Рішення

від 14.12.2022 по справі 909/703/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.12.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/703/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

суддя Рочняк О. В.,

секретар судового засідання Михайлюк А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601

ел. пошта: ngu@naftogaz.com

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8"

вул. Пилипа Орлика, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76010

ел. пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 41 182 грн 80 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Орел Сергій Сергійович;

від відповідача: Волосянко Роман Олексійович

ВСТАНОВИВ: АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №6649/18-КП-15 в сумі 41 182 грн 80 коп., з яких: 9103 грн 67 коп. - основний борг, 16 902 грн 14 коп. - пеня, 5 680 грн 03 коп. - 3% річних, 9 496 грн 96 коп. - інфляційні втрати.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив сторонам строк для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення.

04.10.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від відповідача надійшло:

- відзив на позовну заяву б/н від 04.10.2022 (вх.№13270/22), у якому заявлено про зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат;

- заява б/н від 04.10.2022 (вх.№13271/22) про вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу після завершення розгляду справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 17.10.2022, суд призначив справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 07.11.2022.

21.10.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив №39/10-1713-22 від 18.10.2022 (вх.№14204/22).

02.11.2022 до суду електронною поштою з КЕП, від представника позивача Орла С.С. надійшло клопотання №39/10-1854-22 від 02.11.2022 (вх. №14838 від 02.11.2022) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Згідно з ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 04.11.2022, суд постановив провести судове засідання, призначене на 07.11.2022 з використанням системи відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду.

07.11.2022 до відділу документального забезпечення, канцелярії суду від представника відповідача надійшло клопотання б/н від 07.11.2022 (вх.№15006/22) про відкладення розгляду справи у зв"язку із непередбачуваними сімейними обставинами.

07.11.2022 суд протокольно відклав судове засідання по розгляду справи по суті на 30.11.2022, про що представник позивача повідомлений в судовому засіданні, а відповідач ухвалою-повідомленням.

У зв"язку з перебуванням судді Рочняк О.В. на лікарняному судове засідання, призначене на 30.11.2022 не відбулося.

Відповідно до ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 02.12.2022, суд призначив розгляд справи по суті на 14.12.2022.

ПОЗИЦІЇ СТОРІН

Позиція позивача. Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов`язань за договором на постачання природного газу №6649/18 - КП-15 від 16.10.2018 відповідач не провів оплату за спожитий природний газ у встановлені договором строки та в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 41 182 грн 80 коп., з яких: 9103 грн 67 коп. - основний борг, 16 902 грн 14 коп. - пеня, 5 680 грн 03 коп. - 3% річних, 9496 грн 96 коп. - інфляційні втрати. Щодо зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат представник позивача заперечив, мотивуючи тим, що заявлені позивачем до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат не є надмірними, а є співмірними з розміром основного зобов"язання відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого договором.

Позиція відповідача. Представник відповідача основний борг в сумі 9103 грн 67 коп. визнав в повному обсязі. При цьому, просив суд при прийнятті рішення у справі зменшити розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, мотивуючи тим, що ОСББ є неприбутковою юридичною особою, яке створене власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію. Відтак, враховуючи статус відповідача, спрямованість його діяльності не пов`язаної з отриманням прибутку, очевидну не співмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій у вигляді пені, а також інфляційних втрат та процентів річних, наслідки порушення зобов`язання та не відповідність розміру заявлених до стягнення сум пені, інфляційних втрат та 3% річних такими наслідками, вважає, що суд може зменшити їх розмір до обґрунтованого.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, давши оцінку доказам у відповідності до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив таке.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

16.10.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник, позивач) та ОСББ "Пилипа Орлика 8" (споживач, відповідач) укладено договір №6649/18-КП-15 постачання природного газу (а.с. 19-28), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору.

Згідно з п. 1.2 договору природний газ, що постачається за договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

В п. 2.1 договору сторони узгодили, що постачальник передає споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 природний газ орієнтовним обсягом до 1,0 тис. куб. метрів.

Відповідно до пункту 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10).

Згідно з п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942 грн за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907 грн 20 коп., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488 грн 64 коп.

Згідно з пунктом 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.2 договору, споживач зобов`язався у т.ч. своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

Згідно з п. 8.2. договору, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору постачання природного газу №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 сторонами укладено ряд додаткових угод.

Додатковими угодами №1 від 26.10.2018, №2 від 30.10.2018, №3 від 05.11.2018 вносилися зміни до п. п. 2.1, 3.8, 3.9, 5.2, 5.3. 6.3, 12.1 договору щодо орієнтовного обсягу природного газу, порядку та умов передачі природного газу, строку дії договору. Додатковою угодою № 3 також змінено ціну природного газу та порядок і умови проведення розрахунків (а.с. 30-33).

Додатковою угодою №4 від 30.11.2018 внесено зміни до договору, зокрема в розділи 1-12 Договору.

Зокрема, змінено період постачання газу - з 01.10.2018 по 30.04.2019, обсяги по періодах; ціну газу - за 1000 куб.м. - 7 482 грн 61 коп. (п.п. 2.1, 4.2). П. 6.1. договору стосовно оплати за природній газ викладено в редакції п.5.1 без змін.

В розділі 7 зазначено про відповідальність сторін, зміст пунктів розділу залишено без змін.

Відповідно до п.11.1 додаткової угоди, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 34-42).

Додатковою угодою №5 від 29.03.2019 по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", змінено словами - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с.43).

На виконання умов договору за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року постачальник передав, а споживач прийняв природний газ на загальну суму 96 705 грн 54 коп., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.10.2018 на суму 6 442 грн 79 коп., від 30.11.2018 на суму 12 952 грн 40 коп., від 31.12.2018 на суму 21243 грн 13 коп., від 31.01.2019 на суму 23 981 грн 77 коп., від 28.02.2019 на суму 15 960 грн 41 коп., від 31.03.2019 на суму 12 136 грн 80 коп., від 30.04.2019 на суму 3 988 грн 24 коп. (а.с. 44-50).

ОСББ "Пилипа Орлика 8" звернулося до НАК "Нафтогаз України" з листом №1012/01 від 10.12.2020, в якому просило переплату по договору №6276/1718-КП-15 від 17.10.2017 в сумі 87 601 грн 87 коп. зарахувати в оплату за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 (а.с. 53).

На підставі листа ОСББ "Пилипа Орлика 8" №1012/01 від 10.12.2020 НАК "Нафтогаз України" 10.12.2020 здійснило зарахування в сумі 87 601 грн 87 коп. (13682 грн 61 коп. + 73919 грн 26 коп.) за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, про що свідчить виписка НАК "Нафтогаз України" (а.с. 54).

Відповідно до розрахунків позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором №6649/18-КП-15 відповідачу нарахована пеня в сумі 16 902 грн 14 коп., 3% річних в сумі 5 680 грн 03 коп. та інфляційні втрати в сумі 9 496 грн 96 коп. (а.с.11 -18).

НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД ТА МОТИВИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до наведеного, укладений між сторонами договір постачання природного газу №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 є договором поставки.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст.173, 174 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За встановлених судом обставин, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 96 705 грн 54 коп., про що свідчать приєднані до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.

Сторони в договорі встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу (п.5.1. договору в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018).

Відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 87 601 грн 87 коп. на підставі проведеного 10.12.2020 НАК "Нафтогаз України" зарахування за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ становить 9103 грн 67 копійок.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію ст. 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідач доводів позивача не спростував, суму основної заборгованості визнав, доказів виконання зобов`язань за договором у повному обсязі суду не надав.

Враховуючи вищенаведене в сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 9103 грн 67 коп. заборгованості за поставлений за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ є обґрунтованими та належать до задоволення.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 розділу 7 договору, викладеному на умовах додаткової угоди №4, визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 16 902 грн 14 коп. пені, 5 680 грн 03 коп. 3% річних та 9 496 грн 96 коп. інфляційних втрат., розрахунок яких є правильним.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Оцінюючи можливість зменшення суми пені, суд враховує, що позивачем доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій саме відповідача, не надано.

Суд враховує, що відповідач (ОСББ) є неприбутковою юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію.

Також суд враховує, що заборгованість за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, яка становила 96705 грн 54 коп. погашена відповідачем у розмірі 87 601 грн 87 коп., тобто майже на 90%.

Поряд з цим, суд також вважає за необхідне відзначити, що зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

З урахуванням викладеного у сукупності, суд, враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає справедливим, доцільним, обґрунтованим, таким, що цілком відповідає принципу верховенства права висновок щодо необхідності зменшення розміру пені на 70 відсотків до 5 070 грн 64 коп.

На думку суду, стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків сплати боргу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Суд враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Так само суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), на яку відповідач посилався у клопотанні про зменшення неустойки, річних та інфляційних втрат.

Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульований виходячи з інших фактичних обставин справи, які є відмінними від даної справи, оскільки в спірних правовідносинах відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку встановлена в розмірі 3% річних, як це передбачено статтею 625 Цивільного кодексу України, а не залежить від процентів, встановлених договором.

У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з урахуванням того, що у справі №902/417/18 умовами договору сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також умовами п. 5.5 договору змінили розмір процентної ставки, передбаченої в ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40% від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96% від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яносто календарних днів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача належить стягнути 9103 грн 67 коп. основного боргу, 5 070 грн 64 коп. пені, 5 680 грн 03 коп. 3% річних та 9 496 грн 96 коп. інфляційних втрат.

Таким чином, позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, суд зазначає, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, тобто, судовий збір належить покласти на відповідача без урахування суми зменшеної пені.

Керуючись ст. ст. 2, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (вул. Пилипа Орлика, буд. 8, м. Івано-Франківськ, 76010, код ЄДРПОУ 37581681) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 29 351 (двадцять дев"ять тисяч триста п"ятдесят одну) гривню 30 коп. заборгованості, з них: 9 103 (дев"ять тисяч сто три) гривні 67 коп. - основний борг, 5 070 (п"ять тисяч сімдесят) гривень 64 коп. - пеня, 5 680 (п"ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 03 коп. - 3% річних, 9 496 (дев"ять тисяч чотириста дев"яносто шість) гривень 96 коп. - інфляційні втрати та 2 481 (дві тисячі чотириста відсімдесят одну) гривню 00 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції в порядку розділу 4 ГПК України.

Повний текст рішення складено 21.12.2022

Суддя О.В. Рочняк