Постанова

від 12.12.2022 по справі 820/612/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2022 р.Справа № 820/612/17Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

представника позивача - Макарової О.В.,

представника відповідача - Шапошника С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021, (головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., повний текст складено 21.10.21 року) по справі № 820/612/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство Інсайт" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- скасувати податкові повідомлення-рішення №0002311403 від 21.11.2016 та №0000101411 від 02.02.2017.

В обґрунтування позову зазначило, що здійснення господарських операцій між ТОВ "Виробниче підприємство Інсайт» та його контрагентами підтверджено належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку. Натомість, висновки акта перевірки ґрунтуються на припущеннях відповідача, а не на аналізу фінансово-господарської діяльності платника податку і первинних документів, що у повному обсязі надавалися під час проведення перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017, позов задоволено.

За наслідками касаційного перегляду, постановою Верховного Суду від 09.04.2021 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 28.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2017 скасовано, справу №820/612/17 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 позов задоволено.

Головне управління ДПС у Харківській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій просило його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази, встановлено обставини у справі та застосовано норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень слугували висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс».

Посилається на лише документальне оформлення первинних документів без фактичного здійснення господарської діяльності за укладеними договорами між позивачем та іншими суб`єктами господарювання з підстав не підтвердження операцій по транспортуванню товару з урахуванням часу, місцезнаходження майна, наявних основних засобів та трудових ресурсів тощо.

Просить врахувати, що позивачем до перевірки не надано документів, які б підтверджували факт перевезення товарно-матеріальних цінностей, придбаних у його контрагентів, зокрема, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт про надані автомобільні послуги, банківських, бухгалтерських документів тощо.

Також апелянт зазначає, що ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Равена плюс» є фігурантами у кримінальному провадженні №32015110000000015.

Вказані обставини, на думку контролюючого органу, свідчать про нереальний характер господарських операцій і, як наслідок, правомірність податкових повідомлень-рішень.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ГУ ДФС у Харківській області проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 по фінансово-господарських операціях, зокрема, з ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс», за результатами якої складено акт № 482/20-40-14-03-08/38494270 від 23.08.2016.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, що призвело до заниження Товариством податку на прибуток за 2015 рік на 2 666 916,00 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на 2 963 240,00 грн.

21.11.2016 ГУ ДФС у Харківській області прийняло податкові повідомлення-рішення:

- № 0002301403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 2 666 916,00 грн;

- № 0002311403, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 4 444 860,00 грн, зокрема, за основним платежем 2 963 240,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1 481 620,00 грн.

Позивач оскаржив зазначені податкові повідомлення рішення в адміністративному порядку, за наслідками яких 25.01.2017 ДФС України прийняла рішення, яким скаргу Товариства задовольнила частково, податкове повідомлення-рішення відповідача від 21.11.2016 № 0002301403 скасувала в частині донарахувань по операціям за період 2015 року, щодо яких підтверджено здійснення позивачем оплати на користь ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс» та не встановлено наявності дебіторської заборгованості за період 2015 року. В іншій частині податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 21.11.2016 № 0002311403 залишила без змін.

25.01.2017 ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.02.2017 № 0000101411, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 650 308,00 грн.

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між ним та ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс» у періоді, що перевірявся, та свідчать правомірність формування Товариством даних податкового обліку за результатами господарських відносин із вказаними вище контрагентами. Натомість, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до положень 14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 22.1 ст. 22 ПК України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III Податкового кодексу України.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Зі змісту наведених положень вбачається, що витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

Пунктом 200.1 ст. 200 вказаного Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту/витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Згідно з п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Відповідно до п. 6 ПСБО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс».

25.02.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Аквіт компані» (постачальник) укладено договір поставки № 25-02/15, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договору, пунктом поставки товару є місце, зазначене покупцем у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договору).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Товар перевозився автотранспортом постачальника до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані у ТОВ «Аквіт компані» товарно-матеріальні цінності в подальшому реалізовані позивачем КП «Міськелектротранс» за договором №09-04/04 від 09.04.2015, а також використані під час виконання підрядних робіт на замовлення ПАТ «Сан Ін Бев Україна», ТОВ «Малокахновський кар`єр» та КП «Міськелектротранс».

Всі матеріали, придбані у ТОВ "Аквіт компані", оприбутковано, використано у межах провадження господарської діяльності та включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

27.04.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Поллі - плюс» (постачальник) укладено договір № 27-04/15, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договору, пунктом поставки товару є місце, зазначене покупцем у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 п. 5 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договору).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Товар перевозився автотранспортом продавця до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані позивачем у ТОВ «Поллі - плюс» товарно-матеріальні цінності в подальшому частково реалізовані ПП «Гідроприлад» за договором №301 від 01.11.15, частково використані для виготовлення ренованої рейкошпальної решітки для КП «Міськелектротранс» та під час виконання робіт за договором №02-10/15 від 02.10.15, укладеного із ТОВ «Шакур».

Всі матеріали, придбані у ТОВ "Поллі - плюс", оприбутковано, використано у межах провадження господарської діяльності та включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

28.10.2014 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Аледор - торг» (постачальник) укладено договір № 28-10/14, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договору, пункт поставки товару вказується у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 п. 5 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договору).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та виписки з банку.

Товар перевозився автотранспортом продавця до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані позивачем у ТОВ «Аледор - торг» товарно-матеріальні цінності використані для виготовлення ренованої рейкошпальної решітки, що в подальшому реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» за договором №01/09/1 від 01.09.2014, а також ТОВ «ЕСК» за договором №19122014 від 19.12.2014.

Всі матеріали, придбані у ТОВ " Аледор - торг", оприбутковано, використано у межах провадження господарської діяльності та включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

29.10.2014 та 03.11.2014 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Фармафлекс» (постачальник) укладено договори поставки № 29-10/14 та № 03-11/14 відповідно, за умовами яких постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договорів, пункт поставки товару вказується у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 п. 5 Договорів передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом переведення грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договорів).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та виписки з банку.

Товар перевозився автотранспортом продавця до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані позивачем у ТОВ «Фармафлекс» товарно-матеріальні цінності використані для виготовлення ренованої рейкошпальної решітки, що в подальшому реалізована Товариству з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Трансінвестсервіс» за договором №01/09/1 від 01.09.2014, а також ТОВ «ЕСК» за договором №19122014 від 19.12.2014.

Всі матеріали, придбані у ТОВ "Фармафлекс", оприбутковано, використано у межах провадження господарської діяльності та включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

10.02.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Равена плюс» (постачальник) укладено договір № 10-02/15, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договору, пункт поставки товару вказується у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 п. 5 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договору).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Товар перевозився автотранспортом постачальника до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані позивачем у ТОВ «Равена плюс» товарно-матеріальні цінності в подальшому реалізовані ТОВ «Джоржиан Манганези» за контрактом №071/15 від 23.06.15.

Всі матеріали, придбані у ТОВ "Равена плюс", оприбутковано, використано у межах провадження господарської діяльності та включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

05.01.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (покупець) та TOB «Дімекс - Про» (постачальник) укладено договір № 05-01/15, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити та передати покупцю у власність, а покупець оплатити та прийняти матеріали верхнього будування колії.

Згідно пп. 5.1. п. 5 Договору, пункт поставки товару вказується у додаткових угодах до договору.

Підпунктом 5.6 п. 5 Договору передбачено, що приймання товару за кількістю і якістю проводиться у пункті поставки уповноваженими представниками постачальника та покупця у відповідності з вимогами: Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-6 від 15.06.1965) і Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю (затверджені постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966), а також правилами перевезень вантажів.

Розрахунки за цим договором провадяться безготівковою формою шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у термін 3 банківських днів з моменту отримання рахунку (пп.6.1 п. 6 Договору).

На підтвердження факту поставки товару позивач надав видаткові накладні, податкові накладні та платіжні доручення.

Товар перевозився автотранспортом продавця до орендованого позивачем у ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» нежитлового приміщення за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків (№131 від 01.03.2014). Оплата за поставлений товар здійснена позивачем у повному обсязі у безготівковій формі.

Придбані позивачем у ТОВ «Дімекс-Про» товарно-матеріальні цінності в подальшому частково реалізовані компанії «LAFARGE CIMENT (MOLDOVA) SA» за контрактом №15-06-142 від 30.06.2015.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що позивач в спірний період мав в користуванні нежитлове приміщення та земельну ділянку за адресою: вул. Плиточна, 12, м. Харків, на підставі договорів оренди земельної ділянки та нежитлового приміщення №130 від 01.03.2014 та №131 від 01.03.2014 з ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» .

Факт перебування вказаного майна у позивача підтверджується актами приймання- передачі його від ПАТ «Українське ремонтно-будівельне підприємство «ШЛЯХ» до позивача, а також платіжними дорученнями про оплату позивачем оренди.

За твердженнями позивача саме на вул. Плиточну,12 в м.Харкові контрагентами позивача здійснювалася поставка товару, силами контрагентів.

Довід контролюючого органу про безтоварність операцій між позивачем та його контрагентами внаслідок відсутності у позивача під час перевірки ТТН щодо перевезення товару від продавця до покупця є непереконливими з огляду на те, що ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей . До того ж за умовами договорів між товариством (покупець) та продавцями поставка товару покупцю здійснювалася продавцем до місця його зберігання власними силами, що підтверджено відповідними договорами .

Отже доводи відповідача, щодо не перевірки судом першої інстанції обставин транспортування товару є безпідставними, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду першої інстанції та їм надана вірна оцінка. Крім того, під час апеляційного розгляду справи представник позивача також підтвердив, що транспортування товару здійснювалося силами постачальника на адресу позивача. Як вірно встановлено судом першої інстанції факт придбання товарів, підтверджується документально первинними документами, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право позивача на формування валових витрат та податкового кредиту підтверджується відповідними видатковими накладними та використанням позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності.

Також, 03.06.2015 та 08.06.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (генпідрядник) та TOB «Дімекс - Про» (субпідрядник) укладено договори № 03-06/15 та № 08 - 06/15 відповідно, за умовами яких субпідрядник зобов`язується за дорученням генпідрядника і за його рахунок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а генпідрядник зобов`язується у встановленому порядку прийняти зазначені роботи й оплатити субпідряднику їх вартість. Субпідрядник зобов`язується цілком завершити будівництво і здати готовий об`єкт генпідряднику в строк до 31 грудня 2015 року.

За результатами виконання договору поставки від 03.06.2015, сторонами складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та акт виконаних підрядних робіт №1 від 18.06.2015.

Як зазначив позивач, зазначені роботи були передані на виконання субпідряднику в зв`язку із великим об`ємом робіт та для належного та своєчасного виконання зобов`язань за договором №UPP_256_LOG1/4600053290, укладеного ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» із ПАТ «Сан Ін Бев Україна».

Крім того, за результатами виконання договору поставки від 08.06.2015, сторонами складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та акт виконаних підрядних робіт №1 від 17.06.2015.

Позивачем здійснено оплату за виконані роботи та на підставі отриманих від субпідрядника податкових накладних включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

Зазначені роботи передані ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» на виконання субпідряднику в зв`язку із великим об`ємом робіт та для належного та своєчасного виконання зобов`язань за договором №25-11/1 від 05.12.2013, укладеного позивачем із ТОВ «Малокоховський Кар`єр».

18.05.2015 між ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» (генпідрядник) та TOB «Індіго компані» (субпідрядник) укладено договір № 18-05/15, відповідно до умов якого субпідрядник зобов`язується за дорученням генпідрядника і за його рахунок виконати комплекс будівельно-монтажних робіт, а генпідрядник зобов`язується у встановленому порядку прийняти зазначені роботи й оплатити субпідряднику їх вартість.

На виконання договору, сторонами складено та підписано довідку про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2015 року та акти приймання виконаних підрядних робіт №1 від 03.06.2015, №2 від 04.06.2015, №3 від 05.06.2015 та №4 від 08.06.2015.

Позивачем здійснено оплату за виконані роботи та на підставі отриманих від субпідрядника податкових накладних включено відповідні суми до власного податкового кредиту.

Як зазначив позивач, вказані роботи передані на виконання субпідряднику в зв`язку із великим об`ємом робіт та для належного та своєчасного виконання зобов`язань за договором №25-11/1 від 05.12.2013, укладеного ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» із ТОВ «Малокоховський Кар`єр».

Колегія суддів зазначає, що всі вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що не заперечується відповідачем. Жодних зауважень до документів не висловлено і податковим органом.

Також предмет спірних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання товарів та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що фактичне здійснення спірних господарських операцій позивача з контрагентами підтверджено належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, банківськими платіжними документами, актами виконаних підрядних робіт, які повністю підтверджують факт придбання позивачем у даних контрагентів відповідної продукції та виконання ними робіт за договорами субпідряду, а тому колегія суддів не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій.

Щодо доводів апелянта про недостатність наданих товариством до перевірки документів для підтвердження задекларованих ним сум податкового кредиту, зокрема за відсутності доказів транспортування, колегія суддів зазначає наступне.

Вимога пункту 44.6 статті 44 ПК стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством). Інші документи знаходяться поза межами дії норми пункту 44.6 статті 44 ПК, про що Верховний Суд зробив висновок у постанові від 20.12.2021 (справа №200/6804/19-а).

Колегія суддів зазначає, що документи про навантаження (відвантаження, розвантаження) та транспортування товарно-матеріальних цінностей (товарів), на відсутність яких у позивача під час перевірки посилався відповідач, не є первинними документами щодо господарських операцій з поставки товару (такими є податкові накладні, видаткові накладні, розрахункові документи).

Крім того, колегія суддів зауважує, що за умовами договорів поставки перевезення товару здійснювалося силами постачальників, залученими ними транспортними засобами. Натомість факт передачі товарів позивачеві та, відповідно, набуття права власності на них, підтверджується видатковими накладними, які були надані контролюючому органу під час перевірки.

Відсутність у платника податків документів на перевезення придбаного товару у межах договору поставки також не може бути достатньою підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит. Так само відсутність певних документів чи незначні недоліки в їх оформленні не є підставою для визнання господарських операцій нереальними, якщо інші дані свідчать про фактичний рух активів або зміну у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку із його господарською діяльністю. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції. У свою чергу, реальність господарської операції визначається фактом руху активів.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 18.11.2022 по справі № 821/2986/15-а.

Твердження контролюючого органу, висловлене в судовому засіданні щодо відсутності у контрагентів позивача трудових ресурсів, сертифікатів якості та доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності колегія суддів оцінює критично, оскільки такі доводи не заявлялись в апеляційній скарзі, а відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, судом першої інстанції перевірені вказані обставини та вірно зазначено, що висновки податкового органу про відсутність та недостатність трудових ресурсів ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів. Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що контрагенти позивача мали працівників в кількості 12-15 осіб, проте на думку податкового органу така кількість не є достатньої для здійснення господарської діяльності.

Колегія суддів уважає за необхідне звернути увагу на висновок Верховного Суду, висловлений, зокрема, в постановах від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 140/1845/19, від 13 липня 2022 року у справі № 320/6224/19 згідно з яким відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Проте відповідачем не доведено не можливості виконання контрагентами позивача спірних господарських операцій.

Твердження податкового органу про ненадання позивачем доказів використання придбаних товарів у господарській діяльності не були викладено ні в акті перевірки, ні у відзиві на позов, ні в апеляційній скарзі.

Натомість, наданими позивачем договорами та іншими первинними документами підтверджено використання позивачем придбаних товарів у господарській діяльності шляхом їх реалізації іншим контрагентам та під час виконання підрядних робіт.

Щодо відсутності сертифікатів якості, колегія суддів зазначає, що останні не є обов`язковими первинними документами для цілей ведення податкового та бухгалтерського обліку господарських операцій з придбання товарів, а сама по собі їх відсутність не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій з поставки товарів.

Доводи скаржника про наявність кримінального провадження №32015110000000015 відносно посадових осіб ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Равена плюс», що свідчить про безтоварність господарських операцій колегія суддів відхиляє, оскільки сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень), в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 (провадження №11-200апп21) підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Так само Велика Палата Верховного Суду у цій постанові зазначила, що посилання контролюючого органу на аналіз зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації не є допустимим доказом у розумінні процесуального закону.

Натомість, у вироку Червонозаводського районного суду м.Харкова від 18.10.2018 по справі №646/2756/18, винесеного в межах кримінального провадження №32015110000000015 ані посадові особи позивача, ані його контрагенти ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Равена плюс» не згадуються.

Доказів наявності вироків відносно позивача та його контрагентів апелянтом не надано, із встановлених обставин справи фактів протиправності дій саме позивача або недійсності укладених договорів, судом не виявлено.

Колегія суддів враховує, що контролюючий орган визнає (не оспорює) факт виконання контрагентами робіт на об`єктах за адресою: вул. Ярмаркова, 15а, м. Кременчук Полтавської області, відповідальним за виконання яких перед замовниками був позивач.

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість.

Судом першої інстанції правильно взято до уваги, що податковий орган в обґрунтування прийняття спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б достовірно вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача щодо господарських правовідносин позивача з названими підприємствами, в більшості, ґрунтуються на податковій інформації стосовно його контрагентів і не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності у ТОВ «Виробниче підприємство Інсайт» первинних документів, які спростовують такі доводи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та ТОВ «Аквіт компані», ТОВ «Поллі - плюс», ТОВ «Аледор - торг», ТОВ «Фармафлекс», ТОВ «Дімекс про», ТОВ «Індіго компані», ТОВ «Равена плюс» були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області №0002311403 від 21.11.2016 та №0000101411 від 02.02.2017 є протиправними та правомірно скасовані судом.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2021 по справі № 820/612/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. РусановаСудді С.П. Жигилій Т.С. Перцова Повний текст постанови складено 22.12.2022 року