Постанова

від 22.12.2022 по справі 904/1636/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2022 року м.Дніпро Справа № 904/1636/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)

суддів: Вечірка І.О., Паруснікова Ю.Б.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 року у справі №904/1636/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАНСЛАЙН", м. Одеса

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором перевезення № 0612/2021 від 06.12.2021 року у розмірі 23 000,00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 року у справі №904/1636/22 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс" (49000, м. Дніпро, вул. Краснопільська, буд. 23, прим.А-2; код ЄДРПОУ 40093310) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАНСЛАЙН" (65074, м. Одеса, вул. Маршала Бабаджаняна, буд. 2, кв. 28; код ЄДРПОУ 43453367) заборгованість у розмірі 23 000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 984,80 грн.

Рішення суду обгрунтовано доведеністю позовних вимог.

Суд зазначив, що:

- матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором перевезення №0612/2021 від 06.12.2021 року, за яким ТОВ "ІНТЕРТРАНСЛАЙН" виконало доставку вантажу за маршрутом: м. Шумен, Болгарія - с. Нерубайськ, Одеська обл., Україна, та доставило вантаж у місце призначення 05.05.2022 року;

- відповідач 09.05.2022 року отримав необхідний пакет документів на сплату наданих йому позивачем послуг, однак в порушення умов договору у погоджений сторонами строк зобов`язання в повному обсязі не виконав;

- 09.06.2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату в сумі 10 000 грн. з призначенням "оплата за транспортні послуги згідно рахунку №71 від 05.05.2022 до договору №0612-2021 від 06.12.2021 року", що підтверджується платіжним дорученням №5123;

- заборгованість за договором перевезення №0612-2021 від 06.12.2021 року складає 23 000 грн., що і є причиною виникнення спору.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що суд не належним чином дослідив подані документи і матеріали, всебічно і повно не з`ясував фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, не об`єктивно оцінив докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, ухвалив помилкове (протиправне) рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Зокрема, апелянт зазначає, що згідно умов договору підставами для здійснення платежу є сукупність наявності певних обставин (здійснення певних дій) і термінів, а саме - підписання акту виконаних послуг, надання оригіналу СMR/ТТН з відміткою отримувача про приймання вантажу, завіреної печаткою перевізника, які він не отримав від позивача.

Вважає, що момент оплати не настав, належних. достатніх та допустимих доказів, які спростовують позицію скаржника, в матеріалах справи не має.

На думку скаржника позивачу для задоволення позову потрібно було довести належними та допустимими доказами, а суду першої інстанції потрібно було встановити:

- що акт виконаних послуг, а не акт надання послуг (який долучив до справи позивач) підписано сторонами і коли саме (з зауваженнями або

без зауважень);

- що позивач надав, а відповідач отримав оригінали СМR/ТТН, акт виконаних послуг, рахунок на оплату, та інші передбачені договором та заявкою документи;

- що СМR/ТТН мають відповідну відмітку отримувача про приймання вантажу, завірену печаткою перевізника;

- що відповідач отримав і коли всі оригінали документів, в тому числі оригінал рахунку, передбачені договором та заявкою, з якої дати потрібно відраховувати термін на оплату у 5 банківських днів.

Скаржник зазначає, що відсутність будь-якого з перелічених документів або надання їх у копіях повністю виключають оплату по договору до моменту їх отримання.

Також відповідач звертає увагу, що суду необхідно було встановити правовідносини між сторонами в частині застосування штрафних санкцій, які передбачені п.3.4.2., п.3.4.3 та п.3.4.4. договору перевезення №0612/2021 від 06.12.2021року.

Крім того, апелянт зазначає на процесуальні порушення суду - порушення ч.1 ст.249 Господарського процесуального кодексу України. Зазначає щодо цього наступні доводи:

- позивачем не подано відповідного клопотання щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження ні окремо від позовної заяви, ні за змістом позову;

- позивачем не виконані вимоги щодо змісту та форми позовної заяви - в порушення вимог ГПК України позивач не вказав у позовній заяві ціну позову, а вказав суму позову, що не передбачено положеннями ГПК України; відсутність ціни позову впливає на розмір сплаченого судового сбіру та на прийняття судом рішення (робить його фактично неможливим) щодо розгляду справи у спрощеному проваджені (тобто робить неможливим визначення критерію "малозначна справа"), а враховуючи, що в прохальній частині позову позивач просить стягнути з відповідача "шістдесят тисяч" - 60 000 грн. робить неможливим саме відкриття провадження в справі;

- відсутній розрахунок ціни позову як на 23 000 грн. так і на 60 000 грн., таким чином, відкриття провадження в справі відбулося в непроцесуальний спосіб;

- ні в ухвалі про відкриття провадження в справі від 27.06.2022 року, ні в ухвалі від 01.08.2022 року суд першої інстанції не вказує, що позивач звернувся до суду через систему "Електронний суд" або в іншій спосіб з застосуванням електронних систем, такі відомості містяться виключно в самій позовній заяві у розділі сплати судового сбіру з застосуванням коефіцієнту 0,8;

- скаржник отримав копію позовної заяви та додатки до неї на паперовому носії з порушенням порядку засвідчення копій документів.

Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 року у справі №904/1636/22 скасувати; відмовити в задоволені позову; справу розглядати в судовому засіданні в повідомленням (викликом) сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач спростовує доводи апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням вимог чинного законодавства, є законним та обґрунтованим.

Зокрема, вказує, що:

- згідно п.3.02 заявки №538 від 18.04.2022 року сторони узгодили, що термін оплати складає 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів по виконаному перевезенню, отже, не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо його обов`язку оплати перевезення лише після підписання акту виконаних робіт;

- всі оригінали документів стосовно наданих послуг перевезення, а саме: оригінал акту надання послуг №Б0000000065 від 05.05.2022 року, оригінал рахунку на оплату №71 від 05.05.2022 року, оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної CMR А№159523 були направлені ТОВ "Альттранссервіс" Новою поштою, та отримані останнім 09.05.2022 року, що підтверджується накладною №59000816845733 від 07.05.2022 року;

- ТОВ "Альттранссервіс" здійснив часткову оплату по даному перевезенню 09.06.2022 року, що спростовує його ж доводи про неотримання оригіналів документів, а в платіжному дорученні №5123 від 09.06.2022 року (про часткову оплату), самим відповідачем у призначенні платежу зазначено, що оплата здійснюється згідно рахунку на оплату №71 від 05.05.2022 року (який направлявся ТОВ "Альттранссервіс") разом з іншими документами.

Просить відмовити відповідачу в задоволені апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 року у справі №904/1636/22 залишити без змін.

Положенням ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.10.2022 року було відкрито апеляційне провадження в порядку письмового провадження.

Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс" в задоволенні клопотання про розгляд справи №904/1636/22 з повідомленням (викликом) учасників справи, оскільки предметом розгляду у даній справі є вимога про стягнення з відповідача 23 000,00 грн. Вказана справа, у розумінні Господарського процесуального кодексу України, відноситься до малозначних справ, а тому має розглядатися в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається і сторонами не оспорюється наступне:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс" (далі - експедитор, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРТРАНСЛАЙН" (далі - перевізник, виконавець, позивач) було укладено договір перевезення №0612/2021 від 06.12.2021 року та підписано заявку №538 від 18.04.2022 року про надання транспортно-експедиційних послуг.

Згідно положень 1.2. договору сторони передбачили, що конкретні умови по кожному замовленню обговорюються в договір-заявці, надалі "заявці" (додаток 1 до даного договору), що є невід`ємною частиною даного договору.

У п.2.1.1договору перевезення визначено обов`язок експедитора надати перевізнику підписану заявку на перевезення не пізніше однієї доби до дати завантаження. Заявка, зокрема, повинна містити такі відомості, як порядок і термін оплати. Сторони не мають права змінювати будь-який пункт заявки без письмового узгодження один з одним.

Вартість перевезення по заявці №538 від 18.04. 2022 року - 33 000 грн. (безготівкова оплата).

Відповідно до п.3.02 заявки №538 від 18.04.2022 року сторони узгодили, що термін оплати складає 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів по виконаному перевезенню.

На виконання умов договору, згідно СМR А №159523 транспортним засобом (МАN, держ.номер НОМЕР_1 , причіп НОМЕР_2 ) ТОВ "ІНТЕРТРАНСЛАЙН" виконало доставку вантажу за маршрутом: м. Шумен, Болгарія - с. Нерубайськ, Одеська обл., Україна, та доставило вантаж у місце призначення 05.05.2022 року.

Дану обставину відповідач не заперечує.

Згідно наявної у справі квитанції компанії "Нова пошта" та накладної №59000816845733 від 07.05.2022 року позивач у даній справі відправив відповідачу документи. За твердженням позивача було відправлено 05.05.2022 року рахунок на оплату №71 на суму 33 000 грн. за виконання даного перевезення, акт надання послуг №50000000065 від 05.05.2022 року, оригінал СМR А №159523 і ТОВ "Альттранссервіс" отримало повний пакет оригіналів документів 09.05.2022 року.

Згідно умов п.4.2. договору перевезення №0612-2021 від 06.12.2021 року та п.3.02 заявки, зобов`язання по оплаті отриманих послуг у ТОВ "Альттранссервіс" виникли через 5 банківських днів з моменту отримання оригіналів документів, а саме з 16.05.2022 року (з урахуванням вихідних днів).

Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено і апелянтом не спростовується, що 09.06. 2022 року відповідачем було здійснено часткову оплату в розмірі 10 000 грн. з призначенням оплата за транспортні послуги згідно рахунку №71 від 05.05.2022 до договору №0612-2021 від 06.12.2021 року, що підтверджується платіжним дорученням №5123.

Таким чином, доводи скаржника про неотримання ним необхідних для сплати за надані послуги перевезення документів є необґрунтованими та такими, що суперечать його фактичним діям.

З урахуванням проведеної часткової оплати суд в оскаржуваному рішенні вірно встанович розмір заборгованості відповідача 23 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договору транспортного експедирування з елементами договору перевезення, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) та відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 8-9 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування. У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Положення глави 65 Цивільного кодексу України поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення передбачені і в ст. 316 Господарського кодексу України.

В статті 931 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Частиною 1 ст. 916 Цивільного кодексу України передбачено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

За змістом ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Згідно з ч.2 ст. 306 Господарського кодексу України суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи відповідача, шо строк оплати не настав, оскільки позивачем не направлені оригінали документів, що підтверджують перевезення.

Здійснюючи часткову оплату отриманої послуги, відповідач у платіжному дорученні №5123 від 09.06.2022 року посилається саме на рахунок на оплату №71 від 05.05.2022 року, який за твердженням позивача і був відправлений скаржнику разом з іншими необхідними для проведення оплати документами.

За доводами апеляційної скарги суд першої інстанції мав дослідити обставини дотримання відповідачем строків доставки вантажу та строків надання оригіналів документів, що підтверджують здійснення перевезення.

За змістом мотивувальної частини оскаржуваного рішення суд першої інстанції цим обставинам надав відповідну оцінку.

Колегія суддів звертає увагу, що скаржник не спростував під час апеляційного перегляду справи мотиви, з яких суд відхилив доводи відповідача про порушення позивачем строків завантаження та доставки вантажу, що є підставою для застосування штрафних санкцій до позивача та, як наслідок зменшення суми стягнення.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Твердження відповідача про порушення позивачем умов договору перевезення може бути його є самостійною позовною вимогою, яка у даній справі у вигляді зустрічного позову не заявлялась.

Отже, доводи апелянта про неналежну оцінку судом доказів по даній справі в частині порушення умов договору самим позивачем, є необґрунтованими.

Щодо посилання скаржника на порушення судом процесуальних норм в частині прийняття позовної заяви та розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження слід зазначити наступне:

Статтею 255 Господарського процесуального кодексу України передбачений перелік ухвал суду першої інстанції, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку. Частиною 3 ст.255 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

За змістом апеляційної скарги апелянт вказує на порушення судом вимог процесуального закону при прийнятті позову до розгляду.

Відповідно до заявлених позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача 23 000,00 грн.

Згідно заявленої до стягнення суми позивач сплатив судовий збір.

Частиною 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведені положення Господарського процесуального кодексу України, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов в ухвалі про відкриття провадження у справі вірного висновку, що за ціною позову дана справа є малозначною та про розгляд даної справи в спрощеному провадженні.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Посилання скаржника на необхідність клопотання щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження є безпідставним. Такі вимоги ч.2 ст.247 Господарського процесуального кодексу України встановлено для інших категорій спорів, коли суд за заявою позивача може розглянути будь-яку іншу справу, що віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Доводи апелянта про інші, ніби-то допущені судом процесуальні порушення, колегія суддів під час апеляційного перегляду справи не встановила.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та Закону України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції, Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" no. 4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів вважає, що встановлені під час апеляційного розгляду обставини спростовують доводи апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга не доведена і задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України понесені скаржником витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на нього.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 281 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2022 року у справі №904/1636/22 залишити без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Альттранссервіс".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко

Суддя Ю.Б. Парусніков