Постанова

від 21.12.2022 по справі 380/5668/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/5668/22 пров. № А/857/13735/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Кушнерика М.П.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Лука Тараса Миколайовича на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 380/5668/22 (суддя Бартичак У.В. м.Львові) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

у березні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.06.2021 № 0409921-2413-1317, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі 10446,88 грн., № 0409922-2413-1317, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі 6979,02 грн. та № 0409923-2413-1317, яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплаченої фізичними особами, які є власником об`єктів нежитлової нерухомості за 2020 рік в сумі 362,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що нежитлові об`єкти, власниками яких є позивач, згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2. пункту 266.2. статті 266 Податкового кодексу України не належать до об`єктів оподаткування на нерухоме майно, відмінних від земельної ділянки, а тому відповідач протиправно нарахував позивачу додаткові податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Також, посилається на порушення органом місцевого самоврядування строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, яке було підставою для обчислення органом податкового адміністрування податку на об`єкти нежитлової нерухомості.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись із цим рішенням суду, його оскаржив представник позивача адвокат Лука Т.М., з підстав порушення судом норм матеріального права та неповного з`ясування обставин справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що нежитлові приміщення, що на праві власності належать позивачу та фактично використовуються фермерським господарством «Періг» та безпосередньо позивачем як членом фермерського господарства, а отже, в останнього відсутній обов`язок щодо сплати податку.

Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою позов задоволити.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п. 3 ч. 1ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку загальною площею 550,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлової будівлі (столярно-господарський цех) загальною площею 161.2 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлової будівлі загальною площею 241,30 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з розрахунком податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2020 рік, по об`єктах оподаткування, які належать позивачу, податки у загальній сумі становлять 17788,15 грн.

Вищевказана сума податків складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 10446,88 грн., по об`єкту оподаткування - нежитлова будівля загальною площею 241.30 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 6979,02 грн., по об`єкту оподаткування - нежитлова будівля (столярно-господарський цех) загальною площею 161,2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 ; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості на суму 362,25 грн., по об`єкту оподаткування - житловий будинок загальною площею 550,7 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачем на підставі вище зазначеної заборгованості, було винесено податкові повідомлення-рішення №№ 0409921-2413-1317, 0409922-2413-1317, 0409923-2413-1317 від 03.06.2021.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення незаконними звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не має підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки не є сільськогосподарським товаровиробником.

Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній па момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування території громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом па 1 січня звітного (податкового) року, за і квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Довжанської сільської ради Дрогобицького району Львівської області від 14.06.2019 № 246 «Про встановлення ставок та пільг із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2020 рік» ставки податку для об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлено у розмірі 0,1 відсотка та для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб у розмірі 1 відсоток від мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2020.

Дане рішення розповсюджується на позивача, як вірно зазначено судом першої інстанції.

Водночас, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію Наказом Держстандарту України від 17.08.2000 № 507, клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (1271) включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Цей клас не включає: споруди зоологічних та ботанічних садів.

Колегією суддів встановлено, що позивачу на праві власності належать об`єкти нежитлової нерухомості: ферма, загальною площею 241.30 кв.м. та столярно-господарський цех, загальною площею 161.2 кв.м.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ці будівлі призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, а отже відносяться до будівель сільськогосподарського призначення.

Разом з тим, підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки містить і іншу умову, крім приналежності об`єктів нежитлової нерухомості до будівель сільськогосподарського призначення, а саме те що, власник цих будівель має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Позивач вказує, що є керівником фермерського господарства «Періг», яке займається виробництвом сільськогосподарської продукції та стверджує, що є сільськогосподарським товаровиробником.

Разом з тим, позивачем, як власником зазначених будівель, укладено договір позички нежитлових будівель (а.с. 86) згідно якого сільськогосподарське підприємство використовує їх у своїй діяльності, а не позивач, як фізична особа.

Визначення «сільськогосподарського товаровиробника» наведене в підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України: сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно-виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Разом з тим, статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис», який визначає правові, організаційні та економічні основи підготовки і проведення сільськогосподарського перепису, оброблення, узагальнення, поширення та використання його результатів, а також регулює відносини суб`єктів сільськогосподарського перепису, визначає їх права, обов`язки та відповідальність, установлює гарантії держави щодо захисту конфіденційної інформації, отриманої у процесі проведення сільськогосподарського перепису, виробники сільськогосподарської продукції визначаються як юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Таким чином, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення його від сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; особа має бути сільськогосподарським товаровиробником.

Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що пільга передбачена підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не поширюється на керівників юридичних осіб. Водночас фермерське господарство «Періг» не володіє будівлями сільськогосподарського призначення щодо яких було винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Крім того, позивач як фізична особа не є сільськогосподарським товаровиробником, оскільки не займається виробництвом сільськогосподарської продукції.

Таким чином, матеріали справи не містять жодних доказів фактичного здійснення ОСОБА_1 сільськогосподарської діяльності та використання безпосередньо у такій діяльності вищевказаних нежитлових приміщень.

Враховуючи вищевикладене, позивач не має підстав, передбачених підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, для звільнення від сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, оскільки ОСОБА_1 не є сільськогосподарським товаровиробником.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі«Серявін та інші проти України»(№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі«Руїс Торіха проти Іспанії«(RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статями 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну представника ОСОБА_1 адвоката Лука Тараса Миколайовича залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2022 року у справі № 380/5668/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула