Ухвала

від 20.12.2022 по справі 907/45/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" грудня 2022 р. м. УжгородСправа № 907/45/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.

розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району (вх.№02.3.1-02/6758/22) про заміну сторони

у справі №907/421/19

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району до Касівської сільської ради Рахівського району про стягнення суми 191.449,67грн.

За участю представників:

від позивача (заявника) - Жупан Артур Юрійович, ордер серія АО № 1075852 від 06 грудня 2022 року

від відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 191 449,67 грн. заборгованості по оплаті вартості виконаних робіт за Договором від 11.12.2017 на виконання топографічно-геодезичних вишукувань для виготовлення генерального плану населеного пункту, посилаючись на порушення вимог ст.ст. 16, 837, 843, 844, 853, 882 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.11.2020 р. позов задоволено повністю та стягнуто з Квасівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЯ ЗЕМЛЯ" суму 191 448,67 грн.

29.01.2021 р. на виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 03.11.2020 №907/45/20 видано відповідний наказ.

08.12.2022 р. через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява представника товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району (вх.№02.3.1-02/6758/22) про заміну сторони.

Ухвалою суду від 09.12.2022 р. розгляд заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району (вх.№02.3.1-02/6758/22) про заміну сторони її правонаступником призначено на 20 грудня 2022 року.

Представник заявника присутній в судовому засіданні, заяву підтримав та просив її задовольнити.

Інші учасники, належним чином повідомлені про дату і час судового засідання, в засідання суду не з`явилися, заяв чи клопотань до суду не подавали.

В обґрунтування заяви заявник вказує на те, розпорядженням Кабінету Міністрів України "Про визначення адміністративних центрів територіальних громад та затвердження територій територіальних громад Закарпатської областей" від 12 червня 2020 року № 712-р відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Закарпатської області згідно з додатком.

Кабінетом Міністрів України до переліку територіальних громад Закарпатської області включено Ясінянську територіальну громаду, до складу якої увійшли Ясінянська, Квасівська Лазещинська та Чорнотисянська територіальні громади.

Постановою Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року № 807-IX утворено у Закарпатській області: Рахівський район (з адміністративним центром у місті Рахів) у складі територій Богданської сільської, Великобичківської селищної, Рахівської міської, Ясінянської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України (пп. 7 п. 1 постанови від 17 липня 2020 року № 807-IX).

Згідно підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Враховуючи наведене, заявник вважає, що Ясінянська селищна рада Рахівського району Закарпатської області є правонаступником усього майна, прав та обов`язків припиненої Квасівської сільської ради Закарпатської області.

З огляду на, що вказує, що наявні правові підстави для задоволення поданої заяви та заміни боржника у справ №907/45/20.

Згідно з ч. 2 ст. 334 ГПК заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до приписів ч. 3. ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Матеріалами справи встановлено, що Судовий наказ виданий Господарським судом Закарпатської області від 29.01.2021 року по справі № 907/45/20 про стягнення з Квасівської сільської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОЯ ЗЕМЛЯ" суми 191 448,67 грн. заборгованості та суми 2 871,75 грн. судового збору, є не виконаним.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України), що є однією із важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У статті 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

На важливість належного виконання судового рішення неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, у пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 (справа щодо конституційності окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України) Конституційний Суд України зазначив, що відповідно до положень Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. З огляду на це, посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції є заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист.

Крім того, у Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

За позицією Конституційного Суду України, висловленою у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 (справа щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (щодо забезпечення державою виконання судового рішення)) судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина, і саме держава бере на себе такий обов`язок відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України (абзац 15 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 7 травня 2002 року № 8-рп/2002); право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя (абзац 8 п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018). Отже, як випливає з наведеного, держава повинна повною мірою забезпечити реалізацію гарантованого ст. 55 Конституції України права кожного на судовий захист.

Конституційний Суд України наголосив, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, ст. 129-1, ч. 2 якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Також, Конституційний Суд України, взявши до уваги ст. ст. 3, 8, ч. ч. 1, 2 ст. 55, ч. ч. 1, 2 ст. 129-1 Конституції України, свої юридичні позиції щодо визначення виконання судового рішення складовою конституційного права на судовий захист, дійшов висновку, що держава, створюючи належні національні організаційно-правові механізми реалізації права на виконання судового рішення, повинна не лише впроваджувати ефективні системи виконання судових рішень, а й забезпечувати функціонування цих систем у такий спосіб, щоб доступ до них мала кожна особа, на користь якої ухвалене обов`язкове судове рішення, у разі, якщо це рішення не виконується, у тому числі державним органом.

Конституційний Суд України наголосив, що визначений у законі порядок забезпечення державою виконання судового рішення має відповідати принципам верховенства права та справедливості, гарантувати конституційне право на судовий захист; невиконання державою позитивного обов`язку щодо забезпечення функціонування запроваджуваної нею системи виконання судових рішень призводить до обмеження конституційного права на судовий захист та нівелює його сутність. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 12 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетні установи - органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету.

Відповідач за організаційно-правовою формою є органом державної влади, який здійснює фінансування видатків за рахунок державного бюджету, тобто боржник є юридичною особою публічного права.

Відповідно до статті 334 ГПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. При цьому питання заміни сторони її правонаступником, вирішується виключно судом у порядку, передбаченому статтею 52 ГПК України.

Згідно підпункту 4 пункту 6-1 Розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

При цьому як вже зазначалось наказ від 29 січня 2021 р. по справі № 907/45/20 є невиконаним.

Відповідно до ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічні норми закону містяться ч. 1 ст. 334 ГПК відповідно до якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права (а у широкому розумінні - також і юридичного обов`язку) від однієї особи до іншої (правонаступника).

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (стаття 1216 ЦК України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №910/5953/17).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони на стадії виконання судового рішення (ст.334 та 52 ГПК України).

Таким чином, з урахуванням обставин справи, суд вважає за необхідне задовольнити заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району (вх.№02.3.1-02/6758/22) та замінити боржника у справі № 907/45/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 242 цього Кодексу.

На підставі викладеного, керуючись ч. 2 ст. 232, ст. ст. 233, 234, 334 Господарського процесуального кодексу України, ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", суд,

УХВАЛИВ:

1.Заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю Моя земля, с. Іза Хустського району (вх.№02.3.1-02/6758/22) про заміну сторони - задовольнити.

2.Здійснити заміну боржника у справі № 907/45/20 Квасівську сільську раду (90640, Закарпатська обл., Рахівський р-н, село Кваси, будинок 158, код ЄДРПОУ 04351340) на правонаступника Ясінянську селищну раду Рахівського району Закарпатської області (90630, Закарпатська обл., Рахівський район, смт. Ясіня, вул. Борканюка, будинок 7, код ЄДРПОУ 04351452).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud5008/

Згідно з ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала підписана 22.12.2022.

Ухвала суду підлягає оскарженню в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Ф. Ремецькі