Постанова

від 21.12.2022 по справі 484/213/22

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

21.12.22

22-ц/812/972/22

Єдиний унікальний номер судової справи 484/213/22

Номер провадження 22-ц/812/972/22

Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.

Постанова

Іменем України

21 грудня 2022 року місто Миколаїв

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:

головуючого Серебрякової Т.В.,

суддів: Лівінського І.В., Ямкової О.О.,

з секретарем судового засідання Калашник А.О.,

за участі:

представника відповідача Іванченка О.О.,

представника третьої особи Титаренка Ю.О.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимівідеоконференції за апеляційною скаргою Товариства зобмеженою відповідальністю«Агрофірма Корнацьких» рішення,яке ухваленоПервомайським міськрайоннимсудом Миколаївськоїобласті 15вересня2022року під головуванням судді Літвіненко Т.Я., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Агро», про стягнення коштів,

УСТАНОВИЛА:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовомдоТовариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Партнер-Агро» (далі ТОВ «Партнер-Агро»), про стягнення коштів.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначено,що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №991325, виданого згідно розпорядження Первомайської районної державної адміністрації від 20листопада 2012 року, зареєстрованого за №523-р, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825484000:02:000:0496, площею 1,9350 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Первомайської міської ради (раніше - Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області).

29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер-Агро» укладено договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Первомайському районі за №482548404004250, за умовами якого ОСОБА_1 передав у користування ТОВ «Партнер-Агро» вищезазначену земельну ділянку строком 20 років, зі сплатою щорічної орендної плати в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки, що становить 1726 грн. 59 коп. та яка повинна бути сплачена до 31грудня щорічно.

ТОВ «Партнер-Агро» свої обов`язки за договором оренди земельної ділянки не виконувало, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість перед позивачем по виплаті орендної плати за 2018-2020 роки, яка становить в загальному розмірі 5 179 грн. 77 коп.

При зверненні до ТОВ «Партнер-Агро» позивачу стало відомо, що вказане товариство не використовує земельну ділянку і не виконує свої зобов`язання за договором оренди земельної ділянки з поважних причин, так як позбавлено можливості обробляти орендовану земельну ділянку через її самовільне зайняття ТОВ «Агрофірма Корнацьких», що підтверджується матеріалами перевірок Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

ОСОБА_1 зазначає, що ТОВ «Агрофірма Корнацьких» без достатніх правових підстав за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе кошти, які мав у вигляді орендної плати отримати позивач, а тому зобов`язано ці кошти повернути власнику на підставі положень ч.1 ст.1212 ЦК України.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ТОВ «Агрофірма Корнацьких» 5179 грн. 77 коп. безпідставно збережених коштів та витрати по сплаті судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.

Стягнуто зТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 за період з 2018-2020 роки 5179 грн. 77 коп. безпідставно збережених коштів.

Стягнуто зТОВ «Агрофірма Корнацьких» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 992 грн. 40 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи містять достатні докази, які у сукупності свідчать про фактичне користування ТОВ«АгрофірмаКорнацьких» земельною ділянкою позивача за спірний період, що було предметом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, яким встановлено факт зайняття відповідачем спірної земельної ділянки, яка орендована ТОВ «Партнер-Агро».

Міськрайонний судтакож зазначив,що ТОВ «Агрофірма Корнацьких», як фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст.1212 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 рок у справі №922/3412/17-ц, постанова КЦС Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №724/292/15-ц).

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення міськрайонним судом норм матеріального та процесуального права, просило судове рішення скасувати, та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять достатніх та допустимих доказів факту незаконного користування спірною земельною ділянкою ТОВ «Агрофірма Корнацьких». До того ж, судове рішення ухвалено без врахування правових позицій, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Відповідно до частин 1,2,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає в повному обсязі.

За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу;справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюютьсяособисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Главою 83 ЦК України врегульовані відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення Глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Статтями 125,126 ЗК України передбачено, що право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Статтею 206 ЗК України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Частиною четвертою ст.2 Закону України «Про плату за землю» передбачено, що за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02 березня 2016 року у справі №6-3090цс15).

За змістом приписів Глави 83 ЦК України для кондикційних зобов`язань характерним є приріст майна у набувача без достатніх правових підстав.

При цьому вина для кондикційних зобов`язань не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20листопада 2018 року, у справі №922/3412/17-ц, постанова КЦС Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №724/292/15-ц).

З матеріалів даної справи убачається, що ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯК №991325, виданого згідно розпорядження Первомайської районної державної адміністрації від 20листопада2012 року, зареєстрованого за№523-р, є власником земельної ділянки з кадастровим номером 4825484000:02:000:0496, площею 1,9350 га, наданої для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Первомайської міської ради (раніше - Ленінська сільська рада Первомайського району Миколаївської області) (том 1 а.с.7).

29 грудня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Партнер-Агро» укладено у простій письмовій формі договір оренди землі, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Первомайському районі за №482548404004250, за умовами якого ОСОБА_1 передав у користування ТОВ «Партнер-Агро» вищезазначену земельну ділянку строком на 20 років.

Пунктами 9 та 11 вищевказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься у грошовій формі у розмірі 5% від нормативно грошової оцінки землі, що становить 1 726 грн. 59 коп. і сплачується не пізніше 31 грудня кожного року користування (том 1 а.с.8-9).

Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків №1306 від 20грудня 2021 року вбачається, що у період з 2018-2020роки орендна плата ОСОБА_1 не нараховувалась та не виплачувалась (том 1 а.с.10).

З акту обстеження земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №185-ДК/186/АО/10/01/-18 від 30травня 2018 року, складеним державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Лемешко Т.В., за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з додатками (план-схема земельної ділянки); акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №531-ДК/1121/АП/09/01/-18 від 27 вересня 2018 року, складеним старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Томовим І.П., за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здодатками(план-схема земельної ділянки); акту обстеження земельної ділянки №332-ДК/281/АО/10/01/-19 від 16 серпня 2019 року, складеним державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській областіДавиденко Т.В., за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з додатками(план - схемаземельної ділянки); акту обстеження земельної ділянки №571-ДК/285/АО/10/01/-20 від 02 вересня 2020 року, складеним старшим державним інспектором Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Томовим І.П., у присутності начальника відділу контролю за використанням та охороною земель в Арбузинському, Доманівському районах та м.Южноукранську управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області Борисенко О.А. вбачається, що згідно отриманої інформації та за результатами проведених заходів державного нагляду (контролю) встановлено, що на момент перевірки обробіток земельних ділянок, що на підставі договорів оренди перебувають у користуванні ТОВ «Партнер-Агро» (зокрема земельної ділянки з кадастровим номером 4825484000:02:000:0496), здійснено ТОВ «Агрофірма Корнацьких (том 1 а.с.11-22).

За такого, апеляційний суд вважає доведеним той факт, що у період з 2018-2020 роках орендна плата ОСОБА_1 не виплачувалася, оскільки орендар не мав змоги користуватися землею, отримувати з цього дохід, а відповідно і сплачувати орендну плату за використання землі, так як земельна ділянка, що належить позивачу, фактично знаходилась та оброблялась іншою юридичної особою ТОВ«Агрофірма Корнацьких».

Матеріали справи містять достатні докази, які у сукупності, на думку колегії суддів, спростовують заперечення відповідача та свідчать про фактичне його користування земельною ділянкою позивача за спірний період, та вказане було предметами перевірки дотримання вимог земельного законодавства ГУДержгеокадастру у Миколаївській області, якими встановлено зайняття відповідачем земельної ділянки, яка орендована третьою особою у справі. У зв`язку з цим, зазначені у апеляційній скарзі заперечення відповідача щодо недоведеності зайняття ТОВ «Агрофірма Корнацьких» земельної ділянки позивача, неналежності, недопустимості та недостовірності наданих доказів не заслуговують на увагу.

При цьому, колегія суддів вважає, що немає правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки спірні відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (ст.ст.1212-1214 ЦК України).

Таким чином, фактичний користувач земельної ділянки ТОВ«АгрофірмаКорнацьких», який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1ст.1212 ЦК України, що вірно констатував і суд першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції помилково послався на судове рішення Господарського суду Миколаївської області від 23серпня 2013 року, ухвалене у справі №915/111/13 та ухвалу того ж суду від 04липня2013 року, постановлену у справі №915/1125/13, не мають правого значення для даної справи, оскільки не впливають на правильність висновків суду та вирішення справи по суті, виходячи з того, що міськрайонний суд лише зазначав про обставини справи щодо користування спірною землею, які встановлені такими судовими рішеннями, але за інший проміжок часу.

Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення ГУДержгеокадастром у Миколаївській області процедури перевірки дотримання вимог земельного законодавства та складання на підставі такої перевірки актів, то колегія суддів виходить з того, що фактично відповідач оскаржує дії працівників ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області у вказаній частині, що містить елементи адміністративного спору та повинно вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, про що свідчить судова практика.

Посилання в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, які зазначені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки регулюють обставини відмінні від тих, що розглядаються у даній цивільній справі.

ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10лютого 2010 року).

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, §23).

Тому, враховуючи те, що інші доводи апеляційної скарги є суб`єктивним тлумаченням представника відповідача, як обставин справи, так і норм діючого законодавства, та направлені на переоцінку доказів, яким міськрайонний суд дав належну правову оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення були належним чином оцінені надані докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Додаткових доказів, які б спростували правильність висновків суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції також не надано. Докази ж та обставини, на які посилається відповідач у апеляційні скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За правилами п.п. «в» п.4 ч.1 ст.382ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу ТОВ «АгрофірмаКорнацьких» залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АгрофірмаКорнацьких» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15вересня2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий Т.В. Серебрякова

Судді: І.В. Лівінський

О.О. Ямкова

Повний текст судового рішення

складено 22 грудня 2022 року