Постанова

від 21.06.2023 по справі 761/5783/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 761/5783/21 Головуючий у І інстанції Притула Н.Г.

Провадження №22-ц/824/6602/2023 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просила:

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 400 000,00 грн. за протиправну бездіяльність по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме: будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко».

В обґрунтування позову зазначала, що 03 квітня 2018 року між позивачем та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено попередній договір купівлі - продажу квартири, відповідно до умов якого ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» зобов`язався передати протягом 2-го кварталу 2020 року у власність позивачки ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:412:0040, право на спорудження якого виникло у ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.11.2017 року, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів відповідача у Книзі записів державного реєстру договорів № 79-6-00558 від 16 листопада 2007р., а позивачка зобов`язалася сплатити його вартість.

Як зазначає позивач, за вказаним договором вона виконала своє зобов`язання по сплаті коштів, однак ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» не виконав своє зобов`язання по передачі їй у власність квартири, вказаний будинок до теперішнього часу не введений в експлуатацію, а будівництво будинку зупинене, оскільки забудовник не спроможний добудувати вказаний ЖК внаслідок численних порушень початку будівництва.

Так, відповідач зобов`язаний був в межах наданих йому законодавством повноважень здійснювати контроль за дотримання договірних зобов`язань забудовникомЖК.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року всправі № 640/17011/19 визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язано вчинити дії.

У зв`язку із тривалим невиконанням відповідачем зазначеного судового рішення, позивачу завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов`язаних із бездіяльністю відповідача, який не вчиняє дій, направлених на організацію будівництва вказаного вище житлового комплексу. Неодноразові письмові звернення позивача з цього питання відповідачем ігноруються. Все це пригнічує позивача, змушує відчувати себе ошуканою, безпомічною та розчарованою в роботі органу місцевого самоврядування, а саме відповідача. На звернення до відповідача та до адвокатів за правовою допомогою позивач витрачала свій час, вибула із звичайного ритму життя, зменшився час, який вона проводить із сім`єю, постійне знаходження у стані стресу відобразилось також на її психологічному стані та членів її сім`ї. Розмір завданої моральної шкоди оцінено нею у сумі 400 000,00 грн., яку просила стягнути з відповідача.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 10 000, 00 грн. Стягнуто з Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь держави судовий збір у розмірі 908,00 грн. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - ВОКМР (КМДА), посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення в частині стягнення з ВО КМР (КМДА) моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову у вказаній частині. Зазначає, що ВО КМР (КМДА), в межах наданих повноважень вчиняє всі можливі заходи, направлені на організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу на АДРЕСА_1 .

Проте, незважаючи на всі перелічені факти, що підтверджують виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що на даний час будь-які реальні заходи щодо виконання судового рішення відповідачем вжиті не були.

Не зважаючи на відсутність відповідного законодавчого акту, що регулює проблемні питання по завершенню довгобудів та питання відновлення житлових прав інвесторів, які постраждали внаслідок діяльності групи несумлінних будівельних компаній, а також враховуючи Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 640/17011/19 КМДА продовжує організовувати роботу по завершенню будівництва проблемних об`єктів.

Звертає увагу апеляційного суду на те, що Київська міська рада (Київської міської державної адміністрації)не була стороною у доданих до позовної заяви договорах та не брала на себе ніяких зобов`язань перед ОСОБА_1 , а відтак, не повинна відповідати перед позивачем за невиконання зобов`язань ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ».

Також зазначає, що позивачем не було надано доказів на підтвердження факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, обсягу страждань, яких вона зазнала, та вимушених змін у житті. У позові не зазначено, з яких міркувань виходила ОСОБА_1 , визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 400 000,00 грн.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги, що першоджерелом і основною причиною завданої моральної та матеріальної шкоди є відсутність змоги позивача володіти своїм майном, а відсутність такої змоги , у свою чергу, відбулась внаслідок порушення умов попереднього договору купівлі-продажу квартири від 03.04.2015 іншою стороною договору - ТОВ «УКРМІСЬКБУД ХОЛДИНГ».

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник відповідача Харитонов М.С. підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Зважаючи на вимоги частини другої статті 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 03 квітня 2018 р. між позивачкою та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено попередній договір купівлі - продажу квартири та Договір про забезпечення виконання зобов`язань №ПМ/4С-К398, відповідно до яких ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» зобов`язувалося закінчити будівництвом будинок в 4 кварталі 2019 року та передати у власність позивачки квартиру АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко», кадастровий номер земельної ділянки 8000000000:82:412:0040 право на спорудження якого виникло у ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.11.2017 року, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів відповідача у Книзі записів державного реєстру договорів № 79-6-00558 від 16 листопада 2007р. (том 1 а.с. 6-7)

Також, 03 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрміськбуд Холдинг» було укладено договір про забезпечення виконання зобов`язань № ПМ/4С-К67398, у якому визначено порядок оплати за договором (том 1 а.с. 10-11).

Судом встановлено, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко» не введено в експлуатацію, а доказів на спростування вказаної обставини до суду надано не було.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі (том 1 а.с.12-20).

Згідно із ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Звертаючись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, позивач вказувала, що бездіяльністю відповідача, який відповідно до Закону (підпункт 11 пункту «а» частини першої статті 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») має вжити проте не вживає певних дій, їй завдано моральних страждань. Неодноразові письмові звернення позивача з цього питання відповідачем ігноруються. Все це пригнічує позивача, змушує відчувати себе ошуканою, безпомічною та розчарованою в роботі органу місцевого самоврядування, а саме відповідача. На звернення до відповідача та до адвокатів за правовою допомогою позивач витрачала свій час, вибула із звичайного ритму життя, зменшився час, який вона проводить із сім`єю, постійне знаходження у стані стресу відобразилось також на її психологічному стані та членів її сім`ї.

Встановлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 . Зобов`язано Виконавчий орган Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 у зв`язку з неспроможністю забудовника продовжувати будівництво, без додаткового залучення коштів фізичних осіб, які вже виконали фінансові зобов`язання перед замовником будівництва та отримали квартири по акту прийому-передачі.

У вказаній постанові зазначено: «В даному випадку в межах спірних правовідносин мова йде саме про будівництво об`єкта - ЖК «Деміївський квартал» із залученням коштів фізичних осіб у таке будівництво, а отже відповідач був зобов`язаний в межах наданих йому законами та Конституцією України повноважень здійснювати контроль за дотриманням договірних зобов`язань забудовниками - ТОВ «СБ ЛТД» та ТОВ «Укрміськбудхолдинг», за будівництвом та прийняттям в експлуатацію цього об`єкта будівництва і, оскільки у ході судового розгляду було підтверджено неспроможність забудовника продовжувати таке будівництво, організувати роботу, пов`язану із завершенням вказаного будівництва.

Втім, у розглядуваному випадку КМДА обмежилась лише листуванням з відповідними контролюючими органами, в тому числі й позивачем, проведенням нарад, засідань, зустрічей, які, втім, не були ефективними і не призвели до реальних і юридично значимих наслідків, жодним чином не вирішили ситуацію із завершенням будівництва.

Не змінилась ситуація й після звернення позивача до КМДА з вимогою організувати роботу, пов`язану із завершенням будівництва вищеназваного житлового комплексу (багатоквартирного будинку).

На переконання суду, організація роботи, пов`язана із завершенням будівництва включає у себе розроблення планів, порядків та алгоритмів, встановлення обмежень та приписів, що спрямовані на вирішення проблемних питань та подолання кризової ситуації щодо даного об`єкта будівництва.

Відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження вчинення останнім конкретних дій, спрямованих на вирішення порушеного позивачами питання.

Колегія суддів зазначає, що бездіяльність відповідача виникла внаслідок ігнорування визначених чинним законодавством власних повноважень міської ради.

Більш того, у відповідь на звернення позивачів, відповідач повідомив позивача про відсутність механізму практичної реалізації законодавчо визначених норм у частині здійснення КМДА контролю за діяльністю приватних забудовників, а також про те, що чинна законодавча база не забезпечує повною мірою можливостей подолання негативних явищ у будівельній галузі.

З урахуванням наведених вище обставин колегія суддів дійшла висновку про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає в утриманні від реалізації повноважень, спрямованих на організацію роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу ЖК «Деміївський квартал»».

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19 обставини щодо організації відповідачем роботи, пов`язаної із завершенням будівництва житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Панорамне містечко» та житлового комплексу, а саме будинку АДРЕСА_1 , ЖК «Олімпійське містечко», не підлягають доказуванню у цій справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів відхилила доводи апелянта, що судом першої інстанції не було враховано наданий відповідачем алгоритм дій щодо добудови житлових комплексів, оскільки таким доводам вже було надано оцінку у справі № 640/17011/19.

Відповідач зазначав, що на виконання вказаної постановиШостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19, Департамент будівництва та житлового забезпечення виконавчого органу КМР (КМДА) направив лист від 24 листопада 2020 р. № 056/834-В-3322/2 до Міністерства розвитку громад та територій України щодо внесення на найближче засідання Міжвідомчої робочої групи питання завершення будівництва житлового комплекту на АДРЕСА_1 .

26 листопада 2020р. в рамках роботи Міжвідомчої робочої групи під головуванням заступника Міністра внутрішніх справ Геращенка А.Ю. було проведено виїзну нараду на АДРЕСА_1 , зокрема за участю представників Київської міської державної адміністрації.

На виконання листа Департаменту будівництва та житлового забезпечення Виконавчого органу КМР (КМДА) від 24 листопада 2020р. № 056/834-В-3322/2, до Порядку денного 07 грудня 2020р. наради Міжвідомчої робочої групи було внесено на розгляд питання добудови об`єктів незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

Відповідно до протоколу від 10 грудня 2020р. № 43 КМДА на нараді було розглянуто питання щодо вирішення добудови житлового комплексу «Деміївський квартал» на АДРЕСА_1 та вирішено: звернутися до ініціативної групи мешканців житлових будинків на АДРЕСА_1 з проханням надати реєстри інвесторів житлових комплексів «Олімпійське містечко» та «Панорамне містечко»; взяти до уваги інформацію представників інвесторів щодо самовільного заселення третьої секції, у зв`язку із цим виникає гостра потреба у збільшенні потужності електропостачання житлових комплексів; Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА), Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу КМР (КМДА) та юридичному управлінню опрацювати питання щодо умов реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва на АДРЕСА_1 .

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що відповідач обмежується лише листуванням з відповідними органами та проводить засідання, наради, в тому числі з інвесторами, проте такі дії не є дієвими і ефективними, не доведено відповідачем і наявності позитивного результату від вчинення таких дій, і як наслідок, станом на день ухвалення рішення, будинок на АДРЕСА_1 , де знаходиться квартира позивачки, не введений в експлуатацію, тобто на даний час будь-які реальні заходи щодо виконання постанови адміністративного суду відповідачем вжиті не були.

При цьому, стороною відповідача не надано жодних доказів того, що зазначені ним дії призвели до будь-якого конкретного результату в будівництві або хоча б був визначений і затверджений конкретний план дій щодо виконання покладених на відповідача судовим рішенням обов`язків, щодо житлового комплексу на АДРЕСА_1 .

Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

У пункті 71 вказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії", п. 74).

Беручи до уваги наведені вище положення законодавства, практику ЄСПЛ, суд дійшов висновку про те, що в Україні, як у правовій державі, де на конституційному рівні визнається і діє принцип верховенства права, не може бути неврегульованих правом суспільних відносин, а органи виконавчої влади, в тому числі місцеві, повинні вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб здійснювати свої повноваження на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, мають працювати над досягненням конкретних, вимірюваних цілей, тобто ефективно.

В той же час, встановлені законом повноваження не повинні сприйматись абстрактно, мати суто формальний, декларативний характер, а суб`єкти владних повноважень не можуть відмовлятись від виконання тих чи інших юридично значимих і обов`язкових до виконання дій лише тому, що вони не підкріплені чітко зафіксованою у законодавстві правовою процедурою їх реалізації.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 826/14682/16.

Тому, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що внаслідок бездіяльності відповідача, факт якої встановлений набравшим законної сили рішенням суду в адміністративній справі, відповідачем завдано позивачці моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях позивачки, яка мала справедливі сподівання очікувати від органу місцевої владидієвих та в належний і якомога послідовніший спосібвжиття вчасних заходів, визначених вищевказаним Законом та судовим рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року в справі № 640/17011/19.

Необхідність звернення до відповідача та суду за захистом порушеного права примушували позивачку порушити звичайний порядок організації свого життя та докладати додаткових зусиль для захисту своїх прав, як власника вкладених в об`єкт інвестування грошей і відновлення попереднього стану, тому колегія суддів вбачає наявність причинного зв`язку між винними діями відповідача і наслідками, про які зазначала позивач.

При визначенні розміру моральної шкоди, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст. 23, 1167 ЦК України, при цьому урахував характер і обсяг страждань, яких зазнала позивач та інші обставини, що відповідає роз`ясненням, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди (немайнової) шкоди». Позивачка ОСОБА_1 не оскаржувала рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру грошової компенсації спричиненої моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що Київській міській державній адміністрації належать повноваження лише щодо організації роботи, пов`язаної із завершенням будівництва багатоквартирних житлових будинків, що споруджувалися із залученням коштів фізичних осіб, у разі неспроможності забудовників продовжувати таке будівництво, а не повноваження по завершенню будівництва або фінансуванню будівництва за кошти місцевого бюджету, колегія суддів відхиляє, оскільки позивачу завдана шкода саме бездіяльністю відповідача. При цьому протиправна бездіяльність встановлена судовим рішенням.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі ст. 141 ЦПК України понесені відповідачем судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Керуючись ст. ст. 259, 268 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація)залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складний 23 червня 2023 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.