Рішення

від 03.11.2022 по справі 761/5783/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/5783/21

Провадження № 2/761/3059/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Притули Н.Г.,

за участю секретаря: Соломон О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

12 лютого 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн. - за протиправну бездіяльність по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме: будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 03 квітня 2018р. між позивачем та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено попередній договір купівлі - продажу квартири, відповідно до якого ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» зобов`язувалося передати протягом 2-го кварталу 2020 року у власність позивачки квартиру АДРЕСА_2 , ЖК «Панорамне містечко», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:412:0040, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.11.2017 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів відповідача у Книзі записів державного реєстру договорів № 79-6-00558 від 16 листопада 2007р., а позивачка зобов`язалася сплатити його вартість.

Як зазначає позивач, за вказаним договором вона виконала своє зобов`язання по сплаті коштів, однак ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» не виконало своє зобов`язання по передачі їй у власність квартири, вказаний будинок до теперішнього часу не введений в експлуатацію, а будівництво будинку зупинене, оскільки забудовник не спроможний добудувати вказаний ЖК внаслідок численних порушень початку будівництва.

Так, відповідач зобов`язаний був в межах наданих йому законодавством повноважень здійснювати контроль за дотримання договірних зобов`язань забудовником ЖК. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020р., в справі № 640/17011/19, визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано вчинити дії. Позивачка вказує, що оскільки тривалий час відповідач не виконує судове рішення їй було завдано, такими діями, моральну шкоду, яка полягає у тривалих стражданнях, оскільки позивачка позбавлена можливості отримати у власність об`єкт нерухомості, що позбавляє її нормального способу життя, і яку вона оцінює у розмірі 400000,00 грн., та просить стягнути з відповідача.

Ухвалою суду від 16.02.2021 року відкрито провадження у даній цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2021 року до суду надійшов відзив Київської міської державної адміністрації на заявлені вимоги в яких представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що стороною позивача не доведено належними і допустимими доказами заподіяння їй відповідачем моральної шкоди. Також представник відповідача зазначає, що контрольні функції Київської міської державної адміністрації не передбачають права втручатися у господарську діяльність підприємств, установ, організацій.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 13 ч. 1, 3 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )

Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Відповідно до ч. 3 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Цивільним кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено судом, 03 квітня 2018 р. між позивачкою та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено попередній договір купівлі - продажу квартири та Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ПМ/4С-К398, відповідно до яких ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» зобов`язувалося закінчити будівництвом будинок в 4 кварталі 2019 року та передати у власність позивачки квартиру АДРЕСА_2 , ЖК «Панорамне містечко», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:412:0040 право на спорудження якого виникло у ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.11.2017 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів відповідача у Книзі записів державного реєстру договорів № 79-6-00558 від 16 листопада 2007р.

Також, судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко» не введено в експлуатацію, та доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020р. в справі № 640/17011/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу КМР (КМДА) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме а саме будинку АДРЕСА_1 . Крім того, зобов`язано Виконавчий орган КМР (КМДА) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку а саме будинку АДРЕСА_1 , у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.

Вищезазначеною постановою апеляційної інстанції встановлено, що Виконавчий орган КМР (КМДА) був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками - ТОВ «Укрміськбудхолдинг», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.

У вказаній постанові зазначено: «В даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об`єкта - ЖК «Деміївський квартал» із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками - ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбудхолдинг», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.

Заперечуючи проти позову у відзиві на позов, сторона відповідача зазначала, що на виконання вказаної постанови, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) направив лист від 24 листопада 2020 р. № 056/834-В-3322/2 до Міністерства розвитку громад та територій України щодо внесення на найближче засідання Міжвідомчої робочої групи питання завершення будівництва житлового комплекту на АДРЕСА_1 .

26 листопада 2020р. в рамках роботи Міжвідомчої робочої групи під головуванням заступника Міністра внутрішніх справ Геращенка А.Ю. було проведено виїзну нараду на АДРЕСА_1 , зокрема за участю представників Київської міської державної адміністрації.

На виконання листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу КМР (КМДА) від 24 листопада 2020р. № 056/834-В-3322/2, до Порядку денного 07 грудня 2020р. наради Міжвідомчої робочої групи було внесено на розгляд питання добудови об`єктів незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу від 10 грудня 2020р. № 43 КМДА на нараді було розглянуто питання щодо вирішення добудови житлового комплексу «Деміївський квартал» на АДРЕСА_1 та вирішено: звернутися до ініціативної групи мешканців житлових будинків на АДРЕСА_1 з проханням надати реєстри інвесторів житлових комплексів «Олімпійське містечко» та «Панорамне містечко»; взяти до уваги інформацію представників інвесторів щодо самовільного заселення третьої секції, у зв`язку із цим виникає гостра потреба у збільшенні потужності електропостачання житлових комплексів; Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) та юридичному управлінню опрацювати питання щодо умов реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

Судом критично оцінюються зазначені дії відповідача, як такі, що фактично не відповідають вимогам викладеним в постанові апеляційної інстанції від 30 вересня 2020р., оскільки сторона відповідача обмежується лише листуванням з відповідними органами та проводить засідання, наради, в тому числі з інвесторами, які не є ефективними і як наслідок, станом на день ухвалення рішення, будинок на АДРЕСА_1 , де знаходиться квартира позивачки, не введений в експлуатацію та не добудована незавершена частина секцій ЖК, тобто на даний час будь-які реальні заходи щодо виконання вказаного судового рішення відповідачем вжиті не були.

При цьому, стороною відповідача не надано жодних доказів того, що зазначені ним дії призвели до конкретного результату в будівництві або хоча б був визначений конкретний план дій щодо виконання покладених на відповідача судовим рішенням обов`язків, щодо житлового комплексу за адресою АДРЕСА_1 .

На переконання суду, організація роботи, пов`язана із завершенням будівництва включає у себе розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об`єкта будівництва.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачем питання.

Суд зазначає, що бездіяльність відповідача виникла внаслідок ігнорування визначених чинним законодавством власних повноважень міської ради.

З урахуванням наведених вище обставин суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає в утриманні від реалізації повноважень, спрямованих на організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Деміївський квартал»».

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19 обставини щодо організації відповідачем роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 та житлового комплексу, не підлягають доказуванню у цій справі.

З урахуванням викладеного, суд відхиляє доводи відповідача в частині алгоритму дій щодо добудови житлових комплексів, оскільки таким доводам вже було надано оцінку у справі № 640/17011/19.

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі ст. 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

При цьому, з урахуванням положень п. 10) ч. 2 ст. 16, ст. ст. 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду необхідно розуміти як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

При цьому, стороною відповідача не надано жодних доказів того, що зазначені ним дії призвели до будь-якого конкретного результату в будівництві або хоча б був визначений і затверджений конкретний план дій щодо виконання покладених на відповідача судовим рішенням обов`язків, щодо житлового комплексу на вул.Ракетній, 24.

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 826/14682/16.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала, що через постійний знервований стан різко загострились хвороби, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення відповідачем прав людини призвели до тривалих страждань, оскільки позивачка позбавлена можливості отримати у власність об`єкт нерухомості, що позбавляє її нормального способу життя та відповідно спричинило моральні страждання.

Тому, суд приходить до висновку, що внаслідок бездіяльності відповідача, факт якої встановлений набравшим законної сили рішенням суду в адміністративній справі, відповідачем завдано позивачці моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях позивачки, яка мала справедливі сподівання очікувати від органу місцевої влади дієвих та в належний і якомога послідовніший спосіб вжиття вчасних заходів, визначених вищевказаним Законом та судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19.

Необхідність звернення до відповідача та суду за захистом порушеного права примушували позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника вкладених в об`єкт інвестування грошей і відновлення попереднього стану, тому суд вбачає наявність причинного зв`язку між винними діями відповідача і наслідками про які зазначала позивач.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020р. в справі № 640/17011/19, яка набрала законної сили, встановлено протиправну бездіяльність відповідача по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, в якому знаходиться квартира позивачки, на даний час будь-які реальні дії з боку відповідача щодо відновлення встановленого судом порушеного права позивачки вжиті не були, суд вважає, що останній з боку відповідача завдано моральну шкоди, яка виразилась у зміні нормального способу її життя, постійному стресі через неможливість отримати у власність житло, яке нею в повній мірі на законних підставах було придбано, що змушує її постійно вживати дії пов`язані із захистом своїх прав на житло.

Беручи до уваги, роз`яснення Пленуму Верховного Суду України в п. 3, 5 Постанови за № 4 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди 10 000,0 грн.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст. 635 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 77, 78, 79, 81, 89, 265, 268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (код ЄДРПОУ 00022527, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) про відшкодування моральної шкоди- задовольнити частково.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10000 /десять тисяч/ гривень 00 копійок.

Стягнути з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь держави судовий збір у розмірі 908 /дев`ятсот вісім/ грн. 00 коп.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання рішення суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула