Постанова

від 22.12.2022 по справі 820/4844/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2022 р. Справа № 820/4844/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Єгупенко В.В.) від 06.08.2018 року по справі № 820/4844/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із адміністративним позовом до Зміївського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Зміївського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Харківської області від 15.05.2018 про відмову у перерахунку пенсії позивача відповідно до ч.3 ст.59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов`язати відповідача провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату пенсії обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування вимог позову зазначає щодо протиправності рішення відповідача про відмову у перерахунку пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодився із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити своє рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що при складанні його позову ним було враховано висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі №398/5910/14-а, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. Зазначає, що вказана вище справа була реально розглянута Верховним Судом України та зроблені відповідні правові висновки за наслідками розгляду і будь-яке посилання суду на теперішню відмову Верховного Суду щодо відмови у прийнятті „зразкового рішення є неспроможним на його погляд. Вважає дії (рішення) відповідача незаконними та таким, що порушують його права. Зазначає, що він не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилався на ці обставини, як на підставу призначенні йому пенсії. Натомість вказує, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 22.04.1989 року по 11.07.1989 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на спеціальні військові збори). Зазначає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, він має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Вважає, що ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов`язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, а тому його дії є не правомірними. Зазначає, що при складанні даної апеляційної скарги ним також було враховано висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями. Вважає, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально-економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, він маю право на перерахунок пенсії відповідно до ст.59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2018 р. відкрито апеляційне провадження, а ухвалою віл 04.10.2018 року призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2018 р. задоволено клопотання позивача та зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у справі № 816/26/18.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2019 року справу прийнято до провадження Другого апеляційного адміністративного суду.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2022 року поновлено провадження у справі та запропоновано учасникам справи висловити позицію стосовно можливості розгляду справи у порядку письмового провадження протягом 10 днів з дня отримання копії даної ухвали.

Вказану ухвалу надіслано сторонам засобами поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення.

У визначений судом строк позивач клопотання про розгляд справи за його участю на надав.

Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області надало заяву, в якій просить замінити відповідача - Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області. Також просить розглянути справу в письмовому провадженні.

Згідно ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2022 року проведено заміну відповідача у справі - Зміївське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області, на правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України Харківської області, а також справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорія), а також особою з інвалідністю ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності, яка обчислена за нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У травні 2018 року позивач звернувся до управління із заявою про перерахунок пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідно року згідно ст.59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням № 164078 від 15.05.2018 відповідач відмовив позивачу в перерахунку пенсії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії відповідно до ч.3 ст.59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що фактичні обставини справи не оспорюються учасниками по справі, а спірним питанням по даній справі є питання права позивача на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною шостою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

Частиною сьомою статті 2 цього ж Закону встановлено, що строкову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.

Статтею 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

У примітці до статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" зазначено, що тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Наведеною нормою визначено, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильської АЕС є громадяни, військовослужбовці строкової і надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій, особи, які працювали не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (у редакції Закону України від 05.10.2006 №231-V "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") було визначено, що особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІІ частину третю статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Наведе вище правове регулювання спірних правовідносин дає підстави вважати, що законодавство визначає декілька окремих категорій серед військовослужбовців за критерієм виду військової служби, одним з яких є строкова військова служба.

Частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, чинній до 01.10.2017, було визначено лише одну категорію військовослужбовців, які мали право на обчислення пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а саме: особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розширено в межах певної категорії військовослужбовців перелік осіб, на яких вказана норма розповсюджується, а саме, окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, також на осіб, які брали участь у інших ядерних аваріях та випробуваннях, та осіб, які брали участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Разом з тим, незмінною залишилась умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період, як визначення певної категорії серед всіх військовослужбовців, на яких розповсюджується норма статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Таким чином, частина третя статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідністю виключно внаслідок участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Так, 15.11.2017 (після внесення змін до статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") Постановою Кабінету Міністрів України №851 "Про внесення змін до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" внесено зміни до Порядку №1210, а саме: у першому реченні пункту 1 слова і цифри "статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" замінено словами і цифрами "статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та доповнено Порядок пунктом 9-1 такого змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року".

Тобто, з наведеного вище вбачається, що пункт 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи прийнятий на реалізацію норми частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відтак може бути застосований виключно до осіб, на яких поширюється дія частини третьої статті 59 вказаного Закону.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач проходив строкову військову службу з 14.05.1978 року по 06.05.1980 року. При цьому, з 22.04.1989 року по 11.07.1989 року позивач, як призваний на спеціальні збори, приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Отже, на момент участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС позивач не проходив дійсну строкову службу, а тому останній не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відбувалася поза межами проходження дійсної строкової служби, у зв`язку з чим положення частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюються.

Стаття 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає види пенсій, підстави їх призначення та розмір пенсій, що призначаються військовослужбовцям, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.

Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Частина перша вказаної статті визначає загальне правило, відповідно до якого пенсія будь-якого військовослужбовця, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, призначається із розміру грошового забезпечення останнього.

Частина друга визначає відповідну категорію військовослужбовців, які отримують пенсію по інвалідності, а також членів їх сімей, які отримують пенсію у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, якій, за їх бажанням, можуть призначатися пенсійні виплати або на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

В той же час, частина третя статті 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи визначає окрему категорію військовослужбовців, які: брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, об`єднаних фактом того, що відповідна участь здійснювалась у період проходження строкової військової служби.

Колегія суддів вважає, що частину 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" необхідно застосовувати з урахуванням її синтаксичного аналізу та контекстного зв`язку з іншими її положеннями та положеннями статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також з урахуванням попередньої редакції вказаної статті, яка передбачала лише одну категорію військовослужбовців, що мали право обчислення пенсії по інвалідності, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Оскільки позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження дійсної строкової служби, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивач не має права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена Верховним Судому постановах від 12.12.2019 №816/2085/18 та від 26.11.2020 у справі №816/26/18.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що військовослужбовці та призвані на військові збори військовозобов`язані мають користуватись всією повнотою соціально - економічних, політичних та особистих прав і свобод громадян в рівній мірі, в зв`язку з чим, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доводів апеляційної скарги про те, що ч.3 ст. 59 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи передбачається призначення та виплату пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, в тому числі військовозобов`язаним, а не виключно військовослужбовцям строкової служби, як помилково вважає відповідач, а тому його дії є не правомірними, то колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, з огляду на наведені вже вище висновки про відсутність у позивача права на перерахунок пенсії з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач не брав участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та не посилався на ці обставини, як на підставу призначенні йому пенсії, а натомість вказував, що є ліквідатором наслідків Чорнобильської катастрофи, оскільки з 22.04.1989 року по 11.07.1989 року виконував службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (призваний на спеціальні військові збори), колегія суддів відхиляє, як такі, що не впливають на правомірність відмови пенсійного органу у перерахунку пенсії позивача відповідно до частини 3 статті 59 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі №398/5910/14-а, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями; посилання в апеляційній скарзі на висновки Верховного Суду України, за подібних за своєю суттю правовідносин, викладених в постанові від 01.03.2016 у справі № 21-1887а15, згідно яких, громадяни з числа військовозобов`язаних в період проходження військових зборів вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні з іншими військовослужбовцями, а також доводів про те, що на сьогоднішній день в Україні вже наявна судова практика по розгляду справ аналогічного характеру (наприклад справа №820/3540/18, 823/154/18, 818/1688/18, 812/1259/18 та багато інших, то колегія суддів зауважує, що по даній справі, суд апеляційної інстанції, з огляду на приписи ч.5 ст.242 КАС України, в межах спірних правовідносин керується правовими позиціями Верховного Суду наведеними вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що Верховним Судом 20.06.2018 року по справі №816/26/18 відмовлено пенсійному фондові у задоволенні заяви про зупинення виконання судового рішення, що побічно свідчить про обґрунтованість його вимог, колегія суддів вважає такими, що жодним чином не впливають на вирішення даної справи, з огляду на наведені вище висновки суду апеляційної інстанції.

Посилання в апеляційній скарзі на п.54 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пічкур проти України", яке набрало остаточного 7 лютого 2014 року, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки висновки суду апеляційної інстанції в даній справі не протирічить правовій позиції Європейського суду з прав людини у вказаній справі.

Колегія суддів враховує рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 у справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) яким визнано неконституційним словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на ЧАЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Водночас статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону №796-XII, визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019, тобто з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення. Водночас, предметом судового спору у цій справі були правовідносини, що виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019.

Виходячи з наведеного, рішення Конституційного Суду України від 25.04.2019 №1-р (ІІ)/2019 може бути застосовано до правовідносин, що виникли або тривали після 25.04.2019 і не має зворотньої дії в часі.

У разі, якщо порушення прав триває після 25.04.2019, позивач має право звернутися до суду з відповідним позовом з урахуванням неконституційності частини третьої статті 59 Закону №796-XII.

Вказана правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 18.08.2021 року по справі № 420/1419/19 та 25.11.2022 року по справі №0440/6995/18.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують з наведених вище підстав.

Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.08.2018 року по справі №820/4844/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) А.М. Григоров З.Г. Подобайло