Постанова

від 06.03.2023 по справі 909/703/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2023 р. Справа № 909/703/22

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіО.С. Скрипчук

суддівР.І. Марка

О.І. Матущака,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України за № 39/10-2395-22 від 26.12.2022 (вх. № 01-05/17/23 від 02.01.2023)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 (повний текст рішення складено 21.12.2022, м. Івано-Франківськ, суддя О.В. Рочняк)

у справі № 909/703/22

за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Пилипа Орлика 8, м. Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу в сумі 41 182,80 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

08.09.2022 Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Пилипа Орлика 8 про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №6649/18-КП-15 в сумі 41 182,80 грн., з яких: 9 103,67 грн. - основний борг, 16 902,14 грн. - пеня, 5 680,03 грн. - 3% річних, 9 496,96 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення договірних зобов`язань за договором на постачання природного газу №6649/18 - КП-15 від 16.10.2018 відповідач не провів оплату за спожитий природний газ у встановлені договором строки та в повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 41 182,80 грн. Щодо зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат представник позивача заперечив, мотивуючи тим, що заявлені позивачем до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат не є надмірними, а є співмірними з розміром основного зобов"язання відповідача, виконаного останнім з порушенням строку, встановленого договором.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 року у справі №909/703/22 (суддя О.В. Рочняк) позов задоволено частково. Стягнуто з Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - 29 351,30 грн. заборгованості, з них: 9 103,67 грн. - основний борг, 5 070,64 грн. - пеня, 5 680,03 грн. - 3% річних, 9 496,96 грн. - інфляційні втрати та 2 481,00 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що 16.10.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та ОСББ "Пилипа Орлика 8" (Споживач) укладено договір №6649/18-КП-15 постачання природного газу. Відповідно до умов даного договору Постачальник зобов`язався поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язався оплатити його на умовах договору. Однак, відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 87 601,87 грн. на підставі проведеного 10.12.2020 НАК "Нафтогаз України" зарахування за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018. Відтак, суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ становить 9 103,67 грн. Водночас, суд оцінюючи можливість зменшення суми пені врахував дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, врахувавши, що заборгованість за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, яка становила 96 705,54 грн. погашена відповідачем у розмірі 87 601,87 грн., тобто майже на 90 % дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру пені на 70 відсотків до 5 070,64 грн. Водночас, інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Так само, суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК) та не є завищеною на відміну від ставки річних у справі №902/417/18 (до 40% та 96%), на яку відповідач посилався у клопотанні про зменшення неустойки, річних та інфляційних втрат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу

АТ «НАК «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 року у справі №909/703/22, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 11 831,50 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Скаржник вважає рішення суду першої інстанції в цій частині прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права, без належного з`ясування обставин, що мають значення для справи . Зокрема зазначає, що відповідач фактично обґрунтовує свою правову позицію стосовно наявності підстав для зменшення неустойки несвоєчасним розрахунком його контрагентів. Водночас, місцевим судом залишено поза увагою той факт, що згідно п. 1.2 договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб`єктами господарювання, які не є бюджетними організаціями. Таким чином, відповідач не позбавлений можливості пред`являти вимоги до контрагентів, які отримують теплову енергію від відповідача, про стягнення боргу, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат за неналежне виконання грошового зобов`язання зі сплати вартості поставленої теплової енергії. Крім того, судом першої інстанції не враховано, що нараховані штрафні санкції у розмірі 16 902,14 грн. не є надмірно великими в порівнянні з зобов`язанням за договором зі сплати поставленого природного газу у розмірі 96 705,54 грн., яке виконувалось неналежним чином протягом дії договору.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2023 року головуючим-суддею (суддею-доповідачем) у справі №909/703/22 визначено суддю О.С. Скрипчук, суддів: О.І. Матущака, Р.І. Марка.

Згідно з ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2023 року (головуючий-суддя О.С. Скрипчук, судді: Р.І. Марко, О.І. Матущак) відкрито апеляційне провадження у справі № 909/703/22 та ухвалено здійснити перегляд рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 року у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.

За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Поряд з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.

Поняття «розумного строку» не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012)."

Сторони обізнані з порядком розгляду даної справи шляхом надсилання на їх юридичні адреси ухвали Західного апеляційного господарського суду від 04.01.2023 року у справі № 909/703/22.

На час винесення даної постанови від сторін у справі не надходило жодних заяв чи клопотань щодо порядку розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на судове рішення у справі №909/703/22, яке є предметом оскарження.

Обставини справи

16.10.2018 між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (Споживач) укладено договір №6649/18-КП-15 постачання природного газу. Згідно із п. 1.1 договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору (а.с. 19-28).

Відповідно до п. 1.2 договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб"єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями.

В п. 2.1 договору сторони узгодили, що Постачальник передає Споживачу з 01.10.2018 по 17.10.2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1,0 тис. куб. метрів.

Відповідно до пункту 3.7 договору, приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному періоді постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за період постачання означає повне виконання Постачальником своїх зобов`язань в частині постачання природного газу за цим договором у відповідному періоді (п. 3.10).

Згідно з п. 5.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється Положенням. На дату укладення договору ціна на природний газ становить 4 942,00 грн. за 1000 куб. м (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що ціна за 1000 куб.м газу за цим договором на дату його укладання становить 7 907,20 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн.

Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця постачання природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Відповідно до пункту 7.2 договору, Споживач зобов`язаний у т.ч. своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством України і цим договором.

У разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 8.2 договору).

Пунктом 10.3 договору передбачено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років.

Відповідно до п. 12.1 договору, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису печатками, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

До договору постачання природного газу №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 сторонами укладено ряд додаткових угод.

Додатковими угодами №1 від 26.10.2018, №2 від 30.10.2018, №3 від 05.11.2018 вносилися зміни до п. п. 2.1, 3.8, 3.9, 5.2, 5.3. 6.3, 12.1 договору щодо орієнтовного обсягу природного газу, порядку та умов передачі природного газу, строку дії договору. Додатковою угодою № 3 також змінено ціну природного газу та порядок і умови проведення розрахунків (а.с. 30-33).

Додатковою угодою №4 від 30.11.2018 внесено зміни до договору, зокрема в розділи 1-12 договору.

Зокрема, змінено період постачання газу - з 01.10.2018 по 30.04.2019, обсяги по періодах; ціну газу - за 1000 куб.м - 7 482,61 грн. (п.п. 2.1, 4.2). Пунтк 6.1 договору стосовно оплати за природній газ викладено в редакції п.5.1 без змін.

В розділі 7 зазначено про відповідальність сторін, зміст пунктів розділу залишено без змін.

Відповідно до п.11.1 додаткової угоди, договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису Постачальника, і діє в частині постачання природного газу до 30.04.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 34-42).

На виконання умов договору за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року позивач передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 96 705,54 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 44-50).

ОСББ "Пилипа Орлика 8" звернулося до НАК "Нафтогаз України" з листом №1012/01 від 10.12.2020, в якому просило переплату згідно договору №6276/1718-КП-15 від 17.10.2017 в сумі 87 601,87 грн. зарахувати в оплату за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 (а.с. 53).

На підставі листа ОСББ "Пилипа Орлика 8" №1012/01 від 10.12.2020, НАК "Нафтогаз України" 10.12.2020 здійснило зарахування в сумі 87 601,87 грн. (13 682,61 грн. + 73 919,26 грн.) за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, про що свідчить виписка НАК "Нафтогаз України" (а.с. 54).

Додатковою угодою №5 від 29.03.2019 по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", змінено словами - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (а.с.43).

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

В ході розгляду апеляційної скарги суд встановив, що між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Пилипа Орлика 8" (Споживач) укладено договір №6649/18-КП-15 постачання природного газу від 16.10.2018. Відповідно до умов договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За приписами статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами даної господарської справи підтверджено, що на виконання умов договору №6649/18-КП-15 постачання природного газу від 16.10.2018 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 96 705,54 грн., що підтверджується копіями актів приймання-передачі природного газу.

Як зазначалось вище п. 5.1 договору (в редакції додаткової угоди №4 від 30.11.2018) сторони встановили порядок розрахунків за поставлений природний газ, відповідно до якого остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Водночас, відповідач за поставлений природний газ розрахувався з порушенням визначених у договорі строків частково у розмірі 87 601,87 грн. на підставі проведеного 10.12.2020 НАК "Нафтогаз України" зарахування за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018 у період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року природний газ становить 9 103,67 грн., що відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, колегія суддів вважає підставним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 9 103,67 грн. суми основного боргу за поставлений природний газ. При цьому, колегія суддів зауважує, що рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не оскаржується.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних, навіть, якщо умовами договору не передбачено стягнення інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 7.2 розділу 7 договору, викладеному на умовах додаткової угоди №4, визначено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно п.5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити Постачальнику крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу 16 902,14 грн. пені, 5 680,03 грн. 3% річних та 9 496,96 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що такі нараховано правильно.

Суд апеляційної інстанції перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку, вважає його арифметично вірним.

Водночас, за приписами ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

З аналізу даних правових норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Як видно з матеріалів справи, оцінюючи можливість зменшення суми пені, місцевий господарський суд врахував, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання останньому збитків в результаті дій відповідача.

Також, суд врахував, що відповідач (ОСББ) є неприбутковою юридичною особою, створеною власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для спільного користування, утримання та управління своїм будинком та прибудинковою територією, а також для юридичного оформлення їхніх майнових прав на будинок та прибудинкову територію.

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги, що заборгованість за договором №6649/18-КП-15 від 16.10.2018, яка становила 96 705,54 грн. погашена відповідачем у розмірі 87 601,87 грн., тобто майже на 90%.

Як вірно зауважив суд першої інстанції, зменшення судом розміру неустойки, враховуючи положення ст. 219 Господарського кодексу України, яка регулює межі господарсько-правової відповідальності, порядок і умови зменшення розміру та звільнення від відповідальності, свідчить про те, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, та жодним чином не є звільненням його від відповідальності.

Відтак, місцевий господарський суд враховуючи дискреційність наданих йому повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності зменшення розміру пені на 70 відсотків до 5 070,64 грн.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст.233 ГК та ст.551 ЦК, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 ЦК, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Також, суд дійшов підставного висновку щодо відсутності підстав для зменшення 3% річних, оскільки ставка процентів річних (3%) передбачена законом (ч.2 ст.625 ЦК) та не є завищеною.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм права та фактичних обставин даної справи, колегія суддів констатує наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 9 103,67 грн. основного боргу, 5 070,64 грн. пені, 5 680,03 грн. 3% річних та 9 496,96 грн. інфляційних втрат.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 у справі №909/703/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись п.10 ч.3 ст. 2, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компаніяНафтогаз України за № 39/10-2395-22 від 26.12.2022 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2022 року у справі №909/703/22 без змін.

3.Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Головуючий суддяО.С. Скрипчук

Суддя Р.І. Марко

СуддяО.І. Матущак