 та за 5 днів до настання терміну сплати за відповідну ліцензію в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Відповідно до абз.4 ч. 52 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі несплати чергового платежу за ліцензію.

Згідно з ч. 53 ст. 15 Закону України №481 ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Частиною 4 ст. 16 Закону України №481 встановлено, що контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДПС в Одеській області видано товариству з обмеженою відповідальністю "Перша Логістична Сім`я" ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) реєстраційний №15120414202001639 від 04.09.2020 року (термін дії з 04.09.2020 року до 04.09.2025 року).

Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2021 року згідно платіжного доручення №2067 позивачем перераховано на рахунок ГУК в Од.обл/отг с.Старок/22013400, код отримувача 37607526 кошти у розмірі 780,00 грн., в графі призначення платежу вказаного платіжного доручення, окрім іншого, зазначено наступне: «Плата за ліцензію на право зберігання пального».

Відповідно до інформації з електронного кабінету платника податків, яка є додатком до даного позову: 29.07.2021 року зараховано платіж у сумі 780,00 грн., на підставі платіжного доручення №2067 від 29.07.2021 року, що є платою за ліцензію права зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки).

Суд зазначає, що ліцензію №15120414202001639 від 04.09.2020 року анульовано саме з підстав несплати чергового платежу за ліцензію.

Водночас, граничного строку сплати суб`єктом господарювання річної плати за ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за відповідний рік норми Закону № 481/95-ВР не встановлюють. Стаття 15 Закону № 481/95-ВР лише визначає обов`язок суб`єкта господарювання щорічно сплачувати відповідну плату за ліцензію на право зберігання пального в розмірі 780,00 гривень, однак не передбачає строку протягом якого вказана щорічна плата повинна бути сплачена.

Разом з тим, відповідачем не надано доказів повідомлення позивача до прийняття оскаржуваного розпорядження, відповідно до ч. 48 ст. 15 Закону України №481, про необхідність внесення чергового платежу.

Таким чином, оскаржуване розпорядження відповідачем прийнято з порушенням вимог статті 15 Закону України №481/95-ВР, а отже не у спосіб та не в порядку визначеному чинним законодавством України.

Натомість ненадання суб`єктом господарювання до територіального органу Державної податкової служби України, який видав йому ліцензію на право зберігання пального, копії платіжного доручення про сплату річної плати за ліцензію з відміткою банку про її сплату не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату таким суб`єктом річної плати за ліцензію, а відтак і не є підставою для застосування до суб`єкта господарювання відповідальності з анулювання ліцензії.

При цьому, суд зазначає, що під несплатою річної плати за ліцензію слід розуміти бездіяльність суб`єкта господарювання, яка полягає у не здійсненні ним своєчасного та в повному обсязі перерахування коштів на відповідний бюджетний рахунок, призначений для вказаного платежу, однак, позивачем такої бездіяльності допущено не було, що підтверджується платіжними дорученнями №2067 від 29.07.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у Головного управління ДПС в Одеській області були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного розпорядження в частині, яка стосується позивача, оскільки вказане розпорядження приймається виключно у випадку не сплати чергового платежу за ліцензію.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято протиправне розпорядження №15-р від 26.01.2022, в частині анулювання ліцензії на право зберігання пального №15120414202001639.

Відповідно до ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням наведеного, враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» (місцезнаходження: 67741, Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Підгірне, вул. Шевченко, буд. 65; код ЄДРПОУ 37282098) до Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправним та скасування Розпорядження від 26.01.2022 року №15-р - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Розпорядження від 26.01.2022 року №15-р Головного управління ДПС в Одеській області в частині анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) від 04.09.2020 року за реєстраційним номером: 15120414202001639, терміном дії з 04.09.2020 року до 04.09.2025 року.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (місцезнаходження: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, буд. 5; код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія Агро» (код ЄДРПОУ 37282098) судові витрати у розмірі 2481,00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.12.2022 р.

СуддяО.М. Тарасишина