Постанова

від 21.12.2022 по справі 260/1161/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/1161/22 пров. № А/857/10448/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді :Кухтея Р.В.,

суддів : Носа С.П., Обрізка І.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року (ухвалене головуючою-суддею Плехановою З.Б. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Ужгороді) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

У березні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ГОЛДЕН ФРУІТ» (далі - ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ», Товариство, позивач) звернулося в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі Львівська митниця, контролюючий орган, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2021/000044/1 від 02.12.2021 та картку відмови в прийнятті митної декларації (далі - МД), митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209140/2021/001813 від 02.12.2021.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.06.2022 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатами опрацювання поданих декларантом до митного оформлення документів встановлено, що подана до митного оформлення копія митної декларації країни відправлення №21330100ЕХ242579 від 26.11.2021, містить посилання на 2 фактури, згідно якого замитнено товар, інший рахунок до митного оформлення не подавався. Також, надані декларантом до митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена. Зазначає, що відповідно до п. 6.1 Контракту умови оплати повинні бути передбачені у інвойсі, проте така інформація відсутня, а також пункт 3.1 Контракту від 06.10.2020 №69 вказує наступне: "Ціна товару вказується в додатках до контракту, які є його невід`ємною частиною". Однак, такий додаток до митного оформлення не подавався. Апелянт вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA209000/2021/000044/1 від 02.12.2021 прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).1

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 06.10.2020 між AKAN NARENCIYE YAS SEBZE VE MEYVE GIDA NAKLIYAT SOGUK HAVA DEPOSU TICARET SAN LTD STI (Постачальник) та ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» (Покупець) було укладено Контракт №69, відповідно до пункту 2.1 якого Постачальник зобов`язується поставити і передати товар - свіжі фрукти, що виробляються виробником Покупцю, а Покупець прийняти вказаний товар на умовах та положеннях Контракту. Поставка Товару здійснюється партіями, які формуються за замовленням Покупця і вказуються в інвойсах, що виставляються на кожну партію товару, в яких вказані опис товару, його асортимент, вимоги до якості, кількості, одиниці виміру, ціна за одиницю виміру товару, умови поставки і оплати товару, строки поставки, загальна вартість партії товару (п.2.2 Контракту).

Пунктом 3.1 Контракту передбачено, що ціна Товару, вказана в інвойсах, які виставляються на кожну партію товару. Ціна Товару може змінюватися протягом строку дії контракту. Нові ціни можуть бути встановлені на підставі письмової домовленості між сторонами.

Відповідно до п.3.3 Контракту, його загальна вартість складає 3000000,00 доларів США.

Згідно п.4.1 Контракту, доставка Товару здійснюється на підставі усної домовленості сторін відповідно до вимог міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010 і вказується в інвойсах. Вартість Товару оплачується Покупцем на умовах, обумовлених сторонами, вказується в інвойсах. При цьому можлива відстрочка платежу на строк не більше, ніж 20 календарних днів (п.6.1 Контракту).

На підставі укладеного контракту та інвойсу №АКА2021000000693 від 24.11.2021, було здійснено продаж від АКАN NARENCIYE YAS SEBSE VE MEYVE NAKLIYAT SOGUK HAVA DEPOSU TICARET SAN LTD STI до ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» товару, а саме : Мандарини (сорт DOBAHIBENI) у кількості 17700 кг за ціною 10484,30 доларів США; Мандарини (сорт SATSUMA ) у кількості 400 кг за ціною 1496,00 доларів США.

Загальна ціна товару 11980,30 доларів США.

У даному інвойсі визначені умови поставки - DАР (Львів), тобто на продавця покладено обов`язок здійснити доставку товару до м. Львова і таким чином до вартості товару включені всі витрати на його транспортування до місця розвантаження

Відповідно до інвойсу №АКА2021000000693 від 24.11.2021 вказано умову поставки DAP Львів. Ідентична інформація відображена у МД країни відправника 21330100ЕХ242579 від 26.11.2021.

З метою здійснення митного оформлення придбаного товару Товариство 01.12.2021 подало до Львівської митниці МД №UA209140/2021/123862 для оформлення вантажу - врожаю 2021 року мандаринів, відповідно до якої митна вартість ввезеного товару визначена за основним методом в сумі 11980,30 доларів США.

Для підтвердження заявленої митної вартості товару за ціною контракту разом з МД було подано контракт №69 від 06.10.2020, інвойс №АКА2021000000693 від 24.11.2021, автотранспортну накладну від 26.11.2021, МД країни відправлення 21330100ЕХ242579 від 26.11.2021, фітосанітарний сертифікат ЕС/ТR А 4623845 від 26.11.2021 та сертифікат про походження товару FF 0047986 від 26.11.2021.

На вимогу митного органу, додатково надано проформу-інвойс АКАN 2182 від 22.11.2021 та платіжне доручення в іноземній валюті №152 від 24.11.2021.

Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №152 від 24.11.2021, на рахунок постачальника було перераховано 9584,240 доларів США, що відповідає 80% вартості товару, який ввозився за МД №UА209140/2021/123862.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, Львівською митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000044/1 від 02.12.2021 із застосуванням резервного методу, джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UА500110/2021/209639 від 17.10.2021 та МД №UА500500/2021/223142 від 16.11.2021.

Відповідно до рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000044/1 від 02.12.2021, загальні відомості заявлені декларантом, а саме :

- відправник : Мерсін, Турція;

-особа, відповідальна за фінансове врегулювання : ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ»;

- одержувач та декларант : ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ»;

- умови поставки : DAP UA Львів;

- фактурна вартість товару : 11980,30 доларів США (сума у гривнях - 326034,28 грн);

- додаткова інформація/подані документи : 1101 UA209140/2021/123862 від 01.12.2021,

4104 69 від 06.10.2020

коригування:

- код товару:0805219000 - мандарини свіжі ; вартість за одиницю 1,0500;

- код товару:0805211000 - мандарини свіжі ; вартість за одиницю 1,0500;

торгова марка - немає даних.

У зв`язку з винесеним рішення про коригування митної вартості товарів, Львівською митницею Товариству було відмовлено у митному оформленні товарів, про що складено картку відмови №UА209140/2021/001813 від 02.12.2021.

Вважаючи оспорювані рішення протиправними, Товариство звернулося до адміністративного суду з вимогою про їх скасування.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування одного з другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу. Суд дійшов висновку, що неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, відповідачем порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно ч.1 ст. 246 Митного кодексу України (тут і надалі -МК України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу (ч.1, 2ст.51 МК України).

За змістом частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч.2 ст.53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Частиною шостою статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У зв`язку з вищевказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За змістом розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України, в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.

Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.

Відповідно, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Отже, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 09.07.2020 по справі №804/5445/17, від 31.03.2020 по справі №809/1858/16, від 15.02.2022 по справі №826/12901/17, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані при розгляді цієї справи.

З матеріалів справи видно, що митна вартість ввезеного товару визначена Товариством за першим методом - ціною договору.

Відповідач ні під час декларування товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, і які подані позивачем як декларантом, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар, що ввозився.

Відповідач зазначає, що у експортній декларації країни відправлення 21330100ЕХ242579 від 26.11.2021 вказано дві фактури, одна з яких відповідає номеру рахунку фактури, згідно якого замитнено товар, інший рахунок до митного оформлення не подавався; у контракті №69 від 20.10.2020 «п.6 Умови оплати» у п.6.1 вказано, що покупець здійснює платежі згідно рахунку-фактури виставленої продавцем за поставлену партію товару (у Наказі Міністерства економіки з питань європейської інтеграції України №201 від 06.09.2001 вказано, що пункт даного договору визначає валюту платежу, спосіб, порядок та строки розрахунків), у рахунку-фактурі №АКА2021000000693 від 24.11.2021 відсутні будь-які відомості про строки розрахунків; п.2.2 договору передбачає, що поставка товарів здійснюється на основі замовлень, проте жодного замовлення до митного оформлення не подавалось; п.3.1 даного договору передбачає, що ціна товару може змінюватися на основі письмової домовленості, додатків, щодо зміни цін до митногооформлення не подавалось; У СМR гр.3 Місце розвантаження вказано Україна, пункт d ч.1 ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів чітко визначає, що у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення.

Вказане, на переконання, скаржника унеможливило визначення митної вартості ввезеного товару за першим методом.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Митним органом в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що неможливо застосувати методи 2а (ст.59 МК України) та 2б (ст.60 МК України) з причин відсутності у органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA110130/2020/28992 від 08.10.2020.

Згідно ч.2 ст.58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.

Частинами 4-5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Статтею 64 МК України визначено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Відповідно до ч.2 ст.7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

Згідно частин 1, 2 Приміток до статті 7 вказаної Угоди митні вартості, визначені згідно з положеннями статті 7, повинні настільки, наскільки можливо, ґрунтуватися на раніше визначених митних вартостях. Методи оцінювання, які мають використовуватися згідно зі статтею 6, повинні бути методами, викладеними в статтях 1 - 6, проте обґрунтована гнучкість у застосуванні таких методів відповідатиме цілям та положенням статті 7.

Судом першої інстанції встановлено, що до митного оформлення Товариство подавало контракт №69 від 06.10.2020, інвойс №АКА2021000000693 від 24.11.2021, автотранспортну накладну від 26.11.2021, МД країни відправлення 21330100ЕХ242579 від 26.11.2021, фітосанітарний сертифікат ЕС/ТR А 4623845 від 26.11.2021 та сертифікат про походження товару FF 0047986 від 26.11.2021.

Крім того, додатково надано проформу-інвойс АКАN 2182 від 22.11.2021 та платіжне доручення в іноземній валюті №152 від 24.11.2021.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №152 від 24.11.2021, на рахунок постачальника було перераховано 9584,24 доларів США, що відповідає 80% вартості товару, який ввозився за МД №UА209140/2021/123862.

Відповідно до пункту 7 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, при перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару.

Колегія суддів зазначає, що у наданому рахунку-фактурі (інвойс) як у документі, який супроводжує переміщуваний через митний кордон України товар, вказано вартість ввезеного Товариством товару, наявна інформація про дату продажу, назву ввезеного товару, назви та реквізити фірм продавця і покупця, такий скріплений печаткою продавця та підписом представника продавця.

Щодо неподання Товариством при декларуванні ввезеного товару одного з рахунків-фактури, який зазначений у експортній декларації країни відправлення 20330100EX013296 від 25.10.2020, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що оскільки митний орган вправі витребувати лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, які передбачені статтею 53 МК України, то неподання позивачем одного з рахунків-фактури, який зазначений у експортній декларації за наведених обставин не може розглядатись як самодостатня підстава для обґрунтованих сумнівів щодо заявленої Товариством митної вартості ввезеного товару.

Щодо відсутності у рахунку-фактурі відомостей про строки розрахунків, колегія суддів звертає увагу на те, що рахунок-фактура є одним із розрахункових документів, які засвідчують факт надання послуги, тобто це розрахунково-платіжний документ, який передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцеві за фактично поставлений товар (фактично надану послугу).

Разом з цим, відповідно до п.6.1 Контракту №69 від 06.10.2020, вартість товару сплачується покупцем на умовах, домовлених сторонами, зазначається в інвойсах, при цьому можливе відстрочення платежу на термін не більше 20 календарних днів.

Поданий інвойс містить всю необхідну інформацію щодо ціни, кількості товару, вартості за одиницю товару та загальної вартості, а також зазначено, що оплата здійснюється наступним чином 80% авансу та 20% після прибуття в Україну, що відповідає умовам укладеного договору.

Крім того, платіжним дорученням в іноземній валюті №152 від 24.11.2021 підтверджено здійснення оплати авансу у розмірі 80% від загальної суми.

Необґрунтованими, на думку колегії суддів, є доводи відповідача з посиланням на те, що у CMR графа 3 «Місце розвантаження» вказано Україна, тоді як у вантажній накладній має міститися інформація про «місце і дату прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки», а не про країну прийняття вантажу до перевезення, оскільки відповідно до п.4.1 Контракту №69 від 06.10.2020, доставка товару здійснюється за усною домовленістю між сторонами, відповідно до вимог міжнародних правил Інкотермс 2010 та вказується в інвойсах.

У наданому рахунку-фактурі (інвойс) №АКА2021000000693 від 24.11.2021 вказана умова постачання DAP, що означає виконання продавцем свого зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Таким чином, до вартості товару включені всі витрати на транспортування такого до місця розвантаження, а тому зазначення у графі 3 CMR «Місце розвантаження» - «Україна» за вказаних умов постачання не впливає на визначення загальної митної вартості ввезеного позивачем товару.

Також колегія суддів зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначено лише дату та номер МД, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а тому таке рішення не може вважатись обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.2, 4 ч.2ст.55 МК України з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 08.02.2019 по справі №825/648/17.

Таким чином, на думку колегії суддів, самостійне визначення митним органом митної вартості ввезеного товару за МД №UA 209140/2021/124393 без належних для цього обґрунтувань, не доводить правомірностіприйнятого рішення, яке є предметом оскарження.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що не наведення у рішенні про коригування митної вартості обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, розглядається Верховним Судом як самостійна підстава для скасування таких рішень у постановах від 21.12.2018 по справі №815/1670/17, від 10.06.2020 по справі №1.380.2019.004752.

Надаючи правову оцінку аргументам сторін, колегія суддів приходить до висновку, що контролюючий орган, визначаючи необхідним до застосування одного з другорядних методів визначення митної вартості товарів, спирався виключно на аргументи, які при їх системному аналізі, не можуть належним чином підтвердити обґрунтованість застосовуваного методу.

Оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались Товариством під час митного оформлення товару, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність скаржником неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених ч.1, 2 ст.58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в ч.6ст.54 цього Кодексу, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і підстав для застосування положень ч.3 ст.57 та ч.3 ст.58 МК України, тобто використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним.

При цьому надані Товариством документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а, отже, у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

У свою чергу, неправильний вибір необхідного до застосування методу визначення митної вартості товару призвів до незаконності проведеного митним органом коригування митної вартості товару. Як наслідок, скаржником порушено вимоги принципу обґрунтованості при виконанні покладених на нього обов`язків.

Отже, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, зважаючи на їхній зміст та юридичну природу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність оспорюваних рішень та наявності підстав для їх скасування.

В частині вирішення питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9ст.139 КАС України).

Згідно ч.1 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.132 КАС України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом ч.3ст.134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.4 ст.134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому згідно ч.5 ст.134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6ст.134 КАС України).

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суд досліджує на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано Договір про надання правової допомоги №24 від 24.01.2022, укладений між ТзОВ «ГОЛДЕН ФРУІТ» (Клієнт) та Бобаль Іваном Івановичем (Адвокат).

08.03.2022 між сторонами укладено додаткову угоду до Договору про надання правової допомоги №24 від 24.01.2022, згідно якої визначено гонорар Адвоката за надання правової допомоги.

Даною угодою погоджено послуги які мають бути надані та їх вартість: 1) Підготовка та написання позовної заяви - розмір гонорару 2500,00 грн; 2) Підготовка, написання та відправлення відповідачу та до суду відповіді на відзив - 1500,00 грн; 3) Участь у судовому засіданні - 1000,00 грн.

Надання вказаних послуг підтверджується підписаним актом приймання наданої правової допомоги від 24.12.2021. У пункті 3 вказано про те, що вартість послуг, вказаних в п.1.1 акту становить 4000,00 грн.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, враховуючи зміст та обсяг наданих послуг, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розмір витрат, понесених на професійну правничу допомогу позивачем, не відповідає критеріям співмірності обсягу цих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу та підлягає зменшенню шляхом стягнення таких у розмірі 3000 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які ґрунтуються на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006).

Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.

Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.10 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 червня 2022 року по справі №260/1161/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді С. П. Нос І. М. Обрізко