Постанова

від 22.12.2022 по справі 420/3521/22

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/3521/22Головуючий в 1 інстанції: Хурса О. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Кравченка К.В.,судді Джабурія О.В.,судді Вербицької Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дії та скасування вимоги, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2022 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі відповідач, ГУ ДПС) в якому просив:

- визнати протиправними дії ГУ ДПС по нарахуванню недоїмки по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

- скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-37784-51У від 18.02.2021 року, на загальну суму 37788,74 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сформована податковим органом вимога про сплату боргу (недоїмки) є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки позивач немає статусу фізичної особи-підприємця та безперервно з 1995 року по теперішній час є найманим працівником і його роботодавці сплачували ЄСВ замість нього.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2022 року позов задоволено повністю.

Справу було розглянуто у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного.

З матеріалів справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до картки платників податків ГУ ДПС позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець з 13.03.1997 року та здійснює діяльність за кодом КВЕД 52 роздрібна торгівля, ремонт побутових виробів та предметів особистого вжитку.

Водночас, згідно відомостей, наявних в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач не перебуває на обліку як фізична особа-підприємець. При цьому, відповідно до записів у трудовій книжці НОМЕР_1 позивач являється найманим працівником з 31.07.1995 року.

Згідно інтегрованої картки платника податків, сума заборгованості позивача зі сплати ЄСВ виникла за період з 2017 року по 2020 рік.

18.02.2021 року ГУ ДПС було сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-37784-51У від 18.02.2021 року на суму 37788,74 грн..

17.01.2022 року головним державним виконавцем Першого Малиновського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кобзарєвою К.І. відкрито виконавче провадження №67079957 про стягнення з позивача заборгованості у розмірі 37788,74 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-37784-51У від 18.02.2021 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону №2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за неї в період з 2017 року по 2020 року, за який зокрема винесена оскаржувана вимога, нараховував та сплачував роботодавець в розмірі, не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як фізичною особою-підприємцем.

Колегія суддів погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі Закон №2464-VI) та Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року (далі - Інструкція №449).

Так, п.2 ч.1 ст.1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з абзацом 2 п.1 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Пунктами 3 і 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI надано визначення поняттям:

застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;

страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Так, відповідно до абзацу 1 пункту 1 та пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення підприємницької діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом №2464-VI не врегульовано.

Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015 року затверджено Інструкцію про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, розділ VI якої регулює порядок стягнення заборгованості з платників.

Пункт 1 розділу VI Інструкції №449 передбачає, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до п.2 розділу VI Інструкції №449 у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити їх у звітності, що подається платником до податкових органів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У разі виявлення податковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена податковими органами у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно із п.3 розділу VI Інструкції №449 Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Отже, особа, яка провадить господарську діяльність, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Інше тлумачення норм Закону №2464-VI, на якому наполягає ГУ ДПС, щодо необхідності сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями, які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 року у справі №160/3114/19, у постанові від 04.12.2019 року у справі №440/2149/19 та від 23.01.2020 року у справі №480/4656/18.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки за вих.№01-41 від 10.02.2022 року позивач з 08.08.2016 року по теперішній час працює в ТОВ «Морський бізнес центр» на посаді головного механіка.

Вказане також підтверджується записами трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 , що міститься в матеріалах справи, в рамках спірних періодів нарахування відповідачем ЄСВ, позивач працює з 08.08.2016 року в ТОВ «Морський бізнес центр» на посаді головного механіка.

Водночас, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, в межах періоду з січня 2017 року по грудень 2020 року за позивача сплачувались страхові внески страхувальником ТОВ «Морський бізнес центр» (код ЄДРПОУ 24767048).

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» №755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Таким чином, в період нарахування податковим органом позивачу єдиного внеску відповідно до оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), позивач перебував у трудових відносинах, а роботодавець, нараховуючи позивачу заробітну плату, сплачував за нього єдиний соціальний внесок, що підтверджується вищевказаними документами.

Судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять відомостей про отримання позивачем у цей період інших доходів, зокрема від провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, відповідачем до суду не надано та про наявність таких доходів не зазначено.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що винесена відповідачем вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-37784-51У від 18.02.2021 року є необґрунтованою, а тому протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322, ст.325, ст.328 КАС України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Головуючий суддя Кравченко К.В.Судді Джабурія О.В. Вербицька Н. В.